Why civilians suffer more once a war is over | Margaret Bourdeaux

Перекладач: Anastasia Krysa Утверджено: Khrystyna Romashko

So have you ever wondered what it would be like

Вам коли-небудь було цікаво, як би це було,

to live in a place with no rules?

жити в місці, де немає правил?

That sounds pretty cool.

Звучить досить класно.

(Laughter)

(Сміх)

You wake up one morning, however,

Все ж, одного дня ви прокидаєтесь

and you discover that the reason there are no rules

і виявляєте, що причиною відсутності правил

is because there's no government, and there are no laws.

є те, що немає уряду, і немає законів.

In fact, all social institutions have disappeared.

Фактично, всі соціальні установи зникли.

So there's no schools,

Немає шкіл,

there's no hospitals,

немає лікарень,

there's no police,

немає поліції,

there's no banks,

немає банків,

there's no athletic clubs,

немає спортивних клубів,

there's no utilities.

немає комунальних служб.

Well, I know a little bit about what this is like,

Що ж, я знаю трішки про те, як це,

because when I was a medical student in 1999,

тому що, коли я була студентом-медиком в 1999,

I worked in a refugee camp in the Balkans during the Kosovo War.

я працювала у таборі для біженців на Балканах під час війни в Косово.

When the war was over,

Коли війна закінчилась,

I got permission -- unbelievably -- from my medical school

я отримала дозвіл (що неймовірно) від свого медичного коледжу

to take some time off

перервати навчання,

and follow some of the families that I had befriended in the camp

щоб супроводжувати кілька сімей, з якими я подружилась у таборі,

back to their village in Kosovo,

під час повернення в їхнє село у Косово,

and understand how they navigated life in this postwar setting.

і зрозуміти, як вони ведуть життя у цій післявоєнній обстановці.

Postwar Kosovo was a very interesting place

Післявоєнне Косово було дуже цікавим місцем,

because NATO troops were there,

тому що там були війська НАТО,

mostly to make sure the war didn't break out again.

більшою мірою для того, щоб бути певними, що війна не розгориться знову.

But other than that, it was actually a lawless place,

Але з іншої сторони, це було насправді беззаконним місцем,

and almost every social institution, both public and private,

і майже всі соціальні установи, і державні, і приватні,

had been destroyed.

були знищені.

So I can tell you

Тож я можу вам сказати,

that when you go into one of these situations and settings,

що коли ти потрапляєш у подібну ситуацію чи обстановку,

it is absolutely thrilling ...

це справді вражає...

for about 30 minutes,

приблизно 30 хвилин,

because that's about how long it takes before you run into a situation

бо саме стільки часу потрібно для того, щоб опинитись у ситуації,

where you realize how incredibly vulnerable you are.

де ти усвідомлюєш, наскільки неймовірно вразливим ти є.

For me, that moment came when I had to cross the first checkpoint,

Для мене такий момент настав, коли мені треба було перетинати перший КПП,

and I realized as I drove up

та коли я під'їхала, я усвідомила,

that I would be negotiating passage through this checkpoint

що я буду домовлятися про переїзд через цей КПП

with a heavily armed individual

із особою, озброєною до зубів,

who, if he decided to shoot me right then and there,

котра, якщо б вирішила застрелити мене прямо там і тоді,

actually wouldn't be doing anything illegal.

насправді, не зробила б нічого протизаконного.

But the sense of vulnerability that I had was absolutely nothing

Але відчуття вразливості, яке було у мене, було абсолютно нічим

in comparison to the vulnerability of the families that I got to know

у порівнянні із вразливістю сімей, з якими я познайомилась

over that year.

протягом того року.

You see, life in a society where there are no social institutions

Бачте, життя у суспільстві, де немає соціальних установ,

is riddled with danger and uncertainty,

просякнуте небезпекою та непевністю,

and simple questions like, "What are we going to eat tonight?"

і на прості запитання на кшталт: "Що ми будемо їсти сьогодні ввечері?"

are very complicated to answer.

дуже важко дати відповідь.

Questions about security, when you don't have any security systems,

Запитання про безпеку, коли немає жодних систем безпеки,

are terrifying.

наводять жах.

Is that altercation I had with the neighbor down the block

Чи може сварка із сусідом з району

going to turn into a violent episode that will end my life

перетворитися у жорстоку подію, яка обірве моє життя

or my family's life?

чи життя моєї сім'ї?

Health concerns when there is no health system

Питання здоров'я при відсутності системи охорони здоров'я

are also terrifying.

також жахають.

I listened as many families had to sort through questions like,

Я чула, як багато сімей мусили вирішувати такі питання як:

"My infant has a fever. What am I going to do?"

"У моєї дитини гарячка. Що мені робити?"

"My sister, who is pregnant, is bleeding. What should I do?

"У моє вагітної сестри почалась кровотеча. Що робити?

Who should I turn to?"

До кого звернутись?"

"Where are the doctors, where are the nurses?

"Де лікарі, де медсестри?

If I could find one, are they trustworthy?

Якщо я зможу когось знайти, чи можна їм довіряти?

How will I pay them? In what currency will I pay them?"

Як я їм заплачу? У якій валюті їм платити?"

"If I need medications, where will I find them?

Якщо мені потрібні будуть медикаменти, де я їх знайду?

If I take those medications, are they actually counterfeits?"

Якщо я прийму ці ліки, чи не виявляться вони підробкою?"

And on and on.

І так далі.

So for life in these settings,

Щодо життя в таких обставинах,

the dominant theme, the dominant feature of life,

то домінантною темою, домінантною рисою такого життя

is the incredible vulnerability that people have to manage

є неймовірна вразливість, з якою люди повинні справлятись

day in and day out,

день у день,

because of the lack of social systems.

через відсутність соціальних установ.

And it actually turns out

І, насправді, виявляється,

that this feature of life is incredibly difficult to explain

що цю рису життя надзвичайно важко пояснити,

and be understood by people who are living outside of it.

як і зрозуміти, людям, котрі живуть поза межами цього.

I discovered this when I left Kosovo.

Я виявила це, коли покинула Косово.

I came back to Boston, I became a physician,

Я повернулась до Бостона, і стала лікарем.

I became a global public health policy researcher.

Я стала дослідником із всесвітньої політики щодо охорони здоров'я.

I joined the Harvard Medical School

Я вступила до Гарвардської медичної школи

and Brigham and Women's Hospital Division of Global Health.

та до підрозділу Здоров'я Світу лікарні Brigham and Women's Hospital.

And I, as a researcher,

really wanted to get started on this problem right away.

І я, як дослідник,

справді хотіла одразу ж взятися за цю проблему.

I was like, "How do we reduce the crushing vulnerability

Я поставила питання: "Як же нам зменшити сильну вразливість

of people living in these types of fragile settings?

людей, що живуть у таких непевних умовах?

Is there any way we can start to think about

Чи можна придумати якийсь спосіб,

how to protect and quickly recover

як захистити та швидко відновити

the institutions that are critical to survival,

установи, що є вирішальними для виживання,

like the health system?"

як система охорони здоров'я."

And I have to say, I had amazing colleagues.

І я мушу сказати, у мене були чудові колеги.

But one interesting thing about it was,

Але що було цікавим, так це те,

this was sort of an unusual question for them.

що для них це було із розряду незвичних питань.

They were kind of like, "Oh, if you work in war,

Вони казали щось на кшталт: "Якщо ти працюєш на війні,

doesn't that mean you work on refugee camps,

чи не означає це, що ти працюєш у таборах для біженців

and you work on documenting mass atrocities?" --

і документуєш масові звірства?"

which is, by the way, very, very, very important.

(Що, до речі, є дуже і дуже важливим.)

So it took me a while to explain why I was so passionate about this issue,

Тож у мене це зайняло трішки часу, щоб пояснити, чому я була настільки завзятою

щодо цього питання, до одного моменту 6 років тому.

until about six years ago.

That's when this landmark study

Саме тоді ця знакова праця,

that looked at and described the public health consequences of war

що містила огляд та опис наслідків війни у сфері охорони здоров'я,

was published.

була опублікована.

They came to an incredible, provocative conclusion.

Вони дійшли неймовірного та провокативного висновку.

These researchers concluded

Ці дослідники підсумували,

that the vast majority of death and disability from war

що переважна більшість смертей та інвалідностей внаслідок війни

happens after the cessation of conflict.

стається після завершення конфлікту.

So the most dangerous time to be a person living in a conflict-affected state

Тож, найбільш небезпечним періодом для людини, що живе у державі,

яку зачепив конфлікт, є період після завершення воєнних дій;

is after the cessation of hostilities;

it's after the peace deal has been signed.

це період після підписання мирної угоди.

It's when that political solution has been achieved.

Це період, коли досягнуто політичного рішення.

That seems so puzzling, but of course it's not,

Це здається дивним, але, звичайно ж, це не так,

because war kills people by robbing them of their clinics,

бо війна вбиває людей, позбавляючи їх клінік,

of their hospitals,

лікарень,

of their supply chains.

ланцюгів постачання.

Their doctors are targeted, are killed; they're on the run.

Їхніх лікарів переслідують, вбивають; вони постійно змушені втікати.

And more invisible and yet more deadly is the destruction

Невидимим, та все ж більш смертоносним є знищення

of the health governance institutions and their finances.

державних установ охорони здоров'я та їхнього фінансування.

So this is really not surprising at all to me.

Тому для мене це зовсім не є несподіванкою.

But what is surprising and somewhat dismaying,

Та що дійсно дивує, ба навіть певною мірою жахає,

is how little impact this insight has had,

так це те, наскільки малий вплив мало усвідомлення цього,

in terms of how we think about human suffering and war.

з точки зору того, як ми думаємо про людські страждання та війну.

Let me give you a couple examples.

Я наведу вам кілька прикладів.

Last year, you may remember,

Можете пригадати, як минулого року

Ebola hit the West African country of Liberia.

Ебола вразила західноафриканську країну Ліберію.

There was a lot of reporting about this group, Doctors Without Borders,

Було багато репортажів про таку групу як "Лікарі без кордонів",

sounding the alarm and calling for aid and assistance.

котрі били на сполох, закликаючи до допомоги та підтримки.

But not a lot of that reporting answered the question:

Але жоден з цих репортажів не давав відповіді на запитання:

Why is Doctors Without Borders even in Liberia?

чому "Лікарі без кордонів" існує навіть у Ліберії?

Doctors Without Borders is an amazing organization,

"Лікарі без кордонів" - це неймовірна організація,

dedicated and designed to provide emergency care in war zones.

присвячена та створена для надання невідкладної допомоги у зонах воєнних дій.

Liberia's civil war had ended in 2003 --

Громадянська війна у Ліберії закінчилася у 2003 -

that was 11 years before Ebola even struck.

це було за 11 років до того, як спалахнув вірус Ебола.

When Ebola struck Liberia,

Коли Ебола вразила Ліберію,

there were less than 50 doctors in the entire country

у цілій країні було менш ніж 50 лікарів

of 4.5 million people.

на 4,5 мільйони людей.

Doctors Without Borders is in Liberia

"Лікарі без кордонів" ще в Ліберії,

because Liberia still doesn't really have a functioning health system,

бо Ліберія й досі не має функціонуючої системи охорони здоров'я,

11 years later.

навіть 11 років потому.

When the earthquake hit Haiti in 2010,

Коли у 2010 на Гаїті стався землетрус,

the outpouring of international aid was phenomenal.

потік міжнародної допомоги був феноменальним.

But did you know that only two percent of that funding

Та чи знали ви, що лише два відсотки того фінансування

went to rebuild Haitian public institutions,

пішло на відбудову Гаїтянських громадських установ,

including its health sector?

включаючи сектор охорони здоров'я?

From that perspective,

З огляду на це,

Haitians continue to die from the earthquake even today.

гаїтянці продовжують помирати від землетрусу навіть сьогодні.

I recently met this gentleman.

Нещодавно я зустріла цього джентльмена.

This is Dr. Nezar Ismet.

Це доктор Незар Ісмет.

He's the Minister of Health in the northern autonomous region of Iraq,

Він - міністр охорони здоров'я у північному автономному регіоні Іраку,

in Kurdistan.

у Курдистані.

Here he is announcing that in the last nine months,

Тут він саме оголошує, що за останні дев'ять місяців

his country, his region, has increased from four million people

населення у його країні, його регіоні, зросло з чотирьох мільйонів

to five million people.

до п'яти мільйонів людей.

That's a 25 percent increase.

Це приріст на 25 відсотків.

Thousands of these new arrivals have experienced incredible trauma.

Тисячі цих новоприбулих пережили жахливі травми.

His doctors are working 16-hour days without pay.

Його лікарі працюють по 16 годин на день без оплати.

His budget has not increased by 25 percent;

Його бюджет не збільшився на 25 відсотків:

it has decreased by 20 percent,

він зменшився на 20 відсотків,

as funding has flowed to security concerns and to short-term relief efforts.

оскільки фінансування пішло на безпеку та короткострокові заходи з допомоги.

When his health sector fails --

Коли його сектор охорони здоров'я зазнає невдачі,

and if history is any guide, it will --

а як показує історія, так і буде -

how do you think that's going to influence

то як, на вашу думку, це вплине

the decision making of the five million people in his region

на прийняття рішення 5 мільйонів людей у його регіоні,

as they think about whether they should flee

котрі вагаються, чи варто їм тікати

that type of vulnerable living situation?

із таких вразливих умов для життя?

So as you can see, this is a frustrating topic for me,

Тож, як ви бачите, це тема, яка мене засмучує,

and I really try to understand:

і я справді намагаюсь зрозуміти:

Why the reluctance to protect and support

чому таке небажання захищати та підтримувати

indigenous health systems and security systems?

місцеві системи охорони здоров'я та системи охорони?

I usually tier two concerns, two arguments.

Я зазвичай вказую на дві проблеми, на два аргументи.

The first concern is about corruption,

Перший стосується корупції

and the concern that people in these settings are corrupt

та того, що люди в цих оточеннях корумповані

and they are untrustworthy.

і їм не можна довіряти.

And I will admit that I have met unsavory characters

І я мушу визнати, що я зустрічала огидних персонажів,

working in health sectors in these situations.

працюючи в секторі охорони здоров'я в цих ситуаціях.

But I will tell you that the opposite is absolutely true

Але я скажу вам, що і протилежні випадки теж цілком реальні,

in every case I have worked on,

в кожному з випадків, над якими я працювала,

from Afghanistan to Libya, to Kosovo, to Haiti, to Liberia --

від Афганістану до Лівії, Косово, Гаїті та Ліберії, -

I have met inspiring people,

я зустрічала людей, що надихають,

who, when the chips were down for their country,

котрі, коли їхня країна була вкрита уламками,

they risked everything to save their health institutions.

ризикували всім, щоб врятувати установи охорони здоров'я.

The trick for the outsider who wants to help

Вдалим прийомом для сторонньої людини, котра хоче допомогти,

is identifying who those individuals are,

буде ідентифікувати, хто ці особи,

and building a pathway for them to lead.

та створити дорожню карту, якою вони будуть керуватись.

That is exactly what happened in Afghanistan.

Саме так сталося у Афганістані.

One of the unsung and untold success stories

Однією з неоспіваних та нерозказаних історій успіху

of our nation-building effort in Afghanistan

про наші зусилля щодо громадських будівель в Афганістані,

involved the World Bank in 2002 investing heavily

коли у 2002 був залучений Світовий банк, що активно інвестував у ідентифікацію,

in identifying, training and promoting Afghani health sector leaders.

тренування та просування афганських лідерів у секторі охорони здоров'я.

These health sector leaders have pulled off an incredible feat

Ці лідери у секторі охорони здоров'я зробили неймовірний подвиг

in Afghanistan.

у Афганістані.

They have aggressively increased access to health care

Вони значно збільшили доступ до сфери охорони здоров'я

for the majority of the population.

для більшості населення.

They are rapidly improving the health status

Вони швидко покращують стан здоров'я

of the Afghan population,

населення Афганістану,

which used to be the worst in the world.

який був одним з найгірших у світі.

In fact, the Afghan Ministry of Health does things

Фактично, афганське Міністерство охорони здоров'я робить ті речі,

that I wish we would do in America.

які б я хотіла зробити в Америці.

They use things like data to make policy.

Вони враховують таку річ як дані при створенні плану дій.

It's incredible.

Це неймовірно.

(Laughter)

(Сміх)

The other concern I hear a lot about is:

Інше занепокоєння, про яке я часто чую:

"We just can't afford it, we just don't have the money.

"Ми просто не можемо собі цього дозволити, у нас немає грошей.

It's just unsustainable."

Це неможливо підтримувати."

I would submit to you that the current situation

Я б запропонувала вам думку, що поточна ситуація

and the current system we have

та поточна система, яку ми маємо,

is the most expensive, inefficient system we could possibly conceive of.

є найбільш затратною та неефективною системою, яку можна собі уявити.

The current situation is that when governments like the US --

Теперішня ситуація є такою, що коли такі уряди, як в США,

or, let's say, the collection of governments

або, скажімо, об'єднання урядів,

that make up the European Commission --

що являють собою Європейську комісію,

every year, they spend 15 billion dollars

щороку витрачають 15 мільярдів доларів

on just humanitarian and emergency and disaster relief worldwide.

лише на гуманітарну і невідкладну допомогу при стихійному лизу по всьому світу.

That's nothing about foreign aid, that's just disaster relief.

Це не стосується іноземної допомоги, це лише допомога при стихійному лиху.

Ninety-five percent of it goes to international relief agencies,

95 відсотків цього йде міжнародним агенціям з допомоги,

that then have to import resources into these areas,

які потім мусять імпортувати ресурси в ці регіони,

and knit together some type of temporary health system, let's say,

і збудувати разом певний вид тимчасової системи охорони здоров'я, скажімо,

which they then dismantle and send away when they run out of money.

який вони потім демонтують та відсилають, коли у них закінчуються гроші.

So our job, it turns out, is very clear.

Тому, наша робота, як виявляється, досить зрозуміла.

We, as the global health community policy experts,

Ми, як експерти з всесвітньої політики щодо охорони здоров'я,

our first job is to become experts in how to monitor

вважаємо своїм першочерговим завданням стати експертами у тому, як виявляти

the strengths and vulnerabilities of health systems

сильні та вразливі сторони у системах охорони здоров'я

in threatened situations.

у загрозливих ситуаціях.

And that's when we see doctors fleeing,

Коли ми бачимо, як лікарі тікають,

when we see health resources drying up,

як вичерпуються ресурси охорони здоров'я,

when we see institutions crumbling --

як розвалюються установи -

that's the emergency.

ось це критичне становище.

That's when we need to sound the alarm and wave our arms.

Ось коли ми маємо бити на сполох та махати руками.

OK?

Ясно?

Not now.

Не зараз.

Everyone can see that's an emergency, they don't need us to tell them that.

Усі бачать, що це критична ситуація, і не потрібно, щоб ми їм це казали.

Number two:

По-друге:

places like where I work at Harvard need to take their cue

такі місця, як те, де я працюю у Гарварді, мають взяти за підказку

from the World Bank experience in Afghanistan,

досвід Світового банку у Афганістані,

and we need to -- and we will --

і ми маємо (і будемо)

build robust platforms to support health sector leaders like these.

будувати сильні платформи для підтримки таких лідерів у секторі охорони здоров'я.

These people risk their lives.

Ці люди ризикують своїми життями.

I think we can match their courage with some support.

Я гадаю, ми можемо надати їхній мужності трішки підтримки.

Number three:

По-третє:

we need to reach out and make new partnerships.

ми маємо достукатися та знайти нових партнерів.

At our global health center,

У нашому центрі всесвітнього здоров'я

we have launched a new initiative with NATO and other security policy makers

ми запустили нову ініціативу із НАТО та іншими творцями політики безпеки,

to explore with them what they can do to protect health system institutions

щоб з'ясувати, що вони можуть зробити, щоб захистити установи охорони здоров'я

during deployments.

під час дислокацій.

We want them to see

Ми хочемо, щоб вони побачили,

that protecting health systems and other critical social institutions

що захист систем охорони здоров'я та інших важливих соціальних установ

is an integral part of their mission.

є складовою частиною їхньої місії.

It's not just about avoiding collateral damage;

Це стосується не лише уникнення додаткових збитків;

it's about winning the peace.

це стосується досягнення миру.

But the most important partner we need to engage is you,

Але найважливішим партнером, якого нам треба залучити, - це ви,

the American public, and indeed, the world public.

американська громадськість, та, можливо, й світова громадськість.

Because unless you understand the value of social institutions,

Бо допоки ви не зрозумієте цінності таких соціальних установ

like health systems in these fragile settings,

як системи охорони здоров'я у цих непевних обставинах,

you won't support efforts to save them.

ви не будете підтримувати зусилля врятувати їх.

You won't click on that article

Ви не клікнете на статтю,

that talks about "Hey, all those doctors are on the run in country X.

котра розповідає про: "Агов, всі лікарі змушені втікати в країні Ікс.

I wonder what that means.

Мені цікаво, що це означає.

I wonder what that means

Мені цікаво, що це означає

for that health system's ability to, let's say, detect influenza."

для здатності цієї системи охорони здоров'я, скажімо, виявити грип."

"Hmm, it's probably not good." That's what I'd tell you.

"Хмм, це, напевне, не добре." Ось що я вам скажу.

Up on the screen,

Ось на екрані

I've put up my three favorite American institution defenders and builders.

я розмістила трьох своїх улюблених захисників та творців установ Америки.

Over here is George C. Marshall,

Тут є Джордж К. Маршалл,

he was the guy that proposed the Marshall Plan

він був саме тим, хто запропонував план Маршалла,

to save all of Europe's economic institutions after World War II.

щоб врятувати всі економічні установи Європи після Другої світової війни.

And this Eleanor Roosevelt.

А це Елеонора Рузвельт.

Her work on human rights really serves as the foundation

Її праця щодо прав людини справді служить фундаментом

for all of our international human rights organizations.

для всіх наших міжнародних організацій із захисту прав людини.

Then my big favorite is Ben Franklin,

Далі - мій великий фаворит Бен Франклін,

who did many things in terms of creating institutions,

котрий не лише зробив багато для створення установ,

but was the midwife of our constitution.

але й допоміг народитися нашій конституції.

And I would say to you

Я хочу сказати вам,

that these are folks who, when our country was threatened,

що це ті люди, котрі, коли наша країна була під загрозою,

or our world was threatened,

або коли наш світ був під загрозою,

they didn't retreat.

не відступили.

They didn't talk about building walls.

Вони не говорили про будівництво стін.

They talked about building institutions to protect human security,

Вони говорили про будівництво установ, щоб захистити безпеку людей,

for their generation and also for ours.

для їхнього покоління і також для нашого.

And I think our generation should do the same.

І я вважаю, наше покоління повинне зробити те ж.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)