What a world without prisons could look like | Deanna Van Buren

Перекладач: Nadia Havrylyuk Утверджено: Inna Fedorenko

A lot of people call me a "justice architect."

Багато людей називають мене "архітектором правосуддя".

But I don't design prisons.

Та я не проєктую в'язниці

I don't design jails.

чи місця для утримання.

I don't design detention centers, and I don't even design courthouses.

Я не проектую слідчі ізолятори, я навіть не проєктую суди.

All the same, I get a call every week,

Водночас щотижня мені телефонують

saying, "OK, but you design better prisons, right?

та кажуть: "Так ви ж проєктуєте кращі в'язниці?

You know, like those pretty ones they're building in Europe."

Як оті красиві будівлі в Європі."

And I always pause.

Я завжди витримую паузу

та запрошую їх

And I invite them,

і вас сьогодні,

and I invite you today,

to imagine a world without prisons.

уявити світ без в'язниць.

What does that justice feel and look like?

Як же виглядатиме таке правосуддя?

What do we need to build to get there?

Що потрібно побудувати для цього?

I'd like to show you some ideas today of things that we're building.

Я б хотіла показати вам концепції тих речей, які ми будуємо.

And I'm going to start with an early prototype.

Я розпочну з раннього прототипу.

This I built when I was five.

Цей я побудувала, коли мені було п'ять.

I call it "the healing hut."

Я назвала це "цілюща хатина".

Я побудувала це, коли мене відправили зі школи додому

And I built it after I got sent home from school

for punching this kid in the face because he called me the N-word.

за те, що я вдарила в обличчя дитину, бо він обізвав мене словом на букву "н".

OK, he deserved it.

Він заслужив це.

It happened a lot, though,

Хоча таке траплялось часто,

because my family had desegregated a white community in rural Virginia.

так як моя сім'я була інтегрована в білу спільноту в сільській Вірджинії.

Мені було справді страшно.

And I was really scared.

I was afraid.

Я була налякана.

I was angry.

Я була розлючена.

Я часто тікала у ліс та будувала ці маленькі халупки.

And so I would run into the forest, and I would build these little huts.

They were made out of twigs and leaves and blankets I had taken from my mom.

Вони були з гілок, листя та покривал, які я брала в мами.

And as the light would stream into my refuge,

Коли світло пробивалось в мій прихисток,

я відчувала спокій.

I would feel at peace.

Despite my efforts to comfort myself,

Незважаючи на мої спроби втішити себе,

I still left my community as soon as I could,

я при першій нагоді покинула свою громаду

and I went to architecture school

та вступила в архітектурну школу,

and then into a professional career designing shopping centers,

а потім розпочала професійну кар'єру, створюючи проєкти торгових центрів,

homes for the wealthy

будинків для багатих

and office buildings,

та офісних будівель,

until I stepped into a prison for the first time.

допоки вперше не переступила поріг в'язниці.

Це було в Честерському державному виправному закладі в Пенсильванії.

It was the Chester State Correctional Institution in Pennsylvania.

And my friend, she invited me there

Моя подруга запросила мене туди,

to work with some of her incarcerated students

аби поговорити з ув'язненими студентами

and teach them about the positive power of design.

та навчити їх позитивної сили дизайну.

Очевидна іронія, чи не так?

The irony is so obvious, right?

As I approached this concrete building, these tiny little windows,

Коли я наблизилася до цієї бетонної споруди, цих крихітних віконечок,

barbed wire, high walls, observation towers,

колючого дроту, високих стін, оглядових вишок,

а всередині були холодні, похмурі приміщення,

and on the inside, these cold, hard spaces,

little light or air,

де було мало світла та повітря,

the guards are screaming, the doors are clanking,

охоронці кричать, двері грюкають,

there's a wall of cells filled with so many black and brown bodies.

стіна з камерами, переповненими чорними та коричневими тілами.

Я усвідомила, що побачене мною -

And I realized that what I was seeing

was the end result of our racist policies that had caused mass incarceration.

це результат наших расистських принципів, які спричинили масові ув'язнення.

Але як архітектор, я бачила,

But as an architect, what I was seeing

was how a prison is the worst building type we could have created

що в'язниця є найгіршим типом будівлі, який можна було створити,

to address the harm that we're doing to one another.

аби відповісти на завдану одне одному шкоду.

Я подумала: "Чи можу я спроєктувати альтернативу цьому,

I thought, "Well, could I design an alternative to this,

other than building a prettier prison?"

щось інше, ніж просто красивіша в'язниця?"

It didn't feel good to me; it still doesn't feel good.

Мені це не здавалось і зараз не видається хорошою їдеєю.

Але тоді я просто не знала, що робити.

But back then, I just didn't know what to do.

Що ж натомість побудувати?

What do we build instead of this?

And then I heard about restorative justice.

А потім я почула про відновне правосуддя.

I felt at peace again,

Я знову відчула спокій,

тому що існувала альтернативна система,

because here was an alternative system

that says when a crime is committed, it is a breach of relationship,

яка каже, що коли скоюється злочин — це прогалина в стосунках,

that the needs of those who have been harmed

що першими мають бути задоволені

must be addressed first;

потреби жертв;

ті, хто скоїв злочин,

that those who have committed the offense

have an obligation to make amends.

зобов'язані відшкодувати збитки.

Насправді, це насичені діалоги,

And what they are are really intense dialogues,

where all stakeholders come together to find a way to repair the breach.

де всі учасники збираються, аби знайти шлях подолати прогалину.

Початкові дані показують, що відновне правосуддя будує емпатію,

Early data shows that restorative justice builds empathy;

that it reduces violent reoffending by up to 75 percent;

що воно зменшує повторні злочини до 75%,

полегшує посттравматичний стрес від найжорстокіших злочинів.

that it eases PTSD in survivors of the most severe violence.

And because of these reasons,

Завдяки цьому

we see prosecutors and judges and district attorneys

ми бачимо, як прокурори, судді та районні адвокати

starting to divert cases out of court and into restorative justice

починають переправляти справи з суду до відновного правосуддя,

so that some people never touch the system altogether.

тож деякі люди ніколи не стикаються з системою.

Отож я подумала: "А чому ми не будуємо для таких систем?"

And so I thought, "Well, damn -- why aren't we designing for this system?"

(Applause)

(Оплески)

Instead of building prisons,

Замість будівництва в'язниць

we should be building spaces to amplify restorative justice.

нам слід будувати місця, аби посилювати відновне правосуддя.

Я розпочала зі шкіл,

And so I started in schools,

because suspensions and expulsions

тому що відсторонення та виключення зі школи

have been fueling the pathway to prison for decades.

торує дорогу до десятиліть у в'язниці.

And many school districts -- probably some of your own --

Багато шкільних районів, можливо і ваші,

are turning to restorative justice as an alternative.

звертаються до відновного правосуддя як до альтернативи.

So, my first project -- I just turned this dirty little storage room

Мій перший проєкт, я лише перетворила цю брудну комору

into a peacemaking room for a program in a high school

в умиротворюючу кімнату для програми у старшій школі

in my hometown of Oakland.

в моєму рідному місті Окленді.

And after we were done, the director said

Коли все було готове, директор сказала,

that the circles she was holding in this space

що гуртки, які вона проводить в цьому приміщенні,

were more powerful in bringing the community together

почали давати більший вплив на об'єднання спільноти

after fighting at school and gun violence in the community,

після шкільних бійок та збройних конфліктів у спільноті,

and that students and teachers started to come here

а вчителі та студенти почали приходити сюди

just because they saw it as a space of refuge.

просто тому, що це місце здається їм притулком.

So what was happening is that the space was amplifying the effects of the process.

Тож це місце підсилювало ефект процесу.

OK, then I did something that architects always do, y'all.

Потім я зробила щось, що архітектори завжди роблять.

Я подумала, тепер я збираюсь побудувати щось величезне.

I was like, I'm going to build something massive now, right?

I'm going to build the world's first restorative justice center all by myself.

Я збираюсь побудувати перший в світі центр відновного правосуддя своїми силами.

Це стане прекрасним маревом на горизонті,

And it's going to be a beautiful figure on the skyline,

like a beacon in the night.

наче маяк посеред ночі.

Thousands of people will come here instead of going to court.

Тисячі людей приходитимуть сюди, а не в суд.

I will single-handedly end mass incarceration

Я сама покінчу з масовим ув'язненням

and win lots of design awards.

та отримаю безліч нагород з архітектури.

(Laughter)

(Сміх)

And then I checked myself --

А потім я зупинила себе —

(Laughter)

(Сміх)

because here's the deal:

бо ось в чому справа:

we are incarcerating more of our citizens per capita

ми затримуємо більше жителів,

than any country in the world.

ніж будь-яка інша країна світу.

And the fastest-growing population there are black women.

І серед затриманих найбільше темношкірих жінок.

Ninety-five percent of all these folks are coming home.

95% з них вертаютсья додому.

Більшість пережили жорстоке сексуальне, фізичне та емоційне насилля.

And most of them are survivors of severe sexual, physical and emotional abuse.

Вони в прямому сенсі були по обидва боки кривди.

They have literally been on both sides of the harm.

Я подумала, можливо, мені слід спитати в них,

So I thought, uh, maybe I should ask them

what we should build instead of prisons.

що побудувати замість в'язниць.

So I returned with a restorative justice expert,

Я повернулась з експертом з відновного правосуддя,

and we started to run the country's first design studios

і ми стали відкривати перші в країні студії дизайну

with incarcerated men and women

з ув'язненими чоловіками та жінками,

around the intersection of restorative justice and design.

аби поєднати відновне правосуддя та дизайн.

Мене це змінило.

And it was transformative for me.

I saw all these people behind walls in a totally different way.

Я бачила всіх тих людей поза стінами в зовсім іншому світлі.

These were souls deeply committed to their personal transformation

Це були душі, в які глибоко проникло особисте перетворення

and being accountable.

та почуття відповідальності.

They were creative, they were visionary.

Вони були творчі та новаторські.

Денні - одна з таких душ.

Danny is one of those souls.

Він був ув'язнений в Сан-Квентіні на 27 років

He's been incarcerated at San Quentin for 27 years

for taking a life at the age of 21.

за те, що забрав чиєсь життя, будучи 21-річним.

З самого початку

From the very beginning,

he's been focused on being accountable for that act

він зосередився на відповідальності за той вчинок

and doing his best to make amends from behind bars.

та робив все, щоб змінитись за ґратами.

Він переніс цей процес в дизайн місцевого центру

He brought that work into a design for a community center

for reconciliation and wellness.

для умиротворення та благополуччя.

Це красивий дизайн, чи не так?

It was a beautiful design, right?

So it's this green campus filled with these circular structures

Ось цей зелений кампус, наповнений круглими структурами

for victim and offender dialogue.

для діалогів жертв із кривдниками.

Коли він представляв мені проєкт,

And when he presented the project to me,

he started crying.

він почав плакати.

Він сказав: "Після довгого перебування серед жорстокості Сан-Квентіна,

He said, "After being in the brutality of San Quentin for so long,

we don't think reconciliation will happen.

ми не думаємо, що настане примирення.

Цей дизайн для місця, яке задовільняє обіцянки відновного правосуддя.

This design is for a place that fulfills the promise of restorative justice.

And it feels closer now."

І зараз ця ідея все ближча."

Я точно знаю,

I know for a fact

that just the visualization of spaces for restorative justice and healing

що сама візуалізація місця для відновного правосуддня та зцілення

are transformative.

вже змінює.

I've seen it in our workshops over and over again.

Я знову і знову спостерігала це на наших заняттях.

But I think we know that just visualizing these spaces is not enough.

Але я гадаю, нам відомо, що просто візуалізація таких місць не є достатньою.

We have to build them.

Ми маємо будувати їх.

And so I started to look for justice innovators.

Я почала шукати інноваторів правосуддя.

А це не так просто.

They are not easy to find.

But I found one.

Але одного я знайшла.

I found the Center for Court Innovation.

Я знайшла Центр судових інновацій.

Вони впроваджували миротворчі практики корінних американців

They were bringing Native American peacemaking practices

into a non-Native community

в некорінні спільноти

for the very first time in the United States.

вперше в США.

Я прийшла до них і сказала:

And I approached them, and I said,

"OK, well, as you set up your process,

"Так як ви налагодили процес,

could I work with the community to design a peacemaking center?"

чи можу я працювати зі спільнотою для створення миротворчого центру?"

І вони погодились.

And they said yes.

Thank God, because I had no backup to these guys.

Дякувати Богу, тому що у мене не було для них жодного запасного варіанту.

Отож у Новому Вестсайді, Сірак'юс, Нью Йорк,

And so, in the Near Westside of Syracuse, New York,

we started to run design workshops with the community

ми розпочали заняття з дизайну зі спільнотою,

to both locate and reenvision an old drug house

аби розмістити та переробити старий наркопритон

to be a peacemaking center.

у миротворчий центр.

The Near Westside Peacemaking Project is complete.

Миротворчий проєкт у Новому Вестсайді готовий.

And they are already running over 80 circles a year,

І у них уже збирається по 80 гуртків кожного року

with a very interesting outcome,

з дуже цікавим результатом.

and that it is the space itself

І вже саме місце

that's convincing people to engage in peacemaking

переконує людей долучатись до миротворення

for the very first time in their lives.

вперше в їхньому житті.

Isabel and her daughter are some of those community members.

Ізабель та її донька є членами цієї спільноти.

And they had been referred to peacemaking

Вони долучились до миротворення,

to heal their relationship after a history of family abuse,

аби відновити їхні стосунки після історії з сімейним насиллям,

sexual abuse

сексуальним насиллям

and other issues that they'd been having in their own family

та іншими проблемами, які були у їхній сім'ї

and the community.

та спільноті.

And, you know, Isabel didn't want to do peacemaking.

Ізабель не хотіла займатись миротворством.

She was like, "This is just like going to court.

Вона казала: "Це ніби похід до суду.

What is this peacemaking stuff?"

Що це за миротворення?"

But when she showed up,

Коли вона прийшла,

she was stressed, she was anxious.

то була напружена і схвильована.

But when she got in, she kind of looked around,

Але коли вона звиклась, роздивилась,

and she settled in.

то залишилась.

And she turned to the coordinator and said,

Вона сказала координатору:

"Мені тут комфортно, легко.

"I feel comfortable here -- at ease.

Тут по-домашньому."

It's homey."

Isabel and her daughter made a decision that day

Ізабель та її донька того дня прийняли рішення

to engage and complete the peacemaking process.

долучитись та завершити миротворчий процес.

And today, their relationship is transformed;

Сьогодні у них інші відносини;

they're doing really well and they're healing.

вони добре ладнають та зцілюються.

So after this project, I didn't go into a thing

Після цього проєкту я не продовжувала думати,

where I'm going to make a huge peacemaking center.

як би створити величезний миротворчий центр.

I did want to have peacemaking centers in every community.

Я хотіла мати миротворчий центр у кожній спільноті.

But then a new idea emerged.

Але виникла нова ідея.

Я проводила заняття у в'язниці Санта Ріта в Каліфорнії,

I was doing a workshop in Santa Rita Jail in California,

and one of our incarcerated designers, Doug, said,

і один з наших ув'язнених дизайнерів, Даґ, сказав:

"Yeah, you know, repairing the harm, getting back on my feet, healing --

"Знаєте, затягувати рани, підніматись на ноги, відновлюватись —

really important.

справді важливо.

But the reality is, Deanna, when I get home,

Але реальність така, що коли я повернусь додому,

I don't have anywhere to go.

я не маю куди піти.

I have no job -- who's going to hire me?

У мене немає роботи — хто найме мене?

I'm just going to end up back here."

Я знову тут опинюся."

And you know what, he's right,

І знаєте, він правий,

because 60 to 75 percent of those returning to their communities

тому що 60-75% тих, хто повертається в свої спільноти,

will be unemployed a year after their release.

будуть безробітними за рік після звільнення.

Ми також знаємо, що коли ви не можете забезпечити базові економічні потреби,

We also know, if you can't meet your basic economic needs,

you're going to commit crime --

ви плануєте вчинити злочин,

any of us would do that.

кожен з нас вчинив би так.

So instead of building prisons,

Отож замість будівництва в'язниць,

what we could build are spaces for job training and entrepreneurship.

ми можемо будувати місця для професійних тренінгів та підприємництва.

These are spaces for what we call "restorative economics."

Це місця для "відновної економіки".

Located in East Oakland, California,

Розташований в Східному Окленді, Каліфорнія,

"Restore Oakland" will be the country’s first center

центр "Відновимо Окленд" буде першим в країні центром

for restorative justice and restorative economics.

з відновного правосуддя та економіки.

(Applause)

(Оплески)

So here's what we're going to do.

Ось що ми плануємо зробити.

We're going to gut this building and turn it into three things.

Ми переробимо цю будівлю в три речі.

First, a restaurant called "Colors,"

Перше, ресторан "Кольори",

that will break the racial divide in the restaurant industry

що підломить расовий поділ в ресторанній індустрії,

by training low-wage restaurant workers

де навчатимуть малооплачуваних працівників,

to get living-wage jobs in fine dining.

аби вони отримували гідну зарплату.

It does not matter if you have a criminal record or not.

Не важливо, чи є у вас судимість чи ні.

On the second floor, we have bright, open, airy spaces

На другому поверсі — світлі, відкриті, просторі приміщення,

to support a constellation of activist organizations

аби підтримувати плеяди організацій активістів,

to amplify their cry of "Healthcare Not Handcuffs,"

щоб підсилити іхній заклик "Здоров'я — не кандали",

and "Housing as a human right."

та "Житло - це право людини".

And third, the county's first dedicated space for restorative justice,

Третє — перше в районі місце для відновного правосуддя,

filled with nature, color, texture and spaces of refuge

наповнене природою, кольором, текстурою та місцем для прихистку,

to support the dialogues here.

аби підтримувати діалог.

This project breaks ground in just two months.

Проєкт запустили за 2 місяці.

And we have plans to replicate it

Ми плануємо повторити це

in Washington D.C., Detroit, New York and New Orleans.

у Вашингтоні, Детройті, Нью Йорку та Новому Орлеані.

(Applause)

(Оплески)

So you've seen two things we can build instead of prisons.

Отож ви побачили дві альтернативи в'язниці.

And look, the price point is better.

Цінове питання навіть краще.

For one jail, we can build 30 restorative justice centers.

На одну в'язницю ми можемо побудувати 30 центрів відновного правосуддя.

(Applause)

(Оплески)

That is a better use of your tax dollars.

Це краще застосування для ваших податків.

Я хочу побудувати все ось це.

So I want to build all of these.

But building buildings is a really heavy lift.

Але будівництво будівель — важка справа.

It takes time.

Це забирає час.

And what was happening in the communities that I was serving

І що відбувалось в спільнотах, де я працювала?

is we were losing people every week to gun violence and mass incarceration.

Ми щотижня втрачали людей через озброєні конфлікти та масові арешти.

Нам слід служити більшій кількості людей і швидше, та не допускати їх до системи.

We needed to serve more people and faster and keep them out of the system.

І спільнота породила нову ідею,

And a new idea emerged from the community,

one that was a lot lighter on its feet.

яка загорілась яскравим вогнем.

Instead of building prisons, we could build villages on wheels.

Замість будівництва в'язниць, ми можемо будувати села на колесах,

It's called the Pop-Up Resource Village,

Це називається перевізне ресурсне село,

and it brings an entire constellation of resources

яке перевозить цілі групи ресурсів

to isolated communities in the greater San Francisco area,

до ізольованих спільнот по великій території Сан-Франциско,

including mobile medical, social services and pop-up shops.

включаючи перевізні медичні та соціальні послуги та розкладні магазини.

And so what we're doing now

На даний момент

is we're building this whole village with the community,

ми будуємо ціле село зі спільнотою,

starting with transforming municipal buses into classrooms on wheels

починаючи з перетворення державних автобусів в класи на колесах,

that bring GED and high school education across turf lines.

розташовані на вулицях, там надаватимуть шкільну освіту з атестатами.

(Applause)

(Оплески)

We will serve thousands of more students with this.

Так ми допоможемо ще тисячам студентів.

We're creating mobile spaces of refuge

Ми створюємо мобільні приміщення для притулку жінок,

for women released from jail in the middle of the night,

звільнених з в'язниць посеред ночі,

at their most vulnerable.

коли вони найвразливіші.

Наступного літа проєкт села запуститься та приїжджатиме кожного тижня,

Next summer, the village will launch, and it pops up every single week,

expanding to more and more communities as it goes.

відвідуючи все більше спільнот на своєму шляху.

Тож шукайте його.

So look out for it.

(Applause)

(Оплески)

So what do we build instead of prisons?

Що ж побудувати замість в'язниць?

We've looked at three things:

Ми розглянули три речі:

peacemaking centers,

миротворчі центри,

centers for restorative justice and restorative economics

центри відновного правосуддя та економіки

and pop-up villages.

та переїзні села.

But I'm telling you, I have a list a mile long.

Але я маю кілометровий список.

Це будинок, пристосований для молоді, яка позбулась опіки.

This is customized housing for youth transitioning out of foster care.

Це — центри повернення для жінок, аби возз'єднатись з їхніми дітьми.

These are reentry centers for women to reunite with their children.

These are spaces for survivors of violence.

Це і місця для тих, хто пережив насилля;

These are spaces that address the root causes

місця, де виявляють причини

of mass incarceration.

масового ув'язнення.

And not a single one of them is a jail or a prison.

І жодне з них не є в'язницею.

Activist, philosopher, writer Cornel West says

Активіст, філософ, письменник Корнел Вест говорить:

"Правосуддя — це те, як виглядає на людях любов."

that "Justice is what love looks like in public."

З цим на думці, я прошу вас ще раз

So with this in mind, I ask you one more time

to imagine a world without prisons,

уявити світ без в'язниць

and join me in creating all the things that we could build instead.

та приєднатись до мене, аби збудувати альтернативу.

Дякую.

Thank you.

(Applause)

(Оплески)