The risky politics of progress | Jonathan Tepperman

Перекладач: Maryna Derbal Утверджено: Hanna Leliv

The conventional wisdom about our world today

Сьогодні побутує думка про сучасний світ -

is that this is a time of terrible decline.

ніби це час жахливого занепаду.

And that's not surprising, given the bad news all around us,

І це не дивно, враховуючи погані новини

from ISIS to inequality,

про бойовиків ІДІЛ, соціальну нерівність,

political dysfunction, climate change,

політичний клієнтелізм, зміну клімату,

Brexit, and on and on.

Брекзит і так далі.

But here's the thing, and this may sound a little weird.

Проте є одна річ, яка може здатися дивною.

I actually don't buy this gloomy narrative,

Насправді я не вірю цим зловісним байкам

and I don't think you should either.

і вважаю, що вам теж не варто.

Look, it's not that I don't see the problems.

Дивіться, річ не в тім, що я не бачу проблем.

I read the same headlines that you do.

Я читаю ті ж самі новини, що й ви.

What I dispute is the conclusion that so many people draw from them,

Але багато людей спираються на ці факти,

namely that we're all screwed

тобто цей вплив відчуваємо всі ми,

because the problems are unsolvable

бо розв'язку для цих проблем не існує,

and our governments are useless.

а наші уряди, на жаль, недолугі.

Now, why do I say this?

Чому я говорю про це?

It's not like I'm particularly optimistic by nature.

Я не є якимось особливим оптимістом.

But something about the media's constant doom-mongering

Проте потік інформації від ЗМІ,

with its fixation on problems and not on answers

де основними є питання, а не відповіді,

has always really bugged me.

насправді завжди мене бентежив.

So a few years ago I decided,

Тому я вирішив,

well, I'm a journalist,

я є журналістом,

I should see if I can do any better

чи зможу я зробити щось краще,

by going around the world and actually asking folks

подорожуючи світом і питаючи людей,

if and how they've tackled

чи подолали вони і як саме

their big economic and political challenges.

свої економічні та політичні труднощі.

And what I found astonished me.

І те, що я дізнався, вразило мене.

It turns out that there are remarkable signs of progress out there,

Виявляється, що чудові ознаки прогресу існують,

often in the most unexpected places,

і часто в найменш очікуваних місцях,

and they've convinced me that our great global challenges

і вони переконали мене, що наші проблеми

may not be so unsolvable after all.

можуть і не бути настільки нерозв'язними.

Not only are there theoretical fixes;

Не лише через теоретичні шляхи розв'язання,

those fixes have been tried.

які, по суті, вже були випробувані.

They've worked.

Вони спрацювали.

And they offer hope for the rest of us.

І це дає надію решті з нас.

I'm going to show you what I mean

Я покажу вам те, що маю на увазі,

by telling you about how three of the countries I visited --

розповівши, як три з відвіданих мною країн

Canada, Indonesia and Mexico --

- Канада, Індонезія та Мексика

overcame three supposedly impossible problems.

подолали три нібито неймовірні проблеми.

Their stories matter because they contain tools the rest of us can use,

Їхній досвід важливий і корисний для інших,

and not just for those particular problems,

зокрема, не тільки для тих проблем,

but for many others, too.

а також для багатьох інших.

When most people think about my homeland, Canada, today,

Коли хтось думає про мою батьківщину, Канаду,

if they think about Canada at all,

якщо взагалі хтось думає про неї,

they think cold, they think boring, they think polite.

на думку відразу спадають холод, нудьга, ввічливість.

They think we say "sorry" too much in our funny accents.

І наше "вибачте", ще й з кумедною вимовою.

And that's all true.

І все це правда.

(Laughter)

(Сміх)

Sorry.

Вибачте.

(Laughter)

(Сміх)

But Canada's also important

Але Канада відіграє важливу роль

because of its triumph over a problem

також завдяки тріумфу над проблемою,

currently tearing many other countries apart:

яка в наші дні шматує багато інших країн.

immigration.

Ця проблема - імміграція.

Consider, Canada today is among the world's most welcoming nations,

Нині - це одна з найбільш гостинних націй,

even compared to other immigration-friendly countries.

серед інших відкритих для імміграції країн.

Its per capita immigration rate is four times higher than France's,

Тут коефіцієнт імміграції на душу

вищий ніж у Франції в 4 рази,

and its percentage of foreign-born residents

а народжуваність резидентів-іноземців

is double that of Sweden.

вдвічі перевищує аналогічні дані Швеції.

Meanwhile, Canada admitted

Водночас, Канада дала притулок

10 times more Syrian refugees in the last year

минулого року сирійським біженцям

than did the United States.

в 10 разів більше ніж США.

(Applause)

(Оплески)

And now Canada is taking even more.

І нині Канада приймає ще більше.

And yet, if you ask Canadians

Однак якщо ви спитаєте канадців,

what makes them proudest of their country,

чим саме вони гордяться в своїй країні,

they rank "multiculturalism,"

серед пріоритетів "багатонаціональність",

a dirty word in most places,

образливе слово для багатьох,

second,

перебуває на другому місці

ahead of hockey.

після хокею.

Hockey.

Хокею.

(Laughter)

(Сміх)

In other words, at a time when other countries

Тоді як інші

шалено будують бар'єри,

are now frantically building new barriers to keep foreigners out,

щоб тримати іноземців якнайдалі,

Canadians want even more of them in.

канадці хочуть ще більше іммігрантів.

Now, here's the really interesting part.

А зараз дійсно цікава деталь.

Canada wasn't always like this.

Канада не завжди була такою, якою є тепер.

Until the mid-1960s, Canada followed an explicitly racist immigration policy.

До середини 1960-х років, Канада проводила

відверту расистську політику.

They called it "White Canada,"

Яка мала назву "Біла Канада".

and as you can see, they were not just talking about the snow.

і, як ви розумієте, йшлося не про сніг.

So how did that Canada become today's Canada?

Отже, що насправді змінило Канаду?

Well, despite what my mom in Ontario will tell you,

Все, що скаже вам моя мама в Онтаріо,

the answer had nothing to do with virtue.

не має нічого спільного з істиною.

Canadians are not inherently better than anyone else.

В жодному разі канадці не кращі за інших.

The real explanation involves the man who became Canada's leader in 1968,

Справжнє пояснення в чоловікові,

який став канадським лідером в 1968 р.

Pierre Trudeau, who is also the father of the current prime minister.

П'єр Трюдо-батько діючого прем'єра Канади.

(Applause)

(Оплески)

The thing to know about that first Trudeau

Що ми повинні знати про першого Трюдо, це

is that he was very different from Canada's previous leaders.

те, що він відрізнявся від попередників.

He was a French speaker in a country long-dominated by its English elite.

Розмовляв французькою у країні,

де дуже довго домінувала англійська еліта.

He was an intellectual.

Інтелектуал.

He was even kind of groovy.

Навіть певною мірою традиційних поглядів.

I mean, seriously, the guy did yoga.

Маю на увазі, дійсно, він займався йогою.

He hung out with the Beatles.

Проводив час із Бітлз.

(Laughter)

(Сміх)

And like all hipsters, he could be infuriating at times.

І як і інші денді теж інколи гнівався.

But he nevertheless pulled off

Але попри все він зміг здійснити

one of the most progressive transformations any country has ever seen.

одну з найбільш прогресивних змін.

His formula, I've learned, involved two parts.

Його формула складається з двох частин.

First, Canada threw out its old race-based immigration rules,

Канада відмінила старі правила імміграції

and it replaced them with new color-blind ones

і замінила їх новими, без расових упереджень,

that emphasized education, experience and language skills instead.

виділяючи освіту, досвід, мовні навички.

And what that did was greatly increase the odds

Реалізоване суттєво збільшило можливості

that newcomers would contribute to the economy.

для тих, хто б зробив внесок в економіку.

Then part two, Trudeau created the world's first policy

Далі - Трюдо створив першу в світі систему

of official multiculturalism to promote integration

офіційного мультикультуралізму, як ідеї,

and the idea that diversity was the key to Canada's identity.

що є ключем до самобутності канадців.

Now, in the years that followed, Ottawa kept pushing this message,

Сьогодні Отава продовжує це пропагувати,

but at the same time, ordinary Canadians

тоді як пересічні канадці, швидше,

soon started to see the economic, the material benefits of multiculturalism

бачать економічні вигоди від цього.

all around them.

And these two influences soon combined

І з часом ці два фактори були поєднані,

to create the passionately open-minded Canada of today.

щоб створити воістину неупереджену Канаду.

Let's now turn to another country and an even tougher problem,

Тепер черга іншої країни і ще складнішої проблеми -

Islamic extremism.

ісламський екстремізм.

In 1998, the people of Indonesia took to the streets

Індонезія, 1998 р. - люди вийшли на вулиці

and overthrew their longtime dictator, Suharto.

і скинули давнього диктатора Сухарто.

It was an amazing moment,

Це був надзвичайний момент,

but it was also a scary one.

який водночас жахав.

With 250 million people,

Нараховуючи 250 мільйонів жителів,

Indonesia is the largest Muslim-majority country on Earth.

Індонезія -найбільша мусульманська країна.

It's also hot, huge and unruly,

Величезна, буйна і там завжди спекотно,

made up of 17,000 islands,

до її складу входять 17 000 островів,

where people speak close to a thousand languages.

де розмовляють близько тисячею мов.

Now, Suharto had been a dictator,

Сьогодні Сухарто - це диктатор минулого,

and a nasty one.

один із кривавих диктаторів.

But he'd also been a pretty effective tyrant,

Але він був також досить успішним тираном

and he'd always been careful to keep religion out of politics.

і вмів розділяти релігію від політики.

So experts feared that without him keeping a lid on things,

Тому експерти боялися, що без його впливу

the country would explode,

Індонезія спалахне чи

or religious extremists would take over

релігійні екстремісти захоплять її

and turn Indonesia into a tropical version of Iran.

і перетворять в тропічну версію Ірану.

And that's just what seemed to happen at first.

Це те, що мало б відбутися насамперед.

In the country's first free elections, in 1999,

В процесі перших вільних виборів 1999 р.

Islamist parties scored 36 percent of the vote,

ісламістські партії отримали 36 % голосів,

and the islands burned

а заколоти та терористичні акти

as riots and terror attacks killed thousands.

принесли островам тисячі людських смертей.

Since then, however, Indonesia has taken a surprising turn.

Але Індонезія здійснила дивовижний поворот.

While ordinary folks have grown more pious on a personal level --

Звичайні люди стали більш набожними.

I saw a lot more headscarves on a recent visit

Недавно я побачив більше хусток на головах,

than I would have a decade ago --

ніж десять років тому.

the country's politics have moved in the opposite direction.

Політика країни змінила свій напрямок.

Indonesia is now a pretty decent democracy.

Нині Індонезія - цє демократична держава.

And yet, its Islamist parties have steadily lost support,

І все ж, вплив партій ісламістів слабне -

from a high of about 38 percent in 2004

з 38 % голосів в 2004 р. до 25 % в 2014 р.

down to 25 percent in 2014.

As for terrorism, it's now extremely rare.

До речі, тероризм став вкрай рідкісним.

And while a few Indonesians have recently joined ISIS,

Хоча деякі індонезійці вступили до ІДІЛу,

their number is tiny,

але ця кількість мізерна,

far fewer in per capita terms

набагато менше, ніж кількість бельгійців

than the number of Belgians.

в розрахунку на душу населення.

Try to think of one other Muslim-majority country

Спробуйте згадати іншу мусульманську

that can say all those same things.

країну, яка мала б такий же вплив.

In 2014, I went to Indonesia to ask its current president,

У 2014 р. я був в Індонезії, щоб запитати

a soft-spoken technocrat named Joko Widodo,

в діючого президента, Йоко Відодо:

"Why is Indonesia thriving when so many other Muslim states are dying?"

"Чому Індонезія процвітає, тоді як

інші мусульманські країни занепадають?"

"Well, what we realized," he told me,

Відповідь була така: "До того, як боротися

"is that to deal with extremism, we needed to deal with inequality first."

з тероризмом, ми зайнялися нерівністю".

See, Indonesia's religious parties, like similar parties elsewhere,

Наші релігійні партії такі як і будь-де,

had tended to focus on things like reducing poverty and cutting corruption.

так само борються з бідністю і корупцією.

So that's what Joko and his predecessors did too,

Це і є справою Йоко та його попередника,

thereby stealing the Islamists' thunder.

які тим самим зменшують загрозу ісламістів.

They also cracked down hard on terrorism,

Також проти них вживалися суворі заходи,

but Indonesia's democrats have learned a key lesson

але індонезійські демократи засвоїли урок

from the dark years of dictatorship,

з часів існування диктатури, а саме те,

namely that repression only creates more extremism.

що репресії тільки посилюють екстремізм.

So they waged their war with extraordinary delicacy.

То ж вони воювали неабияк тактовно.

They used the police instead of the army.

Замість армії була використана поліція,

They only detained suspects if they had enough evidence.

яка затримувала лише за наявними доказами.

They held public trials.

Суди проводилися публічно.

They even sent liberal imams into the jails

Вони ув'язнили навіть імамів-лібералів,

to persuade the jihadists that terror is un-Islamic.

щоб запевнити джихад, що терор - не іслам.

And all of this paid off in spectacular fashion,

І все це було виправдано створенням такої

creating the kind of country that was unimaginable 20 years ago.

країни, про яку 20 років тому і не мріяли.

So at this point, my optimism should, I hope,

Що ж, я сподіваюся, що на даному етапі

be starting to make a bit more sense.

мій оптимізм має трохи більше сенсу.

Neither immigration nor Islamic extremism are impossible to deal with.

І імміграцію, і тероризм можна подолати.

Join me now on one last trip,

Приєднуйтесь до моєї останньої поїздки,

this time to Mexico.

цього разу - це Мексика.

Now, of our three stories, this one probably surprised me the most,

Певно ця історія здивувала мене найбільше,

since as you all know,

оскільки ви всі знаєте, що

the country is still struggling with so many problems.

ця країна все ще має дуже багато проблем.

And yet, a few years ago, Mexico did something

Втім, кілька років тому Мексика зробила

that many other countries from France to India to the United States

те, про що багато інших країн - від Франції

can still only dream of.

до Індії та США - можуть тільки мріяти.

It shattered the political paralysis that had gripped it for years.

Вони подолали тривалий політичний параліч.

To understand how, we need to rewind to the year 2000,

Щоб це зрозуміти, повернемося в 2000 р.,

when Mexico finally became a democracy.

коли Мексика зрештою стала демократичною.

Rather than use their new freedoms to fight for reform,

Але замість боротьби за реформи, вільна

Mexico's politicians used them to fight one another.

Мексика отримала боротьбу між політиками.

Congress deadlocked, and the country's problems --

Конгрес зайшов у глухий кут, а проблеми -

drugs, poverty, crime, corruption --

наркотики, бідність, злочинність, корупція -

spun out of control.

вийшли з-під контролю.

Things got so bad that in 2008,

Все настільки погіршилося, що в 2008 р.

the Pentagon warned that Mexico risked collapse.

Пентагон застеріг Мексику щодо дефолту.

Then in 2012, this guy named Enrique Peña Nieto

В 2012 р., цьому хлопцю Енріке Пенья Ньєто

somehow got himself elected president.

вдалося виграти вибори президента.

Now, this Peña hardly inspired much confidence at first.

Пенья спочатку майже не вселяв довіри.

Sure, he was handsome,

Так, він був привабливим,

but he came from Mexico's corrupt old ruling party, the PRI,

але належав до корумпованої партії, ІРП,

and he was a notorious womanizer.

та ще й з репутацією бабія.

In fact, he seemed like such a pretty boy lightweight

Так, він здається легковажним красунчиком,

that women called him "bombón," sweetie,

якого жінки назвали "солоденьким" під час

at campaign rallies.

передвиборних мітингів.

And yet this same bombón soon surprised everyone

Однак цей "солоденький" здивував всіх,

by hammering out a truce

досягнувши миру між трьома

between the country's three warring political parties.

ворогуючими партіями країни.

And over the next 18 months, they together passed

І в наступні 18 місяців вони затвердили

an incredibly comprehensive set of reforms.

досить значний пакет реформ

They busted open Mexico's smothering monopolies.

та зруйнували вплив монополій Мексики.

They liberalized its rusting energy sector.

Зняли обмеження з енергетичного сектору.

They restructured its failing schools, and much more.

Провели реструктуризацію шкіл та інше.

To appreciate the scale of this accomplishment,

Щоб оцінити маштаб цих досягнень, уявіть

try to imagine the US Congress passing immigration reform,

як приймаються Конгресом США реформи:

campaign finance reform and banking reform.

імміграційна, банківська

з фінансування виборів. А тепер уявіть, що

Now, try to imagine Congress doing it all at the same time.

це все робиться Конгресом одночасно.

That's what Mexico did.

Саме так Мексика зробила.

Not long ago, I met with Peña and asked how he managed it all.

Недавно я спитав Пенью, як йому це вдалося.

The President flashed me his famous twinkly smile --

Він посміхнувся своєю славнозвісною посмішкою

(Laughter)

(Сміх)

and told me that the short answer was "compromiso," compromise.

і відповів коротко - завдяки копромісу.

Of course, I pushed him for details,

Звичайно ж, я наполіг на деталях,

and the long answer that came out was essentially

і довга відповідь, яку я отримав, звучала так -

"compromise, compromise and more compromise."

компроміс, компроміс і тільки компроміс.

See, Peña knew that he needed to build trust early,

Пенья завчасно знав, що потрібна довіра,

so he started talking to the opposition just days after his election.

і одразу після виборів почав перемовини.

To ward off pressure from special interests,

Щоб уникнути тиску зацікавлених осіб,

he kept their meetings small and secret,

його зустрічі були короткими і таємними,

and many of the participants later told me that it was this intimacy,

а пізніше я дізнався від багатьох, що саме

plus a lot of shared tequila,

ця приватність, вкупі з текілою,

that helped build confidence.

допомогли зміцнити довіру.

So did the fact that all decisions had to be unanimous,

Цей факт і призвів до одностайних рішень,

and that Peña even agreed to pass some of the other party's priorities

і Пенья заради інтересів інших партій

before his own.

поступався власними.

As Santiago Creel, an opposition senator, put it to me,

Опозиційний сенатор Сантьяго Кріл сказав:

"Look, I'm not saying that I'm special or that anyone is special,

"Послухай, ніхто з нас не є особливим, але

but that group, that was special."

особливим був саме той гурт".

The proof?

Докази?

When Peña was sworn in, the pact held,

Коли Пенья дав присягу, угода діяла,

and Mexico moved forward for the first time in years.

і вперше за багато років пішов рух вперед.

Bueno.

Чудово.

So now we've seen how these three countries

Отже тепер ми бачимо, як ці три країни

overcame three of their great challenges.

подолали три зі своїх найбільших проблем.

And that's very nice for them, right?

І це дуже добре для них, чи не так?

But what good does it do the rest of us?

Але що хорошого це дає решті з нас?

Well, in the course of studying these and a bunch of other success stories,

Вивчаючи ці та інші історії успіху, про

like the way Rwanda pulled itself back together after civil war

єдність Руанди після громадянської війни

or Brazil has reduced inequality,

чи зменшення Бразилією нерівності, або

or South Korea has kept its economy growing faster and for longer

економічний розвиток Південної Кореї, який

than any other country on Earth,

є швидшим ніж розвиток інших країн,

I've noticed a few common threads.

я помітив кілька спільних напрямків.

Now, before describing them, I need to add a caveat.

Перед тим, як їх описати, мушу дещо зауважити.

I realize, of course, that all countries are unique.

Авжеж, я усвідомив унікальність цих країн.

So you can't simply take what worked in one,

Те, що було результативним в одній країні,

port it to another and expect it to work there too.

не обов'язково спрацює так само і в іншій.

Nor do specific solutions work forever.

І ці рішення не завжди ефективні.

You've got to adapt them as circumstances change.

При зміні обставин їх треба переглядати.

That said, by stripping these stories to their essence,

Однак, аналізуючи сутність цих історій,

you absolutely can distill a few common tools for problem-solving

все ж можна виділити кілька методів,

that will work in other countries

які будуть ефективними і в інших країнах,

and in boardrooms

в залах засідань,

and in all sorts of other contexts, too.

а також у низці інших ситуацій.

Number one, embrace the extreme.

Перше, використання надзвичайних ситуацій.

In all the stories we've just looked at,

У всіх історіях, які ми проглянули,

salvation came at a moment of existential peril.

порятунок з'явився в момент загрози.

And that was no coincidence.

І в цьому нема жодного збігу.

Take Canada: when Trudeau took office, he faced two looming dangers.

Канада: Трюдо стикнувся з двома загрозами.

First, though his vast, underpopulated country

По-перше, величезна, малонаселена країна

badly needed more bodies,

вкрай потребувала муніципалітетів,

its preferred source for white workers, Europe,

наймаючи, переважно, білошкірих з Європи,

had just stopped exporting them as it finally recovered from World War II.

яка щойно оговталася

після війни, припинивши їх експорт раніше.

The other problem was that Canada's long cold war

По-друге, холодна війна між французькою

between its French and its English communities

та англійською комунами - стала гарячою.

had just become a hot one.

Quebec was threatening to secede,

Квебек був під загрозою відокремлення,

and Canadians were actually killing other Canadians over politics.

а канадці вбивали канадців через політику.

Now, countries face crises all the time. Right?

Країни весь час стикаються з кризами.

That's nothing special.

Нема нічого особливого.

But Trudeau's genius was to realize that Canada's crisis

Але Трюдо усвідомив, що канадські кризи

had swept away all the hurdles that usually block reform.

усунули перешкоди, які блокували реформу.

Canada had to open up. It had no choice.

Жодного вибору, Канада мусила відкритися.

And it had to rethink its identity.

Мусила переглянути свою ідентичність.

Again, it had no choice.

І, знову ж таки, не маючи вибору.

And that gave Trudeau a once-in-a-generation opportunity

І це дало Трюдо єдиний за всю історію шанс

to break the old rules and write new ones.

замінити старі правила новими.

And like all our other heroes, he was smart enough to seize it.

І він цим досить розумно скористався.

Number two, there's power in promiscuous thinking.

Друге, нешаблонне мислення є потужним.

Another striking similarity among good problem-solvers

Спільною якістю людей, здатних ефективно

is that they're all pragmatists.

розв'язувати проблеми є також прагматизм.

They'll steal the best answers from wherever they find them,

Будь-звідки вони поцуплять найкращі ідеї,

and they don't let details

і не дозволять партії чи

like party or ideology or sentimentality get in their way.

ідеології стати завадами на їхньому шляху.

As I mentioned earlier, Indonesia's democrats were clever enough

Демократи Індонезії були досить розумні,

to steal many of the Islamists' best campaign promises for themselves.

присвоївши ісламістські виборні обіцянки.

They even invited some of the radicals into their governing coalition.

Деяких радикалів навіть взяли в коаліцію.

Now, that horrified a lot of secular Indonesians.

Це шокувало багатьох мирян Індонезії.

But by forcing the radicals to actually help govern,

Проте, вимушені допомагати уряду, радикали

it quickly exposed the fact that they weren't any good at the job,

проявили власну суцільну некомпетентність,

and it got them mixed up in all of the grubby compromises

через яку потрапляли в брудні компроміси

and petty humiliations that are part of everyday politics.

і мали зневагу, що є буденним в політиці.

And that hurt their image so badly that they've never recovered.

І їхній імідж був безнадійно зруйнований.

Number three,

Третє,

please all of the people some of the time.

час від часу варто робити для людей добро.

I know I just mentioned how crises can grant leaders extraordinary freedoms.

Криза дарує лідерам унікальні свободи.

And that's true, but problem-solving often requires more than just boldness.

Але часто тут однієї мужності замало.

It takes showing restraint, too,

Прийняття рішень має ще й певні обмеження,

just when that's the last thing you want to do.

звісно, це останнє, що хочеться робити.

Take Trudeau: when he took office,

Візьмімо Трюдо, який прийшовши до влади,

he could easily have put his core constituency,

насамперед призначав би свій електорат,

that is Canada's French community, first.

який є французькою спільнотою Канади.

He could have pleased some of the people all of the time.

Чи задобрював би тільки певних людей.

And Peña could have used his power to keep attacking the opposition,

Пенья міг би і далі атакувати опозицію,

as was traditional in Mexico.

як це було прийнято в Мексиці.

Yet he chose to embrace his enemies instead,

Натомість, він обрав співпрацю з ворогами,

while forcing his own party to compromise.

одночасно схиляючи своїх до компромісу.

And Trudeau pushed everyone to stop thinking in tribal terms

Трюдо поклав край племінному сприйняттю

and to see multiculturalism, not language and not skin color,

людей за кольором їхньої шкіри чи мовою,

as what made them quintessentially Canadian.

а мультикультуралізм став сутністю Канади.

Nobody got everything they wanted,

Жоден із них не отримав всього, що хотів,

but everyone got just enough that the bargains held.

але достатньо в межах цих домовленостей.

So at this point you may be thinking,

Отже, в цю мить ви певно думаєте:

"OK, Tepperman,

"Гаразд, Теппермен,

if the fixes really are out there like you keep insisting,

Якщо це панацея від бід,

then why aren't more countries already using them?"

то чому інші країни не вдаються до цього?"

It's not like they require special powers to pull off.

Не те щоб ці методи вимагали певної влади.

I mean, none of the leaders we've just looked at were superheroes.

Маю на увазі, що ці лідери не супергерої.

They didn't accomplish anything on their own,

Вони нічого не досягли власними силами,

and they all had plenty of flaws.

і кожен із них мав купу недоліків.

Take Indonesia's first democratic president,

Наприклад, перший демократичний президент

Abdurrahman Wahid.

Індонезії Абдуррахман Вахід.

This man was so powerfully uncharismatic

Йому настільки бракувало харизми,

that he once fell asleep

що він якось заснув під час власної промови.

in the middle of his own speech.

(Laughter)

(Сміх)

True story.

Це реальний випадок.

So what this tells us is that the real obstacle is not ability,

Він нам говорить, що реальна завада не

and it's not circumstances.

у власному таланті чи обставинах.

It's something much simpler.

Це щось набагато простіше.

Making big changes involves taking big risks,

Великі зміни вимагають великих ризиків,

and taking big risks is scary.

а великі ризики лякають.

Overcoming that fear requires guts,

Подолання страху вимагає мужності,

and as you all know,

і, як всі ви знаєте,

gutsy politicians are painfully rare.

безстрашні політики це щось дуже рідкісне.

But that doesn't mean we voters

Але це не означає, що ми, виборці, не можемо

can't demand courage from our political leaders.

вимагати від політичних лідерів мужності.

I mean, that's why we put them in office in the first place.

Маю на увазі, що ми даємо їм владу.

And given the state of the world today, there's really no other option.

А ситуація в світі не дає іншого вибору.

The answers are out there,

Відповіді існують,

but now it's up to us

але тепер залежить саме від нас

to elect more women and men

політичний вибір жінок і чоловіків, які

brave enough to find them,

будуть достатньо мужніми, щоб знайти ці

to steal them

відповіді чи запозичити їх

and to make them work.

та змусити їх працювати.

Thank you.

Дякую вам.

(Applause)

(Оплески)