Will the real Fernando please stand up? - Ilan Stavans

Перекладач: Софія Подольська Утверджено: Olena Somak

On November 30th, 1935, dozens of writers passed away.

30 листопада 1935 року померли десятки письменників.

They came from different backgrounds, espoused divergent beliefs,

Вони були різного походження, підтримували різні переконання

and wrote in a variety of styles.

та писали в різних стилях.

Yet all of their work was stashed in a single trunk

Проте всі їх роботи були знайдені

in an apartment in Lisbon, Portugal.

в єдиній скрині Лісабонської квартири.

So, what mysterious string tied all these writers together?

Але яка ж таємнича історія пов’язала всіх цих письменників разом?

Well, the trunk belonged to one enigmatic author, Fernando Pessoa,

Що ж, скриня належала одному загадковому письменнику - Фернандо Пессоа,

who was, in fact, all of them.

який насправді був усіма ними.

Some authors use pseudonyms and pen names

Деякі автори використовують псевдоніми або прізвиська,

to protect their identities or bolster their artistic personas.

щоб захистити свою особистість чи підкреслити свій художній образ.

But Pessoa used what he called “heteronyms” to write not as himself

Але Пессоа використовував, так звані, «гетероніми», щоб писати не як він сам,

but as other people he invented,

а як інші люди, яких він вигадав,

giving way to generative, artistic experimentation.

поступившись місцем новітнім художнім експериментам.

He fleshed out their imagined lives, devised their distinct quirks,

Він втілював їх уявне життя, придумував чіткі примхи

and cultivated their unique literary voices.

та розвивав їхні унікальні літературні голоси.

Sometimes Pessoa's heteronyms interacted with each other,

Іноді гетероніми Пессоа взаємодіяли одне з одним,

even criticizing one another's work.

навіть критикуючи роботу один одного.

Pessoa described himself as a “nomadic wanderer through [his own] consciousness,”

Пессоа описував себе як «кочового мандрівника через [власну] свідомість»,

“a kind of medium,” “divided” among his heteronyms.

«свого роду середовище», «розділене» між своїми гетеронімами.

“But,” he wrote, “I’m less real than the others,

«Але, - писав він, - я менш реальний, ніж інші,

less substantial, less personal, and easily influenced by them all.”

менш важливий, менш особистий і схильний до їхніх впливів.»

Born in Lisbon in 1888, Pessoa began writing as different people

Народжений у Лісабоні в 1888 році, Пессоа почав писати як кілька різних людей,

when he was around six years old,

коли йому було близько шести років,

authoring letters as an imaginary Frenchman, Chevalier de Pas.

він підписував листи як вигаданий француз, Шевальє де Пас.

When Pessoa’s stepfather moved their family to South Africa,

Коли вітчим Пессоа перевіз свою родину до Південної Африки,

Pessoa picked up new languages.

Пессоа освоїв нові мови.

He adopted several English-language heteronyms in high school

Він придумав кілька англомовних гетеронімів у старшій школі

and published booklets of poems featured by the British press.

та опублікував збірочку віршів у британської пресі.

In 1905, Pessoa returned to Lisbon for good.

У 1905 році Пессоа повернувся до Лісабона.

He gained a reputation for his formal dress, affinity for the occult,

Він здобув репутацію своїм офіційним стилем, спорідненістю з окультизмом,

and for being cordial and charming while always keeping people at arm’s length.

а також за його сердечність і чарівність, але й певну відстороненість від людей.

Pessoa established art and literary journals and a publishing house.

Пессоа заснував художні та літературні журнали, а також видавництво.

But while these public ventures failed to take off

Хоча ці організації не змогли стати відомими,

and Pessoa amassed debt and relocated frequently,

і Пессоа накопичував борги й часто переїжджав,

his greatest experiments were unfolding in private.

його найбільші експерименти розгорталися приватно.

Scrawling in various languages on envelopes, book jackets and loose papers,

Підписуючи різними мовами коверти, обкладинки книжок та просто папірці,

Pessoa crafted a dreamy love letter as Maria José,

у листах Пессоа створив мрійливу любовницю - Марію Хосе,

a teenager with a spinal disorder who was infatuated with a metalworker;

підлітка з хворобою хребта, яка була закохана в металурга;

he scribbled detective stories as Horace James Faber;

він писав детективні історії як Горацій Джеймс Фабер;

and analyzed astrological charts as Raphael Baldaya.

і аналізував астрологічні карти як Рафаель Балдая.

He used three heteronyms most frequently.

Найчастіше він використовував три гетероніми.

Alberto Caeiro was a shepherd-poet who used simple diction

Альберто Каейро був пастухом-поетом, який використов прості слова,

to describe the world as he saw it.

щоб описуваати світ так, як він його бачив.

Ricardo Reis, a doctor, favored the epic style of Classical poets.

Рікардо Рейс, лікар, віддавав перевагу епічному стилю класичних поетів.

And Álvaro de Campos, a bisexual naval engineer and nomad,

І Альваро де Кампос, бісексуальний морський інженер та кочівник,

wrote poetry extolling the wonder and hardship of daily life.

що писав поезію, яка описувала диво та труднощі повсякденного життя.

Using de Campos, Pessoa said he could channel all the emotions

Будучи де Кампосом, Пессоа казав, що може відчути всі емоції,

he denied himself.

які він сам заперечував.

And at one point, de Campos claimed it was Pessoa who didn’t truly exist.

І в один момент де Кампос стверджував, що Пессоа насправді не існує.

During his lifetime,

За своє життя

Pessoa published poems, letters, essays, and literary criticism—

Пессоа публікував вірші, листи, нариси та літературну критику -

some as heteronyms, others under his own name.

деякі як гетероніми, інші під власним ім'ям.

He also produced a handful of books, just one in Portuguese—

Він також написав кілька книг, лише одну португальською -

a poetry collection about Portugal’s mythic history called “Message.”

збірку поезії про міфічну історію Португалії під назвою «Послання».

He gained local recognition,

Він отримав місцеве визнання,

but the full scope of his creative endeavours only revealed itself

але весь обсяг його творчих здібностей відкрився лише тоді,

when Pessoa died a year after the book’s release.

коли Пессоа помер, через рік після виходу книги.

From among almost 30,000 pages of unpublished work stashed in his trunk,

Серед майже 30000 неопублікованих сторінок різних робіт, захованих у його скрині,

critics eventually assembled “The Book of Disquiet” in 1982,

критики зрештою зібрали «Книгу неспокою» у 1982 році,

which Pessoa spent two decades developing.

на створення якої Пессоа витратив два десятиліття.

It declares itself, in typically cryptic fashion,

Вона представляє себе, типово загадковим стилем,

“the autobiography of someone who never existed.”

«автобіографія того, хто ніколи не існував».

Pessoa wrote it as the fictional diary of his so-called semi-heteronym,

Пессоа написав її як вигаданий щоденник, так званого, напівгетероніма

Bernardo Soares,

Бернардо Соареса,

whose personality he described as a “mere mutilation” of his own.

особистість якого, він описав як «просту пародію» на власну.

Often frustrated by life’s demands,

Часто розчарований життєвими вимогами,

the book’s narrator explores how delving inwards through literature

оповідач книги досліджує, як заглиблення в літературу

helps him escape reality’s confines.

допомагає йому втекти за межі реальності.

He continuously challenges conceptions of the self as a singular, reliable unit—

Він постійно кидає виклик концепції себе як однієї, надійної особистості -

instead grappling with identity as indefinite,

натомість називаючи ідентичність як невизначену,

each person a shifting sum of their parts.

кожною людиною змінну суму її частин.

“My soul is a hidden orchestra,” the first entry reads.

«Моя душа - прихований оркестр», - йдеться в першому записі.

“I do not know what instruments, what violins and harps,

«Я не знаю, які інструменти, які скрипки та арфи,

drums and tambours sound and clash inside me.

барабани та тамбури звучать і стикаються всередині мене.

I know myself only as a symphony.”

Я знаю себе лише як симфонію».