How do we find dignity at work? | Roy Bahat and Bryn Freedman

Перекладач: Ilya Rozenberg Утверджено: Мирослава Кругляк

Bryn Freedman: You're a guy whose company funds these AI programs and invests.

Брін Фрідман: Ви той, чия компанія фінансує ці програми ШІ та інвестує.

So why should we trust you to not have a bias

Так чому ж ми маємо вірити, що у вас нема упередженості

and tell us something really useful for the rest of us

і що ви розповісте нам щось дійсно корисне

about the future of work?

про майбутнє роботи?

Roy Bahat: Yes, I am.

Рой Бахат: Це вірно.

And when you wake up in the morning and you read the newspaper

І коли прокидаєтеся вранці й читаєте газету,

and it says, "The robots are coming, they may take all our jobs,"

і в ній написано: "Прийдуть роботи, що можуть забрати у всіх нас роботу",

as a start-up investor focused on the future of work,

як інвестор у стартапи, орієнтовані на майбутнє роботи,

our fund was the first one to say

наш фонд став першим, що оголосив:

artificial intelligence should be a focus for us.

ми маємо сфокусуватися на штучному інтелекті.

So I woke up one morning and read that and said,

Одного ранку я прокинувся, прочитав це і сказав:

"Oh, my gosh, they're talking about me. That's me who's doing that."

"О боже, вони говорять про мене. Це я цим займаюсь."

And then I thought: wait a minute.

А потім я подумав: почекайте.

If things continue,

Якщо так все продовжиться,

then maybe not only will the start-ups in which we invest struggle

тоді, можливо, буде тяжко не тільки стартапам, в які ми інвестуємо,

because there won't be people to have jobs

тому що у людей не буде роботи, яка їм даватиме кошти

to pay for the things that they make and buy them,

платити за те, що ці стартапи вироблятимуть,

but our economy and society might struggle, too.

але і усій нашій економіці і суспільству також може бути тяжко.

And look, I should be the guy who sits here and tells you,

І дивіться, я людина що має сидіти тут і казати:

"Everything is going to be fine. It's all going to work out great.

"Все буде добре. Все буде чудово.

Hey, when they introduced the ATM machine,

Гей, коли ввели банкомати,

years later, there's more tellers in banks."

через кілька років у банках побільшало касирів."

It's true.

Це правда.

And yet, when I looked at it, I thought, "This is going to accelerate.

І все ж, коли я придивився до цього, я подумав: "Буде прискорення.

And if it does accelerate, there's a chance the center doesn't hold."

І під час прискорення є шанс, що середину прорве."

But I figured somebody must know the answer to this;

Та я подумав, що хтось має знати відповідь на це питання.

there are so many ideas out there.

В повітрі літає багато ідей.

And I read all the books, and I went to the conferences,

І я прочитав усі можливі книги, і відвідав конференції,

and at one point, we counted more than 100 efforts to study the future of work.

і в один момент ми нарахували більше ста досліджень щодо майбутнього роботи.

And it was a frustrating experience,

І це був сумний досвід,

because I'd hear the same back-and-forth over and over again:

тому що я чув те ж саме знову і знову:

"The robots are coming!"

"Роботи наближаються!"

And then somebody else would say,

І потім хтось інший казав:

"Oh, don't worry about that, they've always said that and it turns out OK."

"О, не хвилюйтеся – так завжди казали, а потім все було ОК."

Then somebody else would say,

А потім хтось ще казав:

"Well, it's really about the meaning of your job, anyway."

"Ну, насправді тут йдеться про сенс вашої роботи".

And then everybody would shrug and go off and have a drink.

І потім всі потиснуть плечима і підуть щось випити.

And it felt like there was this Kabuki theater of this discussion,

І відчувалося, що ця дискусія була ніби театр Кабукі,

where nobody was talking to each other.

де ніхто не розмовляв один з одним.

And many of the people that I knew and worked with in the technology world

І багато моїх знайомих, з якими я працював у світі технологій,

were not speaking to policy makers;

не спілкувалися з політиками,

the policy makers were not speaking to them.

а політики не спілкувалися з ними.

And so we partnered with a nonpartisan think tank NGO called New America

Тому ми залучили неурядовий аналітичний центр під назвою "Нова Америка"

to study this issue.

для вивчення цього питання.

And we brought together a group of people,

І ми зібрали групу людей,

including an AI czar at a technology company

яка включала спеца зі штучного інтелекту в технологічній компанії,

and a video game designer

а також дизайнера відеоігор,

and a heartland conservative

консервативного діяча,

and a Wall Street investor

інвестора з Волл-стріт,

and a socialist magazine editor --

редактора журналу соціалістів –

literally, all in the same room; it was occasionally awkward --

всіх їх зібрали в одній кімнаті, іноді було трохи незручно –

to try to figure out what is it that will happen here.

щоб спробувати з'ясувати, що може статись.

The question we asked was simple.

Ми їм поставили просте питання.

It was: What is the effect of technology on work going to be?

А саме: яким буде вплив технології на роботу в майбутньому?

And we looked out 10 to 20 years,

Ми дивилися вперед на 10–20 років,

because we wanted to look out far enough that there could be real change,

бо ми хотіли заглянути досить далеко, щоб побачити реальні зміни,

but soon enough that we weren't talking about teleportation or anything like that.

але не настільки далеко, щоб говорити про телепортацію чи щось подібне.

And we recognized --

І ми визнали,

and I think every year we're reminded of this in the world --

і я думаю, що кожного року світ нам про це нагадує –

that predicting what's going to happen is hard.

що передбачити майбутнє важко.

So instead of predicting, there are other things you can do.

Тож замість передбачення, ви можете робити щось інше.

You can try to imagine alternate possible futures,

Ви можете спробувати уявити альтернативні можливості у майбутньому,

which is what we did.

що ми і зробили.

We did a scenario-planning exercise,

Ми зайнялись плануванням сценаріїв,

and we imagined cases where no job is safe.

і уявили, в одному випадку, що всі робочі місця під загрозою,

We imagined cases where every job is safe.

а в іншому випадку – що жодне робоче місце не під загрозою.

And we imagined every distinct possibility we could.

І ми уявляли собі кожну окрему можливість.

And the result, which really surprised us,

І результат, який нас дійсно здивував, полягав у тому,

was when you think through those futures and you think what should we do,

що коли ви обмірковуєте ці варіанти майбутнього і думаєте, що робити,

the answers about what we should do actually turn out to be the same,

то відповіді про те, що слід робити, насправді виявляються однаковими

no matter what happens.

незалежно від того, що буде.

And the irony of looking out 10 to 20 years into the future is,

Й іронія у тому, що, дивлячись на 10–20 років в майбутнє,

you realize that the things we want to act on

розумієш, що процеси, на які треба реагувати,

are actually already happening right now.

вже відбуваються зараз.

The automation is right now, the future is right now.

Автоматизація – зараз, майбутнє – зараз.

BF: So what does that mean, and what does that tell us?

БФ: Що це означає, і що це нам говорить?

If the future is now, what is it that we should be doing,

Якщо майбутнє вже тут, що ми повинні робити,

and what should we be thinking about?

і про що ми повинні думати?

RB: We have to understand the problem first.

РБ: Перш за все, ми повинні зрозуміти проблему.

And so the data are that as the economy becomes more productive

І дані кажуть, що економіка стає більш продуктивною,

and individual workers become more productive,

і працівники стають більш продуктивними,

their wages haven't risen.

а їхня заробітна плата не зростає.

If you look at the proportion of prime working-age men,

Подивіться на частку чоловіків працездатного віку,

in the United States at least,

принаймні у Сполучених Штатах,

who work now versus in 1960,

якщо подивитись на сучасні дані, то, порівняно з 1960 роком,

we have three times as many men not working.

у нас втричі більше чоловіків не працює.

And then you hear the stories.

А потім ви чуєте історії.

I sat down with a group of Walmart workers and said,

Я сів з групою робітників Walmart-у і спитав:

"What do you think about this cashier, this futuristic self-checkout thing?"

"Що ви думаєте про цю футуристичну касу самообслуговування?"

They said, "That's nice, but have you heard about the cash recycler?

Вони сказали: "Це добре, але Ви чули про термінали готівки?

That's a machine that's being installed right now,

Це машина, яку зараз саме встановлюють, і вона

and is eliminating two jobs at every Walmart right now."

вже зараз усуває два робочих місця у кожному Walmart-і".

And so we just thought, "Geez. We don't understand the problem."

І ми подумали: "Боже. Ми не розуміємо проблему".

And so we looked at the voices that were the ones that were excluded,

І тому ми прислухалися до тих, хто залишився за бортом,

which is all of the people affected by this change.

тобто, до людей, які постраждали від цієї зміни.

And we decided to listen to them,

І ми вирішили їх вислухати,

sort of "automation and its discontents."

щось типу "невдоволені автоматизацією".

And I've spent the last couple of years doing that.

І я це робив останні два роки.

I've been to Flint, Michigan, and Youngstown, Ohio,

Я був у Флінті, штат Мічиган, і Янгстауні, Огайо,

talking about entrepreneurs, trying to make it work

спілкувався із підприємцями, прагнув це випробувати

in a very different environment from New York or San Francisco

в зовсім різному оточенні, від Нью-Йорка або Сан-Франциско

or London or Tokyo.

до Лондона або Токіо.

I've been to prisons twice

Я двічі відвідав в'язницю,

to talk to inmates about their jobs after they leave.

щоб поговорити з ув'язненими про роботу по закінченню строку.

I've sat down with truck drivers to ask them about the self-driving truck,

Я балакав з водіями вантажівок про самохідні вантажівки,

with people who, in addition to their full-time job,

з людьми, які, на додаток до повного робочого дня,

care for an aging relative.

піклуються про похилого родича.

And when you talk to people,

І у моїх розмовах з людьми

there were two themes that came out loud and clear.

вони голосно і чітко озвучували дві теми.

The first one was that people are less looking for more money

Перша – що люди не стільки шукають більше грошей,

or get out of the fear of the robot taking their job,

чи бояться, що робот займе їх місце,

and they just want something stable.

скільки просто хочуть якоїсь стабільності.

They want something predictable.

Вони хочуть якоїсь прогнозованості.

So if you survey people and ask them what they want out of work,

Отже, якщо ви запитаєте людей, що вони хочуть від роботи,

for everybody who makes less than 150,000 dollars a year,

для всіх, хто заробляє менше за 150 000 доларів на рік,

they'll take a more stable and secure income, on average,

в середньому, вони надають перевагу стабільному і надійному доходу,

over earning more money.

а не прагненню заробляти більше.

And if you think about the fact that

І якщо ви подумаєте про те,

not only for all of the people across the earth who don't earn a living,

що не тільки серед тих людей по всій землі, які не заробляють на життя,

but for those who do,

але і серед тих, хто заробляє,

the vast majority earn a different amount from month to month

дохід переважної більшості змінюється від місяця до місяця,

and have an instability,

і немає стабільності,

all of a sudden you realize,

ви раптом усвідомите:

"Wait a minute. We have a real problem on our hands."

"Стривайте. В нас назріла реальна проблема".

And the second thing they say, which took us a longer time to understand,

А друга річ, про яку вони говорять, і ми це зрозуміли не зразу –

is they say they want dignity.

це те, що вони прагнуть гідності.

And that concept of self-worth through work

І це поняття, самоповага завдяки роботі,

emerged again and again and again in our conversations.

виникало в наших розмовах знову і знову і знову.

BF: So, I certainly appreciate this answer.

БФ: Так, я, безумовно, чудово розумію таку відповідь.

But you can't eat dignity,

Але ви не можете з'їсти гідність.

you can't clothe your children with self-esteem.

і не можете вдягнути своїх дітей у самоповагу.

So, what is that, how do you reconcile --

Отже, як, яким чином ви це узгоджуєте –

what does dignity mean,

що означає гідність,

and what is the relationship between dignity and stability?

і який зв'язок між гідністю і стабільністю?

РБ: Ви не можете з'їсти гідність. Спочатку вам потрібна стабільність.

RB: You can't eat dignity. You need stability first.

And the good news is,

many of the conversations that are happening right now

І хороша новина полягає в тому,

що зараз ведеться багато розмов

are about how we solve that.

про те, як нам це вирішити.

You know, I'm a proponent of studying guaranteed income,

Ви знаєте, я прихильник вивчення гарантованого доходу,

as one example,

наприклад,

conversations about how health care gets provided

дискусії про те, яким має бути медичне обслуговування

and other benefits.

та інші пільги.

Those conversations are happening,

Ці дискусії тривають,

and we're at a time where we must figure that out.

і зараз настав той час, коли ми маємо це вирішити.

It is the crisis of our era.

Це криза нашої епохи.

And my point of view after talking to people

Після спілкування з людьми я дотримуюсь думки,

is that we may do that,

що, можливо, ми і спроможні це вирішити,

and it still might not be enough.

та цього може бути недостатньо.

Because what we need to do from the beginning is understand

Адже те, що нам треба зробити з самого початку – це зрозуміти,

what is it about work that gives people dignity,

як саме робота породжує відчуття гідності,

so they can live the lives that they want to live.

щоб люди могли прожити життя так, як вони хочуть.

And so that concept of dignity is ...

А щодо поняття "гідність" ...

it's difficult to get your hands around,

його важко осмислити,

because when many people hear it -- especially, to be honest, rich people --

тому, що коли люди чують це поняття – особливо, якщо чесно, багаті люди –

they hear "meaning."

вони чують "сенс".

They hear "My work is important to me."

Вони чують: "Моя робота для мене важлива".

And again, if you survey people and you ask them,

І знову, якщо ви запитаєте у людей:

"How important is it to you that your work be important to you?"

"Наскільки важливо для вас, щоб ваша робота була для вас важливою?"

only people who make 150,000 dollars a year or more

тільки люди, які заробляють 150 000 доларів на рік або більше,

say that it is important to them that their work be important.

кажуть, що для них важливо, щоб їхня робота була важливою.

BF: Meaning, meaningful?

БФ: Тобто, має сенс?

RB: Just defined as, "Is your work important to you?"

РБ: Питання було поставлено так: "Ваша робота важлива для вас?"

Whatever somebody took that to mean.

І кожний сам вирішував, що це означало.

And yet, of course dignity is essential.

Звичайно, гідність необхідна.

We talked to truck drivers who said,

Ми розмовляли з водіями вантажівок, які казали:

"I saw my cousin drive, and I got on the open road and it was amazing.

"Я побачив двоюрідного брата за кермом, і сам виїхав на шлях, і це було чудово.

And I started making more money than people who went to college."

І я почав заробляти більше, ніж люди з дипломом".

Then they'd get to the end of their thought and say something like,

Після цієї думки вони казали щось типу:

"People need their fruits and vegetables in the morning,

"Людям потрібні фрукти і овочі,

and I'm the guy who gets it to them."

і я той, хто це привозить".

We talked to somebody who, in addition to his job, was caring for his aunt.

Ми розмовляли з тим, хто, крім своєї роботи, дбав про свою тітку.

He was making plenty of money.

Він заробляв багато грошей.

At one point we just asked,

В один момент ми просто запитали:

"What is it about caring for your aunt? Can't you just pay somebody to do it?"

"Навіщо ви доглядаєте свою тітку? Ви не можете комусь заплатити?"

He said, "My aunt doesn't want somebody we pay for.

Він сказав: "Моя тітка не хоче чужої людини.

My aunt wants me."

Вона хоче, щоб це був я".

So there was this concept there of being needed.

Тобто, тут присутня ідея потрібності.

If you study the word "dignity," it's fascinating.

Якщо дослідити слово "dignity" ("гідність"), воно захоплює.

It's one of the oldest words in the English language, from antiquity.

Це одне з найдавніших слів у англійській мові.

And it has two meanings:

І воно має два значення:

one is self-worth,

одне – самоцінність,

and the other is that something is suitable, it's fitting,

а інше – те що підходить, те, що вписується кудись,

meaning that you're part of something greater than yourself,

тобто, ви є частиною чогось більшого, ніж ви самі,

and it connects to some broader whole.

і воно з'єднане з більш широким цілим.

In other words, that you're needed.

Іншими словами, ви потрібні.

BF: So how do you answer this question,

БФ: А яка ваша думка щодо ідеї,

this concept that we don't pay teachers,

що ми недостатньо платимо вчителям,

and we don't pay eldercare workers,

недостатньо платимо тим, хто доглядає за старими,

and we don't pay people who really care for people

тобто недостатньо платимо людям, які дійсно дбають про інших людей

and are needed, enough?

і потрібні?

RB: Well, the good news is, people are finally asking the question.

РБ: Добре, що, нарешті, люди ставлять це питання.

Ми, як інвестори у штучний інтелект, часто отримуємо телефонні дзвінки

So as AI investors, we often get phone calls

from foundations or CEOs and boardrooms saying,

від фондів, від керівників, з питанням:

"What do we do about this?"

"Що нам із цим робити?"

And they used to be asking,

Раніше вони запитували:

"What do we do about introducing automation?"

"Що робити з впровадженням автоматизації?"

And now they're asking, "What do we do about self-worth?"

А тепер вони запитують: "Що робити з самоцінністю людей?"

And they know that the employees who work for them

І вони знають, що працівники, які у них працюють,

who have a spouse who cares for somebody,

мають жінку або чоловіка, який доглядає за кимось,

that dignity is essential to their ability to just do their job.

і гідність є ключовим стимулом, щоб просто виконувати таку роботу.

I think there's two kinds of answers:

Я думаю, що є два типи відповідей:

there's the money side of just making your life work.

є грошова сторона, заробляти на життя.

That's stability. You need to eat.

Це стабільність. Ви повинні їсти.

And then you think about our culture more broadly,

А далі, якщо ширше осмислити нашу культуру,

and you ask: Who do we make into heroes?

виникає питання: з кого ми робимо в героїв?

And, you know, what I want is to see the magazine cover

І знаєте, кого я хочу побачити на обкладинці журналу?

that is the person who is the heroic caregiver.

Людину, яка героїчно доглядає інших.

Or the Netflix series that dramatizes the person

Або серію Netflix про людину,

яка піклується про наше повсякдення, щоб ми могли робити те, що ми робимо.

who makes all of our other lives work so we can do the things we do.

Let's make heroes out of those people.

Давайте зробимо героїв з цих людей.

That's the Netflix show that I would binge.

Я б переглянув всі епізоди такого шоу за один раз.

And we've had chroniclers of this before --

У минулому в нас були літописці цього –

Studs Terkel,

Стадс Теркель,

the oral history of the working experience in the United States.

усна історія робітничого досвіду в Сполучених Штатах.

And what we need is the experience of needing one another

А нам необхідно саме це - досвід потрібності один одному

and being connected to each other.

і взаємопов'язаності один з одним.

Maybe that's the answer for how we all fit as a society.

Можливо, це відповідь на те, як нам підходити до суспільства.

And the thought exercise, to me, is:

Обдумаймо уявний експеримент:

if you were to go back 100 years and have people --

якби повернутися назад на 100 років, і тодішні люди –

my grandparents, great-grandparents, a tailor, worked in a mine --

мої бабусі й дідусі, прадіди, кравці, шахтарі –

they look at what all of us do for a living and say, "That's not work."

якби вони побачили, чим ми заробляємо на життя, вони б сказали: "Це не робота".

We sit there and type and talk, and there's no danger of getting hurt.

Ми сидимо, друкуємо і розмовляємо, і немає ніякої небезпеки травмування.

And my guess is that if you were to imagine 100 years from now,

І я здогадуюсь, що якщо ми зазирнемо на 100 років вперед, там

we'll still be doing things for each other.

ми все ще щось робитимемо один для одного.

We'll still need one another.

Ми все ще будемо потрібні один одному.

And we just will think of it as work.

І ми просто вважатимемо це роботою.

The entire thing I'm trying to say

Все, що я намагаюся сказати –

is that dignity should not just be about having a job.

це те, що гідність не має зводитися просто до наявності роботи.

Because if you say you need a job to have dignity,

Бо, якщо кажете, що ваша гідність спирається на роботу,

which many people say,

як кажуть багато людей,

the second you say that, you say to all the parents

то в цю мить ви кажете всім батькам,

and all the teachers and all the caregivers

і всім викладачам, і всім, хто про вас турбувався,

that all of a sudden,

що раптом,

because they're not being paid for what they're doing,

оскільки їм не платять за те, що вони роблять,

it somehow lacks this essential human quality.

то їм, певно, бракує цієї суттєвої людської якості.

To me, that's the great puzzle of our time:

Як на мене, це велика головоломка нашого часу:

Can we figure out how to provide that stability throughout life,

чи знайдемо ми спосіб забезпечити стабільне життя,

and then can we figure out how to create an inclusive,

і, далі, чи зможемо створити інклюзивний світ,

not just racially, gender, but multigenerationally inclusive --

не тільки для різних рас і статей, а й для різних поколінь –

I mean, every different human experience included --

я маю на увазі світ, що включав би все розмаїття людського досвіду –

in this way of understanding how we can be needed by one another.

на шляху до розуміння, як ми можемо бути потрібні один одному.

BF: Thank you. RB: Thank you.

БФ: Дякую. РБ: Дякую.

BF: Thank you very much for your participation.

БФ: Велике спасибі за вашу участь.

(Applause)

(Оплески)