Samantha Power: Shaking hands with the devil

Перекладач: Hanna Leliv Утверджено: Khrystyna Romashko

I spent the better part of a decade

Майже десять років

looking at American responses to mass atrocity and genocide.

я аналізувала реакцію Америки на масові звірства й геноцид.

And I'd like to start by sharing with you one moment

І спочатку я хочу розповісти вам про один момент,

that to me sums up what there is to know

який, на мій погляд, найкраще підсумовує те, що я дізналась

about American and democratic responses to mass atrocity.

про реакцію Америки та інших демократичних країн на масові звірства.

And that moment came on April 21, 1994.

Той момент настав 21 квітня 1994 року.

So 14 years ago, almost, in the middle of the Rwandan genocide,

14 років тому, в розпал геноциду в Руанді,

in which 800,000 people would be systematically exterminated

коли 800 000 людей було систематично знищено

by the Rwandan government and some extremist militia.

урядом Руанди та бойовиками-екстремістами.

On April 21, in the New York Times,

21 квітня газета New York Times

the paper reported that somewhere between 200,000 and 300,000 people

написала, що від 200 000 до 300 000 людей

had already been killed in the genocide.

було вбито під час геноциду.

It was in the paper -- not on the front page.

Ця новина не була на першій шпальті.

It was a lot like the Holocaust coverage,

Ні, на відміну від матеріалів на тему Голокосту,

it was buried in the paper.

щоб прочитати цю звістку, треба було перегорнути не одну сторінку.

Rwanda itself was not seen as newsworthy,

Руанда не вважалася країною, про яку варто згадувати в пресі,

and amazingly, genocide itself was not seen as newsworthy.

і, неймовірно, але геноцид теж не вважався подією, вартої згадки.

But on April 21, a wonderfully honest moment occurred.

Однак 21 квітня трапився надзвичайний момент істини.

And that was that an American congresswoman

Того дня член американського конгресу,

named Patricia Schroeder from Colorado

Патрісія Шрьодер з Колорадо,

met with a group of journalists.

зустрілася з групою журналістів.

And one of the journalists said to her, what's up?

І один із них запитав її: що таке?

What's going on in the U.S. government?

Що відбувається в уряді США?

Two to 300,000 people have just been exterminated

Від двохсот до трьохсот тисяч людей було вбито

in the last couple of weeks in Rwanda.

за останні кілька тижнів у Руанді.

It's two weeks into the genocide at that time,

Геноцид триває ось уже два тижні,

but of course, at that time you don't know how long it's going to last.

і невідомо, скільки ще триватиме.

And the journalist said, why is there so little response out of Washington?

І журналіст запитав: чому Вашингтон ніяк на це не реагує?

Why no hearings, no denunciations,

Чому немає слухань і заяв,

no people getting arrested in front of the Rwandan embassy

чому нікого не заарештовують перед посольством Руанди

or in front of the White House? What's the deal?

або перед Білим домом? У чому річ?

And she said -- she was so honest -- she said, "It's a great question.

І вона відповіла - чесно зізналась: "Чудове запитання.

All I can tell you is that in my congressional office in Colorado

Я можу Вам тільки сказати, що в моєму офісі в Колорадо

and my office in Washington,

та у Вашингтоні

we're getting hundreds and hundreds of calls

ми отримуємо сотні, сотні дзвінків

about the endangered ape and gorilla population in Rwanda,

про те, що мавпи і горили в Руанді перебувають під загрозою,

but nobody is calling about the people.

але ніхто й не згадує про людей.

The phones just aren't ringing about the people."

У жодному дзвінку не йшлося про людей".

And the reason I give you this moment is there's a deep truth in it.

Я розповідаю вам про це, бо в її словах прихована істина.

And that truth is, or was, in the 20th century,

І та істина в тому, що в 20-му столітті

that while we were beginning to develop endangered species movements,

ми заснували рух за порятунок загрожених біологічних видів,

we didn't have an endangered people's movement.

але руху за порятунок загрожених народів - не було.

We had Holocaust education in the schools.

У школах нам розповідали про Голокост.

Most of us were groomed not only on images of nuclear catastrophe,

Більшість з нас змалку пам'ятає не лише зображення ядерного вибуху,

but also on images and knowledge of the Holocaust.

а й фотографії та інформацію про Голокост.

There's a museum, of course, on the Mall in Washington,

Звичайно, у Вашингтоні є Музей Голокосту,

right next to Lincoln and Jefferson.

поблизу меморіалів Лінкольна й Джефферсона.

I mean, we have owned Never Again culturally,

У своїй культурі ми проголосили

appropriately, interestingly.

"Ніколи більше!"

And yet the politicization of Never Again,

Але цей слоган так і не став політичним кроком,

the operationalization of Never Again,

так і не втілився на практиці

had never occurred in the 20th century.

у 20-му столітті.

And that's what that moment with Patricia Schroeder I think shows:

На мій погляд, саме про це свідчать слова Патріції Шрьодер:

that if we are to bring about an end to the world's worst atrocities,

якщо ми хочемо покласти край найжорстокішим у світі звірствам,

we have to make it such.

то мусимо взяти й зробити це.

There has to be a role --

Мусить бути конкретний вчинок -

there has to be the creation of political noise and political costs

політичний розголос і політичні рішення

in response to massive crimes against humanity, and so forth.

у відповідь на масштабні злочини проти людства.

So that was the 20th century.

Досі ми говорили про 20-те століття.

Now here -- and this will be a relief to you at this point in the afternoon --

Тепер, у 21-му столітті - і зараз ви зітхнете з полегшенням -

there is good news, amazing news, in the 21st century,

є чудові, прекрасні новини.

and that is that, almost out of nowhere, there has come into being

Річ у тім, що практично з нічого матеріалізувався

an anti-genocide movement, an anti-genocide constituency,

рух проти геноциду, група людей проти геноциду,

and one that looks destined, in fact, to be permanent.

і той рух, здається, існуватиме ще довго.

It grew up in response to the atrocities in Darfur.

Він виник у відповідь на звірства у Дарфурі.

It is comprised of students. There are something like 300 anti-genocide chapters

Його заснували студенти. В студмістечках по всій країні

on college campuses around the country.

є близько 300 місцевих організацій проти геноциду.

It's bigger than the anti-apartheid movement.

Цей рух масштабніший за рух проти апартеїду.

There are something like 500 high school chapters

У школах діє майже 500 груп,

devoted to stopping the genocide in Darfur.

що прагнуть зупинити геноцид у Дарфурі.

Evangelicals have joined it. Jewish groups have joined it.

До руху приєдналися євангелісти. Приєдналися євреї.

"Hotel Rwanda" watchers have joined it. It is a cacophonous movement.

А ще ті, хто бачив фільм "Готель Руанда". Цей рух об'єднує найрізноманітніших людей.

To call it a movement, as with all movements, perhaps, is a little misleading.

Можливо, слово "рух" тут не зовсім пасує.

It's diverse. It's got a lot of different approaches.

Він різноманітний. Поєднує ціле розмаїття підходів.

It's got all the ups and the downs of movements.

Як і будь-який інший рух, має свої перемоги та невдачі.

But it has been amazingly successful in one regard,

Однак в одному він домігся успіху -

in that it has become,

він перетворився,

it has congealed into this endangered people's movement

переріс у той рух за порятунок загрожених народів,

that was missing in the 20th century.

якого бракувало в 20-му столітті.

It sees itself, such as it is, the it,

Учасники руху вважають,

as something that will create the impression that there will be political cost,

що вони дадуть зрозуміти: політикам це не зійде з рук,

there will be a political price to be paid,

вони муситимуть заплатити за те,

for allowing genocide, for not having an heroic imagination,

що заплющували очі на геноцид, що їм бракувало мужності,

for not being an upstander but for being, in fact, a bystander.

що вони боялися стати на захист людей, і просто спостерігали.

Now because it's student-driven,

Позаяк рух ініціювали студенти,

there's some amazing things that the movement has done.

відбулося кілька чудових акцій.

They have launched a divestment campaign

Вони організували кампанію з виведення активів,

that has now convinced, I think, 55 universities in 22 states

переконавши наразі 55 університетів із 22 штатів

to divest their holdings of stocks

вивести свої акції

with regard to companies doing business in Sudan.

з компаній, що ведуть бізнес у Судані.

They have a 1-800-GENOCIDE number --

Учасники руху заснували гарячу лінію 1-800-GENOCIDE -

this is going to sound very kitsch,

декому ця назва видасться популістською,

but for those of you who may not be, I mean, may be apolitical,

але той, хто, може, й не цікавиться політикою,

but interested in doing something about genocide,

але хоче якось зарадити геноциду,

you dial 1-800-GENOCIDE and you type in your zip code,

може набрати 1-800-GENOCIDE, ввести свій поштовий індекс і все -

and you don't even have to know who your congressperson is.

не треба навіть знати, хто ваш представник у конгресі.

It will refer you directly to your congressperson, to your U.S. senator,

Вас відразу з'єднають із вашим представником у конгресі, вашим сенатором,

to your governor where divestment legislation is pending.

вашим губернатором, який працює над законом про виведення акцій.

They've lowered the transaction costs of stopping genocide.

Вони знизили вартість боротьби з геноцидом.

I think the most innovative thing they've introduced recently

А найбільшим новаторством, яке учасники руху нещодавно ввели,

are genocide grades.

стали оцінки за геноцид.

And it takes students to introduce genocide grades.

Оцінки за геноцид ввели студенти.

So what you now have when a Congress is in session

Тепер, під час сесійного тижня,

is members of Congress calling up these 19-year-olds or 24-year-olds

члени Конгресу телефонують цим 19-річним чи 24-річним молодим людям

and saying, I'm just told I have a D minus on genocide;

і кажуть: мені щойно повідомили, що в мене двійка з мінусом за геноцид;

what do I do to get a C? I just want to get a C. Help me.

що мені робити, щоб дістати трійку? Я хочу мати трійку. Допоможіть.

And the students and the others

І студенти та інші люди,

who are part of this incredibly energized base

що входять до цього напрочуд енергійного активу,

are there to answer that, and there's always something to do.

відповідають їм, дають якесь завдання.

Now, what this movement has done is it has extracted from the Bush administration

Учасникам руху вдалося витягнути з адміністрації Буша

from the United States,

в Сполучених Штатах

at a time of massive over-stretch -- military, financial, diplomatic --

у період крайнього виснаження - військового, фінансового, дипломатичного -

a whole series of commitments to Darfur

цілу низку зобов'язань перед Дарфуром,

that no other country in the world is making.

яких не зробила жодна інша країна світу.

For instance, the referral of the crimes in Darfur

Наприклад, злочини в Дарфурі

to the International Criminal Court,

мали розглядатися в Міжнародному кримінальному суді,

which the Bush administration doesn't like.

що було не до вподоби адміністрації Буша.

The expenditure of 3 billion dollars in refugee camps to try to keep,

Три мільярди доларів США мали піти на табори для біженців, щоб

basically, the people who've been displaced from their homes

утримувати людей, яких виселили з їхніх домівок

by the Sudanese government, by the so-called Janjaweed, the militia,

уряд Судану, бойовики угрупування "Джанджавід",

to keep those people alive

щоб ті люди дожили до того часу,

until something more durable can be achieved.

коли настане тривале перемир'я.

And recently, or now not that recently,

І недавно, чи то пак не зовсім,

about six months ago, the authorization of a peacekeeping force

десь шість місяців тому, було вирішено

of 26,000 that will go.

надіслати туди 26 000 миротворців.

And that's all the Bush administration's leadership,

І то все зробили керівники адміністрації Буша,

and it's all because of this bottom-up pressure

і все завдяки тиску на них громадськості,

and the fact that the phones haven't stopped ringing

завдяки тому, що від початку кризи

from the beginning of this crisis.

в них не переставали дзвонити телефони.

The bad news, however, to this question of will evil prevail,

Але є й погані новини - зло нікуди не зникло,

is that evil lives on.

воно й далі процвітає.

The people in those camps are surrounded on all sides

Жителі тих таборів зусібіч оточені

by so-called Janjaweed, these men on horseback

так званими джанджавідами, бойовиками верхи на конях,

with spears and Kalashnikovs.

зі списами та автоматами Калашникова.

Women who go to get firewood in order to heat the humanitarian aid

Жінки, які вирушають за хмизом, щоб розігріти гуманітарну допомогу

in order to feed their families -- humanitarian aid,

і нагодувати свою родину - розкрию вам жахливу таємницю: гуманітарну допомогу

the dirty secret of it is it has to be heated, really, to be edible --

треба розігріти, інакше вона просто неїстивна -

are themselves subjected to rape,

ті жінки стають жертвами зґвалтувань,

which is a tool of the genocide that is being used.

однієї з форм геноциду.

And the peacekeepers I've mentioned, the force has been authorized,

Я щойно згадувала про миротворців, про те, що їх дозволили туди надіслати,

but almost no country on Earth has stepped forward since the authorization

але після цього жодна країна на Землі не наважилась

to actually put its troops or its police in harm's way.

наразити свої війська чи поліцію на таку небезпеку.

So we have achieved an awful lot relative to the 20th century,

Отож, ми досягли чимало з того, що стосується 20-го століття,

and yet far too little relative to the gravity of the crime that is unfolding

але практично нічого, що б стосувалося такого тяжкого злочину,

as we sit here, as we speak.

що відбувається в цю хвилину, коли ми з вами сидимо в цьому залі.

Why the limits to the movement?

Чому цей рух обмежений?

Why is what has been achieved, or what the movement has done,

Чому його досягнення, його здобутки

been necessary but not sufficient to the crime?

були необхідні, але так і не змогли подолати того злочину?

I think there are a couple -- there are many reasons --

На мою думку, є кілька причин - насправді їх чимало,

but a couple just to focus on briefly.

але я розповім лише про кілька з них.

The first is that the movement, such as it is,

Перша причина полягає в тому, що такий рух

stops at America's borders. It is not a global movement.

обмежений кордонами Америки. Це не глобальна кампанія.

It does not have too many compatriots abroad who themselves

Небагато людей за кордоном

are asking their governments to do more to stop genocide.

просять свої уряди вчинити щось, аби зупинити геноцид.

And the Holocaust culture that we have in this country

Натомість американці, яким змалку розповідають про Голокост,

makes Americans, sort of, more prone to, I think,

більш схильні, на мій погляд,

want to bring Never Again to life.

втілити принцип "Ніколи більше!" на практиці.

The guilt that the Clinton administration expressed,

Почуття вини, що його висловила адміністрація Клінтона,

that Bill Clinton expressed over Rwanda,

що його висловив Білл Клінтон у зв'язку з подіями в Руанді,

created a space in our society for a consensus

створили в нашому суспільстві простір для консенсусу -

that Rwanda was bad and wrong

мовляв, Руанда жахлива й неправа,

and we wish we had done more, and that is something

і якби ж ми могли більше цьому зарадити.

that the movement has taken advantage of.

Саме з цього і скористав громадський рух.

European governments, for the most part,

Уряди європейських держав

haven't acknowledged responsibility, and there's nothing to kind of

не визнали своєї відповідальності,

to push back and up against.

тому там немає проти чого протестувати.

So this movement, if it's to be durable and global,

Отож, щоб цей рух був тривалим і глобальним,

will have to cross borders, and you will have to see

він мусить долати кордони,

other citizens in democracies, not simply resting on the assumption

а громадяни демократичних країн мусять не сидіти, склавши руки,

that their government would do something in the face of genocide,

і чекати, що їхня влада зробить що-небудь, аби зупинити геноцид,

but actually making it such.

а самотужки цьому сприяти.

Governments will never gravitate towards crimes of this magnitude

Уряди ніколи не матимуть охоти

naturally or eagerly.

займатися такими масштабними злочинами.

As we saw, they haven't even gravitated towards protecting our ports

Як ми бачили, вони не дуже хотіли захистити навіть наші порти

or reigning in loose nukes.

чи прибрати до рук ядерну зброю.

Why would we expect in a bureaucracy that it would orient itself

Чому ми гадаємо, начебто бюрократична система

towards distant suffering?

перейматиметься стражданнями людей за тисячі кілометрів від неї?

So one reason is it hasn't gone global.

Отож, перша причина - цей рух не став глобальним.

The second is, of course, that at this time in particular in America's history,

Друга причина, звісно ж, у тому, що в цей період американської історії

we have a credibility problem,

ми маємо проблему з довірою,

a legitimacy problem in international institutions.

проблему з легітимністю міжнародних установ.

It is structurally really, really hard to do,

Для організації дуже, дуже важко зробити так,

as the Bush administration rightly does,

як робить - і то цілком правильно - адміністрація Буша:

which is to denounce genocide on a Monday

в понеділок засудити геноцид,

and then describe water boarding on a Tuesday as a no-brainer

у вівторок описати тортури водою, наче то усім зрозуміла річ,

and then turn up on Wednesday and look for troop commitments.

а в середу взяти й заявити про пошук миротворчих сил.

Now, other countries have their own reasons for not wanting to get involved.

Інші країни мають свої причини не втягуватись у це.

Let me be clear.

Я поясню.

They're in some ways using the Bush administration as an alibi.

Вони використовують адміністрацію Буша як таке собі алібі.

But it is essential for us to be a leader in this sphere,

Але для нас конче бути лідером у цій сфері,

of course to restore our standing and our leadership in the world.

повернути собі панівну позицію на світовій арені.

The recovery's going to take some time.

На це піде трохи часу.

We have to ask ourselves, what now? What do we do going forward

Мусимо запитати себе - а що тепер? Що ми робимо, як країна і як громадяни,

as a country and as citizens in relationship to the world's worst places,

коли йдеться про найгарячіші точки,

the world's worst suffering, killers, and the kinds of killers

про найбільші в світі страждання, про найжорстокіших убивць

that could come home to roost sometime in the future?

і тих, що ще з'являться у майбутньому?

The place that I turned to answer that question was to a man

Щоб відповісти на це запитання, я звернулася до чоловіка,

that many of you may not have ever heard of,

про якого багато хто з вас досі не чув.

and that is a Brazilian named Sergio Vieira de Mello who,

Це бразилець на ім'я Сержіу Віейра ді Меллу,

as Chris said, was blown up in Iraq in 2003.

який, як вже сказав Кріс, загинув від вибуху бомби в Іраку 2003 року.

He was the victim of the first-ever suicide bomb in Iraq.

Він став жертвою першого терориста-смертника в Іраку.

It's hard to remember, but there was actually a time in the summer of 2003,

Про це вже забули, але влітку 2003 справді був час,

even after the U.S. invasion, where,

коли після вторгнення США

apart from looting, civilians were relatively safe in Iraq.

жителі Іраку були у відносній безпеці, хіба що остерігались мародерства.

Now, who was Sergio? Sergio Vieira de Mello was his name.

Отож, хто такий Сержіу? Його звали Сержіу Віейра ді Меллу.

In addition to being Brazilian, he was described to me

Крім того, що він бразилець, до моменту нашої зустрічі 1994 року

before I met him in 1994 as someone who was a cross between

мені описали його як чоловіка,

James Bond on the one hand and Bobby Kennedy on the other.

що був утіленням Джеймса Бонда й Боббі Кеннеді.

And in the U.N., you don't get that many people

А в ООН не так просто знайти людей,

who actually manage to merge those qualities.

які б поєднували в собі такі риси.

He was James Bond-like in that he was ingenious.

Він був винахідливий і вмілий - і в цьому схожий на Джеймса Бонда.

He was drawn to the flames, he chased the flames,

Його приваблювало полум'я, він був на гребені полум'я,

he was like a moth to the flames. Something of an adrenalin junkie.

летів, наче метелик на вогонь. Любитель адреналіну.

He was successful with women.

Він користувався успіхом серед жінок.

He was Bobby Kennedy-like because in some ways one could never tell

Він був схожий на Боббі Кеннеді, бо важко було сказати,

if he was a realist masquerading as an idealist

чи він реаліст, що маскується під ідеаліста,

or an idealist masquerading as a realist, as people always wondered

чи ідеаліст, замаскований під реаліста -

about Bobby Kennedy and John Kennedy in that way.

з Боббі Кеннеді та Джоном Кеннеді це теж було неясно.

What he was was a decathlete of nation-building, of problem-solving,

Насправді він був десятиборцем з державотворення, розв'язання проблем,

of troubleshooting in the world's worst places

залагодження конфліктів у найгарячіших точках

and in the world's most broken places.

і найпроблемніших місцинах.

In failing states, genocidal states, under-governed states,

У державах-банкротах, у країнах, де вирував геноцид,

precisely the kinds of places that threats to this country exist

у державах, що потерпали від невмілого правління, саме в тих місцях,

on the horizon, and precisely the kinds of places

що становлять загрозу для решти,

where most of the world's suffering tends to get concentrated.

саме там, де страждає найбільше людей.

These are the places he was drawn to.

Його вабило до таких країн.

He moved with the headlines.

До тих, що привертали увагу всього світу.

He was in the U.N. for 34 years. He joined at the age of 21.

Він 34 роки працював у ООН. Почав кар'єру у 21 рік.

Started off when the causes in the wars du jour in the '70s

Тоді, в 1970-х роках, точилися

were wars of independence and decolonization.

війни за незалежність та деколонізацію.

He was there in Bangladesh

Він був у Бангладеші,

dealing with the outflow of millions of refugees --

намагаючись справитись із потоком мільйонів біженців -

the largest refugee flow in history up to that point.

на той час найбільшим в історії потоком утікачів.

He was in Sudan when the civil war broke out there.

Він був у Судані, коли там вибухнула громадянська війна.

He was in Cyprus right after the Turkish invasion.

Він був на Кіпрі відразу ж після вторгнення Туреччини.

He was in Mozambique for the War of Independence.

Він був у Мозамбіку під час Війни за незалежність.

He was in Lebanon. Amazingly, he was in Lebanon -- the U.N. base was used --

Він був у Лівані. Тоді було використано базу ООН -

Palestinians staged attacks out from behind the U.N. base.

палестинці атакували, ховаючись за базою ООН,

Israel then invaded and overran the U.N. base.

тоді ізраїльтяни вторглися і розгромили ту базу.

Sergio was in Beirut when the U.S. Embassy was hit

Сержіу був у Бейруті, коли посольство США

by the first-ever suicide attack against the United States.

вперше атакували терористи-смертники.

People date the beginning of this new era to 9/11, but surely 1983,

Датою початку епохи тероризму нині вважають 11 вересня,

with the attack on the US Embassy and the Marine barracks --

але насправді 1983 рік, коли відбулися напади на посольство США і казарми ВМС,

which Sergio witnessed -- those are, in fact, in some ways,

свідками яких став Сержіу - саме того року

the dawning of the era that we find ourselves in today.

розпочалася епоха, в якій ми з вами живемо.

From Lebanon he went to Bosnia in the '90s.

З Лівану в 1990-х роках він переїхав до Боснії.

The issues were, of course, ethnic sectarian violence.

Там відбувалися, звісно ж, міжетнічні сутички.

He was the first person to negotiate with the Khmer Rouge.

Він був першою людиною, яка вступила в перемовини з червоними кхмерами.

Talk about evil prevailing. I mean, here he was in the room

І говорила з ними про боротьбу проти зла. І то він сидів у кімнаті

with the embodiment of evil in Cambodia.

з людьми, що втілювали зло в Камбоджі.

He negotiates with the Serbs.

Він вів перемовини з сербами.

He actually crosses so far into this realm of talking to evil

І зайшов так далеко в розмовах зі злом

and trying to convince evil that it doesn't need to prevail

і спробах переконати зло, що воно не мусить завжди мати гору,

that he earns the nickname -- not Sergio but Serbio

що йому дали прізвисько - не Сержіу, а Сербіу -

while he's living in the Balkans and conducting these kinds of negotiations.

коли він жив на Балканах і брав участь у таких переговорах.

He then goes to Rwanda and to Congo in the aftermath of the genocide,

Потім він поїхав до Руанди й Конго, після того, як там стався геноцид,

and he's the guy who has to decide -- huh, OK, the genocide is over;

і саме він має вирішити - ага, гаразд, геноцид уже закінчився;

800,000 people have been killed; the people responsible are fleeing

800 000 людей убито; а їхні вбивці втікають

into neighboring countries -- into Congo, into Tanzania.

у сусідні країни - Конго, Танзанію.

I'm Sergio, I'm a humanitarian, and I want to feed those --

Я Сержіу, я гуманітарний працівник і хочу нагодувати тих людей -

well, I don't want to feed the killers

ну, я не маю охоти годувати вбивць,

but I want to feed the two million people who are with them, so we're going to go,

але хочу нагодувати тих два мільйони людей, що є з ними,

we're going to set up camps,

отож ми облаштуємо табори,

and we're going to supply humanitarian aid.

привеземо гуманітарну допомогу.

But, uh-oh, the killers are within the camps.

Але, ой-ой, убивці живуть у наших таборах.

Well, I'd like to separate the sheep from the wolves.

Ну, тоді я б хотів відокремити овець від вовків.

Let me go door-to-door to the international community

Звернусь-но я до міжнародної спільноти

and see if anybody will give me police or troops to do the separation.

і запитаю, чи хтось дасть мені поліцейських чи військових, щоб їх поділити.

And their response, of course, was no more than we wanted

Звісно ж, ніхто не палав бажанням

to stop the genocide and put our troops in harm's way to do that,

зупинити геноцид і наразити на ризик своїх поліцейських,

nor do we now want to get in the way and pluck genocidaires from camps.

та й тепер ми не спішимо виганяти організаторів геноциду з таборів.

So then you have to make the decision.

У таких випадках доводиться приймати рішення.

Do you turn off the international spigot of life support

Забрати міжнародну руку допомоги

and risk two million civilian lives?

й поставити під загрозу два мільйони мирних життів?

Or do you continue feeding the civilians, knowing that the genocidaires

Чи й далі годувати цивільне населення, знаючи, що в таборах

are in the camps, literally sharpening their knives for future battle?

є організатори геноциду, які буквально гострять ножі для майбутніх битв?

What do you do?

Що робити?

It's all lesser-evil terrain in these broken places.

У всіх гарячих точках доводиться обирати менше зло.

Late '90s: nation-building is the cause du jour.

Кінець '90-х: усюди будують нові держави.

He's the guy put in charge. He's the Paul Bremer or the Jerry Bremer

А він за це відповідає. Він є Полом Бремером чи Джеррі Бремером

of first Kosovo and then East Timor. He governs the places.

спочатку в Косово, а згодом - у Східному Тиморі. Він очолює тамтешні адміністрації.

He's the viceroy. He has to decide on tax policy, on currency,

Він - намісник. Опікується податковою політикою, валютою,

on border patrol, on policing. He has to make all these judgments.

патрулюванням кордону, поліцією. Всі рішення - на його плечах.

He's a Brazilian in these places. He speaks seven languages.

Він бразилець. Володіє сімома мовами.

He's been up to that point in 14 war zones

До того часу він уже побував у 14 зонах воєнних дій,

so he's positioned to make better judgments, perhaps,

тому, можливо, здатний приймати кращі рішення,

than people who have never done that kind of work.

ніж ті, хто ніколи таким не займався.

But nonetheless, he is the cutting edge of our experimentation

Попри це, він експериментує -

with doing good with very few resources being brought to bear in,

як чинити добро з мінімальними ресурсами,

again, the world's worst places.

що надходять до найгарячіших у світі точок.

And then after Timor, 9/11 has happened,

А коли закінчився його термін у Тиморі, сталися теракти 11 вересня,

he's named U.N. Human Rights Commissioner,

його призначили Верховним комісаром ООН з прав людини,

and he has to balance liberty and security and figure out,

і він мав віднайти баланс між свободою й безпекою та розібратися, що робити,

what do you do when the most powerful country in the United Nations

коли наймогутніша країна-член ООН

is bowing out of the Geneva Conventions,

порушує Женевські конвенції,

bowing out of international law? Do you denounce?

нехтує міжнародним правом. Засудити її?

Well, if you denounce,

Якщо засудити,

you're probably never going to get back in the room.

то вона вже ніколи не сяде за стіл перемовин.

Maybe you stay reticent. Maybe you try to charm President Bush --

Може, варто промовчати. Може, варто зачарувати президента Буша,

and that's what he did. And in so doing he earned himself,

і саме це він зробив. І заробив собі, на жаль,

unfortunately, his final and tragic appointment to Iraq --

своє останнє, трагічне призначення в Ірак -

the one that resulted in his death.

що закінчилося його смертю.

One note on his death, which is so devastating,

Це неймовірна втрата для всіх нас, і мушу при цьому зауважити:

is that despite predicating the war on Iraq

заявивши, що війну з Іраком розпочато

on a link between Saddam Hussein and terrorism in 9/11,

через зв'язок Саддама Хуссейна з терактами 11 вересня,

believe it or not, the Bush administration or the invaders

адміністрація Буша та інтервенти - хочете вірте, хочете ні -

did no planning, no pre-war planning, to respond to terrorism.

не склали перед війною ніяких планів, як боротися з тероризмом.

So Sergio -- this receptacle of all of this learning on how to deal with evil

Тому Сержіу - носій усіх цих знань про те, як давати відсіч злу,

and how to deal with brokenness,

як відбудовувати зруйновану країну -

lay under the rubble for three and a half hours without rescue.

три з половиною години лежав під завалами, і ніхто не прийшов йому на допомогу.

Stateless. The guy who tried to help the stateless people his whole career.

Як людина без громадянства. Чоловік, який все життя допомагав особам без громадянства.

Like a refugee. Because he represents the U.N.

Як біженець. Бо він представляє ООН.

If you represent everyone, in some ways you represent no one.

А коли ви когось представляєте, то, до певної міри, не представляєте нікого.

You're un-owned.

Ви нікому не належите.

And what the American -- the most powerful military in the history of mankind

І ось що Америка - з найпотужнішим в історії людства військом -

was able to muster for his rescue,

зуміла зробити заради його порятунку.

believe it or not, was literally these heroic two American soldiers

Вірте чи ні, але двоє мужніх американських солдатів

went into the shaft. Building was shaking.

зайшли всередину будівлі, що вже хиталась.

One of them had been at 9/11 and lost his buddies on September 11th,

Один із них втратив товаришів 11 вересня і сам був на місці події,

and yet went in and risked his life in order to save Sergio.

та він усеодно пішов туди й ризикував своїм життям, щоб урятувати Сержіу.

But all they had was a woman's handbag --

Але вони мали тільки жіночу сумочку -

literally one of those basket handbags --

таку плетену сумочку -

and they tied it to a curtain rope from one of the offices at U.N. headquarters,

і вони прив'язали її до шнурка з фіранок з одного кабінету штаб-квартири ООН,

and created a pulley system into this shaft in this quivering building

створивши своєрідний блок у будівлі, яка от-от мала впасти,

in the interests of rescuing this person,

щоб урятувати того чоловіка,

the person we most need to turn to now, this shepherd,

якого ми неабияк тепер потребуємо, як поводиря

at a time when so many of us feel like we're lacking guidance.

у час, коли багатьом із нас так бракує порад і підтримки.

And this was the pulley system. This was what we were able to muster for Sergio.

Отож, вони зробили там блок. Це все, на що ми спромоглись заради Сержіу.

The good news, for what it's worth,

Але є й добрі новини.

is after Sergio and 21 others were killed that day in the attack on the U.N.,

Після того, як внаслідок нападу на ООН того дня загинув Сержіу та ще 21 особа,

the military created a search and rescue unit

військові сформували рятувально- пошуковий загін,

that had the cutting equipment, the shoring wood, the cranes,

який мав інструменти для різання металу, дерев'яні кріплення, крани,

the things that you would have needed to do the rescue.

все необхідне для порятунку.

But it was too late for Sergio.

Але Сержіу врятувати не вдалося.

I want to wrap up, but I want to close

Буду завершувати, але насамкінець

with what I take to be the four lessons from Sergio's life

хочу ще розповісти про чотири уроки з життя Сержіу,

on this question of how do we prevent evil from prevailing,

які відповідають на запитання, як не дати злу перемогти,

which is how I would have framed the question.

принаймні я б сформулювала це запитання саме так.

Here's this guy who got a 34-year head start

Ось чоловік, який цілих 34 роки

thinking about the kinds of questions we as a country are grappling with,

міркував над запитаннями, які турбують нашу країну,

we as citizens are grappling with now. What do we take away?

наших громадян тепер. Яку науку ми можемо від нього дістати?

First, I think, is his relationship to, in fact, evil is something to learn from.

По-перше, те, що від злого можна чогось навчитися.

He, over the course of his career, changed a great deal.

За свою кар'єру він постійно змінювався.

He had a lot of flaws, but he was very adaptive.

Він мав чимало вад, але був напрочуд гнучкий.

I think that was his greatest quality.

Гадаю, то була найкраща його риса.

He started as somebody who would denounce harmdoers,

На початку своєї кар'єри він засуджував злочинців,

he would charge up to people who were violating international law,

критикував тих, хто порушував міжнародне право,

and he would say, you're violating, this is the U.N. Charter.

заявляв - ви порушуєте статут ООН.

Don't you see it's unacceptable what you're doing?

Хіба ви не розумієте, що це неприйнятно?

And they would laugh at him because he didn't have the power of states,

А у відповідь з нього сміялися, бо він не мав владних повноважень,

the power of any military or police.

за ним не стояло військо чи поліція.

He just had the rules, he had the norms, and he tried to use them.

Він усього лиш мав правила і норми та старався їх застосовувати.

And in Lebanon, Southern Lebanon in '82,

І в Лівані, у південному Лівані 1982 року

he said to himself and to everybody else,

він пообіцяв самому собі й усім решта:

I will never use the word "unacceptable" again.

я ніколи більше не казатиму "неприйнятно".

I will never use it. I will try to make it such,

Ніколи не вживатиму цього слова. Я матиму його на увазі,

but I will never use that word again.

але ніколи не казатиму цього слова вголос.

But he lunged in the opposite direction.

І кинувся у протилежному напрямку.

He started, as I mentioned, to get in the room with evil,

Як я вже казала, він сідав за стіл перемовин зі злом,

to not denounce, and became almost obsequious

не тільки перестав його засуджувати, а, навпаки, став улесливим,

when he won the nickname Serbio, for instance,

наприклад, коли дістав прізвисько Сербіу,

and even when he negotiated with the Khmer Rouge

а коли вів перемовини з червоними кхмерами,

would black-box what had occurred prior to entering the room.

то мовчав про все, що сталось перед тим, як вони ввійшли до кімнати.

But by the end of his life, I think he had struck a balance

Але наприкінці своєї кар'єри він, на мою думку, досягнув рівноваги,

that we as a country can learn from.

якої варто повчитися нашій країні.

Be in the room, don't be afraid of talking to your adversaries,

Сідайте за стіл перемовин, не бійтеся розмовляти зі своїми ворогами,

but don't bracket what happened before you entered the room.

але не мовчіть про те, що сталось до того, як ви увійшли до кімнати.

Don't black-box history. Don't check your principles at the door.

Не тримайте історію за сімома замками. Не міняйте на порозі своїх принципів.

And I think that's something that we have to be in the room,

Мені здається, що ми це вже робимо - залишаємось у кімнаті,

whether it's Nixon going to China or Khrushchev and Kennedy

чи то коли Ніксон поїхав до Китаю, чи то Хрущов і Кеннеді,

or Reagan and Gorbachev.

чи то Рейган і Горбачов.

All the great progress in this country with relation to our adversaries

Наша країна змогла налагодити взаємини зі своїми ворогами

has come by going into the room.

саме завдяки тому, що йшла до кімнати для перемовин.

And it doesn't have to be an act of weakness.

І це не обов'язково вияв слабкості.

You can actually do far more to build an international coalition

Щоб успішно сформувати міжнародну коаліцію

against a harmdoer or a wrongdoer by being in the room

проти злочинця чи порушника, треба залишатися в кімнаті

and showing to the rest of the world that that person, that regime,

й показати решті світу, що он та особа, той режим

is the problem and that you, the United States, are not the problem.

становить проблему, а ви самі - Сполучені Штати - не є проблемою.

Second take-away from Sergio's life, briefly.

Тепер коротенько про другий урок з життя Сержіу.

What I take away, and this in some ways is the most important,

Для мене цей урок найважливіший -

he espoused and exhibited a reverence for dignity

він підтримував і виявляв глибоку повагу до гідності,

that was really, really unusual.

що було вкрай незвично.

At a micro level, the individuals around him were visible.

На мікрорівні він помічав усіх довкола себе.

He saw them.

Він справді їх бачив.

At a macro level, he thought, you know,

На макрорівні він думав,

we talk about democracy promotion, but we do it in a way sometimes

що ми повсякчас говоримо про розвиток демократії, але часом пропагуємо її у спосіб,

that's an affront to people's dignity.

що ображає людську гідність.

We put people on humanitarian aid

Ми даємо людям гуманітарну допомогу

and we boast about it because we've spent three billion.

і хвалимось, що витратили на неї три мільярди.

It's incredibly important,

Це страшенно важливо -

those people would no longer be alive if the United States, for instance,

ці люди були б досі мертві, якби, наприклад, Сполучені Штати

hadn't spent that money in Darfur,

не витратили тих грошей у Дарфурі,

but it's not a way to live.

але так жити не будеш.

If we think about dignity in our conduct as citizens

Якщо ми - як громадяни та прості люди - задумаємось про гідну поведінку

and as individuals with relation to the people around us,

з людьми, що оточують нас,

and as a country, if we could inject a regard for dignity

і якщо наша країна з повагою й гідністю

into our dealings with other countries,

співпрацюватиме з іншими країнами,

it would be something of a revolution.

то відбудеться своєрідна революція.

Third point, very briefly. He talked a lot about freedom from fear.

Кілька слів про третій урок. Він постійно говорив про свободу від страху.

And I recognize there is so much to be afraid of.

І я погоджуюсь - у світі є чого боятися.

There are so many genuine threats in the world.

Довкола нас сила-силенна загроз.

But what Sergio was talking about is,

Але Сержіу закликав

let's calibrate our relationship to the threat.

змінити своє ставлення до загрози.

Let's not hype the threat; let's actually see it clearly.

Не треба її перебільшувати, треба сприймати її адекватно.

We have reason to be afraid of melting ice caps.

Цілком логічно боятися, що льодовикова шапка розтане.

We have reason to be afraid that we haven't secured

Цілком логічно боятися, що ми не подбали

loose nuclear material in the former Soviet Union.

про надійний захист ядерних матеріалів у країнах колишнього СРСР.

Let's focus on what are the legitimate challenges and threats,

Треба зосередитися на реальних викликах і загрозах,

but not lunge into bad decisions because of a panic, of a fear.

але не варто похапцем приймати необдумані рішення через паніку й страх.

In times of fear, for instance, one of the things Sergio used to say

У тривожні часи Сержіу любив казати,

is, fear is a bad advisor.

що страх - поганий порадник.

We lunge towards the extremes

Ми кидаємось у крайнощі,

when we aren't operating and trying to, again,

коли не намагаємось взяти ситуацію в свої руки

calibrate our relationship to the world around us.

й змінити ставлення до світу довкола нас.

Fourth and final point: he somehow, because he was working

І четвертий, останній урок. Позаяк він працював

in all the world's worst places and all lesser evils,

у найгарячіших точках світу і мав справу з меншим злом,

had a humility, of course,

йому була властива смиренність

and an awareness of the complexity of the world around him.

і розуміння, що довколишній світ - дуже складний.

I mean, such an acute awareness of how hard it was.

Розуміння, наскільки його робота важка.

How Sisyphean this task was of mending,

Його праця була воістину сізіфова,

and yet aware of that complexity,

та попри те, що він розумів усі складнощі

humbled by it, he wasn't paralyzed by it.

і мусив миритися з ними, він не опускав руки.

And we as citizens, as we go through this experience of the kind of,

Коли ми, громадяни, переживаємо такі події -

the crisis of confidence, crisis of competence, crisis of legitimacy,

кризу довіри, кризу компетенції, кризу легітимності,

I think there's a temptation to pull back from the world and say,

то, мабуть, відчуваємо спокусу відступити назад, сказавши собі:

ah, Katrina, Iraq -- we don't know what we're doing.

ох, Катріна, Ірак - ми не знаємо, що робити.

We can't afford to pull back from the world.

Ми не можемо дозволити собі відвернутися від світу.

It's a question of how to be in the world.

Йдеться про те, як жити в світі.

And the lesson, I think,

А наука, яку ми дістали

of the anti-genocide movement that I mentioned,

з того руху проти геноциду, про який я розповідала,

that is a partial success but by no means

що наразі домігся певного успіху,

has it achieved what it has set out to do --

але ще не досягнув своєї мети -

it'll be many decades, probably, before that happens --

мине не один десяток років, поки це станеться -

but is that if we want to see change, we have to become the change.

полягає в ось чому: якщо ми хочемо бачити зміни, то самі мусимо щось змінювати.

We can't rely upon our institutions to do the work

Не можна покладатися на те, що наші владні інституції

of necessarily talking to adversaries on their own

самотужки проведуть перемовини з нашими ворогами,

without us creating a space for that to happen,

для цього ми самі маємо створити умови,

for having respect for dignity,

мусимо подбати про повагу до чужої гідності,

and for bringing that combination of humility

наповнити наші взаємини зі світом

and a sort of emboldened sense of responsibility

смиренністю і водночас сміливістю

to our dealings with the rest of the world.

та почуттям відповідальності.

So will evil prevail? Is that the question?

Отож, чи візьме зло гору? Яка відповідь на це запитання?

I think the short answer is: no, not unless we let it.

Я думаю, вона коротка: ні. Ні, якщо ми не дозволимо йому цього.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)