How you can use impostor syndrome to your benefit | Mike Cannon-Brookes

Перекладач: Yulia Avrutina Утверджено: Мирослава Кругляк

So I've experienced a lot of success in my life.

У моєму житті було чимало успіху.

Over a decade ago,

Більше ніж десять років тому,

I started a business straight out of uni with my mate, Scott.

одразу після універу, я відкрив власну справу з другом Скоттом.

Now, having no prior business experience

У нас не було ні досвіду ведення бізнесу,

and not really any grand plan --

ні грандіозного плану.

in fact, our goals when we started were not to have to get a real job

Насправді, нашою метою було просто не ходити на справжню роботу

(Laughter)

(Сміх)

and to not have to wear a suit to work every day.

і не носити костюм щодня.

Check and check.

Вдалось і перше, і друге.

(Laughter)

(Сміх)

Today, we have thousands of amazing employees,

Сьогодні у нас тисячі чудових робітників,

and millions of people use our software around the planet.

і мільйони людей на планеті користуються нашими програмами.

And technically, even outside the planet,

А фактично, навіть і за межами планети,

if you count those that are currently on their way to Mars.

якщо враховувати техніку, що зараз прямує на Марс.

So you'd think that I know what I'm doing every day

Ви можете подумати, що я знаю, чим займаюсь

when I go to work.

щодня на роботі.

Well, let me let you in on something:

Що ж, дозвольте відкрити вам дещо:

most days, I still feel like I often don't know what I'm doing.

найчастіше я все ще почуваюсь так, ніби не знаю, що роблю.

I've felt that way for 15 years,

І так протягом 15 років.

and I've since learned that feeling is called "impostor syndrome."

Я дізнався, що це відчуття називається "синдром самозванця".

Have you ever felt out of your depth,

Ви колись почувались не на своєму місці,

like a fraud,

ніби шарлатан,

and just kind of guessed/bullshitted your way through the situation --

коли чи здогадками, чи несучи якусь маячню, намагались вийти із ситуації –

(Laughter)

(Сміх)

petrified that anytime,

паралізовані страхом, що будь-якої миті

someone was going to call you on it?

хтось може вас розкусити?

Well, I can think of many examples where I felt like this.

Що ж, я пам'ятаю багато таких випадків.

Interviewing our first HR manager,

Співбесіда з нашим першим менеджером з персоналу,

having never worked in a company that had an HR department --

коли я доти ніколи не працював у компанії з відділом кадрів –

(Laughter)

(Сміх)

terrified as I walked into the interview,

наганяла на мене жах, я думав, йдучи на співбесіду:

thinking, "What am I going to ask this person?"

"Що я запитаю у цієї людини?"

Or attending board meetings in a T-shirt surrounded by suits,

Чи, прийшовши у футболці на засідання ради директорів, де всі у костюмах,

and acronyms are flying around,

де лунали незнайомі абревіатури,

feeling like a five-year-old

я почувався п'ятирічним малюком,

as I surreptitiously write them down in my notebook,

потайки записуючи їх у блокнот,

so I can look them up on Wikipedia when I get home later.

щоб вдома подивитись їх значення у Вікіпедії.

(Сміх)

(Laughter)

Or, in the early days,

Чи на початковому етапі,

when people would call up and ask for accounts payable,

коли нам телефонували щодо кредиторських заборгованостей,

I would freeze and think, "Wait, are they asking for money

я завмирав і думав: "Стоп, вони просять грошей

or giving it to us?"

чи пропонують їх нам?"

(Laughter)

(Сміх)

And I would cover the phone,

І я прикривав телефон,

cover the mouthpiece of the phone,

прикривав мікрофон рукою і казав:

and say, "Scott, you're in accounts,"

"Скотт, це ти в темі бухгалтерії",

and pass it across.

і передавав йому слухавку.

(Laughter)

(Сміх)

We both did a lot of jobs back then.

Ми тоді обидва займали багато посад.

So for me, impostor syndrome is a feeling of being well, well out of your depth,

Отже, для мене синдром самозванця – це відчуття, що тобі не по зубах

yet already entrenched in the situation.

ситуація, в яку ти вже вплутався.

Internally, you know you're not skilled enough, experienced enough

В глибині душі ти знаєш, що не маєш достатніх навичок, досвіду,

or qualified enough to justify being there,

кваліфікації, що дали б тобі право бути тут,

yet you are there,

але ж ти вже тут,

and you have to figure a way out,

і маєш знайти вихід,

because you can't just get out.

бо не можеш просто піти.

It's not a fear of failure,

Це не страх невдачі,

and it's not a fear of being unable to do it.

і не страх, що ти неспроможний щось зробити.

It's more a sensation of getting away with something,

Радше, це відчуття, що тобі щось сходить з рук,

a fear of being discovered,

страх бути викритим,

that at any time, someone is going to figure this out.

що у будь-який момент хтось зрозуміє це.

And if they did figure it out,

І якщо вони тебе розкусять,

you'd honestly think, "Well, that's fair enough, actually."

ти щиро подумаєш: "Ну що ж, це цілком справедливо".

(Laughter)

(Сміх)

One of my favorite writers, Neil Gaiman, put it so beautifully

Один із моїх улюблених письменників, Ніл Гейман, так красиво висловив це

in a commencement address he gave at a university, called "Make Good Art."

у напутній промові "Твори чудово!", з якою виступив в університеті.

I want to make sure I get his quote correct.

Хочу переконатись, що процитую правильно.

"I was convinced that there would be a knock on the door,

"Я був впевненим, що одного дня у двері постукає

and a man with a clipboard would be there to tell me that it was all over,

чоловік з папкою в руках і скаже, що все, кінець,

that they'd caught up with me,

мене викрито,

and that I would now have to go and get a real job."

і тепер мені доведеться йти на справжню роботу."

Now, when there's a knock on my door,

Зараз, коли я чую стукіт у двері,

I still feel like some sort of dark-suited clipboard man is going to be there

я все ще очікую побачити там чоловіка з папкою в темному костюмі,

to tell me that my time is kind of up.

який скаже, що я вже своє відспівав.

And being a crap cook,

І, враховуючи, що я жахливо готую,

I'm quite relieved when it's just someone with a pizza for the kids.

яке ж полегшення, що це просто доставка піци для дітей.

(Laughter)

(Сміх)

But it's important to note that it's not all bad.

Але важливо відмітити, що це не так вже й погано.

There's a lot of goodness, I think, in those feelings.

Вважаю, що в цих відчуттях багато хорошого.

And this isn't some sort of motivational-poster type talk,

І це не мотиваційна промова з плакату,

a "Begin it now."

типу "Почни зараз!".

It's more of an introspection into my own experiences of impostor syndrome,

Це, радше, аналіз мого власного досвіду синдрому самозванця,

and how I've tried to learn to harness them

спроб приборкати його

and turn them into some sort of a force for good.

і перетворити у позитивний ресурс.

And a great example of those experiences

Чудовий приклад такого досвіду –

is in the early days of Atlassian's history.

початок діяльності компанії Atlassian.

We were about four years old, and we had about 70 employees.

Нам було близько чотирьох років, ми мали приблизно 70 працівників.

And at the advice of our auditors --

І аудитори порадили –

most good stories start with advice from an auditor --

а багато хороших історій починаються з порад аудитора –

(Laughter)

(Сміх)

we entered the New South Wales Entrepreneur of the Year competition.

взяти участь у змаганні "Підприємець року" Нового Південного Уельсу.

Now, we were surprised when we won

І на превеликий подив,

the New South Wales Entrepreneur of the Year

ми перемогли у конкурсі

in the young category for entrepreneurs under 40.

в категорії молодих підприємців до 40 років.

There were eight categories.

Всього було вісім категорій.

And so surprised, in fact,

Я був так здивований,

having looked at the list of people we were up against,

адже, побачивши список наших конкурентів,

I didn't even turn up to the awards ceremony.

навіть не прийшов на церемонію нагородження.

So Scott collected the gong by himself.

Тож Скотт сам отримав нагороду.

And then we traveled off to the national awards.

Далі ми переходили на національний рівень.

I thought I should probably turn up to those.

Я подумав, що, мабуть, варто туди сходити.

So we rented some suits,

Отже, ми взяли напрокат костюми,

I invited a girl that I had just met --

я запросив дівчину, з якою щойно познайомився –

we'll get to her in a second --

до неї ми скоро повернемось –

(Laughter)

(Сміх)

and off we went to the big black-tie gala.

і ми вирушили на урочисте святкування.

Now, our surprise turned to shock

Наше здивування перетворилось у шок,

in the first award of the night, the young category,

коли у першій номінації, молодшій категорії,

when we beat all of the other states

ми обійшли всі інші штати

and won the Australian Young Entrepreneur of the Year.

та виграли у конкурсі "Молодий Підприємець року Австралії".

When the shock had worn off,

Коли ми відійшли від шоку,

we got a lot of champagne to the table and the party began,

ми замовили багато шампанського, і почали святкувати,

переконані, що на цьому церемонія для нас завершена.

and the night was surely over.

We were having a royally great time.

Ми по-королівськи проводили час.

Fast-forward to the last award of the night,

Отже, перемотаємо плівку до останньої нагороди вечора.

and our shock turned into everybody's shock

Наш шок перетворився у загальний шок,

when we won the Australian Entrepreneur of the Year

коли серед усіх категорій ми перемогли у номінації

against all of the other categories.

"Підприємець року Австралії".

Тепер вже шоковані були всі.

Now, so shocked was everybody else, in fact,

Коли ведучий, гендиректор Ernst and Young,

that the announcer, the CEO of Ernst and Young,

відкрив конверт,

opened the envelope,

and the first words out of his mouth were, "Oh my God."

його першими словами було: "О Господи."

(Сміх)

(Laughter)

And then he reset himself and announced that we had won.

Та він опанував себе і таки оголосив, що перемогли ми.

(Laughter)

(Сміх)

Так ми дізнались, що глибоко влипли.

So we knew we were in way too deep.

And from there, the water got a lot deeper,

А далі влипли ще глибше,

because we jetted off to Monte Carlo

бо рвонули у Монте Карло

to represent Australia in the World Entrepreneur of the Year

захищати честь Австралії у світовому конкурсі "Підприємець року"

against 40 other different countries.

серед сорока країн.

Now, in another rented suit, I was at one of the dinners

І ось, у іншому взятому напрокат костюмі, на одному з бенкетів,

and sitting next to a lovely man called Belmiro de Azevedo,

я сиджу поряд з милим чоловіком на ім'я Бельміро де Асеведо,

who was the winner from Portugal.

переможцем з Португалії.

Total champion.

Абсолютний чемпіон.

At 65, he had been running his business for 40 years.

У свої 65 він мав сорокарічний досвід ведення бізнесу.

He had 30,000 employees.

Мав 30 000 робітників.

Don't forget, at the time, we had 70.

Пам'ятаєте, тоді у нас було 70.

And he had four billion euro in turnover.

Його щорічний обіг складав 4 мільярди євро.

Після кількох келихів вина,

And after a couple of wines,

I remember admitting to him that I felt that we did not deserve to be there,

пам'ятаю, я поділився з ним відчуттям, що я не заслуговую бути тут,

that we were well out of our depth,

що ми далеко не на своєму місці,

and at some time, someone was going to figure this out

і що рано чи пізно, хтось це зрозуміє

and send us home to Australia.

і відправить нас додому в Австралію.

And he, I remember, just paused and looked at me

Пам'ятаю, як він зупинився, подивився на мене

and said that he felt exactly the same way

і сказав, що почувається точно так само,

and that he suspected all the winners were feeling that way,

та й усі переможці, на його думку, теж.

Не знаючи ні Скотта, ні мене, і зовсім нічого не тямлячи у технологіях,

and that despite not knowing Scott or I or really anything about technology,

he said that we were obviously doing something right

він сказав, що ми, очевидно, робимо гарну справу

and should probably just keep going.

і нам варто продовжувати.

(Сміх)

(Laughter)

Це стало для мене відкриттям Америки з двох причин.

Now, this was a pretty big light bulb moment for me for two reasons.

По-перше, я зрозумів, що інші почуваються так само.

One, I realized that other people felt this as well.

And two, I realized it doesn't go away with any form of success.

По-друге – усвідомив, що це не минає, якого б успіху ти не досяг.

I had assumed that successful people didn't feel like frauds,

Я ж думав, що успішні люди не почуваються шарлатанами,

and I now know that the opposite is more likely to be true.

а тоді зрозумів, що все навпаки.

And this isn't just a feeling that I have at work.

І це стосується не лише роботи.

В моєму особистому житті це теж буває.

It happens in my personal life, too.

In the early days,

Якось, на початку,

I was flying back and forth to San Francisco every week for Atlassian,

я щотижня літав у Сан-Франциско і назад у справах Atlassian.

Назбиравши багато бонусів за часті перельоти,

and I racked up a lot of frequent flyer points

and got access to the Qantas business lounge.

я отримав доступ до бізнес зали Qantas.

Now, if there's ever a place that I don't belong ...

Там-то мені точно не місце.

(Laughter)

(Сміх)

Заходжу я туди у шортах чи джинсах і футболці,

It doesn't help when I walk in and they generally look at me in shorts and jeans,

or jeans and a T-shirt, and say, "Can I help you, son? Are you lost?"

а на мене дивляться й питають: "Синку, потрібна допомога? Ти загубився?"

But anyway, sometimes life happens in the Qantas lounge

Але доля може знайти тебе і в залі Qantas,

when you'd least expect it.

One morning, over a decade ago,

коли найменше цього очікуєш.

Якось зранку, більше 10 років тому,

I was sitting there on my regularly weekly commute,

я сидів там, чекаючи щотижневого рейсу.

and a beautiful woman from way out of my league

Красива жінка, не мого польоту птаха,

walked into the Qantas lounge and continued walking straight up to me

зайшла у зал Qantas та підійшла прямо до мене,

переплутавши мене з кимось.

in a case of mistaken identity.

She thought I was someone else,

Вона сприйняла мене за іншого,

so in this case, I actually was an impostor.

тож у цьому випадку я справді був самозванцем.

(Laughter)

(Сміх)

But rather than freeze as I would have historically done

Але замість того, щоб закам'яніти, як раніше,

or chivalrously maybe informed her of her error,

чи по-лицарськи повідомити їй про помилку,

I just tried to keep the conversation going.

я просто намагався підтримати розмову.

(Laughter)

(Сміх)

Так маячня австралійського хлопця перетворилась у крок назустріч

And classic Australian bullshit became some sort of forward movement

and a phone number.

і номер телефону.

And I took that girl to the awards ceremony a couple of months later.

Цю дівчину я запросив на церемонію нагородження за кілька місяців.

And more than a decade later,

І зараз, більш як за десятиліття,

I'm incredibly happy that she is now my wife,

я неймовірно щасливий, що вона – моя дружина,

and we have four amazing children together.

і у нас четверо чудових дітей.

(Applause)

(Оплески)

But you'd think that when I wake up every morning,

Та ви ж не думаєте, що прокинувшись щоранку

I wouldn't roll over and look at her and think, "She's going to say,

я не дивлюсь на неї в очікуванні: "Ось зараз вона скаже:

"Ти хто такий, і хто дав тобі право на цей бік ліжка?"

'Who are you, and who gave you that side of the bed?'

(Laughter)

(Сміх)

'Get out of here.'"

"Забирайся звідси."

But she doesn't.

Але вона так не каже.

And I think she sometimes feels the same way.

Думаю, іноді вона почувається так само.

And apparently, that's one of the reasons

І очевидно, що це одна із запорук

that we'll likely have a successful marriage.

нашого щасливого сімейного союзу.

You see, in researching this talk,

Розумієте, готуючись до промови,

I learned that one of the attributes of the most successful relationships

я дізнався, що одна з ознак найуспішніших стосунків –

те, що обидва партнери почуваються

is when both partners feel out of their league.

They feel that their partner is out of their league.

не гідними один одного,

почуваються самозванцями.

They feel like impostors.

And if they don't freeze, and they're thankful,

Якщо вони не закам'яніють, будуть вдячними,

and they work harder and they stretch to be the best partner they can,

докладатимуть зусиль, щоб бути найкращим партнером,

їх стосунки будуть міцними.

it's likely to be a very successful relationship.

Тож, якщо ви зловили це відчуття – не кам'янійте.

So if you have this feeling, don't freeze.

Try to keep the conversation going,

Пробуйте підтримати розмову,

навіть якщо вас прийняли за іншого.

even if she thinks that you're somebody that you're not.

(Сміх)

Now, feeling like, or people thinking I'm someone I'm not

Зараз відчуття, що люди вважають мене тим, ким я не є,

actually happens quite frequently.

трапляється досить часто.

A great example from my more recent past,

Чудовий приклад із недавнього.

a few months ago, I was up late at night with one of my kids,

Кілька місяців тому я сидів пізно вночі зі своєю дитиною

and I saw something on Twitter

і побачив у Твіттері заяву Tesla,

about Tesla saying that they could solve

що вони могли би вирішити

South Australia's rolling series of power crises

низку енергетичних криз Південної Австралії

однією своєю великою промисловою батереєю.

with one of their large industrial batteries.

Не довго думаючи, я написав кілька твітів,

Without thinking, I fired off a bunch of tweets,

challenging them and saying were they really serious about this.

кинув їм виклик, спитав, чи вони це серйозно кажуть.

And in doing so, I managed to kick a very small rock

Так я скинув маленький камінчик

off a very big hill

з величезної гори,

that turned into an avalanche that I found myself tumbling in the middle of.

що перетворився на лавину, яка поглинула мене.

Бо вже за кілька годин, Ілон відповів мені,

Because you see, a few hours later, Elon tweeted me back and said

що все абсолютно всерйоз,

that they were deadly serious,

that within a hundred days of contract signing,

що протягом 100 днів після підписання угоди

вони встановлять установку потужністю 100-мегават-годин,

they could install a 100-megawatt-hour facility,

which is a giant battery of a world-class size,

гігантську батарею світового класу,

одну з найбільших на планеті.

one of the biggest ever made on the planet.

And that's when all hell really broke loose.

І понеслось.

Впродовж наступних 24 годин усі найбільші ЗМІ

Within 24 hours, I had every major media outlet

писали мені повідомлення і листи, щоб зв'язатись зі мною,

texting and emailing and trying to get in contact with me

to get opinion as some sort of "expert" in energy.

аби дізнатись думку "експерта" з енергетики.

(Laughter)

(Сміх)

Now, at the time, I couldn't really have told you the difference

А я ж у той момент не міг навіть пояснити різницю

between a one-and-a-half-volt AA battery that goes in my kids' toys

між півторавольтовою батарейкою з іграшок моїх дітей

та промисловою батареєю потужністю 100-мегават-годин,

and a 100-megawatt-hour industrial-scale battery facility

that goes in South Australia

що може подолати енергетичну кризу

that could potentially solve their power crisis.

у південній Австралії.

I was now feeling a chronic case of impostor syndrome,

Це вже хронічний синдром самозванця,

(Laughter)

(Сміх)

and it got truly bizarre.

Дивина, та й годі.

And I remember thinking to myself,

Пам'ятаю, як я думав:

"Shit. I've kind of started something here and I can't really get out.

"От лайно, я заварив кашу, з якої не можу вибратись.

If I abandon the situation,

Якщо я здамся,

I'm going to sort of set back renewables in Australia

то стану на заваді розвитку відновлювальної енергетики Австралії

and maybe just look like a complete idiot

і, мабуть, виглядатиму повним ідіотом

because of my idiocy on Twitter."

через свої дурощі в Твіттері."

So I thought the only thing I could do

На мою думку, єдине, що мені лишалось,

was to try not to freeze and to try to learn.

це спробувати не заціпеніти і вчитись.

So I spent a week

Тож наступний тиждень я провів,

trying to learn everything I could about industrial-scale batteries

намагаючись дізнатись усе про промислові батареї,

and the electricity grid and renewables and the economics of all of this

електромережі, відновлювальну енергетику та економічні аспекти цього,

і чи здійсненна взагалі ця пропозиція.

and whether this was even a feasible proposal.

I talked to the chief scientist, I talked to the CSIRO,

Я розмовляв з провідними науковцями, CSIRO,

had multiple ministers and premiers trying to give me their side of the story

а численні міністри та чиновники ділились власним баченням

from both sides of the aisle.

з різних сторін.

I managed to exchange tweets with the prime minister.

Мені вдалось обмінятись твітами з прем'єр-міністром.

Я навіть зміг справити враження, скажемо так,

I even managed to pull off a passing impression, let's say,

експерта з енергетики на ABC Lateline.

of an energy expert on ABC Lateline.

(Laughter)

(Сміх)

But as a result of all this,

Але в результаті

South Australia did put out a battery tender,

Південна Австралія оголосила тендер на батареї

and they had more than 90 applications for that battery tender.

і отримала більше 90 заявок.

And the national conversation over a period of a few months

А національна розмова за кілька місяців

moved from the sort of theatrical lumps of coal in the parliament

від театральної "роздачі лозин" у парламенті

to discussing kind of which industrial-scale battery chemistry

перейшла до обговорення найкращого хімічного складу

для створення відновлювальних батарей промислового масштабу.

was the best for building large-scale renewable batteries.

So I think that the important lesson is by that time in my life,

На той момент мій урок був таким:

I knew well that I was an impostor.

я добре знав, що я самозванець.

I knew I was miles out of my depth.

Я знав, що я далеко не на своїй території.

But instead of freezing, I tried to learn as much as I could,

Але, замість того, щоб заціпеніти, я спробував дізнатись якнайбільше,

motivated by my fear of generally looking like an idiot,

бо боявся виглядати цілковитим ідіотом,

and tried to turn that into some sort of a force for good.

і намагався направити це на благо.

So one of the things I've learned

Одним із моїх відкриттів було те,

is that people think successful people don't feel like frauds.

що ніхто не думає, ніби успішні люди почуваються самозванцями.

But I think, especially knowing a lot of entrepreneurs,

Але, спілкуючись із підприємцями, я бачу,

the opposite is more likely to be true.

що правда, швидше, у протилежному.

But the most successful people I know don't question themselves,

Однак найуспішніші люди, яких я знаю, не сумніваються у собі,

but they do heavily question, regularly question, their ideas

проте часто і серйозно сумніваються

у своїх ідеях та знаннях.

and their knowledge.

They know when the water is way too deep,

Вони знають, коли копнули занадто глибоко,

і не бояться просити поради.

and they're not afraid to ask for advice.

Вони не бачать у цьому нічого поганого,

They don't see that as a bad thing.

And they use that advice to hone those ideas, to improve them

а користуються порадами, аби відточити ідеї, покращити їх

і навчитись.

and to learn.

And it's OK to be out of your depth sometimes.

Нормально іноді бути не на своїй території.

Зі мною це часто трапляється.

I'm frequently out of my depth.

It's OK to be out of your depth.

Нормально заходити задалеко,

It's OK to be in a situation where you just can't push the eject button,

і потрапляти у ситуації, з яких просто не можеш катапультуватись,

поки ти в них не завмираєш,

so long as you don't freeze,

so long as you harness the situation, don't be paralyzed

доки приборкуєш ситуацію, не кам'яній,

and try to turn it into some sort of a force for good.

а намагайся обернути її на краще.

And it's important that I say "harness" here,

Я наголошую на слові "приборкати",

because this isn't sort of pop-psychology BS

адже для мене це не пусті теревені із поп-психології

about conquering impostor syndrome for me.

про подолання синдрому самозванця.

It's merely about being aware of it.

Це про його усвідомлення.

In fact, I'm extremely aware of feeling like an impostor right now,

Насправді, я дуже чітко усвідомлюю, що почуваюсь самозванцем просто зараз,

as I'm up here, some sort of pseudo-expert

стоячи перед вами у ролі псевдо-експерта

on a feeling that I couldn't even put a name to a few months ago,

з відчуття, якому навіть не міг підібрати назву ще кілька місяців тому,

when I agreed to do this talk.

коли погодився на цю промову.

Which, if you think about it, is kind of the point, isn't it?

Але, якщо так подумати, у цьому й сенс, чи не так?

(Laughter)

(Сміх)

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)