Inside the bizarre world of internet trolls and propagandists | Andrew Marantz

Перекладач: Inna Fedorenko Утверджено: Sofia Kovalchuk

I spent the past three years

Останні мої три роки промайнули

talking to some of the worst people on the internet.

у розмовах з найгіршими людьми інтернету.

Now, if you've been online recently,

Якщо ви недавно туди заходили,

you may have noticed that there's a lot of toxic garbage out there:

то точно помітили чимало токсичних відходів:

racist memes, misogynist propaganda, viral misinformation.

расистські меми, дезінформація, жіноненависницька пропаганда.

So I wanted to know who was making this stuff.

Мені кортіло дізнатися, хто ж цим займається.

I wanted to understand how they were spreading it.

Я хотів знати, як вони це поширюють.

Ultimately, I wanted to know

І врешті, я мав зрозуміти,

what kind of impact it might be having on our society.

як це може вплинути на наше суспільство.

So in 2016, I started tracing some of these memes back to their source,

Тож у 2016-му я почав відслідковувати окремі меми до їх джерела:

back to the people who were making them or who were making them go viral.

до тих, хто їх створював, або до тих, хто їх розповсюджував.

I'd approach those people and say,

Я писав таким людям:

«Привіт, я журналіст. Можна прийти поглянути, чим Ви займаєтесь?»

"Hey, I'm a journalist. Can I come watch you do what you do?"

Частіше я отримував відповідь:

Now, often the response would be,

"Why in hell would I want to talk to

«Чому, в біса, я повинен мати справу

some low-t soy-boy Brooklyn globalist Jew cuck

з якимось єврейським прихвостнем з Брукліна,

who's in cahoots with the Democrat Party?"

який у змові з демократичною партією?»

(Laughter)

(Сміх)

To which my response would be, "Look, man, that's only 57 percent true."

На що я відповідав: «Об'єктивно, тут тільки 57% правди».

(Laughter)

(Сміх)

But often I got the opposite response.

Та часто лунало і протилежне:

"Yeah, sure, come on by."

«Окей, підходь».

So that's how I ended up in the living room

Саме так я опинився у вітальні

of a social media propagandist in Southern California.

соцмережевого пропагандиста у Південній Каліфорнії.

He was a married white guy in his late 30s.

Це був одружений білий хлопець років тридцяти.

He had a table in front of him with a mug of coffee,

Перед ним стояв столик, на якому були: чашка кави,

a laptop for tweeting,

ноут для твітів,

a phone for texting

телефон для повідомлень

and an iPad for livestreaming to Periscope and YouTube.

та айпод для стрімів через Перископ та Ютуб.

That was it.

Саме це.

And yet, with those tools,

Але навіть з такими інструментами

he was able to propel his fringe, noxious talking points

він міг впорскувати свої радикальні, шкідливі тези

into the heart of the American conversation.

в серце американської розмови.

For example, one of the days I was there,

В один із днів, коли я був там,

a bomb had just exploded in New York,

у Нью-Йорку вибухнула бомба.

and the guy accused of planting the bomb had a Muslim-sounding name.

У підкладенні звинувачували хлопця з мусульманським іменем.

Now, to the propagandist in California, this seemed like an opportunity,

Для пропагандиста в Каліфорнії це видалось шансом,

бо одним з його прагнень

because one of the things he wanted

was for the US to cut off almost all immigration,

було відрізати США майже від усіх іммігрантів,

especially from Muslim-majority countries.

особливо з країн з мусульманською більшістю.

So he started livestreaming,

Тож він почав пряму трансляцію

getting his followers worked up into a frenzy

і викликав гнів своїх підписників

about how the open borders agenda was going to kill us all

на програму відкритих кордонів, яка буквально вб'є нас усіх.

and asking them to tweet about this,

Він просив їх твітити це,

and use specific hashtags,

використовувати особливі хештеги,

trying to get those hashtags trending.

тим самим виводячи їх у тренди.

And tweet they did --

І вони твітили —

hundreds and hundreds of tweets,

сотні і сотні твітів,

a lot of them featuring images like this one.

ось із таким зображенням.

So that's George Soros.

Це Джордж Сорос,

угорський мільйонер та філантроп.

He's a Hungarian billionaire and philanthropist,

and in the minds of some conspiracists online,

А в голові деяких онлайн-конспірологів —

George Soros is like a globalist bogeyman,

це світовий демон,

one of a few elites who is secretly manipulating all of global affairs.

один з членів таємної еліти, яка керує світом.

Now, just to pause here: if this idea sounds familiar to you,

Спиніться на хвилинку, якщо ви десь чули фразу,

that there are a few elites who control the world

що певна еліта контролює світ,

and a lot of them happen to be rich Jews,

і багато з них виявляються багатими євреями,

that's because it is one of the most anti-Semitic tropes in existence.

то лише тому, що це найбільш антисемітський мотив за всю історію.

I should also mention that the guy in New York who planted that bomb,

Варто додати, що хлопець, який у Нью-Йорку підкинув бомбу, був американцем.

he was an American citizen.

So whatever else was going on there,

Що б там не було,

але імміграція явно не була основною проблемою.

immigration was not the main issue.

And the propagandist in California, he understood all this.

Та каліфорнійський пропагандист це знав.

He was a well-read guy. He was actually a lawyer.

Він начитаний хлопець. Власне, він — юрист.

He knew the underlying facts,

Всі вихідні факти для нього не таємниця,

but he also knew that facts do not drive conversation online.

але він також знав, що факти не стимулюють діалог онлайн.

What drives conversation online

Що його стимулює —

is emotion.

так це емоції.

See, the original premise of social media

Спочатку задум соціальних мереж

was that it was going to bring us all together,

був у тому, щоб зібрати всіх разом,

make the world more open and tolerant and fair ...

зробити світ більш відкритим, толерантним та справедливим ...

And it did some of that.

Певна частина задуму вдалася.

But the social media algorithms have never been built

Але соціальні мережі ніколи не мали на меті

to distinguish between what's true or false,

відділяти правду від брехні,

what's good or bad for society, what's prosocial and what's antisocial.

хороше від поганого для нашого суспільства,

соціальне від антисоціального.

That's just not what those algorithms do.

Це не завдання алгоритму.

A lot of what they do is measure engagement:

Що він виконує, так це перевіряє залученість:

clicks, comments, shares, retweets, that kind of thing.

кліки, коменти, посилання, ретвіти, типу такого.

And if you want your content to get engagement,

Якщо ви хочете, щоб ваш контент затягував,

it has to spark emotion,

там має бути іскра емоціїї,

specifically, what behavioral scientists call "high-arousal emotion."

те, що вчені-біхевіористи звуть "емоціями високого збудження."

Now, "high arousal" doesn't only mean sexual arousal,

"Високе збудження" — це не лише сексуальне збудження,

although it's the internet, obviously that works.

хоча у випадку з інтернетом це спрацьовує.

It means anything, positive or negative, that gets people's hearts pumping.

Це означає будь-що: позитивне чи негативне, те, що змушує серця битися.

So I would sit with these propagandists,

Тож я сидів з цими пропагандистами,

not just the guy in California, but dozens of them,

не тільки з тим хлопцем з Каліфорнії, а з багатьма такими,

and I would watch as they did this again and again successfully,

і спостерігав, як вони успішно провертали це знову і знову

not because they were Russian hackers, not because they were tech prodigies,

не тому, що вони російські хакери чи супер технічно обдаровані,

не тільки тому, що вони мали унікальне політичне бачення —

not because they had unique political insights --

just because they understood how social media worked,

просто вони розуміли, як працюють соціальні мережі

and they were willing to exploit it to their advantage.

і хотіли використати це на свою користь.

Now, at first I was able to tell myself this was a fringe phenomenon,

Я мав собі зізнатися, що це маргінальний феномен,

something that was relegated to the internet.

і він направлений на інтернет.

But there's really no separation anymore between the internet and everything else.

Але більше не існує розділення між інтернетом та всім іншим.

This is an ad that ran on multiple TV stations

Це реклама, яка запускалася на декількох телеканалах

during the 2018 congressional elections,

під час виборів до конгресу 2018-го року,

alleging with very little evidence that one of the candidates

де лише кілька слабких закидів стверджували, що один з кандидатів

was in the pocket of international manipulator George Soros,

був у кишені міжнародного маніпулятора Джорджа Сороса,

who is awkwardly photoshopped here next to stacks of cash.

який так незграбно зафотошоплений біля купи грошей.

This is a tweet from the President of the United States,

Ось твіт президента США,

alleging, again with no evidence,

який знову, без всяких доказів, стверджує,

that American politics is being manipulated by George Soros.

що Джордж Сорос маніпулює американськими політиками.

This stuff that once seemed so shocking and marginal and, frankly, just ignorable,

Ці шокуючі речі вже настільки переходять межу, що зливаються з оточенням,

і ми вже навіть їх не помічаємо, настільки це стало звичним.

it's now so normalized that we hardly even notice it.

Майже три роки я провів у тому світі.

So I spent about three years in this world.

I talked to a lot of people.

Я говорив з багатьма людьми.

Some of them seemed to have no core beliefs at all.

Дехто взагалі не мав власних переконань.

They just seemed to be betting, perfectly rationally,

Здавалось, що вони просто раціонально робили ставки,

that if they wanted to make some money online

ніби хотіли заробити гроші онлайн

or get some attention online,

чи отримати увагу.

they should just be as outrageous as possible.

А для цього вони мають бути якомога скандальнішими.

But I talked to other people who were true ideologues.

Та я розмовляв зі справжніми ідеологами.

And to be clear, their ideology was not traditional conservatism.

Для ясності, їхня ідеологія не є традиційним консерватизмом.

These were people who wanted to revoke female suffrage.

Дехто хотів забрати у жінок право голосувати на виборах.

These were people who wanted to go back to racial segregation.

Були люди, які хотіли повернути назад расову сегрегацію.

Деякі навіть хотіли покінчити з демократією.

Some of them wanted to do away with democracy altogether.

Now, obviously these people were not born believing these things.

Очевидно, вони не вірили в це з самого народження.

Вони не навчилися цьому в початковій школі.

They didn't pick them up in elementary school.

A lot of them, before they went down some internet rabbit hole,

До того, як вони пірнули в цю інтернет-нору,

they had been libertarian or they had been socialist

чимало з них були лібертаріанцями, або соціалістами,

або мали інші переконання.

or they had been something else entirely.

Що ж відбувається?

So what was going on?

Well, I can't generalize about every case,

Я не можу підігнати це під кожен випадок,

але чимало людей, з якими я говорив,

but a lot of the people I spoke to,

they seem to have a combination of a high IQ and a low EQ.

мали комбінацію високого розумового та низького емоційного інтелекту.

They seem to take comfort in anonymous, online spaces

Анонімні онлайн-закутки здавалися їм комфортнішими, ніж реальний світ.

rather than connecting in the real world.

So often they would retreat to these message boards

Тож вони тікали до цих форумів,

or these subreddits,

до цих суб-версій реддіту,

where their worst impulses would be magnified.

де їх найгірші імпульси тільки збільшувалися.

They might start out saying something just as a sick joke,

Вони можуть почати з якогось хворого жарту

і отримати за нього стільки підбадьорень,

and then they would get so much positive reinforcement for that joke,

незначущих "інтернет-точок", як вони їх називають,

so many meaningless "internet points," as they called it,

що починають вірити у власний дотеп.

that they might start believing their own joke.

Я розмовляв із однією жінкою, яка виросла в Нью-Джерсі;

I talked a lot with one young woman who grew up in New Jersey,

після школи вона переїхала до нового місця,

and then after high school, she moved to a new place

відчула себе відрізаною і чужою,

and suddenly she just felt alienated and cut off

і почала никатися у свій телефон.

and started retreating into her phone.

She found some of these spaces on the internet

Вона знайшла одне з таких місць в інтернеті,

де люди постять найбільш шокуючі та мерзенні речі.

where people would post the most shocking, heinous things.

And she found this stuff really off-putting

Для неї це було відразливо,

but also kind of engrossing,

але навдивовижу захоплююче,

kind of like she couldn't look away from it.

вона не могла відірвати погляд.

Вона почала спілкуватися з цими людьми на інтернет-просторах,

She started interacting with people in these online spaces,

вони дали їй відчути себе розумною та цінною.

and they made her feel smart, they made her feel validated.

She started feeling a sense of community,

Вона почала відчувати себе частиною групи,

started wondering if maybe some of these shocking memes

сумніватися, чи, можливо, якийсь із цих шокуючих мемів

має в собі зерно правди.

might actually contain a kernel of truth.

Через кілька місяців з новими друзями з інтернету,

A few months later, she was in a car with some of her new internet friends

вона вирушила машиною до Шарлотсвіллю в Вірджинії

headed to Charlottesville, Virginia,

на марш з факелами в ім'я білої раси.

to march with torches in the name of the white race.

Вона пройшла шлях від прихильниці Обами

She'd gone, in a few months, from Obama supporter

до повністю радикалізованої білої расистки за кілька місяців.

to fully radicalized white supremacist.

Now, in her particular case,

В її випадку,

she actually was able to find her way out of the cult of white supremacy.

жінці вдалося вийти з культу панування білої раси.

But a lot of the people I spoke to were not.

Але багатьом, з якими я вів розмову — ні.

And just to be clear:

Щоб прояснити ситуацію:

I was never so convinced that I had to find common ground

я ніколи не мав на меті знайти спільну мову

with every single person I spoke to

з кожним своїм співрозмовником,

that I was willing to say,

я ніколи не говорив:

"You know what, man, you're a fascist propagandist, I'm not,

"Знаєш, чоловіче, ти пропагандист фашизму, а я ні,

whatever, let's just hug it out, all our differences will melt away."

щоб там не було, давай обнімемось і всі відмінності зникнуть".

Ні, цілком ні.

No, absolutely not.

But I did become convinced that we cannot just look away from this stuff.

Але я переконався, що ми не можемо просто оминути це.

We have to try to understand it, because only by understanding it

Ми маємо це зрозуміти, бо лише зрозумівши,

can we even start to inoculate ourselves against it.

зможемо зробити собі від цього щеплення.

In my three years in this world, I got a few nasty phone calls,

За три роки у цьому світі я мав кілька неприємних телефонних дзвінків,

even some threats,

навіть з погрозами,

but it wasn't a fraction of what female journalists get on this beat.

але це була лише дрібка того, що отримують журналістки.

And yeah, I am Jewish,

І так, я єврей.

although, weirdly, a lot of the Nazis couldn't tell I was Jewish,

Дивно, що чимало нацистів не змогли розпізнати в мені єврея,

which I frankly just found kind of disappointing.

чесно кажучи, мене це трохи розчарувало.

(Laughter)

(Сміх)

Seriously, like, your whole job is being a professional anti-Semite.

Серйозно, твоя робота бути професійним антисемітом.

А тобі нічого в мені не здається дивним?

Nothing about me is tipping you off at all?

Nothing?

Точно нічого?

(Laughter)

(Сміх)

This is not a secret.

Це не таємниця.

My name is Andrew Marantz, I write for "The New Yorker,"

Мене звати Ендрю Маранц, я пишу для "Нью-Йоркера",

my personality type is like if a Seinfeld episode

я зазвичай пишу статі типу, що, якби епізод із "Друзів"

was taped at the Park Slope Food Coop.

був знятий в АТБ.

Nothing?

Нічого?

(Laughter)

(Сміх)

Anyway, look -- ultimately, it would be nice

Але, подумайте, як би все було гарно,

if there were, like, a simple formula:

якби існувала проста формула:

смартфон + забита дитина = 12% можливості стати нацистом.

smartphone plus alienated kid equals 12 percent chance of Nazi.

It's obviously not that simple.

Але все, явно, не настільки просто.

And in my writing,

У своїх статтях

I'm much more comfortable being descriptive, not prescriptive.

я намагаюся більше описувати, а не оцінювати.

But this is TED,

Але це TED,

so let's get practical.

тож будьмо практичними.

I want to share a few suggestions

У мене є кілька пропозицій,

of things that citizens of the internet like you and I

як нам, мешканцям інтернету, таким як ви і я,

might be able to do to make things a little bit less toxic.

зробити ці явища менш токсичними.

По-перше, ставтеся до цього з розумним скептицизмом.

So the first one is to be a smart skeptic.

So, I think there are two kinds of skepticism.

На мою думку, існує два типи скептицизму.

And I don't want to drown you in technical epistemological information here,

Я не хочу занурювати вас в технічну епістеміологічну інформацію,

but I call them smart and dumb skepticism.

але я назву їх розумним і тупим скептицизмом.

So, smart skepticism:

Тож, розумний скептицизм:

thinking for yourself,

думай своєю головою,

questioning every claim,

став під сумнів кожну заяву,

demanding evidence --

вимагай доказів —

great, that's real skepticism.

чудово, це справжній скептицизм.

Dumb skepticism: it sounds like skepticism,

Тупий скептицизм скидається на скептицизм

but it's actually closer to knee-jerk contrarianism.

та, насправді, є ближчим до бажання посперечатися.

Everyone says the earth is round,

Кожен стверджує, що Земля кругла,

you say it's flat.

а ви — що пласка.

Everyone says racism is bad,

Кожен говорить, расизм — це погано,

you say, "I dunno, I'm skeptical about that."

а ви: " Ну, не знаю, я налаштований скептично".

I cannot tell you how many young white men I have spoken to in the last few years

Навіть не знаю, скільки молодих білих чоловіків, з якими я говорив,

who have said,

мені відповідали:

"Знаєш, медіа, вчителі, вони всі навіюють мені переконання

"You know, the media, my teachers, they're all trying to indoctrinate me

into believing in male privilege and white privilege,

щодо привілейованості чоловіків та білих,

but I don't know about that, man, I don't think so."

але, не знаю, я так не думаю".

Guys -- contrarian white teens of the world --

Хлопці, білі тінейджери — бунтарі цього світу,

look:

давайте так:

if you are being a round earth skeptic and a male privilege skeptic

якщо ти скептично ставишся до теорії круглої Землі,

привілейованості чоловіків, негативності расизму,

and a racism is bad skeptic,

you're not being a skeptic, you're being a jerk.

то ти не скептик, ти — козел.

(Applause)

(Оплески)

It's great to be independent-minded, we all should be independent-minded,

Бути вільнодумцем — це чудово, ми всі повинні бути вільнодумцями,

but just be smart about it.

але давайте просто тямити в цьому.

So this next one is about free speech.

Тепер я перейду до свободи слова.

You will hear smart, accomplished people who will say, "Well, I'm pro-free speech,"

Коли ви чуєте, як розумні, успішні люди говорять: "Ну, я за свободу слова",

and they say it in this way that it's like they're settling a debate,

то вони кажуть так, ніби ставлять це під сумнів.

when actually, that is the very beginning of any meaningful conversation.

Власне, саме так розпочинається будь-яка змістовна розмова.

All the interesting stuff happens after that point.

Потім відбувається все найцікавіше.

OK, you're pro-free speech. What does that mean?

Окей, ти за свободу слова. Що це означає?

Does it mean that David Duke and Richard Spencer

Чи це значить, що у Девіда Дюка та у Річарда Спенсера

need to have active Twitter accounts?

мають бути активні твіттер аккаунти?

Does it mean that anyone can harass anyone else online

Це означає, що можна ображати будь-кого онлайн

for any reason?

з будь-якої причини?

You know, I looked through the entire list of TED speakers this year.

Знаєте, я переглянув весь список промовців TED за цей рік.

Я не знайшов жодного скептика теорії круглої Землі.

I didn't find a single round earth skeptic.

Is that a violation of free speech norms?

Чи це порушення свободи слова?

Look, we're all pro-free speech, it's wonderful to be pro-free speech,

Погляньте, ми всі за свободу слова, бути за свободу слова — прекрасно,

but if that's all you know how to say again and again,

але якщо все, що ви знаєте — повторювати це знову і знову,

you're standing in the way of a more productive conversation.

то ви блокуєте шлях більш продуктивній розмові.

Making decency cool again, so ...

Нехай порядність знову буде в тренді. Тож...

Great!

Чудово!

(Applause)

(Оплески)

Yeah. I don't even need to explain it.

Так. Навіть не потрібно пояснювати.

So in my research, I would go to Reddit or YouTube or Facebook,

Для свого дослідження я заходив на Реддіт, Ютуб чи Фейсбук,

and I would search for "sharia law"

набирав "закони шаріату"

or I would search for "the Holocaust,"

чи "Голокост".

and you might be able to guess what the algorithms showed me, right?

Ви можете здогадатися, що видавав мені алгоритм.

"Чи закон шаріату знесе США?"

"Is sharia law sweeping across the United States?"

"Did the Holocaust really happen?"

"Чи дійсно був Голокост?"

Тупий скептицизм.

Dumb skepticism.

So we've ended up in this bizarre dynamic online,

Тож ми опинилися в цьому динамічному химерному світі,

where some people see bigoted propaganda

коли люди використовують упереджену пропаганду,

as being edgy or being dangerous and cool,

щоб бути різкими, небезпечними та байдужими,

and people see basic truth and human decency as pearl-clutching

коли правда, людська порядність стали синонімом лицемірства,

or virtue-signaling or just boring.

показухою чи просто нудними.

А соціальні мережі, навмисне чи ні,

And the social media algorithms, whether intentionally or not,

they have incentivized this,

накручують це,

because bigoted propaganda is great for engagement.

оскільки упереджена реклама прекрасно привертає увагу.

Everyone clicks on it, everyone comments on it,

Кожен натискає на неї, кожен її коментує,

whether they love it or they hate it.

незалежно, чи любить чи ненавидить це.

So the number one thing that has to happen here

Тож має відбутися спершу це —

is social networks need to fix their platforms.

соціальним мережам необхідно переробити власні платформи.

(Applause)

(Оплески)

So if you're listening to my voice and you work at a social media company

Якщо ви слухаєте мене зараз, якщо ви працюєте в медіа компаніїї

or you invest in one or, I don't know, own one,

чи інвестуєте в таку, не знаю, володієте такою —

це порада для вас.

this tip is for you.

If you have been optimizing for maximum emotional engagement

Якщо ви налаштовуєте систему на максимальне емоційне залучення,

and maximum emotional engagement turns out to be actively harming the world,

а максимальне емоційне залучення стає максимально шкодити світу —

it's time to optimize for something else.

час налаштовувати щось інше.

(Applause)

(Оплески)

But in addition to putting pressure on them to do that

Окрім того, щоб тиснути на них,

and waiting for them and hoping that they'll do that,

чекати і сподіватися, що вони, врешті, цим займуться,

there's some stuff that the rest of us can do, too.

ми теж можемо дещо зробити.

So, we can create some better pathways or suggest some better pathways

Ми можемо запропонувати кращі способи,

for angsty teens to go down.

щоб втихомирити озлоблених підлітків.

If you see something that you think is really creative and thoughtful

Якщо ви помітили, на вашу думку, щось дійсно цікаве та змістовне,

and you want to share that thing, you can share that thing,

і ви хочете цим поділитися — діліться,

even if it's not flooding you with high arousal emotion.

навіть якщо це не дасть сильних емоцій.

Я розумію, що це невеличкий крок,

Now that is a very small step, I realize,

but in the aggregate, this stuff does matter,

але загалом — це має значення,

because these algorithms, as powerful as they are,

бо ці сильні алгоритми

they are taking their behavioral cues from us.

отримують сигнали поведінки від нас.

So let me leave you with this.

Тож подумайте над цим.

You know, a few years ago it was really fashionable

Кілька років тому було дуже модно говорити,

to say that the internet was a revolutionary tool

що інтернет — це революційне знаряддя,

that was going to bring us all together.

яке об'єднає всіх нас.

It's now more fashionable to say

Тепер більш модно говорити,

that the internet is a huge, irredeemable dumpster fire.

що інтернет — це величезне та безнадійне сміттєзвалище.

Neither caricature is really true.

Жоден з описів не відображає правди.

We know the internet is just too vast and complex

Ми знаємо, що інтернет надто обширний та складний,

to be all good or all bad.

щоб бути однозначно хорошим або поганим.

And the danger with these ways of thinking,

Ці думки небезпечні по своїй суті:

whether it's the utopian view that the internet will inevitably save us

чи це утопічний погляд на інтернет, як на нашого неминучого рятівника;

or the dystopian view that it will inevitably destroy us,

чи антиутопічний погляд, який говорить, що інтернет нас знищить.

either way, we're letting ourselves off the hook.

У будь-якому разі ми зможемо зняти себе з гачка.

There is nothing inevitable about our future.

Наше майбутнє не є неминучим.

The internet is made of people.

Інтернет складається із людей.

People make decisions at social media companies.

У соціальних медіакомпаніях люди приймають рішення.

People make hashtags trend or not trend.

Люди виводять хештеги у тренди або ні.

People make societies progress or regress.

Люди змушують суспільства процвітати і занепадати.

When we internalize that fact,

Коли ми засвоїмо цей факт,

we can stop waiting for some inevitable future to arrive

то припинимо чекати на неминуче майбутнє

and actually get to work now.

і візьмемося за роботу зараз.

You know, we've all been taught that the arc of the moral universe is long

Знаєте, ми навчилися, що мораль сильно викривлена,

but that it bends toward justice.

але завжди викривлена у бік справедливості.

Maybe.

Можливо.

Maybe it will.

Можливо, так буде.

But that has always been an aspiration.

Але це завжди було сподіванням,

It is not a guarantee.

а не гарантією.

The arc doesn't bend itself.

Викривлення не станеться саме по собі.

It's not bent inevitably by some mysterious force.

Таємнича сила не викривить цю мораль.

The real truth,

Справжня правда

which is scarier and also more liberating,

є набагато страшнішою та більш неприборканою,

is that we bend it.

і полягає в тому, що ми її викривляємо.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)