The power to think ahead in a reckless age | Bina Venkataraman

Перекладач: Мирослава Кругляк Утверджено: Khrystyna Romashko

So in the winter of 2012,

Взимку 2012-го

I went to visit my grandmother's house

я поїхала провідати свою бабусю,

in South India,

в її домі на півдні Індії,

a place, by the way,

до речі, в тій місцині

where the mosquitos have a special taste for the blood of the American-born.

комарі особливо ласі до крові уродженців Америки.

(Laughter)

(Сміх)

No joke.

Я не жартую.

When I was there, I got an unexpected gift.

Коли я там гостювала, то отримала незвичний подарунок.

It was this antique instrument

Це був старий інструмент,

made more than a century ago,

виготовлений більш, ніж сторіччя тому,

hand-carved from a rare wood,

інструмент ручної роботи, з рідкісного дерева,

inlaid with pearls

інкрустований перлами,

and with dozens of metal strings.

і з десятками металевих струн.

It's a family heirloom,

Це сімейна реліквія,

a link between my past,

що втілює зв'язок між моїм минулим –

the country where my parents were born,

країною, де народились мої батьки,

and the future,

і майбутнім –

the unknown places I'll take it.

тими місцями, куди я її заберу.

I didn't actually realize it at the time I got it,

Коли отримала цей подарунок, я цього ще не усвідомлювала,

but it would later become a powerful metaphor for my work.

але згодом він став влучною метафорою, що характеризує мою роботу.

We all know the saying,

Ми всі знаємо приказку

"There's no time like the present."

"Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні".

But nowadays, it can feel like there's no time but the present.

Але зараз складається враження, що існує лише сьогоднішній день.

What's immediate and ephemeral seems to dominate our lives,

Схоже, що нагальні та короткочасні справи панують у нашому житті,

our economy and our politics.

в нашій економіці й політиці.

It's so easy to get caught up in the number of steps we took today

Дуже легко зациклитись на кількості пройдених за день кроків

or the latest tweet from a high-profile figure.

чи на найновішому твіті відомої особи.

It's easy for businesses to get caught up in making immediate profits

Бізнесу дуже легко зосередитись на отриманні негайного прибутку,

and neglect what's good for future invention.

і забути про розробку майбутнього винаходу.

And it's far too easy for governments to stand by

Владі значно легше мовчки дивитись,

while fisheries and farmland are depleted

як виснажуються рибальські й сільськогосподарські угіддя,

instead of conserved to feed future generations.

ніж докладати зусиль, щоб зберегти їх для майбутніх поколінь.

I have a feeling that, at this rate,

У мене відчуття, що, якщо наше покоління,

it's going to be hard for our generation to be remembered as good ancestors.

крокуватиме такими темпами, ми навряд чи ввійдемо в історію як гідні предки.

If you think about it, our species evolved to think ahead,

Якщо поміркувати, наш вид еволюціонував, щоб думати наперед,

to chart the stars,

складати карту зоряного неба,

dream of the afterlife,

мріяти про життя після смерті,

sow seeds for later harvest.

сіяти насіння для майбутнього врожаю.

Some scientists call this superpower that we have "mental time travel,"

Деякі вчені називають цю суперздатність "мисленнєвою мандрівкою в часі",

and it's responsible for pretty much everything we call human civilization,

і без неї не було б майже нічого з того, що ми відносимо до людської цивілізації:

from farming to the Magna Carta

від землеробства до Великої хартії вольностей

to the internet --

та Інтернету –

all first conjured in the minds of humans.

все це спершу виникло в головах людей.

But let's get real:

Та будьмо реалістами:

if we look around us today,

сьогодні, якщо подивитись навколо,

we don't exactly seem to be using this superpower quite enough,

здається, ми ще не цілком використовуємо цю суперсилу,

and that begs the question: Why not?

і це підводить нас до питання: чому ж так?

What's wrong is how our communities, businesses and institutions are designed.

Проблема в тому, як влаштовані наші громади, бізнес та інституції.

They're designed in a way that's impairing our foresight.

Вони влаштовані так, що послаблюють здатність думати наперед.

I want to talk to you about the three key mistakes

Я хочу поговорити про три ключові помилки,

that I think we're making.

які, я вважаю, ми робимо.

The first mistake is what we measure.

Перша помилка – що ми обираємо для вимірювання.

When we look at the quarterly profits of a company

Коли ми дивимось на квартальний прибуток компанії,

or its near-term stock price,

чи на поточну ціну її акцій,

that's often not a great measure

часто це не найкращий показник того,

of whether that company is going to grow its market share

чи збільшить компанія свою частку на ринку,

or be inventive in the long run.

або її інноваційності в тривалій перспективі.

When we glue ourselves to the test scores that kids bring back from school,

Якщо ми зациклюємось на оцінках, які діти отримують у школі,

that's not necessarily what's great for those kids' learning

це не обов'язково сприятиме кращому навчанню дітей

and curiosity in the long run.

і розвитку їх допитливості в майбутньому.

We're not measuring what really matters in the future.

Ми вимірюємо не те, що справді важливе для майбутнього.

The second mistake we're making that impairs our foresight

Друга помилка, яка погіршує передбачення –

is what we reward.

це те, що ми винагороджуємо.

When we celebrate a political leader or a business leader

Коли ми вихваляємо політика чи бізнесмена

for the disaster she just cleaned up

за щойно відвернену катастрофу

or the announcement she just made,

чи щойно зроблену заяву,

we're not motivating that leader

ми не мотивуємо цих лідерів

to invest in preventing those disasters in the first place,

зосереджуватись насамперед на відверненні катастроф,

or to put down payments on the future by protecting communities from floods

чи робити тривалі внески в майбутнє: захищати спільноти від повеней,

or fighting inequality

виступати проти нерівності,

or investing in research and education.

чи підтримувати науку й освіту.

The third mistake that impairs our foresight

Третя помилка, що заважає нам прогнозувати –

is what we fail to imagine.

це те, що ми залишаємо поза увагою.

Now, when we do think about the future,

Коли ми думаємо про майбутнє,

we tend to focus on predicting exactly what's next,

ми схильні зосереджуватись на найближчих подіях,

whether we're using horoscopes or algorithms to do that.

незалежно від того, чи ми використовуємо гороскопи, чи алгоритми.

But we spend a lot less time imagining all the possibilities the future holds.

Але ми відводимо значно менше часу, щоб обдумати всі майбутні перспективи.

When the Ebola outbreak emerged in 2014 in West Africa,

Коли в 2014-му в західній Африці відбувся спалах лихоманки Ебола,

public health officials around the world had early warning signs

медичним посадовцям з усього світу були доступні ранні індикатори

and predictive tools

і засоби прогнозування,

that showed how that outbreak might spread,

які показували можливі шляхи поширення цієї епідемії.

but they failed to fathom that it would,

Та чиновники проігнорували можливість спалаху епідемії,

and they failed to act in time to intervene,

і не втрутились, щоб вчасно їй запобігти,

and the epidemic grew to kill more than 11,000 people.

і епідемія поширилась, вбивши понад 11 тисяч людей.

When people with lots of resources and good forecasts

Якщо люди, маючи достатньо засобів і надійні прогнози,

don't prepare for deadly hurricanes,

не готуються до смертельних ураганів,

they're often failing to imagine how dangerous they can be.

значить, їм часто не вдається уявити всю руйнівну силу ураганів.

Now, none of these mistakes that I've described,

Однак жодна із описаних мною помилок,

as dismal as they might sound,

якими б похмурими вони не видавались,

are inevitable.

не є неминучою.

In fact, they're all avoidable.

Насправді, цих помилок можна уникнути.

What we need to make better decisions about the future

Щоб поліпшити наші рішення щодо майбутнього,

are tools that can aid our foresight,

нам потрібні інструменти,

tools that can help us think ahead.

які допомагають прогнозувати і думати наперед.

Think of these as something like the telescopes

Можна провести аналогію з підзорною трубою,

that ship captains of yore used when they scanned the horizon.

яку колись використовували капітани кораблів, оглядаючи горизонт.

Only instead of for looking across distance and the ocean,

Тільки замість того, щоб дивитися в океанську далину,

these tools are for looking across time to the future.

ці інструменти дають змогу дивитися крізь час в майбутнє.

I want to share with you a few of the tools

Я хочу поділитись кількома інструментами,

that I've found in my research

які виявила у своїх дослідженнях,

that I think can help us with foresight.

і які можуть нам допомогти прогнозувати.

The first tool I want to share with you

Перший із цих інструментів –

I think of as making the long game pay now.

робити внески, розраховані на тривалу перспективу.

This is Wes Jackson, a farmer I spent some time with in Kansas.

Це Вес Джексон, фермер, з яким я провела певний час у Канзасі.

And Jackson knows

І Джексону відомо,

that the way that most crops are grown around the world today

що сьогодні більшість культур у світі вирощуються у спосіб,

is stripping the earth of the fertile topsoil

який виснажує верхній шар ґрунту, необхідний для того,

we need to feed future generations.

щоб прогодувати майбутні покоління.

He got together with a group of scientists,

Він зустрівся з командою науковців,

and they bred perennial grain crops which have deep roots

і вони вирощували багаторічні зернові культури,

that anchor the fertile topsoil of a farm,

які закріплювали родючий шар ґрунту,

preventing erosion and protecting future harvests.

запобігаючи ерозії і захищаючи майбутні врожаї.

But they also knew

Але вони також знали:

that in order to get farmers to grow these crops in the short run,

щоб спонукати фермерів вирощувати ці культури в короткостроковій перспективі,

they needed to boost the annual yields of the crops

їм необхідно підвищити річну врожайність,

and find companies willing to make cereal and beer using the grains

і знайти компанії, які б виготовляли злаки й пиво із зерна,

so that farmers could reap profits today by doing what's good for tomorrow.

щоб фермери вже сьогодні мали прибуток, роблячи те, що корисно для майбутнього.

And this is a tried-and-true strategy.

І це добре випробувана стратегія.

In fact, it was used by George Washington Carver

До речі, її використовував Джордж Вашингтон Карвер

in the South of the United States after the Civil War

на півдні США у поствоєнний період

in the early 20th century.

на початку ХХ сторіччя.

A lot of people have probably heard of Carver's 300 uses for the peanut,

Багато хто, певно, чув про Карверівські 300 способів використання арахісу,

the products and recipes that he came up with

й ті продукти та рецепти, які він придумав,

that made the peanut so popular.

що зробили арахіс таким популярним.

But not everyone knows why Carver did that.

Але далеко не всі знають, чому Карвер це зробив.

He was trying to help poor Alabama sharecroppers

Він намагався допомогти зубожілим алабамським пайовикам,

whose cotton yields were declining,

коли в них знизилася врожайність бавовни,

and he knew that planting peanuts in their fields

а Карвер знав, що вирощування арахісу на тих полях

would replenish those soils

дозволило б відновити ґрунт,

so that their cotton yields would be better a few years later.

тож за кілька років урожаї бавовни зросли б.

But he also knew it needed to be lucrative for them in the short run.

Але він також знав, що фермерам потрібна і короткострокова вигода.

Alright, so let's talk about another tool for foresight.

Гаразд, тепер звернімося до іншого інструменту прогнозу.

This one I like to think of as keeping the memory of the past alive

Цей інструмент, на мою думку, підтримує пам'ять про минуле,

to help us imagine the future.

щоб допомогти нам уявити майбутнє.

So I went to Fukushima, Japan

Я побувала на Фукусімі в Японії

on the sixth anniversary of the nuclear reactor disaster there

у шосту річницю аварії на атомній електростанції,

that followed the Tohoku earthquake and tsunami of 2011.

ця аварія сталась в 2011-му, після землетрусу в Тохоку і цунамі.

When I was there, I learned about the Onagawa Nuclear Power Station,

Будучи там, я дізналась, що атомна електростанція в Онагаві

which was even closer to the epicenter of that earthquake

була розташована навіть ближче до епіцентру землетрусу,

than the infamous Fukushima Daiichi that we all know about.

ніж сумнозвісна Фукусіма.

In Onagawa, people in the city actually fled to the nuclear power plant

Та в Онагаві мешканці міста навіть прямували до атомної станції

as a place of refuge.

як до місця евакуації.

It was that safe.

Такою вона була безпечною.

It was spared by the tsunamis.

Цунамі їй не завдало шкоди.

It was the foresight of just one engineer,

Завдяки передбачливості одного інженера,

Yanosuke Hirai,

Яносуке Хірая, ця атомна станція

that made that happen.

виявилась дуже безпечною.

In the 1960s, he fought to build that power plant

У 1960-х він наполіг, щоб Онагавську станцію

farther back from the coast

побудували подалі від узбережжя,

at higher elevation and with a higher sea wall.

на підвищенні, і з високою дамбою.

He knew the story of his hometown shrine,

Він знав історію про храм у своєму рідному місті,

which had flooded in the year 869 after a tsunami.

який у 869 році був затоплений під час цунамі.

It was his knowledge of history that allowed him to imagine

Знання історії дозволило цьому інженеру подумати про те,

what others could not.

чого не могли передбачити інші.

OK, one more tool of foresight.

Далі, ще один інструмент прогнозування.

This one I think of as creating shared heirlooms.

Я його уявляю як створення спільних реліквій.

These are lobster fishermen on the Pacific coast of Mexico,

Це ловці омарів на тихоокеанському узбережжі Мексики,

and they're the ones who taught me this.

і саме вони навчили мене цього.

They have protected their lobster harvest there

Вони захищали свої рибальські угіддя

for nearly a century,

близько сторіччя,

and they've done that by treating it as a shared resource

розглядаючи ці угіддя як спільний цінний ресурс,

that they're passing on to their collected children and grandchildren.

який слід передати наступним поколінням своєї спільноти.

They carefully measure what they catch

Рибалки ретельно вивчали свій вилов,

so that they're not taking the breeding lobster out of the ocean.

щоб не забирати з океану омарів, які дають потомство.

Across North America, there are more than 30 fisheries

У Північній Америці існує близько 30 рибальських промислів,

that are doing something vaguely similar to this.

де теж роблять щось подібне.

They're creating long-term stakes in the fisheries known as catch shares

Дбаючи про тривалу перспективу, ці рибальства встановлюють квоти на вилов,

which get fishermen to be motivated

стимулюючи окремих рибалок

not just in taking whatever they can from the ocean today

не просто намагатись сьогодні взяти з океану по максимуму,

but in its long-term survival.

а й дбати про його завтрашній стан.

Now there are many, many more tools of foresight

Є ще чимало інструментів прогнозування,

I would love to share with you,

якими я б хотіла поділитись,

and they come from all kinds of places:

і у них найрізноманітніше походження:

investment firms that look beyond near-term stock prices,

інвестиційні фірми, що дивляться далі поточних цін на акції,

states that have freed their elections

штати, які захистили вибори

from the immediate interests of campaign financiers.

від безпосереднього впливу тих, хто фінансує кампанії.

And we're going to need to marshal as many of these tools as we can

І нам потрібно буде опанувати якомога більше цих інструментів,

if we want to rethink what we measure,

якщо ми хочемо переглянути наш підхід

change what we reward

до вимірювання, до нагородження,

and be brave enough to imagine what lies ahead.

якщо хочемо бути достатньо сміливими, щоб уявити майбутнє.

Not all this is going to be easy, as you can imagine.

Як ви можете здогадатись, це не завжди буде легко.

Some of these tools we can pick up in our own lives,

Декотрі з цих інструментів ми можемо взяти зі свого життя,

some we're going to need to do in businesses or in communities,

для створення декотрих потрібні зусилля бізнесу чи громад,

and some we need to do as a society.

а для ще деяких – зусилля цілого суспільства.

The future is worth this effort.

Та майбутнє варте цих зусиль.

My own inspiration to keep up this effort is the instrument I shared with you.

Для мене стимулом не опускати руки є цей інструмент, про який я розповіла.

It's called a dilruba,

Він називається ділруба,

and it was custom-made for my great-grandfather.

і був зроблений на замовлення мого прадіда,

He was a well-known music and art critic in India

який був відомим індійським музичним і мистецьким критиком

in the early 20th century.

на початку ХХ сторіччя.

My great-grandfather had the foresight to protect this instrument

У мого прадіда вистачило завбачливості зберегти цей інструмент,

at a time when my great-grandmother was pawning off all their belongings,

коли моя бабуся віддавала в заставу все сімейне майно,

but that's another story.

але це вже інша історія.

He protected it by giving it to the next generation,

Прадід зберіг інструмент, передавши його нащадкам,

by giving it to my grandmother,

подарувавши його моїй бабусі,

and she gave it to me.

яка згодом подарувала його мені.

When I first heard the sound of this instrument,

Коли я вперше почула звучання цього інструмента,

it haunted me.

він мене зачарував.

It felt like hearing a wanderer in the Himalayan fog.

У його звучанні вчувався мандрівник у гімалайському тумані.

It felt like hearing a voice from the past.

У ньому вчувався голос минувшини.

(Music)

(Музика)

(Music ends)

(Музика скінчилась)

That's my friend Simran Singh playing the dilruba.

Це грав мій друг Сімран Сінгх.

When I play it, it sounds like a cat's dying somewhere,

Коли я граю на ділрубі, це звучить так, ніби десь помирає кіт,

so you're welcome.

тож ласкаво прошу.

(Laughter)

(Сміх)

This instrument is in my home today,

Цей інструмент зберігається у мене вдома,

but it doesn't actually belong to me.

але насправді він мені не належить.

It's my role to shepherd it in time,

Моя роль – дбати про нього,

and that feels more meaningful to me than just owning it for today.

і це мені видається більш значущим, ніж просто володіти ним.

This instrument positions me as both a descendant and an ancestor.

Цей інструмент дає мені змогу водночас відчувати себе нащадком і предком,

It makes me feel part of a story bigger than my own.

відчути себе причетною до історії, більшої за мою власну.

And this, I believe,

І це, на мою думку,

is the single most powerful way we can reclaim foresight:

єдиний найпотужніший спосіб відновити здатність передбачення:

by seeing ourselves as the good ancestors we long to be,

дивитись на себе як на гідних предків, прагнути бути такими предками

ancestors not just to our own children

не лише для наших власних дітей,

but to all humanity.

але й для людства в цілому.

Whatever your heirloom is,

Якою б не була ваша реліквія,

however big or small,

чи великою, чи маленькою,

protect it

захищайте її,

and know that its music can resonate for generations.

і знайте, що її музика може звучати для наступних поколінь.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)