Why people of different faiths are painting their houses of worship yellow | Nabila Alibhai

Перекладач: Semen Semenov Утверджено: Khrystyna Romashko

We live in a time of fear,

Ми живемо в часи страху

and our response to fear can either be to contract

і наша відповідь страху - це або зобов'язати себе

and attempt to guard ourselves

спробою вберегтись,

or to extend ourselves, hold on to each other,

або вийти за рамки, триматись один одного

and face our fears together.

і дивитися в лице страхам разом.

What is your instinct?

Який ваш інстинкт?

What do you see more of in the world?

Що ви бачите в світі?

The problem with the first approach

Проблема першого методу -

is that in our mounting isolation,

це наша зростаюча ізоляція,

we divide ourselves from others.

ми закриваємо себе від інших.

Our sense of isolation grows,

Наша потреба ізоляції зростає,

because our imagination goes into overdrive

тому що наша уява зашкалює

about the people and the spaces that we no longer engage with.

про людей та місця, з якими ми не пов'язані.

Our sense of otherness grows, and we lose empathy.

Почуття відчуженості посилюється, ми втрачаємо здатність співпереживати.

Today I'm going to tell you about a group of people

Сьогодні я вам розкажу про групу людей,

that took the global challenge of terrorism

які прийняли глобальний виклик тероризму

and began creating spaces where strangers connect in solidarity.

і почали створювати місця, де незнайомі люди поєднуються солідарністю.

My own obsession with what I see as irrational divisions began as a child.

Моя одержимість так званим беззмістовним поділом почалася в дитинстві.

As a fourth-generation Kenyan Muslim of Indian origin,

Як кенійську мусульманку індійського походження у четвертому поколінні,

it bothered me that in four generations,

мене турбувало, що в чотирьох поколіннях

there wasn't a single marriage in my family

не було жодного шлюбу в моїй сім'ї

outside of my small religious community.

за межами нашої релігійної спільноти.

And I wondered what that was about.

І мене цікавила причина цього.

Was it fear?

Це був страх?

Was it racism?

Чи расизм?

Was it cultural preservation?

Чи це було збереження культури?

Did it have something to do with colonialism?

Чи був пов'язаний цей факт з колоніалізмом?

Certainly, we didn't share a lot of the same public spaces with others.

Звісно, ми не перебували в багатьох громадських місцях з іншими людьми.

These divisions bothered me deeply, and they drove my career choices.

Такий поділ мене дуже турбував і визначив мою майбутню кар'єру.

When I was 20, the US embassies in Kenya and Tanzania were bombed.

Коли мені було 20, посольства США в Кенії та Танзанії бомбардували.

A year later, I was on my way to the Middle East

Через рік я поїхала на Близький Схід

to study conflict resolution.

вивчати вирішення конфліктів.

And then from that point on,

І з того моменту

it wasn't very hard for me to find insecure environments to work in,

було легко знайти небезпечні місця для роботи,

because the world was quickly shifting

оскільки світ швидко охоплювало

in what we now know as the time of terrorism.

те, що ми зараз називаємо ерою тероризму.

I was in Washington, DC when 9/11 happened,

Я була у місті Вашингтон в день теракту 11 вересня 2001,

and then I moved back home to Kenya to work with refugees

потім я повернулася додому, щоб працювати з біженцями,

and then later worked in Pakistan

пізніше я працювала в Пакистані

and in Afghanistan.

та Афганістані.

In all of these places, what I noticed

В усіх цих місцях я помітила,

was how important physical spaces are

наскільки важливим є фізичний простір,

to making us feel safe

щоб почуватися добре

and well

і в безпеці,

and like we belong.

так, як потрібно.

In 2013, I came back home to Nairobi from Afghanistan.

У 2013 році я повернулася додому до Найробі з Афганістану.

Al-Shabaab operatives had besieged Westgate shopping center,

Терористи Аль-Шабаб захопили торговий центр "Вестгейт",

killing 67 people in a day of utter horror.

вбивши при цьому 67 людей за один день суцільного жаху.

Soon after that,

Невдовзі після того

I could see how Nairobi was beginning to change,

я спостерігала, як Найробі почало змінюватись,

and it was beginning to feel more like the fear and terror-weary

я відчувала страх терору, яким були охоплені міста, в яких я працювала,

and war-torn cities that I had worked in.

міста, зруйновані війною.

And Nairobi continues to grow in fear-driven ways.

Найробі продовжує існувати в страху.

We see more walls, more barriers,

Ми можемо бачити більше стін, бар'єрів,

more security.

охорони.

And like other parts of the world,

І як в інших частинах світу,

we are experiencing an erosion of human connection.

ми переживаємо руйнування зв'язку між людьми.

Divisions along religious lines are deepening,

Поділ релігій посилюється,

and we're doubting more and more how much we have in common.

і ми все більше ставимо під сумнів наявність спільного між нами.

We are at a pivotal time

Настав важливий момент,

when we need to restore our confidence in humanity

коли потрібно відновити нашу віру в людство

and stand boldly and visibly together.

і возз'єднатися у наших зусиллях.

So in 2014, I brought together a group of people in Nairobi

Тому у 2014 році я об'єднала групу людей в Найробі,

to figure out what to do:

щоб зрозуміти, що робити:

public intellectuals, diplomats, artists, development workers.

з громадських діячів, дипломатів, художників та соціальних працівників.

And the group articulated our challenge as threefold:

Та група поставила три цілі:

one, to reclaim the city from the narrative of terrorism

перша ціль: звільнити місто з рук тероризму

and back into the hands of the people that live there;

та повернути мешканцям;

two, introduce a language beyond race, tribe or religion

Друга - запровадити мову за рамками раси, племені та релігії,

that would help us transcend our differences;

що допоможе нам стерти різницю;

and three, provide a gesture that would help restore empathy

і третя - зробити кроки до відновлення співчуття,

and conversation and trust.

спілкування та довіри.

One of the people in this group was an artist and architect,

Одним з членів групи був художник та архітектор

Yazmany Arboleda.

Язмані Арболеда.

He and I have collaborated in other parts of the world

Ми співпрацювали в інших частинах світу

over many years.

протягом багатьох років.

He has a history

Він має досвід

of disrupting urban environments

розколу міського середовища

and making strangers connect

та поєднання людей

in incredible, beautiful and spectacular ways.

в неймовірний, чудовий і гарний спосіб.

He had an idea.

І в нього виникла ідея.

The idea was to unite people of different faiths

Ідея полягала в тому, щоб єднати людей різних віросповідань,

by getting them to paint each other's houses of worship,

пропонуючи їм пофарбувати доми молитви,

mosques, temples, synagogues, churches,

мечеті, храми, синагоги та церкви

paint them yellow

у жовтий колір

in the name of love.

в ім'я любові.

By focusing on icons of faith,

Фокусуючись на іконах віри,

we would get people to reexamine the true essence of their faith,

ми примусимо людей переглянути справжню суть їхньої віри,

the common belief that we share in kindness, generosity and friendship.

спільної віри, яку ми поділяємо щодо добра, щедрості і мудрості.

By creating pathways between houses of worship

Створюючи стежки між домами молитви

within one neighborhood,

в межах району,

we would create islands of stability

ми створимо острови стабільності

and networks of people

і поєднаємо людей,

that could withstand threats.

здатних протистояти погрозам.

And neighbors, by picking up a paintbrush with other neighbors,

Та сусіди, беручи до рук пензлик, разом з іншими сусідами,

would engage not just with their heads

поєднаються не тільки головами,

but with their hands and with their hearts.

а також руками і серцями.

And the painted buildings would become sculptures in the landscape

А пофарбовані будинки стануть скульптурами у ландшафті,

that speak of people from very different backgrounds

як символ людей з різним походженням,

that stand together.

які возз'єдналися.

We'd call the project "Colour in Faith."

Ми назвемо проект "Колір віри."

We loved the idea and we immediately began approaching houses of worship:

Нам сподобалась ідея і ми відразу почали фарбувати доми молитви:

churches, temples, mosques, synagogues.

церкви, храми, мечеті та синагоги.

Door to door, we went to more than 60 rabbis,

Ми ходили від дверей до дверей до понад 60-ти рабинів,

imams, pastors and priests.

імамів, пасторів та священиків.

As you can imagine,

Як ви можете уявити,

bringing these communities together

поєднати ці общини,

when prejudices are reinforced by a global pandemic of fear

коли відчуття перестороги посилюється глобальною пандемією страху,

is not easy.

нелегко.

It was complicated.

Це було складно.

We were confronted with the hierarchy of decision-making

Наше завдання ускладнювала система прийняття рішень

within religious establishments.

в межах релігійних установ.

For example, with Catholic churches,

Наприклад, у католицьких церквах,

we were told that the archbishop would have to make the decision.

нам сказали, що рішення приймає архієпископ.

And so we wrote a letter to the archbishop.

Отже ми написали листа до архієпископа.

We wrote a letter to the Vatican.

Ми написали листа у Ватикан.

We're still waiting to hear back.

І досі чекаємо на відповідь.

(Laughter)

(Сміх)

And with other houses of worship,

А в інших домах молитви

we were told that the patrons, the people that pay for the building

нам сказали, що рішення приймають

and the construction and the painting of the buildings

люди, які платять за будівництво

would have to make a decision.

та фарбування будівель.

And then we came head-to-head

Тоді ми стикнулися

with the long legacy of missionary and donor dependence

з залежністю від місіонерів та спонсорів,

that so impedes unconditional civic action,

що перешкоджає суспільній діяльності,

and we learned this the hard way.

і ми зрозуміли, що з цим буде важко.

There was one community

Була одна спільнота,

that in our repeated conversations would keep asking us

яка під час наших розмов постійно просила нас

to appreciate them.

поважати їх.

And so we would keep going back

І ми продовжували

and telling them that we appreciate them,

переконувати їх, що ми їх поважаємо,

and of course,

та звісно,

if we didn't appreciate them, we wouldn't be here.

якби ми їх не поважали, нас би тут не було.

And then we learned painfully late in the game

І потім ми усвідомили, на жаль, пізно,

that the word "appreciation" is code for getting paid to participate.

що слово "повага" - це наша відплата за участь.

And so we challenged them

Тому ми кинули їм виклик

and we asked the question,

та запитали:

"So what will it cost?

"Чого це буде коштувати?

How much could we pay you?

Скільки ми повинні заплатити?

And if we pay for your faith, is it really faith?"

І якщо ми платимо за вашу віру, чи справді це є віра?"

We started the project asking the question,

Ми почали проект із запитання

"Where does your faith live?"

"Де живе ваша віра?"

And here we found ourselves asking the question,

А закінчили тим, що питали:

"How much does your faith cost?"

"Скільки коштує ваша віра?"

But the most difficult issue was the perceived risk of standing apart.

Але найважчим було розуміння ризику відмови.

We had one synagogue that flat-out refused to participate

Була одна синагога, яка відкрито відмовилася приймати участь,

because it feared drawing attention to itself

тому що не хотіла привертати до себе увагу

and becoming a target.

та ставати мішенню.

Similarly, we had a mosque that also feared becoming a target.

Одна мечеть також боялася стати мішенню.

And these fears are justified.

І їхні страхи виправдані.

And yet, there were 25 houses of worship that pledged to participate.

Втім, 25 домів молитви погодилися прийняти участь.

(Applause)

(Оплески)

These bold leaders took the gesture and reinforced it with their own meaning.

Ці ідейні лідери прийняли цей жест та наповнили його новим значенням.

For some, it was to tell the world that they're not terrorists.

Для когось, це сказати світу, що вони не терористи.

For others, it was to welcome people through their doors to ask questions.

Для інших - запросити людей до себе, щоб поставити запитання.

And for some, it was to bridge the gap

А для когось, це стерти непорозуміння

between the older and the younger generation,

між старшим та молодшим поколінням,

which by the way is something that many faiths are grappling with right now.

до речі, вірогідно, саме з цим боряться так багато релігій.

And for some it was simply to build neighborhood solidarity

І для декого це було просто задля сусідської солідарності,

in advance of feared election violence.

щоб попередити страх осуду.

When asked why yellow,

Коли запитали чого жовтий,

one imam beautifully said,

один імам гарно відповів:

"Yellow is the color of the sun.

"Жовтий - це колір сонця.

The sun shines on us all equally.

Сонце світить для всіх однаково.

It does not discriminate."

В цьому нема дискримінації."

He and others spread the word through their congregations

Він та інші доносили інформацію у своїх конгрегаціях

and over the radio.

та по радіо.

Municipal government officials stepped forward and helped

Представники уряду приєдналися та допомагали

with permits and with convening civil society organizations.

у наданні дозволу та у залученні громадських організацій.

A paint company donated a thousand liters of yellow paint

Одна компанія надала тисячу літрів жовтої фарби,

mixed especially for us in what they now call "optimistic yellow."

розробленої спеціально для нас, колір називається "Оптимістичний жовтий."

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

And a poetry collective joined forces with a university

Також спілка поетів об'єдналася з університетом

and hosted a series of tweet chats

та провели серію обговорень

that challenged the nation on issues of faith,

де людям розповідали про віру,

our faith not just in the context of religion,

Віра - це не просто релігія,

but our faith in politicians and tribe and nation,

це також віра у політиків, у плем'я та націю,

our faith in the older generation and in the younger generation.

у старше та молодше покоління.

And then Colour in Faith was launched at a gallery event

Пізніше Колір Віри представили у галереї,

that invited an incredible mix of gallerygoers

де було чимало любителів мистецтва,

and religious leaders and artists and businesspeople.

релігійних лідерів, художників та бізнесменів.

Already, even before picking up a paintbrush,

Ще навіть не взявши до рук пензлика,

we had accomplished so much of the conversation and connection

ми провели досить багато розмов та зустрічей,

that we had hoped for.

як і сподівалися.

And then we began to paint.

Потім ми почали фарбувати.

Muslims stood by Christians

Мусульмани поруч з християнами,

and atheists and agnostics and Hindus

атеїсти поруч з агностиками та індуїстами

and painted a mosque yellow.

фарбували мечеть у жовтий.

And then they all came together again and painted a church yellow,

Потім вони знову об'єдналися, щоб пофарбувати жовтим церкву,

and then another mosque,

потім іншу мечеть,

and then another church.

потім іншу церкву.

Poets and musicians performed while we painted.

Поети та музиканти виступали під час фарбування.

We painted in Nairobi,

Ми фарбували в Найробі,

and then we painted in Mombasa.

потім ми фарбували в Момбасі.

The local and international press did features on Colour in Faith

Місцеві та міжнародні журналісти написали статті про Колір Віри

in English and French and Swahili

англійською, французькою, суахілі,

and Spanish and Somali.

іспанською та сомалійською.

CNN highlighted Colour in Faith as a way of bringing communities together.

CNN представили Колір Віри як спосіб об'єднання спільнот.

And our social media platforms lit up,

Та наші мас медіа висвітлили це,

connecting more and more people.

об'єднуючи все більше людей.

And these neighbors continued to stay in touch.

Ці сусіди продовжили підтримувати зв'язок.

There are some that are pursuing politics with a platform of peace,

Дехто наповнював політику ідеями миру,

and we have communities as far as Argentina and the US

наші спільноти є в Аргентині та США

and as close as Mali and Rwanda

Малі та Руанді,

that are asking for our help.

їм теж потрібна допомога.

And we would love to help.

А ми з радістю допоможемо.

It's our dream that this project, this idea, spreads across the world,

Ми мріємо, щоб цей проект та ця ідея розійшлись по світу

with or without our support.

з чи без нашої підтримки.

Colour in Faith is literally highlighting those who mean well in yellow.

Колір Віри показує тих, хто жовтим кольором несе добро.

Colour in Faith is binding neighborhoods together,

Колір Віри поєднує спільноти,

and it's our hope that when threats come knocking,

і ми сподіваємось, що коли наблизиться небезпека,

they will collectively sift fact from rumor

вони разом відмежують факти від чуток

and stand in solidarity.

та об'єднаються у солідарності.

We've proven that the human family can come together and send a message

Ми довели, що людство може об'єднатися та донести інформацію

far brighter and more powerful

набагато яскравіше та сильніше,

than the voices of those that wish to do us harm.

ніж голоси тих, хто робить нам шкоду.

Though fear is infectious,

Хоча страх - це інфекція,

we are showing that so is hope.

ми показуємо, що й надія також.

Thank you.

Дякую!

(Applause)

(Оплески)