Black life at the intersection of birth and death | Mwende "FreeQuency" Katwiwa

Перекладач: Anita Pokydanets Утверджено: Khrystyna Romashko

My name is Mwende Katwiwa

Мене звати Мвенде Катвіва

and I am a poet,

і я поетеса,

a Pan-Africanist

панафриканістка

and a freedom fighter.

і борчиня за свободу.

I was 23 years old

Мені було 23 роки,

when I first heard about Reproductive Justice.

коли я вперше почула про репродуктивні права.

I was working at Women with a Vision,

Я працювала в організації Жінки з баченням,

where I learned that Reproductive Justice was defined by Sister Song as:

де я дізналася, що організіція Sister Song визначає репродуктивне право як:

One: A woman's right to decide if and when she will have a baby

1. Право жінки вирішувати, чи і коли вона буде народжувати дитину,

and the conditions under which she will give birth.

і умови, за яких вона буде народжувати.

Two: A woman's right to decide if she will not have a baby

2. Право жінки вирішувати не народжувати

and her options for preventing or ending a pregnancy.

і її варіанти для запобігання або припинення вагітності.

And three: A woman's right to parent the children she already has

3. Право жінки виховувати дітей, яких вона вже має,

in safe and healthy environments

в безпечному і здоровому оточенні,

without fear of violence

не боячись насильства

from individuals or the government.

з боку окремих осіб чи влади.

I've always wanted to be a mother.

Я завжди хотіла бути мамою.

Growing up, I heard all about the joys of motherhood.

Зростаючи, я чула все про радощі материнства.

I used to dream of watching my womb weave wonder into this world.

Я мріяла про те, як з моєї утроби буде народжуватися чудо на цей світ.

See, I knew I was young.

Так, я знала, що я молода.

But I figured,

Але я думала,

it couldn't hurt to start planning for something so big, so early.

що тут поганого - почати готуватися до чогось настільки важливого так рано?

But now,

Але зараз

I'm 26 years old.

мені 26 років.

And I don't know if I have what it takes to stomach motherhood in this country.

І я не знаю, чи в мене є все необхіде, щоб пережити материнство в цій країні.

See, over the years, America has taught me more about parenting

Бачите, за роки, Америка розповіла мені більше про батьківство,

than any book on the subject.

ніж будь-яка книжка на цю тему.

It has taught me how some women give birth to babies

Вона навчила мене, що деякі жінки народжують дітей,

and others to suspects.

а деякі - підозрюваних.

It has taught me that this body will birth kin

Навчила мене, що це тіло даватиме початок роду,

who are more likely to be held in prison cells

який, найімовірніше, буде сидіти за ґратами

than to hold college degrees.

замість здобувати вищу освіту.

There is something about being Black in America

Бути темношкірим в Америці має в собі щось,

that has made motherhood seem

через що материнство здається

complicated.

складним.

Seem like,

Здається, ніби

I don't know what to do to raise my kids right

я не знаю, як правильно виховати своїх дітей

and keep them alive.

і зберегти їм життя.

Do I tell my son not to steal because it is wrong,

Мені вчити сина не красти тому, що це неправильно,

or because they will use it to justify his death?

чи тому, що таким чином виправдають його смерть?

Do I tell him

Чи казати йому,

that even if he pays for his Skittles and sweet tea

що навіть, якщо він заплатить за горішки і чай з цукром,

there will still be those who will watch him

все одно будуть ті, хто слідкуватиме за ним

and see a criminal before child;

і спершу бачити злодія, а не дитину;

who will call the police and not wait for them to come.

хто дзвонитиме в поліцію, але не буде чекати її прибуття.

Do I even want the police to come?

А чи я хочу взагалі, щоб вона прибувала?

Too many Sean Bells go off in my head when I consider calling 911.

Згадую багато випадків, як з Шоном Беллом, коли думаю над дзвінком в 911.

I will not take it for Oscar Grant-ed that they will not come and kill my son.

Я не маю певності, що вони не прийдуть і не вб'ють мого сина, як Оскара Гранта.

So, we may have gotten rid of the nooses,

Moжливо, ми й позбулися шибениць,

but I still consider it lynching when they murder Black boys

але я вважаю самосудом, коли вбивають темношкірих,

and leave their bodies for four hours in the sun.

залишаючи тіла протягом чотирьох годин на сонці.

As a historical reminder

Як історичне нагадування

that there is something about being Black in America

для темношкірих в Америці, що існує щось,

that has made motherhood sound

що змусило материнство звучати,

like mourning.

як скорбота.

Sound like one morning I could wake up

Так, ніби одного ранку я прокинуся

and see my son as a repeat of last week's story.

і побачу сина в повторенні минулотижневої історії.

Sound like I could wake up and realize

Так, ніби я прокинуся і зрозумію,

the death of my daughter wouldn't even be newsworthy.

що смерть моєї доньки навіть не заслуговує уваги.

So you can't tell me that Sandra Bland is the only Black woman

І не кажіть мені, що Сандра Бленд - єдина темношкіра жінка,

whose violence deserves more than our silence.

насилля над якою заслуговує більшого, ніж наше мовчання.

What about our other dark-skinned daughters in distress

Як щодо наших інших темношкірих дочок в біді,

whose deaths we have yet to remember?

смерть яких нам ще треба згадати?

What about our children

А як щодо наших дітей,

whose lives don't fit neatly between the lives of your genders?

життя яких чітко не вписуються між вашими?

See, apparently, nothing is a great protector

Бачите, вочевидь, ніщо не може вас захистити,

if you come out of a body that looks like this.

якщо тіло, яке вас народило, виглядає так.

See, there is something about being Black in America

Бачите, існує щось, коли ти темношкірий в Америці,

that has made motherhood sound

що змусило материнство звучати

like something I'm not sure I look forward to.

так, що я вже й не впевнена, чи очікую цього.

I've written too many poems about dead Black children to be naïve

Я написала забагато віршів про мертвих темношкірих дітей, щоб наївно

about the fact that there could one day be a poem written about my kids.

вірити, що одного дня такий вірш не напишуть про моїх дітей.

But I do not want to be a mother who gave birth to poems.

Але я не хочу бути матір'ю, яка народила вірші.

I do not want a stanza for a son

Я не хочу строфу замість сина

nor a line for a little girl

чи рядок замість маленької дівчинки,

nor a footnote for a child who doesn't fit into this world.

чи виноску замість дитини, яка не вписується в цей світ.

No.

Ні.

I do not want children who will live forever

Мені не потрібні діти, які будуть жити вічно

in the pages of poetry,

на сторінках книг,

yet can't seem to outlive

але не в змозі пережити

me.

мене.

(Applause)

(Оплески)

I was invited to the TEDWomen conference

Мене запросили на конференцію TEDWomen,

to perform a poem.

щоб я зачитала вірш.

But for me, poetry is not about art and performance.

Але для мене, поезія - це не мистецтво і виступи.

It is a form of protest.

Це форма протесту.

Yesterday,

Вчора,

during rehearsal,

під час репетиції

I was told that there had been

мені повідомили, що було

two to three recent TED Talks about Black Lives Matter.

два-три нещодавніх виступи TED про Black Lives Matter.

That maybe I should cut down my TED Talk

Що, можливо, мені краще урізати мій виступ

so it could "just" be about Reproductive Justice.

так, щоб він був "лише" про репродуктивне право.

But that poem and this talk

Але той вірш і цей виступ,

is fundamentally about my inability to separate the two.

грубо кажучи, про мою нездатність розділити ці поняття.

I was 21 years old --

Мені був 21 рік -

(Applause)

(Оплески)

I was 21 years old when Trayvon Martin was murdered.

Мені був 21 рік, коли вбили Трейвона Мартіна.

Trayvon Martin, a 17-year-old Black boy,

Трейвон Мартін, 17-річний темношкірий хлопчик,

a Black child,

темношкіра дитина,

reminded me

нагадав мені,

reminded us

нагадав нам,

how little this nation actually values Black life.

як мало ця нація насправді цінує життя темношкірих.

The hashtag #BlackLivesMatter

Хештег #BlackLivesMatter

became the most recognized call

став найвпізнаванішим закликом

for Black people and our children

для темношкірих людей і наших дітей

to live in safe environments and healthy communities

жити в безпечних умовах і в здорових громадах,

without fear

не боячись

from violence from individuals or the state or government.

насильства з боку окремих осіб або держави чи уряду.

Months later,

Кілька місяців потому,

when George Zimmerman was not held responsible

коли Джордж Зімерман не поніс відповідальність

for murdering Trayvon Martin,

за вбивство Трейвона Мартіна,

I heard Sybrina Fulton,

я почула Сабріну Фултон,

Trayvon Martin's mother, speak.

матір Трейвона Мартіна.

Her testimony so deeply impacted me

Її свідчення так сильно вплинуло на мене,

that I found myself constantly asking,

що я почала себе постійно запитувати,

what would it mean to mother in the United Stated of America

що означає бути матір'ю в Сполучених Штатах Америки

in this skin?

з такою шкірою?

What does motherhood really mean,

Що ж насправді означає материнство,

when for so many who look like me

якщо для багатьох, хто виглядає, як я,

it is synonymous with mourning?

це синонім скорботи?

Without realizing it,

Сама не розуміючи того,

I had begun to link the Reproductive Justice framework

я почала об'єднувати концепцію Руху за репродуктивні права

and the Movement for Black Lives.

і Руху за права темношкірих.

As I learned more about Reproductive Justice

Дізнавшись більше про репродуктивне право

at Women With A Vision,

в "Жінках з баченням"

and as I continued to be active in the Movement for Black Lives,

і продовживши активну участь в Русі за права темношкірих,

I found myself wanting others to see and feel these similarities.

я зрозуміла, що хочу, щоб і інші побачили і відчули ці схожості.

I found myself asking:

Я почала себе запитувати:

Whose job is it in times like this

хто ж повинен в такі моменти

to connect ideas realities and people?

об'єднувати ідеї, реалії і людей?

I want to dedicate this talk and that poem

Я хочу присвятити цей виступ і той вірш

to Constance Malcolm.

Констанції Малкольм.

She is the mother of Ramarley Graham

Вона - мати Рамарлі Грехема,

who was another Black child

ще однієї темношкірої дитини,

who was murdered before their time.

яку вбили дуже рано.

She reminded me once over dinner,

Якось під час вечері,

as I was struggling to write that poem,

коли я намагалася написати того вірша,

that it is the artist's job

вона нагадала мені, що завдання митця -

to unearth stories that people try to bury

це висвітлювати історії, які люди намагаються приховати

with shovels of complacency and time.

під купами самовдоволення і часу.

Recently,

Нещодавно

Toni Morrison wrote,

Тоні Моррісон написала,

"In times of dread,

"У часи страху

artists must never choose to remain silent.

митці не повинні мовчати.

There is no time for self-pity,

Немає часу жаліти себе,

no room for fear."

немає місця для страху."

Yesterday, during rehearsal,

Вчора, під час репетиції,

when I was told that I should

коли мені сказали, що слід

"maybe cut the Black Lives Matter portion from my talk,"

"мабуть, пропустити частину про права темношкірих у своєму виступі,"

I found myself fearful for a moment.

на якусь мить мені стало страшно.

Fearful that again our stories were being denied

Страшно, що знову наші історїї забороняють

the very stages they deserve to be told on.

на сценах, де їх слід розповідати.

And then I remembered the words I had just spoken.

І потім я згадала слова, які вже казала.

"In times of dread,

"У часи страху

artists must never choose to remain silent.

митці не повинні мовчати.

There is no time for self-pity.

Немає часу жаліти себе.

(Applause)

(Оплески)

There is no time for self-pity.

Немає часу жаліти себе.

And no room for fear."

Немає місця для страху."

And I have made my choice.

Я зробила свій вибір.

And I am always choosing.

Я завжди обираю.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)