Racism has a cost for everyone | Heather C. McGhee

Перекладач: Марина Гуменюк Утверджено: Inna Fedorenko

I am a public policy wonk.

Я дуже прискіпливо вивчаю політику.

Я вивчаю проблеми американської економіки —

I investigate data that points to problems in the American economy --

problems like rising household debt,

зростання боргу населення,

declining wages and benefits,

зниження зарплат та соціальних виплат,

shortfalls in public revenue.

дефіцит доходів держави.

And I try to pinpoint solutions

І я намагаюся знайти рішення,

to make our economy more prosperous for more people.

які зроблять економіку більш процвітаючою для більшості людей.

I geek out about tax policy

Я цікавлюся податковою політикою

and infrastructure investments,

та інфраструктурними інвестиціями,

і я просто в захваті від гармонійно побудованого регуляторного режиму.

and I get really excited

by a gracefully designed regulatory regime.

(Laughter)

(Сміх)

These are the kinds of topics that I was talking about

Все це було темами моїх виступів

on a public television live call-in show in August of 2016.

на телебаченні в прямому ефірі в серпні 2016-го року.

В середині однієї з програм

I was about halfway through the program

when a man called in,

в ефір зателефонував чоловік,

identified as Gary from North Carolina

він назвав себе Ґері з Північної Кароліни,

and he said ...

і він сказав:

"I'm a white male, and I'm prejudiced."

«Я білий чоловік, і я маю упередження».

He then went on to detail his prejudice,

Потім він почав розповідати про свої упередження:

talking about black men and gangs

про чорних людей, банди,

and drugs and crime.

наркотики, злочинність.

But then he said something that I'll never forget.

Але потім він сказав дещо, чого я ніколи не забуду.

He said, "But I want to change.

Він сказав: «Але я хочу змінитися.

And I want to know what I can do to become a better American."

Я хочу знати, як стати кращим громадянином Америки».

Now remember, my career is about economic policy,

Пригадаймо, що моя професія пов'язана з економікою,

as translated into dollars and cents

зі світом доларів та центів,

not personal thoughts and feelings.

однак не з людськими почуттями.

But when I opened my mouth to respond to this man on live television,

Та тільки я відкрила рота, щоб відповісти цьому чоловікові на телебаченні,

the most surprising words came out.

в мене вирвалися слова, яких я від себе не очікувала.

I said ...

Я сказала:

"Thank you."

«Дякую».

I thanked him for admitting his prejudice,

Я подякувала йому за те, що він визнає свої упередження,

for wanting to change and for knowing, somehow,

хоче змінитися, за те, що якимось чином знає,

that that would make him a better American.

що ця зміна допоможе йому стати кращим громадянином Америки.

The exchange between Gary and me went viral.

Наша розмова з Ґері швидко набрала популярності.

It's been viewed over eight million times

Її проглянули більш, ніж вісім мільйонів разів,

and inspired waves of social media commentary

вона породила численні хвилі коментарів в соцмережах

and news coverage.

та сюжети новин.

And I think people were surprised

І я думаю, що люди були здивовані тим,

that a black woman would show such compassion

що чорношкіра жінка висловила стільки співчуття

for a prejudiced white man,

до упередженого білого чоловіка,

and they were surprised that a white man would admit his bias

і були здивовані, що білий чоловік відкрито визнав своє упереджене ставлення

on national television.

на національному телебаченні.

Not long after Gary and my viral moment,

Незабаром після нашого з Ґері моменту слави

we met in person.

ми зустрілися особисто.

Він сказав, що дослухався до моїх порад.

He said that he had taken my advice.

He said that my words had been like someone wiped the dust from a window

Він сказав, що мої слова ніби стерли пил з вікна,

and let the light in.

і в кімнаті посвітлішало.

Over the years, Gary and I have become friends.

За ці роки ми з Ґері стали друзями.

І Ґері сказав би, що він багато дізнався від мене

And Gary would tell you that I've taught him a lot

about systemic racism in America and public policy.

стосовно систематичного расизму в Америці і в державній політиці.

But I've learned a lot from Gary, too.

Але і я багато чому навчилася від Ґері.

And the biggest lesson for me

Найбільшим уроком стало те,

has been that Gary's prejudice has caused him to suffer.

що упередження Ґері змусили страждати його самого —

страх, тривога, ізоляція.

Fear, anxiety, isolation.

And it's made me rethink

І це змусило мене переосмислити

many of the economic problems I've been focusing on

чимало економічних проблем, що хвилювали мене за всю мою кар'єру.

my entire career.

I wondered,

Я задумалась,

а що, коли у нашому суспільстві расизм

is it possible that our society's racism

has likewise been backfiring on the very same people

б'є рикошетом по тих же самих людях,

set up to benefit from privilege?

які мали бути привілейованими?

Driven by this question,

Це питання змусило мене

I've spent the past few years traveling the country,

провести декілька років у подорожі країною,

researching and writing a book.

провести дослідження та написати книгу.

My conclusion?

Мій висновок?

Racism leads to bad policymaking.

Расизм призводить до неправильного ведення політики.

Він робить нашу економіку гіршою.

It's making our economy worse.

І не лише шляхом позбавлення переваг людей з іншим кольором шкіри.

And not just in ways that disadvantage people of color.

It turns out it's not a zero sum.

В цій ситуації програють всі.

Расизм поганий і для білих людей.

Racism is bad for white people, too.

Take, for example,

Візьмемо для прикладу

America's underinvestment in our public goods,

проблему недостатнього інвестування у суспільні блага,

the things that we all need, that we share in common --

у потрібні нам речі, якими ми всі користуємося —

our schools and roads and bridges.

школи, дороги, мости.

Our infrastructure gets a D plus

Американська спільнота інженерів-будівельників

from the American Society of Civil Engineers,

дала оцінку два з плюсом нашій системі інфраструктури.

and we invest less per capita than almost every other advanced nation.

Ми інвестуємо менше на душу населення, ніж будь-яка розвинена нація.

Проте так було не завжди.

But it wasn't always this way.

Я відвідала Монтгомері, штат Алабама,

I traveled to Montgomery, Alabama,

and there, I saw how racism can destroy a public good

і побачила, як расизм знищує суспільні блага

and the public will to support it.

та суспільну волю їх підтримувати.

In the 1930s and '40s,

У 30-40х рр.

the United States went on a nationwide building boom of public amenities

у США був стрімкий ріст будівництва, коли будувалися комунальні споруди

funded by tax dollars,

за рахунок коштів платників податків,

which in Montgomery, Alabama, included the Oak Park pool,

і в Монтгомері, штаті Алабама, був басейн Оук Парк —

which was the grandest one for miles.

найбільший з усіх на багато миль навколо.

You know, back then, people didn't have air conditioners,

Ви знаєте, що раніше у людей не було кондиціонерів,

and so they spent their hot summer days

і вони спекотніми літніми днями

in a steady rotation of sunning and splashing

грілися на сонечку та плескалися в басейнах,

and then cooling off under a ring of nearby trees.

а потім відпочивали у тіні дерев.

It was the meeting place for the town.

Це було місце зустрічей для всього міста.

Окрім басейну Оук Парк,

Except the Oak Park pool,

though it was funded by all of Montgomery citizens,

хоча він був побудований на кошти всіх мешканців Монтгомері,

was for whites only.

однак був тільки для білих.

When a federal court finally deemed this unconstitutional,

Коли федеральний суд нарешті визнав це неконституційним,

the reaction of the town council was swift.

реакція місцевої влади була миттєвою.

З першого січня 1959 року

Effective January 1, 1959,

they decided they would drain the public pool

вони вирішили, що краще осушити громадський басейн,

rather than let black families swim, too.

ніж дозволити чорним сім'ям ним користуватися.

This destruction of public goods

Така руйнація суспільного надбання

was replicated across the country

відбулася по всій країні,

in towns not just in the South.

не лише в містах Півдня.

У відповідь на накази про десегрегацію

Towns closed their public parks, pools and schools,

all in response to desegregation orders,

в містах зачинялися громадські парки, басейни, школи,

all throughout the 1960s.

і так до 60-х років.

In Montgomery, they shut down the entire Parks Department

В Монтгомері все управління у справах парків припинило свою діяльність

for a decade.

на 10 років.

They closed the recreation centers,

Було закрито рекреаційні центри,

they even sold off the animals in the zoo.

продали навіть звірів із зоопарків.

Today, you can walk the grounds of Oak Park, as I did,

Сьогодні ви можете прогулятися територією Оук Парку, як зробила я,

but very few people do.

але мало хто це робить.

They never rebuilt the pool.

Басейн так і не відновили.

Racism has a cost for everyone.

Кожен розплачується за расизм.

I remember having that same thought on September 15, 2008,

Пам'ятаю, як у мене виникали такі ж думки 15 вересня 2008 року,

when I learned the breaking news that Lehman Brothers was collapsing.

з останніх новин я дізналася, що банк Лімен Бразерс зазнав краху.

Now Lehman was,

Тоді Лімен,

like the other financial firms that would go under in the coming days,

як і інші фінансові фірми, які скоро збанкрутують,

done in by overexposure to a toxic financial instrument

надмірно використовував токсичний фінансовий інструмент

based on something that used to be simple and safe --

на основі колись простої та безпечної

a 30-year fixed-rate home loan.

30-річної іпотеки з фіксованою ставкою.

But the mortgages at the center and the root of the financial crisis

Проте іпотека, як центр та корінь фінансової кризи,

had strange new terms.

мала неочікувані нові умови.

Роками вони розвивалися і агресивно впроваджувалися

And they were developed and aggressively marketed for years

in black and brown middle-class communities,

у спільнотах темношкірих середнього класу,

like the one that I visited when I met a homeowner named Glenn.

подібних до тих, які я відвідала, коли зустріла домовласника Ґленна.

Glenn had owned a home

Ґленн володів будинком

on a leafy street in the Mount Pleasant neighborhood of Cleveland

на затишній вулиці у районі Клівленду Маунт-Плезент

for over a decade.

більше десяти років.

But when I met him, he was near foreclosure.

Проте коли я зустріла його, він був на межі його втрати.

Like nearly all of his neighbors,

Як і до більшості його сусідів,

he'd received a knock on the door

до нього у двері постукав

from a broker promising to refinance his mortgage.

брокер, пообіцявши йому рефінансувати його іпотеку.

Проте брокер не повідомив йому, що це новий тип іпотеки.

But what the broker didn't tell him was that this was a new kind of mortgage.

Іпотеки з завищеною процентною ставкою,

A mortgage with an inflated interest rate,

and a balloon payment

шаровим платежем

and a prepayment penalty if he tried to get out of it.

та штрафом за дострокове погашення боргу.

Now, the common misperception,

Існує поширена хибна думка,

then and still today,

і тоді, і тепер,

is that people like Glenn were buying properties they couldn't afford.

що люди, як Ґленн, купують нерухомість, яку не можуть собі дозволити.

That they themselves were risky borrowers.

Що вони самі ризикують, беручи кредити.

Я бачила, що цей стереотип ускладнив політикам

I saw how this stereotype made it harder for policymakers

to see the crisis for what it was

можливість помітити кризу на тому етапі,

back when we still had time to stop it.

коли ще був час її зупинити.

Але то був саме він —

But that's all it was.

A stereotype.

стереотип.

The majority of subprime mortgages went to people who had good credit,

Субстандартні іпотечні кредити брали люди з хорошою кредитною історією,

like Glenn.

такі, як Ґленн.

And African Americans and Latinos were three times as likely --

Афроамериканці та латиноамериканці втричі частіше,

even if they had good credit --

навіть з хорошою кредитною історією,

than white people, to get sold these toxic loans.

ніж білі люди, брали ці токсичні кредити.

The problem wasn't the borrower --

Проблема була не в позичальнику,

the problem was the loan.

проблема була в самому кредиті.

After the crash,

Після краху

most of the nation's big lenders, from Wells Fargo to Countrywide,

більшість великих кредиторів держави, від Велс Фарго до Кантрівайд,

would go on to be fined for racial discrimination.

мали б бути оштрафовані за расову дискримінацію.

But that realization came too late.

Проте усвідомлення прийшло надто пізно.

Ці кредити, суперприбуткові для кредиторів,

These loans, superprofitable for the lenders

but designed to fail for the borrowers,

але створені так, щоб привести боржника до краху,

spread out past the confines

розповсюдилися за межі

of black and brown neighborhoods like Glenn's

чорних та коричневих районів, як тих, де жив Ґленн,

and into the wider, whiter mortgage market.

на більш широкий, біліший ринок іпотечного кредитування.

All of the nation's big Wall Street firms bet on these loans.

Всі крупні національні фірми на Уолл-стріт роблять ставку на ці кредити.

At its peak,

На піку свого розвитку

one out of every five mortgages in the country was in this mold,

кожна п'ята іпотека в країні належала до цього типу,

and the crisis,

і криза,

the crisis that my colleagues and I saw coming ...

та криза, яку я передбачала разом з колегами,

would go on to cost us all.

дорого обійшлася всім.

Nineteen trillion in lost wealth.

Дев'ятнадцять трильйонів втраченого багатства —

Pensions, home equity, savings.

пенсії, домашній капітал, збереження.

Вісім мільйонів робочих місць втрачено.

Eight million jobs vanished.

A home-ownership rate that has never recovered.

Рівень домоволодіння, який так і не відновився.

My years of advocating in vain for homeowners like Glenn

Роки марної адвокатської роботи захисту домовласників, таких як Ґленн,

left me convinced:

переконали мене:

we would not have had a financial crisis if it weren't for racism.

ми не мали б фінансової кризи, якби не расизм.

In 2017, I traveled to Mississippi,

У 2017 році я приїхала до Міссісіпі,

where a group of auto-factory workers was trying to organize into a union.

де група робітників автозаводу намагалася створити профспілку.

Now the benefits they were fighting for --

Переваги, за які вони боролися, —

higher pay, better health care coverage,

вища заробітна плата, краще медичне страхування,

a real pension --

реальні пенсії —

they would have helped everybody at the plant.

допомогли б кожному на заводі.

But in person after person that I talked to --

Проте особисто у кожної людини, з якою я спілкувалася,

white, black, for the union, against the union --

— білої, чорної, за профспілку, проти профспілки —

продовжували виникати расові питання,

race kept coming up.

A white man named Joey put it this way.

Білий чоловік на ім'я Джої казав про це так.

He said,

Він казав:

"White workers think I ain't voting yes if the blacks are voting yes.

«Білі робітники знають, я не проголосую за, якщо чорні голосують.

Якщо чорні за, я проти».

If the blacks are for it, I'm against it."

A white man named Chip told me,

Білий чоловік на ім'я Чіп казав мені:

"The idea is that if you uplift black people,

«Суть в тому, що якщо ти піднімаєш чорних людей,

you're downing white people."

ти опускаєш білих».

It's like the world's got this crab-in-a-barrel mentality.

Це світ з менталітетом крабів у відрі.

Now, the union vote failed.

Відтак, голосування за профспілку провалилося.

Wages at the plant are still lower than their unionized peers',

Виплати на цьому заводі досі нижчі, ніж у колег, які мають профспілки

and people there still worry about their health care.

і люди досі турбуються за своє медичне забезпечення.

You know, it's tempting, perhaps,

Знаєте, можливо, існує спокуса

to focus on the prejudiced attitudes

зосередитися на упередженому ставленні

of the men and the workers that I heard in Mississippi.

чоловіків, робітників, яке я бачила в Міссісіпі.

But I'm more interested in holding accountable

Але мені набагато цікавіше визнати відповідальність

the people who are selling racist ideas for their profit

за тими, хто продає расистські ідеї для свого прибутку,

than those who are desperate enough to buy it.

аніж за тими, хто настільки у відчаї, що ведеться на них.

My travels also took me to places

Мої подорожі привели мене і в місця,

where I saw, however, that it doesn't have to be this way.

де я бачила, що все не обов'язково має бути так.

I went to Maine, the whitest state in the nation,

Я була у Мені, найбілішому штаті держави,

the oldest,

найстарішому,

where there are more deaths every year than births,

де кожного року смертність вища за народжуваність,

and I went to this dying mill town called Lewiston

і я поїхала в таке занепадаюче промислове містечко Льюїстон,

that is being revitalized by new people --

яке оживає завдяки новим людям —

mostly African, mostly Muslim,

в основному африканцям, мусульманам,

immigrants and refugees.

іммігрантам та біженцям.

There, I met a woman named Cecile,

Там я зустріла жінку на ім'я Сесіль,

whose parents had been part of the last wave of new people

її батьки разом з останньою хвилею переселенців

to come to Lewiston.

прибули до Льюїстону.

These are French-Canadian millworkers at the turn of the century.

Вони були франко-канадськими робітниками на рубежі століття.

Cecile is retired, but she had found a new purpose in life,

Сесіль вже на пенсії, проте вона знайшла нову мету в житті,

by organizing Congolese refugees

вона мотивує конголезьких біженців

to join with the white retirees at the Franco Heritage Center.

приєднатися до білих пенсіонерів у Центрі французької спадщини.

(Laughter)

(Сміх)

These men and women from the Congo

Ці чоловіки та жінки з Конго

were helping these retirees remember the French

допомагають пенсіонерам згадати французьку мову,

that they hadn't spoken since their childhoods.

якою вони не розмовляли з дитинства.

And together, these two communities helped each other feel at home.

І разом, ці дві спільноти допомагають одна одній відчути себе вдома.

You know, for all the political talk

Незважаючи на балачки політиків

about the newcomers being a drain on the town,

про те, що нові переселенці призводять до занепаду міста,

a bipartisan think tank found that the local refugee community there

двохпартійним аналітичним центром встановлено, що місцеві біженці

created 40 million dollars in tax revenue,

забезпечують 40 млн дол. податкових надходжень,

and 130 million in income.

та 130 мільйонів доходу.

І я говорила з місцевим управлінцем,

And I talked to the town administrator,

який хвалився тим, що в Льюїстоні будується нова школа,

who was boasting about the fact that Lewiston was building a new school,

when all the rest of towns like theirs in Maine

в той час, як в інших подібних містечках у штаті Мен

was closing them.

вони закриваються.

You know, it costs us so much to remain divided.

Знаєте, нам так дорого обходиться наше розділення.

This zero-sum thinking,

Це антагоністичне мислення,

that's what's good for one group has to come at the expense of another,

коли благо для однієї групи має бути за рахунок іншої,

it's what's gotten us into this mess.

саме воно створює цей безлад.

I believe it's time to reject that old paradigm

Я вірю, що прийшов час відкинути стару парадигму

і зрозуміти, що наші долі пов'язані.

and realize that our fates are linked.

An injury to one is an injury to all.

Шкода для когось стає шкодою для всіх.

You know, we have a choice.

Розумієте, ми маємо вибір.

Our nation was founded on a belief in a hierarchy of human value.

Наша держава була заснована на вірі в ієрархію цінності людей.

But we are about to be a country with no racial majority.

Проте ми поступово стаємо країною, що не має расової більшості.

Таким чином, ми можемо прикидатися, що ми не в одній команді.

So we can keep pretending like we're not all on the same team.

Ми можемо продовжувати саботувати наш успіх

We can keep sabotaging our success

and hamstringing our own players.

і створювати перешкоди нашим власним гравцям.

Або ми можемо дозволити очевидній різниці між нами

Or we can let the proximity of so much difference

reveal our common humanity.

розкрити нашу спільну людяність.

And we can finally invest in our greatest asset.

І ми можемо нарешті інвестувати в наш найбільший актив —

Our people.

наших людей.

Всіх наших людей.

All of our people.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)