My descent into America’s neo-Nazi movement -- and how I got out | Christian Picciolini

Перекладач: Dina Bezsmertna Утверджено: Khrystyna Romashko

My journey away from violent extremism began 22 years ago,

Мій шлях від насильницького екстремізму почався 22 роки тому,

when I denounced racism

коли я відрікся від расизму

і покинув американський рух скінхедів,

and left the American white supremacist skinhead movement

що прославляв верховенство білих,

that I had helped build.

який я допоміг збудувати.

(Cheers and applause)

(Схвальні вигуки та оплески)

I was just 22 years old at the time,

На той час мені було всього 22,

but I had already spent eight years, from the time I was 14 years old,

та вже тоді вісім років, починаючи з 14,

as one of the earliest and youngest members

я перебував у найжорстокішому американському руху ненависті

and an eventual leader within America's most violent hate movement.

у якості одного з перших і наймолодших його членів

та, врешті-решт, став його лідером.

But I wasn't born into hate;

Але я не народився в ненависті.

in fact, it was quite the opposite.

Насправді, усе було навпаки.

I had a relatively normal childhood.

У мене було відносно нормальне дитинство.

My parents are Italian immigrants

Мої батьки — італійські іммігранти,

who came to the United States in the mid-1960s

які приїхали до США в середині 1960-их

and settled on the South Side of Chicago,

і оселилися у Південному районі Чикаго,

where they eventually met,

де вони врешті-решт зустрілися,

and opened a small beauty shop.

а пізніше відкрили невеликий салон краси.

Right after I was born, things got a little bit more difficult.

Відразу після мого народження все стало трохи складніше.

They struggled to survive with raising a young family and a new business,

Вони ледве трималися на плаву,

намагаючись забезпечити молоду родину і розвивати новий бізнес,

often working seven days a week,

часто працюючи по сім днів на тиждень,

14 hours a day,

14 годин на день,

taking on second and third jobs just to earn a meager living.

влаштовуючись на другу і третю роботу, щоб заробити хоч копійку на життя.

And quality time with my parents was pretty nonexistent.

Час, проведений з батьками, був досить несуттєвим.

Even though I knew they loved me very much,

Незважаючи на те, що я знав, як сильно вони мене люблять,

growing up, I felt abandoned.

поки я ріс, я відчував себе покинутим.

I was lonely, and I started to withdraw,

Мені було самотньо, я почав втрачати з ними зв'язок,

and then I started to resent my parents and become very angry.

а потім я став ненавидіти батьків — мене охопила злість.

And as I was growing up, through my teenage years,

В підліткові роки

I started to act out to try and get attention from my parents.

своїми витівками я намагався привернути увагу своїх батьків.

And one day, when I was 14,

Одного дня, мені тоді було 14 років,

I was standing in an alley, and I was smoking a joint,

я стояв у провулку і курив косяк.

and a man who was twice my age, with a shaved head and tall black boots,

До мене підійшов бритоголовий чоловік, удвічі старший за мене

у високих чорних чоботях.

came up to me,

and he snatched the joint from my lips.

Він вирвав косяк з мого рота,

Then he put his hand on my shoulder and he looked me in the eyes,

потім поклав мені на плече руку, зазирнув мені у вічі

and he said,

і сказав:

"That's what the communists and the Jews want you to do

"Саме цього від тебе хочуть комуністи та євреї,

to keep you docile."

щоб ти був неремстивим".

I was 14 years old,

Мені було 14,

I'd been trading baseball cards and watching "Happy Days" --

я обмінювався бейсбольними картками і дивився серіали —

I didn't really know what a Jew was.

я навіть не знав тоді, хто такі євреї.

(Laughter)

(Сміх)

It's true.

Правда.

And the only communist that I knew was the bad Russian guy

І єдиний комуніст, якого я знав,

був поганець-росіянин з моєї улюбленої частини "Роккі".

in my favorite Rocky movie.

(Laughter)

(Сміх)

And since I'm here baring my soul with you,

І якщо я вже говорю по-чесному,

то знайте, що я і гадки не мав, що означає "неремстивий".

I can reveal that I did not even know what the word "docile" meant.

(Laughter)

(Сміх)

Dead serious.

Не жартую.

But it was as if this man in this alley had offered me a lifeline.

Відчуття було таке, ніби той чоловік з провулка

кинув мені рятувальний круг.

For 14 years, I'd felt marginalized and bullied.

Протягом 14 років я відчував себе покинутим і заляканим.

I had low self-esteem.

У мене була низька самооцінка.

And frankly, I didn't know who I was, where I belonged,

І, чесно кажучи, я не знав, хто я, де моє місце,

or what my purpose was.

і в чому була моя мета.

I was lost.

Я був загублений.

And overnight, because this man had pulled me in,

І коли ця людина протягнула мені руку допомоги,

and I had grabbed onto that lifeline with every fiber of my being,

я схопився за неї усіма фібрами своєї душі.

I had gone from "Joanie Loves Chachi"

Я перейшов від перегляду серіалу "Джоан любить Чачі"

to full-blown Nazi.

до повномасштабного нацизму.

Overnight.

Миттєво.

I started to listen to the rhetoric

Я почав слухати їхні промови

and believe it.

і вірити у ці принципи.

I started to watch very closely as the leaders of this organization

Я почав уважно спостерігати, як керівники цієї організації

would target vulnerable young people who felt marginalized

націлювали свою діяльність

на вразливих юнаків, які почувалися відчуженими,

and then draw them in with promises of paradise

а потім заманювали їх до спільноти,

обіцяючи золоті гори.

that were broken.

And then I started to recruit myself.

Пізніше я і сам став вербувати інших.

I started to do that by making white-power music.

У мене це виходило завдяки створенню музики у дусі "влада білим".

And soon, I became the leader of that infamous organization

І незабаром я став лідером цієї сумнівної організації,

that was led by that man in that alley

на чолі якої до цього був чоловік з провулку,

who recruited me that day,

який завербував мене того дня.

who was America's first neo-Nazi skinhead and who had radicalized me.

Він був першим американським неонацистським скінхедом,

який поставив мене на шлях радикалізму.

For the next eight years,

Протягом наступних восьми років

I believed the lies that I had been fed.

я вірив тій брехні, якою мене годували.

And though I saw no evidence of it whatsoever,

І хоча я не бачив цьому жодних доказів,

I didn't hesitate to blame every Jewish person in the world

я, не вагаючись, звинувачував кожного єврея на світі

for what I thought was a white, European genocide

за те, що, на мою думку, було європейським геноцидом білих,

being promoted by them through a multiculturalist agenda.

що просувався крізь мультикультурну призму.

I blamed people of color

Я звинувачував чорношкірих

for the crime and violence and the drugs in the city,

у злочинності, насильстві та розповсюдженні наркотиків по місту,

completely neglecting the fact that I was committing acts of violence

повністю ігноруючи той факт,

що я сам здійснював акти насильства щодня,

on a daily basis,

and that in many cases,

і у багатьох випадках,

it was white supremacists who were funneling drugs

саме білі расисти

завозили наркотики у міста.

into the inner cities.

And I blamed immigrants

Я звинувачував іммігрантів

for taking jobs from white Americans,

у позбавленні білих американців робочих місць,

completely neglecting the fact that my parents were hardworking immigrants

повністю нехтуючи тим, що мої батьки самі були працьовитими іммігрантами,

who struggled to survive,

які боролися за виживання,

despite not getting help from anybody else.

незважаючи на відсутність допомоги від будь-кого.

For the next eight years,

Протягом наступних восьми років

I saw friends die,

я бачив, як одні мої друзі помирали,

I saw others go to prison and inflict untold pain

а інші потрапляли до в'язниці і завдавали невимовного болю

on countless victims and their families' lives.

незліченним жертвам та своїм сім'ям.

I heard horrific stories from young women in the movement,

Я чув від жінок у русі історії, від яких холонула кров,

who'd been brutally raped by the very men they were conditioned to trust,

де їх жорстоко ґвалтували чоловіки, яким вони безумовно довіряли,

and I myself committed acts of violence against people,

і я сам здійснював акти насильства по відношенню до людей

solely for the color of their skin,

лише за колір їхньої шкіри,

who they loved,

за те, кого вони кохали,

or the god that they prayed to.

або бога, якому молилися.

I stockpiled weapons for what I thought was an upcoming race war.

Я запасався зброєю для расової війни, яка, на мою думку, була неминучою.

I went to six high schools;

Я змінив шість шкіл,

I was kicked out of four of them,

із чотирьох мене вигнали,

one of them, twice.

з однієї — двічі.

And 25 years ago, I wrote and performed racist music

І 25 років тому я писав та виконував расистську музику,

that found its way to the internet decades later

що десятиліття пізніше потрапила до інтернету

and partially inspired a young white nationalist

і між іншим, надихнула молодого білого націоналіста

to walk into a sacred Charleston, South Carolina, church

безжалісно вбити 9 безневинних людей

and senselessly massacre nine innocent people.

у церкві міста Чарльстон, штат Південна Кароліна.

But then my life changed.

Але моє життя змінилося.

At 19 years old, I met a girl who was not in the movement,

У 19 років я зустрів дівчину, яка не належала до цього руху,

who didn't have a racist bone in her body,

яка взагалі була дуже далекою від расизму,

and I fell in love with her.

і я закохався у неї.

And at 19, we got married,

В 19 років ми взяли шлюб,

and we had our first son.

у нас народився первісток.

And when I held my son in my arms in the delivery room that day,

І коли я тримав сина на руках в пологовому залі того дня,

not only did I reconnect with some of the innocence that I had lost

я не лише відновив зв'язок зі своєю невинністю,

at 14 years old,

втраченою у 14 років,

but it also began to challenge

але й поставив під сумнів

the very important things that drew me to the movement to begin with:

найважливіше, що спочатку привернуло мене до цього руху:

identity, community and purpose --

самовизначення, своє місце та мету —

things that I had been struggling with as a young boy.

в пошуках чого я перебував, коли був хлопчиком.

And now, I struggled with the concept of who I was again.

І тепер я знову боровся з власним уявленням про себе.

Was I this neo-Nazi hatemonger,

Я — неонацист і розпалювач ворожнечі

or was I a caring father and husband?

чи турботливий батько і чоловік?

Was my community the one that I had manufactured around me

Чи моє справжнє місце — у колі тих, кого я зібрав

to boost my own ego,

з метою потішити власне его,

because I felt self-hatred for myself and I wanted to project it onto others,

бо відчував ненависть до себе і хотів спроектувати її на інших,

or was it the one that I had physically given life to?

чи поряд з тим, кому я у прямому сенсі подарував життя?

Was my purpose to scorch the earth

У чому мій намір? Спалити землю

or was it to make it a better place for my family?

чи зробити її кращою для своєї родини?

And suddenly, like a ton of bricks hit me,

І раптом мене ніби вдарила блискавка,

I became very confused with who I'd been for the last eight years.

і я більше не був упевнений у ролі, яку грав протягом останніх восьми років.

And if only I'd been brave enough to walk away at that moment,

Якби мені лише вистачило хоробрості полишити все у той момент,

to understand what the struggle was that was happening inside of me,

зрозуміти, яка саме боротьба розривала мене тоді,

then maybe tragedy could have been averted.

то, можливо, трагедії можна було б уникнути.

Instead, I did compromise.

А я робив собі поступки.

I took myself off the streets for the benefit of my family,

Я перестав займатися злочинною діяльністю заради родини,

because I was nervous that maybe I could go to jail or end up dead,

бо побоювався, що можу втрапити за ґрати або на той світ,

and they would have to fend for themselves.

а їм доведеться боротися за виживання.

So I stepped back as a leader,

Я покинув посаду лідера

and instead I opened a record store

і натомість відкрив музичну крамницю,

that I was going to sell white-power music in, of course,

де я планував продавати музику, що прославляє білий расизм,

because I was importing it in from Europe.

яку я імпортував з Європи.

But I knew that if I was just a racist store selling racist music

Та я знав, що якби я продавав лише расистську музику,

the community would not allow me to be there.

то місцеві б не дозволили мені працювати.

So I decided I was going to also stock the shelves with other music,

Тому я вирішив заповнити полиці й іншими дисками,

like punk rock and heavy metal

у стилях панк-рок, важкий метал

and hip-hop.

та хіп-хоп.

And while the white-power music that I was selling

І в той час, коли продажі расистської музики

was 75 percent of my gross revenue,

становили 75 відсотків мого прибутку,

because people were driving in from all over the country to buy it

бо люди приїжджали з усієї країни, щоб купити її у мене,

from the only store that was selling it,

в єдиній крамниці, де вона продавалася,

I also had customers come in to buy the other music.

у мене також були покупці, які приходили заради іншої музики.

And eventually, they started to talk to me.

І зрештою, вони починали зі мною розмови.

One day, a young black teen came in,

Одного дня до крамниці зайшов чорношкірий підліток,

and he was visibly upset.

який був помітно засмучений.

And I decided to ask him what was wrong.

Я вирішив спитати у нього, що трапилося.

And he told me that his mother had been diagnosed with breast cancer.

Він розповів, що його мамі діагностували рак молочних залоз.

And suddenly, this young black teenager,

І раптом з цим чорношкірим парубком,

who I'd never had a meaningful conversation or interaction with,

з яким я і словом не обмовився раніше,

I was able to connect with,

я зміг знайти спільну мову,

because my own mother had been diagnosed with breast cancer,

бо моїй мамі теж поставили такий діагноз

and I could feel his pain.

— я міг розділити його біль.

On another occasion, a gay couple came in with their son,

Іншого разу до крамниці зайшла гомосексуальна пара з сином,

and it was undeniable to me that they loved their son

і для мене було беззаперечно, що вони любили його

in the same profound ways that I loved mine.

так само палко, як і я свого.

And suddenly, I couldn't rationalize or justify the prejudice

І раптом я не зміг пояснити чи обґрунтувати пересуд,

що створився в моїй свідомості.

that I had in my head.

I decided to pull the white-power music from the inventory

Я вирішив вилучити расистську музику з продажу,

when I became too embarrassed to sell it in front of my new friends.

бо мені стало надто соромно продавати таке

перед своїми новими друзями.

And of course, the store couldn't sustain itself,

Звичайно, крамниця перестала окуповуватися,

so I had to close it.

і мені довелося її закрити.

At that same time, I lost nearly everything in my life.

У той самий час я втратив майже все у своєму житті.

I used it as an opportunity to walk away

Я скористався нагодою вийти з руху,

частиною якого я був вісім років,

from the movement that I'd been a part of for eight years,

the only identity, community and purpose that I'd really known for most of my life.

залишити своє "я", своє місце та мету,

які я знав протягом більшої частини свого життя.

So I had nobody.

У мене не лишилося нікого.

I lost my livelihood because I closed the store.

Я втратив засоби до існування, бо закрив крамницю.

I didn't have a great relationship with my parents, even though they tried.

Я не підтримував хороших стосунків з батьками,

хоча вони й намагалися налагодити контакт.

And my wife and children left me,

Дружина з дітьми пішла від мене,

because I hadn't left the movement and disengaged quickly enough.

бо я не полишив рух достатньо швидко.

And suddenly,

І раптом

I didn't know who I was again,

я знову не знав, хто я,

or where I fit in

де моє місце,

or what my purpose was supposed to be.

у чому моє призначення.

I was miserable inside,

Я почувався знедоленим,

and I often woke up in the morning

і часто прокидався вранці

wishing that I hadn't.

без бажання жити.

About five years in,

Близько п'яти років потому

one of the few friends that I had was concerned about my well-being,

одна з небагатьох моїх друзів, які хвилювалися за мій стан,

and she came to me and she said,

прийшла до мене і сказала:

"You need to do something, because I don't want to see you die."

"Ти мусиш щось робити, бо я не хочу бачити, як ти згасаєш".

And she suggested that I go apply for a job where she worked,

Вона запропонувала мені влаштуватися на роботу

в технологічну компанію ІВМ, де працювала вона.

at a company called IBM.

Yeah, I thought she was crazy, too.

Так, я теж подумав, що вона збожеволіла.

(Laughter)

(Сміх)

Here I was, a closeted ex-Nazi covered in hate tattoos.

Ось він я — екс-нацист, який тримає під замком своє минуле,

вкритий тату, що пропагують расову ненависть.

I didn't go to college.

Без вищої освіти.

I'd been kicked out of multiple high schools multiple times.

Мене не один раз виганяли з декількох шкіл.

I didn't even own a computer.

У мене навіть комп'ютера не було.

But I went in,

Але я з'явився на співбесіду

and somehow, miraculously, I got the job.

і якимсь магічним чином отримав роботу.

I was thrilled.

Я був у захваті.

And then I became terrified to learn

І потім прийшов у жах, дізнавшись,

that they'd actually be putting me back at my old high school,

що мене відправлять встановлювати комп'ютери

the same one I got kicked out of twice,

в мою старшу школу,

to install their computers.

з якої мене двічі виганяли.

This was a high school where I had committed acts of violence

У цій школі я здійснював акти насилля

щодо учнів та вчителів,

against students, against faculty;

where I had protested out in front of the school for equal rights for whites

я організував там протест на передньому подвір'ї

за рівноправність для білошкірих

and even had a sit-in in the cafeteria

і навіть влаштував страйк у їдальні,

to try and demand a white student union.

вимагаючи створити спілку білих учнів.

And of course, as karma would have it,

І звичайно, за законами карми,

within the first couple of hours,

протягом перших двох годин

who walks right by me but Mr. Johnny Holmes,

хто б ще міг пройти повз мене, як не містер Джонні Холмс,

the tough black security guard I had gotten in a fistfight with,

дебелий чорношкірий охоронець, з яким я колись влаштував бійку

that got me kicked out the second time

і який вигнав мене зі школи другого разу,

and led out in handcuffs from the school.

вивівши мене звідти у наручниках.

He didn't recognize me,

Він мене не впізнав.

but I saw him,

Але я побачив його,

and I didn't know what to do.

і не знав, що робити.

I was frozen; I was this grown man now, years out of the movement,

Я стояв, як вкопаний.

Я, тоді вже дорослий чоловік, який покинув рух багато років тому,

and I was sweating and I was trembling.

пітнів та тремтів.

But I decided I had to do something.

Я вирішив, що маю щось зробити.

And I decided I needed to suffer under the weight of my past,

Я вирішив, що маю понести покарання за гріхи минулого,

because for five years I had tried to outrun it.

про які протягом п'яти років я намагався забути.

I'd tried to make new friends and cover my tattoos with long sleeves,

Я намагався завести нових друзів та прикрити тату під довгими рукавами,

and I wouldn't admit it

і не зізнався б, що я їх маю,

because I was afraid of being judged

бо боявся, що мене судитимуть так само,

the same way I had judged other people.

як я засуджував інших.

Well, I decided I was going to chase Mr. Holmes out to the parking lot --

Тож я вирішив побігти за містером Холмсом на паркінг —

probably not the smartest decision that I made.

що, ймовірно, не було моїм найрозумнішим рішенням.

(Laughter)

(Сміх)

But when I found him, he was getting into his car,

Але я наздогнав його якраз тоді, коли він сідав у авто,

and I tapped him on the shoulder.

та поплескав його по плечу.

And when he turned around and he recognized me,

І коли він повернувся і впізнав мене,

he took a step back because he was afraid.

то зробив крок назад, бо злякався.

And I didn't know what to say.

Я не знав, що казати.

Finally, the words came out of my mouth, and all I could think to say was,

Зрештою, до мене вернувся дар мови і я спромігся сказати лише

"I'm sorry."

"Пробачте".

And he embraced me,

Він обійняв мене

and he forgave me.

і пробачив мені.

And he encouraged me to forgive myself.

І заохотив мене пробачити себе.

He recognized that it wasn't the story of some broken go-nowhere kid

Він зрозумів, що це не історія якогось пропащого безталанного хлопця,

who was going to just join a gang and go to prison.

який приєднується до банди і потрапить за ґрати.

He knew that this was the story of every young person who was vulnerable,

Він знав, що моя історія — це історія кожного юнака, який був вразливим

who was searching for identity, community and purpose,

і шукав своє "я", своє місце та своє призначення,

and then hit a wall

а потім опинився у глухому куті

and was unable to find it

і не міг більше себе відшукати,

and went down a dark path.

тому звернув на хибну стежку.

And he made me promise one thing,

Він взяв з мене одну обіцянку —

that I would tell my story to whoever would listen.

що я розповідатиму свою історію будь-кому, хто слухатиме.

That was 18 years ago,

Це трапилось 18 років тому,

and I've been doing it ever since.

і з тих пір саме це я роблю.

(Applause)

(Оплески)

You might be asking yourself right now:

Ви можете гадати зараз:

How does a good kid from a hardworking immigrant family

як хороший хлопець з працьовитої родини іммігрантів

end up going down such a dark path?

ступив на такий темний шлях?

One word: potholes.

Одне слово: ями.

That's right. Potholes.

Саме так. Ями.

I had a lot of potholes when I was kid.

Я втрапив у багато з них, коли був дитиною.

We all had them --

І всі ми через це проходили —

you know, the things in life that we hit

коли з нами трапляються речі,

that invariably just kind of nudge us off our path,

що неминуче зіштовхують нас з правильного шляху,

and if they remain unresolved

і якщо ці проблеми не вирішити,

or untreated

не звертати на них уваги

or not dealt with,

та не займатися ними,

sometimes we can get dangerously lost down pretty dark corridors.

то можна не на жарт загубитися у темних коридорах.

Potholes can be things like trauma,

Цими речами можуть виступати травми,

abuse, unemployment,

насильство, безробіття,

neglect,

недбалість,

untreated mental health conditions,

недоліковані психічні розлади,

even privilege.

навіть привілеї.

And if we hit enough potholes on our journey in life,

І якщо на життєвому шляху ми натрапляємо на багато таких ям,

and we don't have the resources or the help to navigate around them

не маючи засобів та допомоги обійти їх

or to pull us out,

чи вибратися з них,

well, sometimes good people end up doing bad things.

тоді іноді хороші люди зрештою вчиняють погано.

One such person who had potholes is Darrell.

Таким є Даррелл.

Darrell is from upstate New York.

Він — з півночі штату Нью-Йорк.

He had read my memoir,

Він прочитав мою біографію

and he was really upset about the ending.

і його дуже засмутила заключна частина.

You see, I'd gotten out of the movement

Бачите, я з руху вибрався,

and he was still in.

він же досі був його частиною.

And he emailed me and he said,

Він написав мені в електронному листі:

"I didn't really like the way that turned out."

"Мені справді не сподобалося, як все завершилось".

And I said, "Well, I'm sorry."

Я сказав: "Ну, мені шкода".

(Laughter)

(Сміх)

"But if you want to talk about it, we could certainly do that."

"Але якщо хочеш про це поговорити, то можна".

And after a couple of weeks of going back and forth with Darrell,

І після кількох тижнів листування з Дарреллом

I learned he was a 31-year-old military veteran who had been injured

я дізнався, що він — 31-річний ветеран військових сил,

котрий отримав поранення.

and was really angry about not being able to go to Afghanistan

А зараз він дуже злився тому, що не міг поїхати в Афганістан

to kill Muslims.

і вбивати мусульман.

And one day on the phone,

І одного разу по телефону

he told me that he had seen a Muslim man in the park praying,

він сказав мені, що бачив у парку мусульманина за молитвою,

and that all he wanted to do was kick him in the face.

і все, що йому хотілося зробити,

— це врізати йому по обличчю.

I flew to Buffalo the next day,

Наступного дня я вилетів до Баффало,

and I sat down with Darrell,

зустрівся з Дарреллом

and I asked him,

і спитав його:

"Have you ever met a Muslim person before?"

"Ти колись зустрічав мусульманина?"

And he said, "No!

Він відповів: "Ні!

Why the hell would I want to do that?

Якого дідька я б мав цього хотіти?

They're evil. I don't want anything to do with them."

Вони — зло. Я не хочу мати до них жодного стосунку".

I said, "OK."

Я сказав: "Гаразд".

So I excused myself, and I went into the bathroom

Я вийшов з-за столу, пішов до вбиральні,

and I took my phone out in the bathroom,

дістав телефон,

and I Googled the local mosque,

загуглив номер телефону місцевої мечеті

and I called them very quietly from the bathroom,

і дуже тихо зателефонував туди з вбиральні

and I said, "Excuse me, imam, I need a favor.

і сказав: "Даруйте, імаме, мені потрібна послуга.

I have a Christian man

У мене є християнин,

who would really love to learn more about your religion."

який би з радістю познайомився ближче з вашою релігією".

(Laughter)

(Сміх)

"Do you mind if we stop by?"

"Ви не проти, якщо ми заїдемо до вас?"

Well, it took some convincing for Darrell to go,

Переконати Даррелла було непросто,

але врешті-решт ми доїхали,

but finally we got there,

and when I knocked on the door,

і коли я постукав у двері,

the imam said he only had 15 minutes left for us,

імам попередив, що для нас він має лише 15 хвилин,

because he was preparing for a prayer service.

бо він готується до служби.

I said, "We'll take it."

Я відповів: "Нам підійде".

We went in,

Ми зайшли,

and two and a half hours later, we came out after hugging and crying

а дві з половиною години потому вийшли, заплакані і в обіймах,

and, very strangely, bonding over Chuck Norris for some reason.

зблизившись, як не дивно,

на основі нашого спільного захоплення Чаком Норрісом.

(Laughter)

(Сміх)

I don't know what it was about that,

Не знаю, що такого в цьому було,

but that's what happened.

але з пісні слів не викинеш.

And I'm happy to say now that Darrell and the imam,

Я радий повідомити, що Даррелл та імам

you can often find them at the local falafel stand,

тепер часто зустрічаються за обідом в місцевій перекусній,

having lunch together.

де готують фалафель.

(Applause)

(Оплески)

You see, it's our disconnection from each other.

Розумієте, це все — результат віддалення один від одного.

Hatred is born of ignorance.

Ненависть породжується невіглаством.

Fear is its father, and isolation is its mother.

Їі батько — страх, а відчуження — мати.

When we don't understand something, we tend to be afraid of it,

Коли ми чогось не розуміємо, ми зазвичай цього побоюємося,

and if we keep ourselves from it,

і коли ми тримаємося від цього осторонь,

that fear grows, and sometimes, it turns into hatred.

то страх росте, та іноді перетворюється в ненависть.

Since I've left the movement, I've helped over a hundred people

З того часу, як я вийшов з руху, я допоміг більше сотні людей

disengage from extremist movements, from white supremacist groups --

покинути екстремістські рухи, рухи білого расизму --

(Applause)

(Оплески)

to even jihadist groups.

навіть групи джихадистів.

And the way I do that is not by arguing with them,

У мене це виходить не шляхом сварок з ними,

not by debating them,

не шляхом обговорення,

not by even telling them they're wrong,

я навіть не доводжу їм, що вони помиляються,

even though, boy, I want to sometimes.

хоча, Боже, як же мені іноді хочеться це зробити.

I don't do that.

Але я утримуюся.

Instead, I don't push them away.

Натомість, я не відштовхую їх.

I draw them in closer,

Я підпускаю їх ближче,

and I listen very closely for their potholes,

вислуховую усі їхні проблеми, їхні "ями",

and then I begin to fill them in.

а потім починаю їх заповнювати.

I try to make people more resilient,

Я намагаюся зробити людей стійкішими,

more self-confident,

більш впевненими у собі,

more able to have skills to compete in the marketplace

щоб вони мали якості, необхідні для конкурентної боротьби,

so that they don't have to blame the other,

а не зводили все до обвинувачення інших,

the other that they've never met.

яких вони ніколи не бачили.

I'd like to just leave you with one last thing before I go.

На завершення я хочу залишити вам для роздумів лише одне.

Of all the people I've worked with, they will all tell you the same thing.

Всі ті, з ким я працював, скажуть вам одне й те саме.

One, they became extremists

Перше, вони стали екстремістами, бо хотіли знайти своє місце,

because they wanted to belong, not because of ideology or dogma.

а не тому, що їм подобалася ідеологія чи догма.

And second, what brought them out

Друге, з руху їх витягнуло

was receiving compassion

отримання співчуття

from the people they least deserved it from,

від того, від кого вони найменше його заслуговували,

when they least deserved it.

коли вони найменше його заслуговували.

(Applause)

(Оплески)

So I would like to leave you with a challenge:

Тож я хотів би поставити вам нелегке завдання:

go out there today, tomorrow -- hopefully every day --

сьогодні, завтра, а в найкращому випадку, щодня —

find somebody that you think is undeserving of your compassion

знайдіть того, хто, на вашу думку, не вартий вашого співчуття,

and give it to them,

і обдаруйте його ним,

because I guarantee you,

бо я запевняю вас,

they're the ones who need it the most.

саме йому воно найбільше потрібне.

Thank you very much.

Дуже дякую.

(Applause)

(Оплески)