How record collectors find lost music and preserve our cultural heritage | Alexis Charpentier

Перекладач: Yuliia Poliakova Утверджено: Khrystyna Romashko

I became obsessed with records when I was about 12 years old.

Я захопився аудіозаписами, коли мені було десь 12 років.

My parents used to give me money to eat

Батьки давали мені гроші на обіди,

and on most days, instead of eating,

і майже щодня замість купити поїсти

I would save it and buy myself a record at the end of the week.

я приберігав ті гроші, щоб купити запис вкінці тижня.

Here I am with a gigantic Walkman that's about half my leg --

Ось я з гігантським Вокменом аж на півноги.

(Laughter)

(Сміх)

It actually looks more like a VCR.

Більше схоже на відеопрогравач.

(Laughter)

(Сміх)

So when I was a teenager,

Поки я був підлітком,

the obsession of buying cassettes, vinyls and CDs just kept growing.

моя пристрасть купувати касети, платівки і диски зростала.

I was even working in a record store for many years

Я навіть працював багато років у музичній крамниці,

and only ever got paid in records.

і мені платили аудіозаписами.

One day I realized that I had thousands of records more

Одного дня я усвідомив, що маю тисячі записів,

than I could even listen to in my life.

я б за все життя їх не переслухав.

I became what many of us are:

Я став, як усі у наших колах,

record junkies --

аудіозалежним -

or record diggers, as we like to call ourselves.

хоча ми себе звемо аудіокопачами.

Record digging, as the name suggests,

Як можна зрозуміти з цієї назви,

means getting your hands dirty.

ми беремо на себе дещо брудну роботу.

It means spending hours rummaging through warehouses,

Ми годинами перебираємо усілякий мотлох на складах,

church basements,

у церковних підвалах,

yard sales, record stores --

на гаражних розпродажах, у музичних крамницях -

all to find records that have been forgotten for decades.

лише щоб віднайти музичні записи, забуті на десятиліття.

Records that have become cultural waste.

Вони стали культурними відходами.

The earliest record collectors from about the '30s to the 1960s

Найперші колекціонери ще з 30-60-х років

found and preserved so many important records

зібрали та зберегли стільки вагомих записів,

that would have been lost forever.

які інакше були б втрачені назавжди.

In those days, most cultural and public institutions

У той час більшість мистецьких та громадських установ

didn't really care to preserve these treasures.

не надавали значення таким скарбам.

In many cases, they were just throwing them into the garbage.

Часто їх просто викидали як сміття.

Record digging is a lifestyle.

Аудіорозкопки - це стиль життя.

We're absolutely obsessed with obscure records,

Ми просто одержимі невідомими записами,

expensive records, dollar-bin records,

дорогими записами, записами за долар,

crazy artwork,

психоделічними ілюстраціями,

sub-subgenres.

суб-субжанрами

And all of the tiniest details that go with each release.

і найдрібнішими деталями з історії кожного релізу.

When the media talks about the vinyl revival

Коли медіа говорять про відродження платівок,

that's been happening these last few years,

яке відбувається вже протягом кількох років,

they often forget to mention this community

вони часто забувають згадати ту громаду,

that's been keeping the vinyl and the tradition and the culture alive

котра берегла життя традиції та культури вінілу

for these last 30 years.

останні 30 років.

It's a very close-knit but competitive society, a little bit,

Це дуже тісно сплетена спільнота, хоч і не без конкуренції.

because when you're hunting for extremely rare records,

Адже коли ти полюєш за надзвичайно рідкісними записами

if you miss your opportunity,

і впускаєш свій шанс,

you might not see that record ever in your life.

ти можеш ніколи в житті не почути ту пісню.

But I guess the only person in here truly impressed by record collectors

Проте, гадаю, бути враженим успіхами колекціонера

is another record collector.

може бути тільки інший колекціонер.

To the outside world,

Для решти людей

we seem like a very weird, oddball group of individuals.

ми просто купка ексцентричних диваків.

And --

Ну і -

(Сміх)

(Laughter)

And they're mostly right.

Ну і вони мають рацію.

All the record collectors I know are obsessive maniacs.

Усі збирачі, яких я знаю - навіжені аудіопсихи.

We know we're all crazy in some way.

Ми й самі знаємо, що звихнуті.

But I think we should be viewed a little bit more like this.

Але я думаю, нас варто бачити ось такими.

(Laughter)

(Сміх)

We're music archaeologists.

Ми археологи музики.

We're hunting down the lost artifact.

Ми мисливці за втраченими артефактами.

We all have a list of records that we would do anything to get our hands on,

У кожного з нас є список омріяних записів, і ми ладні зробити усе, щоб їх дістати,

that we've been chasing for years,

бо шукаємо їх роками.

and we actually call this list our "holy grails."

Такий список ми називаємо "святий грааль".

When you're digging for records,

Займаючись цією справою,

you're surrounded by music you don't know.

ти оточений музикою, яку раніше не чув.

You're surrounded by mystery and by all these dreams --

Тебе огортає таємничість і мрії людей,

records that people once believed in.

що колись вірили у ту музику.

Imagine the thousands of artists who were destined to be legends

Лишень подумайте, тисячі музикантів могли б стати легендами,

but for various reasons, were just overlooked.

але через різні причини залишились непоміченими.

Many of these records only exist in a handful of copies,

Багато записів мають так мало копій, що можна злічити на пальцях.

and some have never even been found,

Є і такі, яких нікому не вдалося віднайти,

never been heard.

і вони не були почуті.

They're literally endangered species.

Це, по суті, вимираючі види.

I'll tell you a story

Розповім вам історію,

that for me sort of sums up the value of the work of record diggers.

яка, як на мене, демонструє цінність роботи аудіошукача.

The story of a brilliant Montreal musician and composer.

Це історія про геніального музиканта й композитора з Монреалю.

Henri-Pierre Noël was born and raised in Haiti,

Анрі-П'єр Ноель народився і виріс на Гаїті,

but he lived briefly in the US and in Belgium.

але мешкав певний час у Штатах і в Бельгії.

He passed through Montreal what was supposed to be for two weeks,

Він заїхав у Монреаль, де мав побути зо два тижні,

but he ended up staying for the next 40 years.

але затримався там аж на 40 років.

When he was young, he learned to play piano

У юності він навчився грати на фортепіано

and developed a very particular way of playing his instrument:

і виробив особливу техніку гри на цьому інструменті:

very fast and almost like a percussion.

грав дуже швидко, наче на ударних.

His style was a mix of his Haitian influences and folklore

Його стиль утворився під впливом гаїтянського фольклору

mixed with the American influences that he grew up hearing.

і американської музики, яку він чув, зростаючи.

So he created a mix of compas mixed with funk and jazz.

Тож це було поєднання компа, фанку і джазу.

As a young man,

Замолоду

he played and toured with live bands in the US and in Europe,

Анрі гастролював із гуртами, що грали наживо у США і Європі,

but had never recorded an album or a song before moving to Canada.

але він ніколи не записував альбомів чи пісень до приїзду в Канаду.

It was in Montreal in 1979

У 1979 році в Монреалі

that he released his first album called, "Piano."

він уперше випустив альбом, що називався "Фортепіано"

Completely on his own, on Henri-Pierre Noël Records.

власними зусиллями, на власній студії "Анрі-П'єр Ноель".

He only made what he could afford: 2,000 copies of the record.

Він міг витратитися лише на 2 тисячі копій запису.

The record received a little bit of airplay,

Альбом трішки грали на радіо,

a little bit of support in Canada and in Haiti,

його трішки підтримали у Канаді та на Гаїті.

but without a big label behind it,

Але без допомоги відомого лейблу

it was very, very difficult.

усі зусилля зводились нанівець.

Back then,

Тоді давно,

if your record wasn't getting played on mainstream radio,

якщо твій запис не крутили на головних радіостанціях,

if you weren't in jukeboxes or if you weren't invited to play on TV,

якщо його не було в музичних автоматах і тебе не показували по телевізору,

the odds were completely against you.

твої шанси були мізерні.

Releasing an album as an independent artist

Випускати альбоми як незалежний виконавець

was so much more difficult than it is today,

у ті часи було набагато складніше, ніж зараз.

both in terms of being heard and just distributing the thing.

Тебе мало хто міг почути, і запис погано розповсюджувався.

So, soon after, he released a second album,

Скоро Анрі випустив ще один альбом,

kept a busy schedule playing piano in various clubs in the city,

багато виступав у різних клубах міста,

but his records started to accumulate dust slowly.

але його записи почали припадати пилюкою.

And those 2,000 copies in the span of 30 years

А ті 2 тисячі копій впродовж 30 років

easily started to get lost

швидко погубилися,

until only a few copies in the world remained.

доки не залишилося лише кілька екземплярів.

Then in the mid-2000s,

У середині 2000-х років

a Montreal record digger that goes by the name Kobal

аудіокопач із Монреалю на ім'я Кобал

was doing his weekly rounds of just hunting for records.

здійснював свою тижневу вилазку у пошуках записів.

He was in a flea market

На блошиному ринку

surrounded by thousands of other dirty, dusty, moldy records.

серед тисяч інших брудних, запилених, cтарезних платівок

That's where he found the "Piano" album.

він знайшов альбом "Фортепіано".

He wasn't specifically looking for it.

Кобал не мав на меті знайти цей запис.

Actually, you could say it sort of found him.

Та можна сказати, що запис знайшов Кобала.

You could also say that after 20 years of record digging every single week,

А ще, за 20 років пошуків кожнісінького тижня

he had developed a sixth sense for finding the gold.

у нього відкрилося шосте чуття до найкоштовнішого.

He took the record and inspected it:

Він узяв платівку до рук і уважно її оглянув:

the front, the artwork, the back, the liner notes,

спереду - ілюстрацію, ззаду - примітки щодо запису.

and he was intrigued by the fact that this Haitian musician made a record

Його заінтригував той факт, що гаїтянський музикант випустив альбом

in Quebec in the late '70s,

у Квебеку в кінці 70-х років,

so he was intrigued.

дуже заінтригував.

Кобал витягнув свій маленький пластамовий портативний програвач,

He took out his little, plastic, portable turntable

that he brought with him whenever he was on these digging quests

який завжди брав із собою на музичні розкопки

and put the record on.

і поставив платівку грати.

So why don't we do the same thing?

Давайте і ми так зробимо.

(Music)

(Музика)

He fell in love with the music instantly,

Він миттєво закохався у цю музику

but he had to know the backstory behind it.

і мусив дізнатися, яка ж її історія.

He didn't know where it came from.

Як ця платівка з'явилася?

He knew the artist,

Він знав, що музикант

at the time of the recording,

на час запису платівки

was living in Montreal,

жив у Монреалі,

so for months, he tried to track him down.

тож місяцями Кобал силкувався його відшукати.

He even found Noël's business card inside the record sleeve.

Він навіть знайшов візитку Ноеля у конверті платівки.

That's how DIY Henri-Pierre Noël was.

Настільки самостійно музикант займався своєю кар'єрою.

So he found the card inside the record sleeve --

Отож, на візитці були контактні дані -

of course he did try to call,

він, звісно, зателефонував,

but after 30 years, the number didn't work anymore.

та після 30 років той номер уже не був дійсним.

So it was only in Belgium,

Аж у Бельгії,

where the artist had once lived,

де колись жив Ноель,

that Kobal managed to find someone that knew the artist personally

він зумів знайти людину, яка знала музиканта особисто

and gave him the contact.

і дала Кобалу його контакти.

So when he finally sat down with the artist,

І коли той врешті-решт поговорив з Анрі,

he made him a promise to someday find a way to get the album rereleased.

то пообіцяв йому, що знайде спосіб перевипустити альбом.

He then arranged for a British label called Wah Wah 45s

Він залучив британський лейбл Wah Wah 45s

to get the two albums reissued.

до роботи над двома альбомами.

And what happens very often is,

Часто трапляється,

in these reissue projects,

що під час перевидання

that it becomes very difficult to find the master tapes --

дуже важко знайти мастер-тейп -

the original recording of the sessions.

оригінальний запис музичного виконання.

Art can be destroyed by fires, floods, earthquakes,

Мистецтво щезає назавжди у пожежах, потопах, землетрусах,

thrown in the garbage,

у сміттєвих баках,

or just lost forever.

чи просто губиться.

But thankfully,

На щастя, записи Анрі

the Henri-Pierre Noël tapes were safe

нікуди не зникли, вони ніби весь той час

and they were ready for remastering.

готувались до ремастерингу.

The record was finally rereleased

Коли оновлений запис побачив світ,

and received praise from music critics, DJs and listeners worldwide --

музичні критики, ді-джеї та слухачі з усього світу дарували Анрі

the praise that it should have received in 1979.

високі похвали, які він мав отримати ще тоді, у 1979-му.

The artist was so inspired that he decided to revive his music career,

Музикант був настільки піднесений, що вирішив відновити музичну кар'єру

get back on a stage, and play for new audiences.

і грати на сцені для нових шанувальників.

The artist, now in his 60s,

Зараз йому за 60.

told me, "This changed everything for me.

Він сказав мені, "Це змінило все для мене.

I went from planning my retirement

Ще вчора я планував свою пенсію,

to playing on the BBC Radio in London, and on Radio Canada and more."

а сьогодні я на BBC-радіо у Лондоні, на радіо Канади, і це ще не все".

But also it gave him a chance to play

І що важливо, він уперше заграв

in front of his three sons for the first time.

перед своїми трьома синами серед аудиторії.

To me, this story shows perfectly the work of record diggers at its best.

Ця історія, як на мене - ідеальний приклад роботи аудіокопача у найкращому прояві.

Beyond the rarity and the dollar value --

Справа не у рідкісних речах із хорошою ціною -

and I'll be honest, we're totally obsessed by that --

щиро кажучи, ми й справді на цьому схиблені -

the true beauty is to give art a second chance;

а в тому, щоб дати мистецтву другий шанс,

to save art from oblivion.

врятувати його від забуття.

The work of a good record digger is a constant loop of three phases.

Робота гідного мисливця за музикою це нерозривне коло з трьома фазами.

The first thing we do is hunt.

Фаза перша - полювання.

We spend hours, days, years of our lives

Годинами, днями, роками нашого життя

rummaging through dirty and dusty record bins.

ми копирсаємося у брудних, запилених коробках з аудіозаписами.

Everything that we can do to find our hands on the gold.

Ми робимо усе, щоб ухопити золото.

Так, хороша музика є і в інтернеті, та щоб знайти

Yes, you can find good records online,

but for the deepest treasures,

найдорогоцінніші перлини,

you need to get off the couch and into the wild.

треба відірвати гепу від дивану і податися у нетрі.

That's why we call it record digging and not record clicking.

Наша справа не дарма називається розкопками, а не просто кліканням.

(Laughter)

(Сміх)

So what we are is music archaeologists.

Тож ми дійсно археологи музики.

But then the next thing we do is we gather.

Наступна фаза - поповнення колекції.

Based on our taste, expertise, personal agenda,

Наші смаки, спеціалізація, особисті мотиви визначають,

we choose carefully which records to save,

які записи ми збережемо,

which records mean something to us.

які записи припадуть нам до серця.

We then try and find out every little thing we can about that record --

Ми вишукуємо усю можливу інформацію про запис, яку можемо знайти -

the artist, the label

про виконавця, про лейбл,

and supervital information

і такі життєво важливі речі,

like "Who's that playing trumpet on track three?"

як ім'я того хлопця, що грає на трубі у третій пісні.

Then we file them, we contextualize them,

А тоді ми сортуємо ті записи

and we keep them safe.

і турботливо зберігаємо.

We are music archivists.

Так ми наче архівуємо музику.

And the last thing we do to close the loop is we share.

І насамкінець - ми ділимося.

Most record diggers that I know have some sort of a way

Більшість шукачів музики, яких я знаю, мають свій спосіб

to share their discovery and elevate the artist

ділитися їхніми відкриттями і славити виконавців

through an album reissue,

через перевипуск альбомів,

a web article, a radio show.

статті у мережі, радіо-шоу.

We give records back their rightful place in music history.

Ми ставимо ті пісні на п'єдестал музичної історії, якого вони варті.

We are tastemakers and curators.

Ми музичні куратори, творці аудіосмаків.

We are musicologists.

Ми - музикологи.

So for myself

Кажучи за себе

and most of the record collectors I've encountered in 20 years,

та й за майже всіх колекціонерів, що стрічались мені за 20 років,

I think that we all have some sort of an outlet

кожен з нас певним чином демонструє світові

for these discoveries.

знайдені скарби.

I think it's our way to keep our sanity and sort of sense of purpose

Це дарує відчуття мети і є запобіжником від втрати глузду,

in this very maddening obsession,

коли ти весь час мариш новими знахідками

because it can be sort of a lonely one.

як золотошукач-самітник.

But I think we also do it because it serves the human need

Та окрім того, наше заняття слугує потребі людства

to pass along cultural knowledge.

передавати у спадок культурні надбання.

Speaking of the need for curation,

Щодо потреби у кураторах -

in an era of overwhelming choice,

в еру вражаючого розмаїття

it's been demonstrated

ми переконуємося,

що коли варіантів для вибору забагато, вже не лишається місця для відкриттів.

that too much choice actually hinders discovery.

For example,

Приміром,

if you're trying to watch something on Netflix,

коли ви хочете подивитися щось на Netflix,

you're actually only browsing through a catalog of 6,000 titles.

вам пропонується каталог всього на 6 тисяч фільмів.

Now, compare that with Spotify;

Порівняйте зі Spotify:

if you want to pick something to listen to,

у пошуках музики для прослуховування

you're browsing through a catalog of 30 million songs.

тут вам доведеться обирати з-поміж 30-ти мільйонів пісень.

So I think as you can see,

Як ви бачите,

this notion of paralysis by choice

спантеличення у питанні вибору

affects music more than movies,

впливає на музику більше, ніж на кіно.

for example.

Це як приклад.

And there's a few studies

Існує ряд досліджень,

that are starting to show the effects of this.

які вказують на наслідки такого явища.

A recent look at the UK music market

Як показав нещодавній огляд музичного ринку Великобританії,

shows that the top one percent of artists in the UK are actually earning 77 percent

найпопулярніший один відсоток музикантів

of the total revenues inside the music industry.

отримує 77% загальних доходів музичної індустрії.

That's 2013,

І це у 2013-му,

and that's progressively getting worse,

а становище поступово погіршується,

or progressing.

прогресує.

Anyway, if you're in the one percent, I'm sure you're happy.

Хоча, якщо ви у тому найпопулярнішому відсотку, вас це не лякає.

(Laughter)

(Сміх)

So the takeaway for me is

Мій підсумок:

it's easier for people to listen to music than ever before.

cлухати музику сьогодні просто, як ніколи.

People have more music at their disposal than ever before,

Для усіх вподобань - нескінченний асортимент музики,

yet people choose to listen to more of the same music than ever before.

але чомусь ми слухаємо завжди одне й те саме.

And that's a sad thing.

І це прикро.

Inspired by my love for music research, record digging and curation,

Музичні пошуки і роль музичного куратора надихнули мене запустити вебсайт

I started a website called "Music Is My Sanctuary" in 2007.

під назвою "Music Is My Sanctuary" (Музика - моя святиня) у 2007-му.

Our slogan has always been "Future Classics and Forgotten Treasures."

Наш незмінний слоган - "Класика майбутнього і забуті скарби".

And it shows our love for discovering music

Сайт відображає нашу любов до музичних відкриттів

and introducing music both old and new.

та ознайомлення слухачів з новою і старою музикою.

From humble beginnings,

Ми починали скромно,

we've built a worldwide platform with a massive audience

а збудували платформу світового масштабу з численною аудиторією

with over 100 collaborators.

та понад сотнею колег.

We've created over 10,000 pieces of content,

Ми створили понад 10 тисяч статей,

over 500 hours of audio content.

скопмонували понад 500 годин аудіоконтенту.

Our audience consists of people

Відвідувачі сайту -

who just want more than what's being offered to them

люди, які хочуть більшого, ніж те, що їм пропонують

by mainstream music channels.

музичні канали мейнстріму.

They want to do --

Вони бажають

they want to dig deeper,

копнути глибше,

but they don't necessarily have 20 hours a week like us nerds,

але вони не мають по 20 зайвих годин на тиждень, як ми, маньяки,

so they trust us to do that for them.

тож вони покладаються на нас.

Curation is at the heart of everything we do.

Наша мета - бути провідниками у світі музики.

We believe in human recommendations over algorithms.

Ми віримо, що людська порада цінніша за програмний алгоритм.

I could talk about the passion of record digging for days,

Я міг би днями говорити про магію аудіорозкопок,

but let me conclude this way.

але дозвольте завершити.

After many years of doing it,

За багато років досвіду

a record collector's collection becomes sort of his autobiography.

колекція музичного археолога стає у певному сенсі його автобіографією.

Last year, I was DJ-ing in Poland,

Минулого року я був ді-джеєм у Польщі,

and the people that were hosting me,

і люди, у яких я гостював,

they had this amazing record collection,

мали надзвичайну аудіоколекцію.

and of course I was intrigued

Я був заворожений

and I said, "Are you selling these?"

і запитав, "Ви їх продаєте?".

They then explained to me that it was the collection

Вони розповіли, що колекція належала

that belonged to their dear friend Maceo who passed away a few months earlier.

їхньому другу Масео, який покинув цей світ за два місяці до того.

And they were doing a project of inviting different people

Вони розпочали проект: запрошували різних людей

to take the collection and to create something new from it,

створити що-небудь нове із записів тієї колекції -

whether it's sampling or DJ mixes,

хай то будуть семпли, чи ді-джейські мікси -

you know, just to give it a second life.

щось, що дасть їй нове життя.

And so after a few hours of going through the collection myself

За кілька годин я продивився ті записи

and creating a DJ mix from it,

і створив із них мікс.

even though I never got the chance to meet him,

Хоч я ніколи і не знав Масео,

it felt like in a special way,

я мав особливе відчуття,

me and him,

ніби він і я

we got to talk about records for a few hours.

годинам розмовляли про музику.

So, as record diggers,

Отже ми, аудіокопачі,

our work and our record collections are there

напрацювали музичні колекції

to be passed on to the next generation.

у подарунок майбутнім поколінням.

Beautiful art deserves to be cherished, shared and rediscovered.

Прекрасне мистецтво варто цінувати, ділитися ним і відкривати знову.

Embrace curators;

Не нехтуйте кураторами:

we are alternative voices to the mainstream music channels,

наші голоси - альтернатива музиці мейнстріму

digital or otherwise.

у цифрових та інших форматах.

Go beyond the algorithm.

Ідіть за межі алгоритмів.

Whatever kind of music you like,

Яка б музика вам не подобалась,

there are so many websites, radio shows, DJs, record stores out there

є повно сайтів, радіопрограм, ді-джеїв та музичних крамниць,

that are just waiting to share their discoveries with you.

які тільки й чекають, аби поділитися з вами відкриттями.

We do this work for you.

Ми робимо це для вас.

All you have to do is open your ears and take risks.

За вами - лише відкрити вуха і просто ризикнути.

This music will change your life.

Ця музика змінить ваше життя.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)