How isolation fuels opioid addiction | Rachel Wurzman

Перекладач: Марина Гуменюк Утверджено: Anna Honcharenko

What does it mean to be normal?

Що значить бути нормальним?

And what does it mean to be sick?

А що значить бути хворим?

I've asked myself this question from the time I was about seven,

Я ставлю собі це питання відтоді, як мені виповнилося сім років

when I was diagnosed with Tourette syndrome.

і в мене діагностували синдром Туретта.

Tourette's is a neurological disorder

Синдром Туретта - це неврологічний розлад,

characterized by stereotyped movements I perform against my will, called tics.

якому притаманні стереотипні рухи, які я роблю проти моєї волі,- тики.

Now, tics are technically involuntary,

Тики є технічно мимовільними,

in the sense that they occur without any conscious attention

в тому розумінні, що вони відбуваються поза моєю свідомою увагою

or intention on my part.

чи моїм наміром.

But there's a funny thing about how I experience tics.

Але те, як я відчуваю тики, це досить смішно.

They feel more unvoluntary than involuntary,

Вони здаються скоріше напівдобровільними, ніж недобровільними,

because I still feel like it's me moving my shoulder,

оскільки я все одно відчуваю, що це я рухаю плечем,

not some external force.

а не якась стороння сила.

Also, I get this uncomfortable sensation, called premonitory urge,

Крім того, я маю це неприємне відчуття, воно називається попереджувальний позив,

right before tics happen,

перед самими тиками,

and particularly when I'm trying to resist them.

і особливо, коли я намагаюся придушити їх.

Now, I imagine most of you out there understand what I'm saying,

Тепер, я думаю, більшість з вас розуміє, про що я говорю,

but unless you have Tourette's, you probably think you can't relate.

проте, якщо у вас немає Туретта, ви, мабуть, думаєте, що це не про вас.

But I bet you can.

Але це не так.

So, let's try a little experiment here and see if I can give you

Проведемо невеличкий експеримент і побачимо, чи я можу дати вам

a taste of what my experience feels like.

відчути, на що схожий мій власний досвід.

Alright, ready?

Так, готові?

Don't blink.

Не моргайте.

No, really, don't blink.

Ні, справді, не моргайте.

And besides dry eyes, what do you feel?

І, за винятком сухих очей, що ви відчуваєте?

Phantom pressure?

Фантомний тиск?

Eyelids tingling?

Повіки тремтять?

A need?

Дискомфорт?

Are you holding your breath?

Ви затримуєте дихання?

(Laughter)

(Сміх)

Aha.

Отож.

(Laughter)

(Сміх)

That's approximately what my tics feels like.

Це приблизно те, на що схожі мої тики.

Now, tics and blinking, neurologically speaking, are not the same,

Так, тики та моргання, з точки зору неврології, не одне й те ж,

but my point is that you don't have to have Tourette's

проте річ у тім, що вам не обов'язково мати синдром Туретта,

to be able to relate to my experience of my premonitory urges,

щоб відчути спільний зі мною досвід моїх попереджувальних позивів,

because your brain can give you similar experiences and feelings.

оскільки ваш мозок може дати вам такі самі досвід та відчуття.

So, let's shift the conversation from what it means to be normal versus sick

Давайте тепер поговоримо не про те, що означає бути нормальним або хворим,

to what it means that a majority of us are both normal and sick.

а про те, що більшість з нас одночасно є і нормальними, і хворими.

Because in the final analysis, we're all humans

Тому що, в підсумку, ми всі люди,

whose brains provide for a spectrum of experiences.

і наш мозок забезпечує нам певний спектр досвіду.

And everything on that spectrum of human experiences

І будь-що в цьому спектрі людського досвіду,

is ultimately produced by brain systems

зрештою, продукується системами мозку,

that assume a spectrum of different states.

які створюють спектр різних станів.

So again, what does it mean to be normal,

Тобто, що значить бути нормальним

and what does it mean to be sick,

і що значить бути хворим,

when sickness exists on the extreme end of a spectrum of normal?

враховуючи, що хвороба є крайнім проявом спектру нормальності?

As both a researcher who studies differences in how individuals' brains

І як дослідниця, що вивчає шляхи, якими мозок людини

wire and rewire themselves,

будує та перебудовує зв'язки,

and as a Touretter with other related diagnoses,

і як особа з синдромом Туретта та іншими пов'язаними діагнозами,

I have long been fascinated by failures of self-regulation

я довгий час захоплювалася збоями в саморегуляції

on the impulsive and compulsive behavioral spectrums.

імпульсивного та компульсивного поведінкових спектрів.

Because so much of my own experience of my own body

Оскільки так багато з досвіду мого власного тіла

and my own behavior

і моєї поведінки

has existed all over that map.

належало до цих проявів.

So with the spotlight on the opioid crisis,

Так що свій інтерес до опіоїдної кризи

I've really found myself wondering lately:

я усвідомила значно пізніше.

Where on the spectrum of unvoluntary behavior

Де саме на спектрі недобровільної поведінки ми розмістимо

do we put something like abusing opioid painkillers or heroin?

такі речі, як зловживання опіоїдними анальгетиками або героїном?

By now, we all know that the opioid crisis and epidemic is out of control.

На сьогодні ми знаємо, що опіоїдна криза та епідемія поза нашим контролем.

Ninety-one people die every day in this country from overdose.

91 людина в нашій країні за день помирає від передозування.

And between 2002 and 2015,

І в період між 2002 та 2015 роками

the number of deaths from heroin increased by a factor of six.

кількість смертей від героїну зросла в шість разів.

And something about the way that we treat addiction isn't working,

І чомусь ті способи, якими ми лікуємо залежність, не працюють,

at least not for everyone.

принаймні не у кожного.

It is a fact that people suffering from addiction

Справа в тому, що люди, які страждають від залежності,

have lost free will

втрачають свободу волі,

when it comes to their behavior around drugs, alcohol, food

коли це стосується поведінки, пов'язаної з наркотиками, алкоголем, їжею,

or other reward-system stimulating behaviors.

іншою поведінкою, залежною від нашої системи винагород.

That addiction is a brain-based disease state

Залежність - це певний стан мозку,

is a medical, neurobiological reality.

це медична, нейробіологічна реальність.

But how we relate to that disease --

Але те, як ми відчуваємо свій зв'язок з цим розладом,

indeed, how we relate to the concept of disease when it comes to addiction --

а саме, як ми ставимося до концепції аддиктивного розладу,

makes an enormous difference for how we treat people with addictions.

створює суттєву різницю в тому, як ми лікуємо людей з залежністю.

So, we tend to think of pretty much everything we do as entirely voluntary.

Тобто, ми схильні вважати, що наші дії майже цілком під нашим контролем.

But it turns out that the brain's default state

Проте насправді дефолтний стан нашого мозку

is really more like a car idling in drive than a car in park.

скоріше нагадує автомобіль в режимі холостого ходу, ніж припаркований.

Some of what we think we choose to do

Дещо з того, що ми нібито обрали робити,

is actually things that we have become programmed to do

насправді були запрограмовано ще до того,

when the brakes are released.

як відпущено гальма.

Have you ever joked that your brain was running on autopilot?

Чи жартували ви колись, що вашим мозком керує автопілот?

Guess what?

А знаєте що?

It probably was.

Це так і було.

OK?

Розумієте?

And the brain's autopilot is in a structure called the striatum.

Автопілот мозку — це структура, яка називається стріатумом.

So the striatum detects emotional and sensory motor conditions

Стріатум фіксує емоційні та сенсорні умови певних рухів

and it knows to trigger whatever behavior you have done most often

і знає, коли викликати дії, що ви виконували найчастіше

in the past under those same conditions.

в минулому за тих самих умов.

Do you know why I became a neuroscientist?

Знаєте, чому я стала нейробіологом?

Because I wanted to learn what made me tick.

Тому що я хотіла знати, що викликає в мене тики.

(Laughter)

(Сміх)

Thank you, thank you.

Дякую, дякую.

(Laughter)

(Сміх)

I've been wanting to use that one in front of an audience for years.

Я роками мріяла сказати це перед аудиторією.

(Applause)

(Оплески)

So in graduate school, I studied genetic factors

Тому в аспірантурі я вивчала генетичні фактори,

that orchestrate wiring to the striatum during development.

які впливають на зв'язки у стріатумі протягом його розвитку.

And yes, that is my former license plate.

І так, це мій колишній номерний знак.

(Laughter)

(Сміх)

And for the record, I don't recommend

І, до речі, я не рекомендую

any PhD student get a license plate with their thesis topic printed on it,

аспірантам отримувати номерний знак з їхньою темою дисертації,

unless they're prepared for their experiments not to work

якщо вони не готові до того, що не матимуть результатів

for the next two years.

наступні два роки.

(Laughter)

(Сміх)

I eventually did figure it out.

Нарешті я це зрозуміла.

So, my experiments were exploring how miswiring in the striatum

І ось, мої експерименти показали, як порушення зв'язків у стріатумі

relates to compulsive behaviors.

викликає компульсивну поведінку.

Meaning, behaviors that are coerced

Тобто поведінку, яка спричинена

by uncomfortable urges you can't consciously resist.

дискомфортними імпульсами, яким ви не можете свідомо чинити опір.

So I was really excited when my mice developed

Я була в захваті, коли у моїх мишей виникла

this compulsive behavior,

компульсивна поведінка,

where they were rubbing their faces and they couldn't seem to stop,

коли вони терли мордочки і не могли зупинитися,

even when they were wounding themselves.

навіть якщо ранили себе.

OK, excited is the wrong word,

Добре, «у захваті» неправильно казати,

I actually felt terrible for them.

насправді, мені було їх дуже жаль.

I thought that they had tics, evidence of striatal miswiring.

Я вирішила, що в них були тики, докази порушення зв'язків у стріатумі.

And they were compulsive,

І вони вели себе компульсивно,

but it turned out, on further testing,

але в подальших тестуваннях виявилося,

that these mice showed an aversion to interacting

що ці миші демонстрували відразу до взаємодії

and getting to know other unfamiliar mice.

та знайомства з іншими, незнайомими мишами.

Which was unusual, it was unexpected.

Це було незвичайно, це було неочікувано.

The results implied that the striatum,

Результати показали, що стріатум,

which, for sure, is involved in compulsive-spectrum disorders,

який, безумовно, впливає на розлади компульсивного спектру,

is also involved in human social connection and our ability to --

також впливає і на людську соціальну взаємодію, і здатність —

not human social connection, but our ability to connect.

не взаємодіяти з людьми, але здатність взаємодіяти взагалі.

So I delved deeper,

І я занурилася глибше,

into a field called social neuroscience.

у галузь, яка називається соціальною нейробіологією.

And that is a newer, interdisciplinary field,

Це більш нова, міждисциплінарна сфера,

and there I found reports that linked the striatum

і в ній я знайшла дані щодо зв'язку стріатуму

not just to social anomalies in mice,

з соціальними аномаліями не лише у мишей,

but also in people.

але й у людей.

As it turns out, the social neurochemistry in the striatum

Як виявилося, соціальна нейрохімія в стріатумі

is linked to things you've probably already heard of.

пов'язана з речами, про які ви, мабуть, вже чули.

Like oxytocin,

Як окситоцин,

which is that hormone that makes cuddling feel all warm and fuzzy.

гормон, який викликає потяг до обіймів, всього теплого та пухнастого.

But it also implicates signaling at opioid receptors.

Проте він також передає сигнали по опіоїдних рецепторах.

There are naturally occurring opioids in your brain

Це натуральні опіоїди у вашому мозку,

that are deeply linked to social processes.

що тісно пов'язані з соціальними процесами.

Experiments with naloxone, which blocks opioid receptors,

Експерименти з налоксоном, який блокує опіоїдні рецептори,

show us just how essential this opioid-receptor signaling is

показує нам, наскільки важливими є сигнали опіоїдних рецепторів

to social interaction.

для соціальної взаємодії.

When people are given naloxone -- it's an ingredient in Narcan,

Коли людям дають приймати налоксон, що входить до складу наркана,

that reverses opioid overdoses to save lives.

який відвертає передозування опіоїдів, щоб врятувати життя.

But when it's given to healthy people,

Проте якщо його дають здоровим людям,

it actually interfered with their ability to feel connected

він фактично позбавляє їх здатності відчувати зв'язок

to people they already knew and cared about.

з людьми, яких вони знають та які їм не байдужі.

So, something about not having opioid-receptor binding

Тобто, щось у відсутності зв'язку з опіоїдними рецепторами

makes it difficult for us to feel the rewards of social interaction.

заважає нам відчувати переваги соціальних контактів.

Now, for the interest of time,

Тепер, щоб було цікавіше,

I've necessarily gotten rid of some of the scientific details,

мені доведеться викинути деякі наукові деталі,

but briefly, here's where we're at.

але, коротко, ось до чого ми дійшли.

The effects of social disconnection through opioid receptors,

Ефект соціального роз'єднання через опіоїдні рецептори,

the effects of addictive drugs

ефект наркотичної залежності

and the effects of abnormal neurotransmission

та ефект порушення нейротрансмісії

on involuntary movements and compulsive behaviors

при мимовільних рухах та компульсивній поведінці

all converge in the striatum.

разом сходяться у стріатумі.

And the striatum and opioid signaling in it

При цьому стріатум і передача опіоїдних сигналів у ньому,

has been deeply linked with loneliness.

як виявилося, тісно пов'язані з самотністю.

When we don't have enough signaling at opioid receptors,

Якщо ми отримуємо недостатньо сигналів від опіоїдних рецепторів,

we can feel alone in a room full of people we care about and love, who love us.

ми можемо почувати самотність серед небайдужих і люблячих людей.

Social neuroscientists, like Dr. Cacioppo at the University of Chicago,

Соціальні нейробіологи, зокрема д-р Качіоппо з Університету Чикаго,

have discovered that loneliness is very dangerous.

відкрили, що самотність є дуже небезпечною.

And it predisposes people

І що вона викликає

to entire spectrums of physical and mental illnesses.

цілий ряд фізичних та розумових розладів.

Think of it like this: when you're at your hungriest,

Можете уявити собі це так: коли ви дуже голодні,

pretty much any food tastes amazing, right?

будь-яка їжа дуже смачна, так?

So similarly, loneliness creates a hunger in the brain

Так само, самотність створює голод мозку,

which neurochemically hypersensitizes our reward system.

що нейрохімічним шляхом підвищує чутливість нашої системи винагороди.

And social isolation acts through receptors

Соціальна ізоляція діє через рецептори,

for these naturally occurring opioids and other social neurotransmitters

через ці натуральні опіоїди і інші соціальні нейропередавачі,

to leave the striatum in a state

залишаючи стріатум у такому стані,

where its response to things that signal reward and pleasure

коли його реакція на речі, що сигналізують про винагороду та задоволення,

is completely, completely over the top.

є дуже, дуже гострою.

And in this state of hypersensitivity,

І в цьому стані гіперчутливості

our brains signal deep dissatisfaction.

наш мозок сигналізує про глибоку незадоволеність.

We become restless, irritable and impulsive.

Ми стаємо неспокійними, роздратованими та імпульсивними.

And that's pretty much when I want you to keep the bowl of Halloween chocolate

І це дуже схоже на те, як я прошу тримати подалі шоколад на Хеллоуін,

entirely across the room for me, because I will eat it all.

бо я з'їм його увесь.

I will.

Я клянусь.

And that brings up another thing that makes social disconnection

І це дає нам ще одну причину, чому соціальне роз'єднання

so dangerous.

є таким небезпечним.

If we don't have the ability to connect socially,

Якщо ми не здатні утворювати соціальні зв'язки,

we are so ravenous for our social neurochemistry to be rebalanced,

ми будемо настільки прагнути відновити баланс нашої соціальної нейрохімії,

we're likely to seek relief from anywhere.

що будемо шукати відради у чому завгодно.

And if that anywhere is opioid painkillers or heroin,

А якщо цим виявиться опіоїдне знеболювальне або героїн,

it is going to be a heat-seeking missile for our social reward system.

це буде справжньою ракетною атакою для нашої системи соціальної винагороди.

Is it any wonder people in today's world are becoming addicted so easily?

Чи варто дивуватися, що люди сьогодні стають залежними так швидко?

Social isolation --

Соціальна ізоляція —

excuse me --

вибачте —

contributes to relapse.

сприяє рецидивам.

Studies have shown that people who tend to avoid relapse

Дослідження показали, що люди, які звичайно уникають рецидивів,

tend to be people who have broad, reciprocal social relationships

схильні мати широкі, взаємні соціальні зв'язки,

where they can be of service to each other,

в яких вони можуть бути корисними,

where they can be helpful.

де можуть допомагати.

Being of service lets people connect.

Можливість бути корисним єднає.

So --

Тобто —

if we don't have the ability to authentically connect,

якщо ми втрачаємо здатність природних взаємин,

our society increasingly lacks this ability to authentically connect

наше суспільство поступово втрачає цю здатність природних взаємин

and experience things that are transcendent and beyond ourselves.

і виходу за межі буденного світу.

We used to get this transcendence

Ми звикли мати цей вихід

from a feeling of belonging to our families and our communities.

шляхом почуття приналежності до наших сімей та наших спільнот.

But everywhere, communities are changing.

Але в усьому світі спільноти змінюються.

And social and economic disintegration is making this harder and harder.

Соціальна та економічна роз'єднаність створює все більше перешкод цьому.

I'm not the only person to point out

Не лише я звертаю увагу на те,

that the areas in the country most economically hard hit,

що ті регіони країни, які найбільш економічно занедбані,

where people feel most desolate about their life's meaning,

в яких люди відчувають спустошеність і відсутність сенсу життя,

are also the places

також є і місцями,

where there have been communities most ravaged by opioids.

де суспільство найбільш вразливе до опіоїдів.

Social isolation acts through the brain's reward system

Соціальна ізоляція діє через систему винагороди в мозку,

to make this state of affairs literally painful.

стаючи буквально фізично болісною.

So perhaps it's this pain, this loneliness,

Можливо, саме цей біль, ця самотність,

this despondence

цей занепад

that's driving so many of us to connect with whatever we can.

і примушує багатьох з нас формувати зв'язки з тим, чим зможемо.

Like food.

З їжею.

Like handheld electronics.

З кишеньковою електронікою.

And for too many people, to drugs like heroin and fentanyl.

Та, для надто багатьох, з наркотиками, героїном та фентанилом.

I know someone who overdosed, who was revived by Narcan,

Я знаю одну людину, яку від передозування врятував препарат Наркан,

and she was mostly angry that she wasn't simply allowed to die.

і вона дуже злилася, що їй просто не дали померти.

Imagine for a second how that feels, that state of hopelessness, OK?

Уявіть на секунду це відчуття, цей стан повної безнадії. Уявили?

But the striatum is also a source of hope.

Але стріатум також виступає джерелом надії.

Because the striatum gives us a clue of how to bring people back.

Оскільки стріатум дає нам підказки, як привернути людей до себе.

So, remember that the striatum is our autopilot,

Отже, пам'ятаймо, що стріатум — це наш автопілот,

running our behaviors on habit,

який керує нашими звичками,

and it's possible to rewire, to reprogram that autopilot,

і можна перепрошити, перепрограмувати цей автопілот,

but it involves neuroplasticity.

він є нейропластичним.

So, neuroplasticity is the ability of brains

Тобто, нейропластичність - це здатність мозку

to reprogram themselves,

перепрограмовувати себе,

and rewire themselves, so we can learn new things.

перепрошивати себе, так ми можемо вчитися новому.

And maybe you've heard the classic adage of plasticity:

І, мабуть, ви чули класичний вислів про пластичність:

neurons that fire together, wire together.

нейрони, які діють разом, сплітаються разом.

Right?

Так?

So we need to practice social connective behaviors

Таким чином, ми повинні практикувати поведінку, що соціально поєднує,

instead of compulsive behaviors, when we're lonely,

замість компульсивної поведінки, коли нам самотньо,

when we are cued to remember our drug.

коли все нагадує нам про наркотик.

We need neuronally firing repeated experiences

Нам потрібно активувати нейрони шляхом повторення певного досвіду,

in order for the striatum to undergo that necessary neuroplasticity

щоб стріатум досяг тієї необхідної нейропластичності,

that allows it to take that "go find heroin" autopilot offline.

яка дозволить йому вимкнути програму «іди знайди героїн».

And what the convergence of social neuroscience, addiction

При цьому схожість соціальної нейробіології, залежності

and compulsive-spectrum disorders in the striatum suggests

та розладів компульсивного спектру у стріатумі означає,

is that it's not simply enough

що недостатньо просто

to teach the striatum healthier responses to compulsive urges.

вчити стріатум більш здоровим реакціям на компульсивні стимули.

We need social impulses to replace drug-cued compulsive behaviors,

Нам потрібні соціальні стимули для заміни наркотичної компульсивної поведінки,

because we need to rebalance, neurochemically, our social reward system.

бо треба нейрохімічно перебалансувати систему соціальної винагороди.

And unless that happens,

І, якщо цього не буде,

we're going to be left in a state of craving.

ми так і залишимося голодними.

No matter what besides our drug we repeatedly practice doing.

Незалежно від того, що є нашим наркотиком, ми маємо постійно тренуватися.

I believe that the solution to the opioid crisis

Я вірю, що вихід з опіоїдної кризи

is to explore how social and psychospiritual interventions

в тому, щоб вивчати, як соціальні та психологічно-духовні методи

can act as neurotechnologies in circuits

можуть діяти в якості нейротехнологій в тих сферах,

that process social and drug-induced rewards.

які відповідають за соціальну і наркотичну винагороду.

One possibility is to create and study scalable tools

Одна з можливостей в тому, щоб створити співмірні інструменти

for people to connect with one another

для того, щоб люди могли бути разом

over a mutual interest

на основі взаємного інтересу,

in recovery through psychospiritual practices.

одужання через психологічно-духовні практики.

And as such, psychospiritual practice could involve anything

Такі практики можуть включати будь-що,

from people getting together as megafans of touring jam bands,

від фанатів музичних груп, що подорожують разом з ними,

or parkour jams, featuring shared experiences of vulnerability

до любителів паркуру, які мають спільний досвід вразливості

and personal growth,

та особистого росту,

or more conventional things, like recovery yoga meetups,

або більш звичні речі, такі, як заняття з оздоровчої йоги

or meetings centered around more traditional conceptions

або групи прихильників більш традиційних концепцій

of spiritual experiences.

духовного досвіду.

But whatever it is,

Але, що б це не було,

it needs to activate

воно має активувати

all of the neurotransmitter systems in the striatum

всі наші системи нейропередавачів в стріатумі,

that are involved in processing social connection.

які відповідають за соціальні взаємини.

Social media can't go deep enough for this.

Соціальні медіа не дають глибини стосунків.

Social media doesn't so much encourage us to share,

Соціальні медіа не стільки заохочують нас ділитися з іншими,

as it does to compare.

скільки порівнюють нас з іншими.

It's the difference between having superficial small talk with someone

Це як різниця між поверхневою розмовою ні про що

and authentic, deeply connected conversation with eye contact.

і щирою, близькою розмовою та контактом віч-на-віч.

And stigma also keeps us separate.

І стигми також розділяють нас.

There's a lot of evidence that it keeps us sick.

Є багато доказів того, що саме тому ми залишаємося хворими.

And stigma often makes it safer for addicts to connect with other addicts.

І стигма досить часто полегшує залежним можливість знайти собі подібних.

But recovery groups centered around reestablishing social connections

Проте групи з відновлення, спрямовані на утворення нових соціальних зв'язків,

could certainly be inclusive of people who are seeking recovery

без всякого сумніву, можуть включати людей, які шукають одужання

for a range of mental health problems.

від різних психічних розладів.

My point is, when we connect around what's broken,

Справа в тому, що коли ми об'єднуємося навколо розбитого,

we connect as human beings.

ми об'єднуємося як людські істоти.

We heal ourselves from the compulsive self-destruction

Ми зцілюємо себе від компульсивного саморуйнування,

that was our response to the pain of disconnection.

що є нашою реакцією на біль від роз'єднання.

When we think of neuropsychiatric illnesses as a spectrum of phenomenon

Якщо ми розглядаємо психоневрологічні хвороби як феномен,

that are part of what make us human,

що є частиною того, що робить нас людьми,

then we remove the otherness of people who struggle with self-destruction.

то ми перестаємо вважати не такими, як ми, людей, які руйнують себе.

We remove the stigma

Ми відходимо від стигми у відносинах

between doctors and patients and caregivers.

між лікарями, пацієнтами і особами, які здійснюють догляд.

We put the question of what it means to be normal versus sick

Ми розглядаємо питання, що значить бути нормальним або хворим,

back on the spectrum of the human condition.

в контексті всього спектру станів людини.

And it is on that spectrum where we can all connect

І саме в цьому спектрі ми всі можемо єднатися

and seek healing together, for all of our struggles with humanness.

і шукати зцілення разом з усім людством у спільній боротьбі.

Thank you for letting me share.

Дякую за можливість поділитися.

(Applause)

(Оплески)