How architecture can create dignity for all | John Cary

Перекладач: Олена Васильєва Утверджено: Oleksandr Vasyliev

On a beautiful day, just a few years ago

Одного чудового дня декілька років тому

my wife and I entered a hospital

ми з дружиною увійшли до лікарні

near our home in Oakland, California

в Окленді, штат Каліфорнія,

for the birth of our first daughter, Maya.

бо очікували на народження першої доньки, Маї.

We had responsibly toured the birthing center in advance

Ми вже відвідували пологове відділення заздалегідь,

and yet we were somehow still startled to find ourselves

але чомусь все одно були приголомшені

in the place where we would experience

виглядом місця, де мали пережити

one of the most significant moments of our lives.

одну з найзначніших подій у нашому житті.

We were stuck in a windowless room

Нас запроторили у палату без вікон,

with no hint of the bright and sunny day that we had left.

а яскравий сонячний день залишився на подвір'ї.

Fluorescent lights buzzed overhead,

На стелі гуде флуоресцентна лампа,

the paint on the walls was beige

стіни пофарбовані бежевим,

and machines beeped inexplicably

обладнання пищить незрозуміло чому,

as a wall clock indicated day turning to night.

а на годиннику вже майже вечір.

That clock was placed above a door

Цей годинник висів над дверима

in direct line of sight

і весь час потрапляв на очі дружині,

to where my wife lay as her contractions increased hour after hour.

у якої чим далі посилювалися перейми.

Now, I've never given birth --

Я ніколи не народжував –

(Laughter)

(Сміх)

but she assured me that the last thing that a birthing woman would ever want

але дружина запевняє, що породіллі найменше хочеться

is to watch the seconds tick by.

спостерігати, як іде час.

(Laughter)

(Сміх)

An architect by training, I've always been fascinated

Як архітектор за фахом я завжди із захопленням

watching people experience design in the world around them.

спостерігав, як на людей впливає дизайн оточення.

I believe design functions like the soundtrack

Я вважаю, що дизайн невловимий, як фонова мелодія,

that we're not even fully aware is playing.

яку ми чуємо, не усвідомлюючи цього.

It sends us subconscious messages about how to feel

Він диктує нашій підсвідомості як відчувати себе

and what to expect.

і на що чекати.

That room that we were in seemed completely misaligned

Кімната, де ми були, зовсім не відповідала тому,

with the moment that we were experiencing --

що ми переживали –

welcoming a human being,

зустріч нової людини,

our daughter, into this world.

нашої доньки, у цьому світі.

At one point a nurse, without any prompt,

Якоїсь миті медсестра без будь-яких підстав

turned to us and said,

повернулася і сказала:

"I always think to myself,

«Я завжди подумки жалкую,

'I wish I had become an architect,

що не стала архітектором,

because I could have designed rooms like this better.'"

бо могла б подібні приміщення проектувати краще».

I said to her,

Я їй сказав:

"An architect did design this room."

«Але ж цю палату проектував архітектор».

(Laughter)

(Сміх)

Despite the immense joy of our daughter's birth,

Попри величезну радість від народження нашої доньки,

the messages of that hospital room stick with she and I to this day.

враження від тієї палати залишилося із нами донині.

Those messages are,

Ми наче чуємо:

"You are not at home,

«Ви не вдома,

you are in a foreign place."

ви на чужині».

"You are not in control of anything.

«Ви нічого не контролюєте.

Not even the lighting."

Навіть освітлення».

"Your comfort, simply, is secondary."

«Про ваш комфорт ніхто особливо не дбає».

At best,

У найкращому разі

a hospital room like this

подібні палати

might just be described or dismissed as uninspiring.

описують чи оцінюють як нудні.

At worst, it is undignifying.

У найгіршому – як негідні.

And I use it to point out that none of us,

І я наводжу цей приклад, щоб наголосити, що ніхто

anywhere in the world,

ніде у світі

are immune from bad design.

не застрахований від поганого дизайну.

I went into architecture because I believed

Я зайнявся архітектурою, бо вірив,

it was about creating spaces for people to live their best lives.

що вона призначена створювати найкращі умови для життя.

And yet what I found is a profession largely disconnected

А отримав я фах, відірваний від потреб

from the people most directly impacted by its work.

тих людей, на яких він безпосередньо впливає.

I believe this is because architecture remains

Я впевнений, це тому, що архітектура залишається

a white, male, elitist profession --

елітарним фахом для білих чоловіків,

seemingly unconcerned

що вочевидь не переймаються тим,

with some of the greatest needs in the world

що найбільше потрібно людям,

or even the relatively simple needs of an expectant mother.

навіть найпростішими природними потребами майбутньої матері.

Students are trained in school

Студенти вивчають архітектуру

using highly theoretical projects,

за допомогою теоретизованих проектів,

rarely interacting with real people or actual communities.

рідко спілкуються з живими людьми чи бачать наявні спільноти.

Graduates are funneled through a long, narrow

Випускники затиснуті у вузькі рамки

unforgiving path to licensure.

необхідності отримання ліцензії.

Meanwhile, the profession holds up a select few

Тим часом небагатьох вибраних утримують у професії

through relentless award programs

численними стипендіальними програмами,

focused almost exclusively on the aesthetics of buildings,

що практично повністю зосереджені на естетиці будівель,

rather than the societal impact or contributions of them.

оминаючи їх соціальну значущість і внесок.

It only goes to reinforce a warped view

Це лише посилює викривлене розуміння

of professional responsibility and success

професійної відповідальності та успіху.

and yet this isn't why so many young, hopeful people

І все ж не тому стільки обдарованої молоді

go into architecture.

іде в архітектори.

It's not why I did.

Я не виключення.

I believed then, though I didn't have a language for it,

Колись я відчував, хоча не знав, як це сказати,

and I know now, that design has a unique ability to dignify.

а тепер я знаю, що дизайн має унікальну здатність підносити людину.

It can make people feel valued,

Він дозволяє відчувати, що вас цінують,

respected,

поважають,

honored and seen.

шанують і враховують.

Now I'd like for you to just think about some of the spaces that you inhabit.

Пригадайте ваші помешкання.

And I'd like to have you think about how they make you feel.

Як ви у них почуваєтесь?

Now, there are places that make us feel unhappy,

Так, є місця, в яких ми почуваємося нещасними,

unhealthy

нездоровими

or uninspiring.

чи невмотивованими.

They may be the places that you work

Буває, що в таких місцях ми працюємо,

or where you heal

чи лікуємось,

or even where you live.

чи навіть живемо.

And I ask, how might these places be better designed with you in mind?

А наскільки кращими вони б могли бути, якщо б їх проектували з думкою про нас?

It's a really simple question

Це просте запитання,

and it can somehow, sometimes be very difficult to answer.

але часом на нього чомусь дуже складно відповісти.

Because we are conditioned to feel like we don't have much agency

Це тому, що нас привчили думати, що ми не здатні

over the spaces and places that we live, work and play.

впливати на місця, де ми живемо, працюємо і граємо.

And in many cases we don't.

І досить часто це так.

But we all should.

А це не повинно бути так.

Now, here's a potentially dumb question for any women watching:

А зараз зайве питання для жінок:

Have you ever stood

Чи траплялося вам стояти

in a disproportionately long bathroom line?

у нескінченній черзі до громадського туалету?

(Laughter)

(Сміх)

Did you ever think to yourself, "What is wrong with this picture?"

Чи ви колись замислювалися, що не так з цими місцями?

Well, what if the real question is,

А що як насправді питання таке:

"What is wrong with the men that designed these bathrooms?"

«Що не так з чоловіками, які проектували ці місця?»

(Applause)

(Оплески)

It may seem like a small thing,

Це, може, дрібниця,

but it's representative of a much more serious issue.

але вона є частиною вельми серйозної проблеми.

The contemporary world was literally built by men

Цей світ у повному сенсі будували чоловіки,

who have rarely taken the time to understand

які рідко замислювалися над тим,

how people unlike them

як люди, що відрізняються від них,

experience their designs.

почуваються в тому, що вони набудували.

A long bathroom line might seem like a minor indignity.

Може, довга черга до туалету є незначним проявом неповаги.

But the opposite can also be true.

Але й протилежне є слушним.

Thoughtful design can make people feel respected

Продуманий дизайн надає відчуття гідності

and seen.

і вагомості.

I've come to believe that dignity is to design

Я дійшов до розуміння того, що шанобливість для дизайну –

what justice is to law

те саме, що справедливість для закону,

and health is to medicine.

а здоров'я для медицини.

In the simplest of terms,

Простіше кажучи,

it's about having the spaces you inhabit reflect back your value.

місця, де ми мешкаємо, відбивають, наскільки нас цінують.

Over the past two years

За останні два роки

I had the opportunity to interview over 100 people from all walks of life

я опитав більше сотні осіб різного соціального статусу

about their experience of design.

про те, як на них впливав дизайн.

I wanted to test my hunch

Я хотів перевірити свою здогадку

that dignity and design are uniquely related.

про особливий зв'язок дизайну й гідності.

I listened to Gregory,

Я спілкувався з Ґреґорі,

a resident of this cottage community

мешканцем цього котеджного містечка,

designed specifically

спеціально спроектованого

for the 50 most chronically homeless people in Dallas.

для 50 бездомних з найбільшим у Далласі «стажем».

Gregory had been living on the streets,

Ґреґорі жив на вулиці

drifting from town to town for over 30 years.

у різних містах більше 30 років.

A broad coalition

Доволі багато

of social service agencies,

соціальних служб,

funders and designers,

спонсорів і дизайнерів

created this place.

об'єдналися, щоб створити це місце.

Each 400 square foot cottage is designed beautifully

Кожен котедж площею 37 кв. м має гарний дизайн

as a permanent home.

як у постійного житла.

Gregory now has a key

Тепер у Ґреґорі є ключ

to a door

від дверей

to his own house.

власного дому.

He describes the sense of security that it brings him.

Він говорить, що дім надає відчуття безпеки.

Something he had lived without for three decades.

Це те, чого йому бракувало 30 років.

When he arrived with little more than the clothes on his back,

Коли він заселився майже без нічого,

he found everything:

то отримав усе необхідне:

from a toaster, Crock-Pot and stove

від тостера, мультиварки та плитки

to a toothbrush and toothpaste awaiting for him.

до зубної щітки й пасти.

He describes it simply

Для нього це був

as heaven.

просто рай.

On the other side of the world,

На іншому боці Землі

I listened to Antoinette,

я зустрівся з Антуанеттою,

the director of this training and community center

директором цього навчального центру

for women in rural Rwanda.

для жінок сільської спільноти в Руанді.

Hundreds of women come to this place daily --

Щодня сотні жінок ідуть сюди

to learn new skills,

отримувати нові навички,

be in community,

спілкуватися

and continue rebuilding their lives

і поступово відновлювати своє життя

following the country's civil war.

після громадянської війни.

These women literally pressed

Жінки власноруч зробили

the 500,000 bricks

500 000 цеглин

that make up the 17 classroom pavilions like this one.

для 17 корпусів, схожих на цей.

Antoinette told me,

Антуанетта підкреслила:

"Everyone is so proud of it."

«Усі цим так пишаються».

And then back here in the US

А потім тут, у США,

I listened to Monika,

я мав розмову з Монікою,

the director of a free clinic

директором безкоштовної клініки,

primarily serving the uninsured in Arkansas.

що здебільшого обслуговує мешканців Арканзасу без медичної страхівки.

Monika loves telling me that the doctors,

Моніка із захопленням говорить,

who volunteer at her free clinic

що лікарі-волонтери у її клініці

routinely tell her

постійно відзначають,

that they've never worked in such a beautiful, light-filled place.

що вони ніколи не працювали у такому красивому, світлому місці.

Monika believes

Моніка впевнена,

that even people experiencing poverty

що навіть ті, хто живе у злиднях,

deserve quality health care.

заслуговують на якісне медичне обслуговування.

And what's more,

Окрім того,

she believes they deserve to receive that care

вона упевнена, що вони заслуговують отримувати його

in a dignified setting.

у гідних умовах.

People like these are invaluable ambassadors for design

Такі люди – безцінні передвісники гідного дизайну,

and yet they are roundly absent from architectural discourse.

але архітекторам до них абсолютно байдуже.

Similarly, the people who can most benefit from good design

І так само ті, кому може прислужитися дизайн,

often have the least access to it.

часто не мають на нього впливу.

Your cousin, a homeless veteran;

Ваш брат, бездомний ветеран,

your grandma or grandpa

ваші бабуся чи дідусь,

who live in a house with a kitchen that's no longer accessible to them;

чий дім збудований так, що їм важко дістатися до кухні,

your wheelchair-bound sister

прикута до візка сестра-інвалід,

in a suburban area planned without sidewalks.

що мешкає в передмісті без тротуарів.

If good design is only for a privileged few,

Якщо якісний дизайн існує лише для купки привілейованих,

what good is it?

яка з нього користь?

It's time designers change this

Для дизайнерів настав час це змінити,

by dedicating their practices to the public good

поставивши собі за мету загальне благо,

in the model of firms

як це роблять у таких фірмах,

like Orkidstudio,

як Orkidstudio,

Studio Gang

Studio Gang,

and MASS Design Group.

MASS Design Group.

Their clients

Їхні клієнти –

are orphaned children in Kenya,

діти-сироти в Кенії,

foster children in Chicago

діти з дитячих будинків Чикаго,

and pregnant women in Malawi.

вагітні жінки у Малаві.

Their practices are premised on the belief

Вони розробляють проекти з вірою в те,

that everyone deserves good design.

що кожен вартий гарного дизайну.

Dedicating more practices to the public good

Чим більше технології служитимуть загалу,

will not only create more design that is dignifying,

тим більше буде не тільки гідних проектів,

but it will also dignify the practice of design.

але й поваги до самого дизайну.

It will not only diversify the client base of design,

Це збільшить не тільки клієнтуру дизайнерів,

but it will also create new, more diverse forms of design

але й кількість дизайнерських рішень

for the world.

на користь усім нам.

Now, in order to do this,

Щоб досягнути цієї мети,

my architecture and design friends, especially my fellow white guys,

мої колеги з архітектури й дизайну, особливо білі чоловіки,

we must simultaneously and significantly diversify our ranks.

наші професійні ряди гостро і негайно потребують різноманіття,

If we want the public to believe that design is for them

якщо ми хочемо, щоб люди повірили, що дизайн служить усім

and for everyone.

і кожному.

Today, barely 15 percent

Зараз лише 15 відсотків

of registered architects in the United States are women.

зареєстрованих у США архітекторів – жінки.

And a far smaller percentage are persons of color.

І ще менше небілих осіб.

Other professions, like law and medicine

В інших професіях, типу юристів чи медиків,

had made far greater strides in these crucial areas.

у цих важливих сферах зроблено набагато більше.

How might our shared built environment --

Яким могло б бути

our homes, our hospitals, our schools, our public spaces --

наше спільне архітектурне середовище – наші домівки, місця загального користування,

be shaped differently

лікарні, школи –

if women and people of color

якби половину тих проектів

were behind half of the proverbial blueprints?

створили жінки чи небілі особи?

It is not a question of whether,

Я не питаю, чи це дійсно так.

but to what extent

Я питаю: наскільки

our buildings, our landscapes,

наші будинки, наші ландшафти,

our cities and our rural communities

наші міста і селища

are less beautiful, less functional,

гірше виглядають і функціонують,

less equitable and less dignifying

гірше забезпечують справедливість і шанують,

because women and people of color are less likely to be creating them.

через те, що жінки й небілі архітектори створюють їх рідше?

As Winston Churchill famously noted in 1943

Як наголосив Вінстон Черчіль у 1943,

when he called for the rebuilding

коли він ініціював реконструкцію

of London's war-damaged parliamentary chambers,

зруйнованої у часи війни будівлі Парламенту:

"We shape our buildings, and afterward, they shape us."

«Ми вибудовуємо наші дома, а потім вони вибудовують нас».

The good news is that we can change how we build

Добре, що можна змінити те, як ми будуємо

and who we build for.

і для кого ми будуємо,

Be that a health worker in rural Rwanda,

чи то медпрацівника у селищі Руанди,

or a birthing mother and nervous new father in the United States.

чи то породіллі і знервованого молодого батька у США.

We can do this by recommitting architecture

Це можливо, якщо змусити архітектуру знову служити

to the health, safety and welfare of the public.

здоров'ю, безпеці й добробуту людей.

This will pay dividends.

Це окупиться.

Because once you see what design can do,

Бо не зможе той, хто раз відчув, на що здатен дизайн,

you can't unsee it.

далі цього не помічати.

And once you experience dignity,

Раз відчувши шану,

you can't accept anything less.

ви не погодитесь на щось менше.

Both become part of your possible.

І перше, і друге – це про нас.

One of my favorite conversation partners is my 90-year-old grandmother,

Найбільше я люблю спілкуватися зі своєю 90-річною бабусею,

Audrey Gorwitz, from Oshkosh, Wisconsin.

Одрі Ґорвіц з містечка Ошкош, штат Вісконсін.

After one of our conversations about design,

Якось після нашої розмови про дизайн

she wrote me a letter.

вона написала мені:

She said, "Dear Johnny,

«Милий Джонні,

I thought the other day, as I sat in my doctor's office,

я днями чекала на лікаря і думала, як у його приймальні

how depressing it was,

важко від усього,

from the color on the wall, to the carpet on the floor.

від кольору стін до килима під ногами.

(Laughter)

(Сміх)

Now I will have to call to see

Зателефоную і дізнаюсь,

who is responsible for the drabness in that place."

хто винен у цій жалюгідності».

(Laughter)

(Сміх)

In the same letter, mind you, she said,

Увага – у тому ж листі вона написала:

"I did call, and I got the man in charge,

«Я дійсно дзвонила, і відповідальний сказав,

and he said he appreciated someone calling him.

що він вдячний тим, хто телефонує.

My doctor's office is now on the list for an upgrade."

Приймальня мого лікаря зараз у черзі на ремонт».

(Laughter)

(Сміх)

She signed it by saying,

Вона підписалася так:

"It is always good to express one's opinion

«Завжди добре виражати думку,

if done in a proper manner."

якщо робиш це правильно».

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

I love my grandma.

Обожнюю бабусю.

(Laughter)

(Сміх)

Like my grandma Audrey,

Як моя бабуся Одрі,

you deserve good design.

ви заслуговуєте на гарний дизайн.

Because well-designed spaces

Бо гарний дизайн –

are not just a matter of taste or a questions of aesthetics.

це не лише питання смаку чи краси.

They literally shape our ideas about who we are in the world

Він дійсно формує наше розуміння себе

and what we deserve.

і того, чого заслуговуємо.

That is the essence of dignity.

У цьому суть гідності.

And both the opportunity and the responsibility of design

У цьому і відповідальність, і можливість дизайну

for good

служити добробуту,

and for all.

служити людям.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)