The birth of virtual reality as an art form | Chris Milk

Перекладач: Olena Gapak Утверджено: Khrystyna Romashko

В дитинстві

When I was a kid,

I experienced something so powerful,

я пережив дещо настільки потужне,

I spent the rest of my life searching for it,

що решту життя полював на це відчуття,

and in all the wrong places.

але не там, де потрібно.

What I experienced wasn't virtual reality.

Це не була віртуальна реальність.

It was music.

Це була музика.

And this is where the story begins.

Так почалася моя історія.

That's me,

Це я.

listening to the Beatles' "White Album."

Слухаю "Білий Альбом" Бітлз.

І вираз мого обличчя — і є тим почуттям,

And the look on my face is the feeling

that I've been searching for ever since.

яке я шукав відтоді.

Music goes straight to the emotional vein,

Музика наповнює усе наше тіло,

into your bloodstream

рухається судинами

аж до самого серця.

and right into your heart.

Вона поглиблює будь-який досвід.

It deepens every experience.

Fellas?

Хлопці?

(Music)

(Музика)

This is the amazing McKenzie Stubbert

Це дивовижний МакКензі Штубберт

and Joshua Roman.

і Джошуа Роман.

Music --

Музика —

(Applause)

(Оплески)

Yeah.

Так.

Music makes everything have more emotional resonance.

Музика будь-що робить емоційнішим.

Let's see how it does for this talk.

Побачимо, як це спрацює з нашою розмовою.

The right piece of music at the right time fuses with us

Правильна музика у правильний час зливається з нами

on a cellular level.

на клітинному рівні.

When I hear that one song

Коли я чую ту пісню,

from that one summer

пісню того літа,

with that one girl,

з тією дівчиною,

I'm instantly transported back there again.

я відразу опиняюся там знов.

Hey, Stacey.

Привіт, Стейсі.

Here's a part of the story, though, where I got a little greedy.

І все ж був час, коли я ставав в певному сенсі жадібним.

I thought if I added more layers on top of the music,

Я думав, якщо я додам до музики додаткові шари,

I could make the feelings even more powerful.

я зможу посилити почуття.

So I got into directing music videos.

Так я став режисером музичних кліпів.

This is what they looked like.

Спочатку вони виглядали так.

That's my brother, Jeff.

Це мій брат Джеф.

Sorry about this, Jeff.

Вибач, Джефе.

(Сміх)

(Laughter)

Here's me, just so we're even.

А це я, щоб все було чесно.

Incredible moves.

Неймовірні рухи.

Should've been a dancer.

Треба було стати танцюристом.

(Laughter)

(Сміх)

These experiments grew,

Експерименти тривали,

and in time, started to look more like this.

і певного часу почали виглядати так.

In both, I'm searching for the same thing, though,

Але в обох випадках мета одна:

to capture that lightning in a bottle.

схопити і втримати це світло.

Except, I'm not.

От тільки не вдається.

Adding moving pictures over the music added narrative dimension, yes,

Додавши до музики рухому картинку, ми додали сюжетний вимір, так,

but never quite equated the power

але це ніколи не зрівняється з силою,

that just raw music had for me on its own.

з якою сама музика впливає на мене.

This is not a great thing to realize when you've devoted your life

Це не найприємніше відкриття, коли присвячуєш свої життя і кар'єру

and professional career to becoming a music video director.

режисурі музичних кліпів.

I kept asking myself, did I take the wrong path?

Я запитував себе — чи не хибний це шлях?

So I started thinking: if I could involve you, the audience, more,

Тож я замислився: якби можна було залучити вас, слухачів, ще більше,

I might be able to make you feel something more as well.

я міг би дати вам можливість відчути більше.

So Aaron Koblin and I began auditioning new technologies

Тому ми з Аароном Кобліном почали досліджувати нові технології,

що могли б перенести вас всередину твору,

that could put more of you inside of the work,

like your childhood home in "The Wilderness Downtown,"

наприклад, перенести дім вашого дитинства у "The Wilderness Downtown",

your hand-drawn portraits, in "The Johnny Cash Project,"

ваші дитячі малюнки - у "The Johnny Cash Project,"

and your interactive dreams

і ваші інтерактивні мрії -

in "3 Dreams of Black."

у "3 Dreams of Black."

We were pushing beyond the screen,

Ми прокладали дорогу крізь екран,

trying to connect more deeply

щоб знайти глибший зв'язок

to people's hearts and imaginations.

з серцем і уявою кожної людини.

But it wasn't quite enough.

Але цього було недостатньо.

It still didn't have the raw experiential power of pure music for me.

Для мене тут досі не було тої сили чистої музики.

So I started chasing a new technology

Тому я почав шукати нову технологію,

that I only had read about in science fiction.

яку досі знав тільки з наукової фантастики.

And after years of searching, I found a prototype.

Після років пошуку я знайшов дещо схоже.

It was a project from Nonny de la Peña in Mark Bolas's lab in USC.

Проект Нонні де ла Пеньї в лабораторії Марка Боласа в Університеті Південної Кароліни.

Я спробував і зрозумів, що знайшов!

And when I tried it, I knew I'd found it.

Я відчув те світло.

I could taste the lightning.

It was called virtual reality.

Це звалося віртуальна реальність.

Так було п'ять років тому, коли я починав.

This was it five years ago when I ran into it.

This is what it looks like now.

Зараз це виглядає так.

I quickly started building things in this new medium,

Я відразу почав користуватись цим новим інструментом,

and through that process we realized something:

і в процесі ми зрозуміли,

that VR is going to play an incredibly important role

що віртуальна реальність відіграватиме неймовірно важливу роль в історії

засобів передачі інформації.

in the history of mediums.

In fact, it's going to be the last one.

Власне, вона буде останнім з них.

I mean this because it's the first medium that actually makes the jump

Я дійсно так думаю, бо вперше стається перехід

від нашого сприйняття авторського оповідання

from our internalization of an author's expression

of an experience,

про певний досвід, —

до нашої безпосередньої участі ньому.

to our experiencing it firsthand.

You look confused. I'll explain. Don't worry.

Ви виглядаєте спантеличено. Я зараз поясню.

(Laughter)

(Сміх)

If we go back to the origins of mediums,

Якщо ми повернемось до часів, коли засоби передачі інформації

з'явилися вперше, переконаний,

by all best guesses,

it starts around a fire, with a good story.

йшлося про гарну історію біля вогнища.

Our clan leader is telling us

Наш ватажок розповідає нам,

about how he hunted the woolly mammoth on the tundra that day.

як він того дня вполював волохатого мамонта в тундрі.

Ми чуємо його слова,

We hear his words

перетворюючі на власні образи в голові.

and translate them into our own internal truths.

The same thing happens

Те саме стається,

коли ми бачимо наскельні малюнки про ту саму історію,

when we look at the cave painting version of the story,

the book about the mammoth hunt,

книжку про полювання на мамонта,

the play,

п'єсу,

слухаємо радіошоу,

the radio broadcast,

the television show

дивимось телевізійну

or the movie.

передачу або фільм.

All of these mediums require what we call "suspension of disbelief,"

Всі ці засоби вимагають так званої "відмови від сумнівів",

because there's a translation gap between the reality of the story

бо існує розрив між реальністю історії

and our consciousness interpreting the story

і нашою свідомістю, що розуміє історію

into our reality.

згідно власної реальності.

Я кажу "свідомість" в значенні відчуття реальності,

I'm using the word "consciousness" as a feeling of reality that we get

from our senses experiencing the world around us.

яке ми отримуємо від наших органів чуття зі світу навколо нас.

Virtual reality bridges that gap.

Віртуальна реальість стирає цей розрив.

Now, you are on the tundra hunting with the clan leader.

Тепер, це ви в тундрі полюєте з ватажком.

Or you are the clan leader.

Або ви і є ватажком.

Or maybe you're even the woolly mammoth.

А може, навіть волохатим мамонтом.

(Laughter)

(Сміх)

So here's what special about VR.

Ось що вирізняє ВР.

In all other mediums,

В усіх інших випадках

your consciousness interprets the medium.

ваша свідомість інтерпретує інструмент.

У віртуальній реальності ваша свідомість і є інструментом.

In VR, your consciousness is the medium.

So the potential for VR is enormous.

Тож ВР має надзвичайний потенціал.

But where are we now?

Але де ми зараз?

What is the current state of the art?

Якого рівня досягнули?

Well,

Що ж,

we are here.

ми тут.

We are the equivalent of year one of cinema.

Там само, як в перші роки кіно.

This is the Lumière Brothers film

Це фільм братів Люм'єр,

that allegedly sent a theater full of people running for their lives

який начебто змусив повну залу перелякатися за своє життя,

as they thought a train was coming toward them.

бо вони думали, що на них їде поїзд.

Як і на ранньому етапі розвитку кіно,

Similar to this early stage of this medium,

in VR, we also have to move past the spectacle

у віртуальній реальності ми маємо перейти від споглядання

до створення історій.

and into the storytelling.

It took this medium decades

Знадобилися десятиліття,

to figure out its preferred language of storytelling,

поки кіно віднайшло свій найкращий спосіб оповідання —

in the form of a feature film.

форму художнього фільму.

У віртуальній реальності зараз ми швидше вчимось абетки,

In VR today, we're more learning grammar

than writing language.

аніж письменництва.

We've made 15 films in the last year at our VR company, Vrse,

Ми зняли 15 фільмів за останній рік в нашій компанії Vrse,

and we've learned a few things.

і ми дещо зрозуміли.

We found that we have a unique, direct path into your senses,

Ми зрозуміли, що маємо унікальний шлях, що веде до ваших почуттів,

емоцій і навіть тіла.

your emotions, even your body.

So let me show you some things.

Дозвольте показати вам дещо.

For the purpose of this demo,

Для цієї демонстрації

довелося знімати в усіх можливих напрямках погляду

we're going to take every direction that you could possibly look,

і розтягнути до великого прямокутника.

and stretch it into this giant rectangle.

Гаразд, починаймо.

OK, here we go.

So, first: camera movement is tricky in VR.

По-перше, рух камери у віртуальній реальності складний.

Done wrong, it can actually make you sick.

Якщо припуститися помилки, виникне відчуття нудоти.

We found if you move the camera at a constant speed in a straight line,

Ми зрозуміли, що коли рухати зображення з постійною швидкістю по прямій,

you can actually get away with it, though.

все буде гаразд.

The first day in film school,

В перший день в школі кіно

they told me you have to learn every single rule

мені сказали, що я маю вивчити всі правила,

перш ніж отримаю право їх порушувати.

before you can break one.

We have not learned every single rule.

Ми не вивчили усі правила.

Ми, може, жодного не вивчили,

We've barely learned any at all,

but we're already trying to break them

але ми вже намагаємось їх порушити,

to see what kind of creative things we can accomplish.

щоб побачити, яких творчих вершин можемо сягнути.

In this shot here, where we're moving up off the ground, I added acceleration.

В цьому кадрі, де ми піднімаємось від землі, я додав прискорення.

I did that because I wanted to give you a physical sensation

я хотів дати вам фізичне відчуття,

of moving up off the ground.

ніби ви теж піднімаєтесь.

In VR, I can give that to you.

У віртуальній реальності я це можу.

(Music)

(Музика)

Not surprisingly, music matters a lot in this medium as well.

Не дивно, що музика теж дуже важлива в цьому середовищі.

It guides us how to feel.

Вона направляє наші відчуття.

In this project we made with the New York Times, Zach Richter

В цьому спільному проекті з Нью-Йорк Таймз, Заком Ріхтером

and our friend, JR,

і нашим другом JR

we take you up in a helicopter,

ми підняли вас на гелікоптері,

and even though you're flying 2,000 feet above Manhattan,

і хоча ви знаходитесь на висоті 610 метрів над Манхеттеном,

you don't feel afraid.

вам не страшно.

You feel triumphant for JR's character.

Ви переможно радієте за персонажа JR.

Музика веде вас сюди.

The music guides you there.

(Music)

(Музика)

Contrary to popular belief,

Всупереч поширеній думці,

there is composition in virtual reality,

у віртуальній реальності є композиція,

but it's completely different than in film,

але вона відрізняється від кінематографічної

where you have a rectangular frame.

в прямокутному кадрі.

Composition is now where your consciousness exists

Композиція тепер визначається тим, де ваша свідомість

і як світ обертається навколо вас.

and how the world moves around you.

In this film, "Waves of Grace," which was a collaboration between Vrse,

В цьому фільмі, "Хвилі Благодаті", створеному у співпраці Vrse

the United Nations, Gabo Arora, and Imraan Ismail,

з ООН, Габо Аророю і Імраном Ізмаїлом, ми також бачимо,

we also see the changing role of the close-up in virtual reality.

як у віртуальній реальності змінюється значення зйомки крупним планом.

Тут наближення означає, що ви насправді стоїте біля когось.

A close-up in VR means you're actually close up to someone.

It brings that character inside of your personal space,

Персонажа перенесено до вашого особистого простору,

a space that we'd usually reserve for the people that we love.

куди ми зазвичай впускаємо людей, яких любимо.

And you feel an emotional closeness to the character

Ви відчуваєте емоційну близькість з персонажем,

because of what you feel to be a physical closeness.

бо вам здається, що ви фізично близько.

Directing VR is not like directing for the rectangle.

Режисура віртуальної реальності — не режисура прямокутного кадру.

Це ніби хореографічна постановка для уваги глядача.

It's more of a choreography of the viewer's attention.

One tool we can use to guide your attention

Один із засобів, що направляє вашу увагу,

is called "spatialized sound."

називається "звук у просторі".

I can put a sound anywhere in front of you, to left or right,

Я можу розмістити звук усюди: перед вами, ліворуч, праворуч,

even behind you,

навіть позаду вас,

and when you turn your head, the sound will rotate accordingly.

і коли ви обертатиметесь, джерело звуку рухатиметься теж.

So I can use that to direct your attention to where I want you to see.

Тож я можу використати це, щоб скерувати вашу увагу, куди потрібно.

Next time you hear someone singing over your shoulder,

Коли ви наступного разу почуєте чийсь спів позаду,

it might be Bono.

це може бути Боно.

(Laughter)

(Сміх)

VR makes us feel like we are part of something.

З ВР можна відчути себе частиною чогось.

For most of human history, we lived in small family units.

Протягом усієї історії людства ми жили в маленьких спільнотах.

We started in caves,

Спочатку в печерах,

then moved to clans and tribes, then villages and towns,

потім у кланах та племенах, тоді у селах та містечках,

and now we're all global citizens.

і зараз ми громадяни глобалізованого світу.

But I believe that we are still hardwired to care the most

Але я вірю, що ми досі найбільше турбуємося

про речі, що поруч із нами.

about the things that are local to us.

And VR makes anywhere and anyone feel local.

А віртуальна реальність будь-що і будь-кого робить місцевим.

That's why it works as an empathy machine.

Ось чому вона працює як машина емпатії.

Our film "Clouds Over Sidra" takes you to a Syrian refugee camp,

Наша стрічка "Хмари над Сідрою" переносить вас

у табір сірійських біженців, і це більше не історія про них там,

and instead of watching a story about people over there,

it's now a story about us here.

тепер це історія про нас тут.

But where do we go from here?

Але куди ми рушимо звідси?

The tricky thing is that with all previous mediums,

Складність у тому, що з усіма попередніми засобами

the format is fixed at its birth.

формат є незмінним від початку.

Film has been a sequence of rectangles,

Стрічка — послідовність прямокутників,

від коней Майбріджа дотепер.

from Muybridge and his horses to now.

The format has never changed.

Формат ніколи не змінювався.

But VR as a format, as a medium,

Але віртуальна реальність як формат, як засіб передачі інформації,

isn't complete yet.

не набула усталеної форми.

It's not using physical celluloid or paper or TV signals.

Там не використовують плівку, чи папір, чи ТВ-сигнал.

It actually employs what we use to make sense of the world.

Він залучаєте те, що ми вже використовуємо для сприйняття світу.

We're using your senses as the paints on the canvas,

Ми беремо ваші відчуття в якості фарби на полотні,

but only two right now.

але поки тільки два з них.

Eventually, we can see if we will have all of our human senses employed,

Рано чи пізно ми побачимо, чи ми залучимо усі людські чуття,

and we will have agency to live the story in any path we choose.

і матимемо можливіть проживати історію так, як ми самі оберемо.

And we call it virtual reality right now,

Зараз ми звемо це віртуальною реальністю,

але що буде, коли ми просунемося за межі симулювання?

but what happens when we move past simulated realities?

What do we call it then?

Як ми назвемо це тоді?

What if instead of verbally telling you about a dream,

Що, коли замість оповідати свій сон словами, я міг би

I could let you live inside that dream?

запросити вас пожити всередині сну?

What if instead of just experiencing visiting some reality on Earth,

Що, коли замість відвідувати реальні місця на Землі,

you could surf gravitational waves on the edge of a black hole,

ви пливли б серед гравітаційних хвиль на краєчку чорної діри,

or create galaxies from scratch,

створювали б галактики власноруч

or communicate with each other not using words

чи спілкувалися б одне з одним без слів,

but using our raw thoughts?

лише за допомогою думок?

That's not a virtual reality anymore.

Це більше не віртуальна реальність.

І чесно кажучи, я не знаю, як це назвати.

And honestly I don't know what that's called.

But I hope you see where we're going.

Але сподіваюся, ви розумієте, куди ми рухаємося.

But here I am, intellectualizing a medium I'm saying is experiential.

Але чого це я, — аналізую інструмент, сенс якого у досвіді.

So let's experience it.

Тож давайте отримаємо досвід.

In your hands, you hopefully hold a piece of cardboard.

Сподіваюся, ви тримаєте у руках картонну коробку.

Давайте відкриємо її.

Let's open the flap.

Tap on the power button to unlock the phone.

Натисніть на кнопку живлення й розблокуйте телефон.

Якщо ви дивитесь вдома,

For the people watching at home,

we're going to put up a card right now

ми покажемо зараз,

to show you how to download this experience on your phone yourself,

як завантажити цей досвід на свій власний телефон

and even get a Google cardboard of your own to try it with.

і навіть отримати Google cardboard, щоб спробувати.

We played in cardboard boxes as kids,

Ми гралися з картонними коробками в дитинстві,

and as adults, I'm hoping we can all find a little bit of that lightning

і зараз, я сподіваюся, ми віднайдемо трошки того світла,

by sticking our head in one again.

зазирнувши в одну з таких коробок.

You're about to participate

Зараз ви візьмете участь

в найбільшому масовому досвіді віртуальної реальності в історії.

in the largest collective VR viewing in history.

And in that classic old-timey style of yesteryear,

І в стилі старих добрих часів

we're all going to watch something

ми дивитимемося дещо

водночас, усі разом.

at the exact same time, together.

Сподіваймося, це спрацює.

Let's hope it works.

What's the countdown look like? I can't see.

Як там зворотний відлік? Мені не видно.

Audience: ...15, 14, 13, 12, 11, 10, 9,

Зала: ... 15, 14, 13, 12, 11, 10, 9,

8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1

8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1

(Birds singing)

(Спів пташок)

(Train engine)

(Двигун потяга)

Audience: (Shreiks)

Зала: (Вигуки)

(Video) JR: Let me tell you

(Відео, JR): Я розповім,

how I shot the cover of the New York Times Magazine,

як я знімав обкладинку часопису Нью-Йорк Таймз

"Прогулянка Нью-Йорком".

"Walking New York."

I just got strapped on outside the helicopter,

Мене закріпили на гелікоптері, назовні,

і треба було триматися суто вертикально, щоб схопити кадр.

and I had to be perfectly vertical so I could grab it.

And when I was perfectly above --

І коли я був ідеально вгорі —

you know, with the wind, we had to redo it a few times --

а через вітер нам довелося кілька разів переробляти —

then I kept shooting.

я продовжив знімати.

(Video) Woman's voice: Dear Lord,

(Відео, жіночий голос): Господи,

protect us from evil,

захисти нас від лихого,

for you are the Lord,

бо ти є Господь

і світло.

the light.

You who gave us life took it away.

Ти даєш життя і ти забираєш.

Let your will be done.

Хай буде воля твоя.

Please bring peace to the many who have lost loved ones.

Прошу, дай мир тим багатьом, хто втратив близьких.

Help us to live again.

Допоможи нам жити далі.

(Music)

(Музика)

(Відео, дитячий голос)

(Video) (Children's voices)

Child's voice: There are more kids in Zaatari than adults right now.

Зараз у Заатарі більше дітлахів, ніж дорослих.

Sometimes I think

Іноді я думаю,

we are the ones in charge.

що це ми тепер відповідаємо за все.

Chris Milk: How was it?

Кріс Мілк: Ну як вам?

(Applause)

(Оплески)

That was a cheap way of getting you to do a standing ovation.

Це був простий спосіб змусити вас аплодувати стоячи.

I just made you all stand. I knew you'd applaud at the end.

Я просто змусив вас підвестися. Я знав, що будуть оплески.

(Applause)

(Оплески)

I believe that everyone on Earth needs to experience

Я вірю, що кожна людина в світі має пережити те,

what you just experienced.

що щойно пережили ви.

Таким чином ми можемо разом надати цьому форми, —

That way we can collectively start to shape this,

not as a tech platform

не як технічному інструменту,

а як інструменту людяності.

but as a humanity platform.

And to that end, in November of last year,

І заради цього в листопаді минулого року

the New York Times and Vrse made a VR project called "The Displaced."

Нью-Йорк Таймз і Vrse зробили проект під назвою "Переміщені".

Вони запустилися з мільйоном Google Cardboards,

It launched with one million Google Cardboards

sent out to every Sunday subscriber with their newspaper.

надіслали пристрої усім передплатникам разом з недільними газетами.

But a funny thing happened that Sunday morning.

Але цікава річ трапилася того недільного ранку.

A lot of people got them

Його отримало багато тих,

that were not the intended recipients on the mailing label.

хто не був зазначений у розсилці як адресат.

І в Інстаграмі ми почали бачити от що.

And we started seeing this all over Instagram.

Нічого не нагадує?

Look familiar?

Music led me on a path

Музика привела мене на шлях

of searching for what seemed like the unattainable

пошуків того, що здавалося недосяжним

for a very long time.

довгий-довгий час.

Now, millions of kids just had the same formative experience

Зараз мільйони дітлахів пережили той самий ключовий досвід

in their childhood

у своєму дитинстві,

that I had in mine.

як я колись у своєму.

Only I think this one

От тільки я думаю, що їхній

surpasses it.

перевершує мій.

Let's see

Побачимо,

where this

куди це їх

leads them.

приведе.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)