How to get serious about diversity and inclusion in the workplace | Janet Stovall | TED

Перекладач: Natalia Futerko Утверджено: Valeriia Makeionok

Everybody has that one friend --

Кожен має такого друга чи подругу -

you know, the single-minded one,

знаєте, таких зациклених,

the one who, no matter what the question is,

які на будь-яке запитання

always finds a way to make the answer whatever it is she's single-minded about.

завжди знаходять спосіб звести відповідь до того, на чому вони зациклені.

I'm that friend.

Я така подруга.

(Laughter)

(Сміх)

And the thing that I'm single-minded about

Я завжди зводжу відповідь

is racism.

до расизму.

If someone were to ask me, "So, Janet, got any plans for the 4th of July?"

Якби мене хтось запитав: "Джанет, маєш якісь плани на 4 липня?"

I'm subject to answer, "Yeah, I'm going to binge-watch 'Roots.'"

Я відповім: "Ага, я збираюся передивитися всі серії 'Коріння'."

(Laughter)

(Сміх)

Or if they said, "Janet, I've got a joke for you:

Або якби мені сказали: "Джанет, у мене для тебе анекдот:

Why'd the chicken cross the road?"

Чому курча перейшло дорогу?"

"Uh, was it a black chicken?

"А це чорне курча?

Probably gentrification."

Напевно джентрифікація".

(Laughter)

(Сміх)

(Applause)

(Оплески)

But for me, single-mindedness is not just caring about something.

Для мене зацикленість - це не просто зацікавлення чимось.

It's caring about something enough to do something about it.

Це зацікавлення, яке призводить до дії.

It's not just thinking, it's doing.

Тут йдеться не просто про думки, а про дії.

It's not just praying, it is moving your feet.

Тут йдеться не про молитви, а про рух уперед.

And the reason I'm single-minded about racism is because I know

Я зациклена на расизмі тому, що знаю:

single-mindedness can destroy it.

зацикленість може зруйнувати його.

I learned that many, many years ago.

Я зрозуміла це дуже багато років тому.

Back in 1984, I was a junior at Davidson College

У далекому 1984 я була студенткою Девідсонського коледжу,

in Davidson, North Carolina.

у Девідсоні, Північній Кароліні.

Now, Davidson is a little-bitty town,

Девідсон - крихітне містечко,

Southern town, split by railroad tracks,

південне містечко, розділене залізничними коліями,

with white Davidson on one side, black Davidson on the other side,

білий Девідсон із однієї сторони, темний Девідсон із іншої.

and, as black students lived on the white side of the tracks,

Оскільки темношкірі студенти жили на білій частині колій,

we got used to being stopped in downtown and asked for ID,

нас могли зупинити в центрі й попросити документ, що засвідчує особу,

until the police memorized our faces.

поки поліція не запам'ятала наші обличчя.

But fortunately, that didn't take too long,

Але, на щастя, це не тривало довго,

because out of 1,200 students, only 52 of us were black.

тому що з 1200 студентів тільки 52 були темношкірими.

There was one black professor

Був один темношкірий професор

and one black assistant dean.

і один темношкірий асистент декана.

Things weren't a lot better on campus.

Не краще було й у кампусі.

Well, I wasn't OK with this.

Що ж, мені це не подобалося.

And so, I started writing things.

Тому я почала писати.

And then I started yelling things.

А потім я стала кричати про це.

And after about three years of that,

Десь через три роки

I got tired.

я втомилася.

So I decided to write one more thing;

Тому я вирішила написати ще дещо.

I wrote something called "Project '87."

Я створила "Проєкт '87".

Project '87 was really just a challenge to Davidson:

"Проєкт '87" був великим викликом для Девідсона:

in three years, by 1987,

за три роки, до 1987,

enroll 100 black students,

набрати 100 темношкірих студентів,

hire 10 black professors,

запросити 10 темношкірих професорів,

create five Black Studies classes

ввести п'ять курсів лекцій з африканістики

and hire one black dean.

і запросити одного темношкірого декана.

It didn't seem particularly revolutionary,

Це не виглядало надто революційно,

but what was different about it was,

але незвичайним було те,

we also challenged Davidson to say that if you don't do this,

що ми також кинули виклик Девідсону, і сказали: "Якщо ви не зробите цього,

we will question your commitment to diversity.

то ми поставимо під сумнів вашу прихильність до рівноправ'я."

It was a real problem.

Це було справжньою проблемою.

We put some real numbers to it.

Ми навели реальні цифр.

We gave them some real consequences.

Ми показали реальні наслідки.

Well, the campus went absolutely nuts.

Що ж, кампус просто шаленів.

But fortunately, in the middle of this,

Але, на щастя, посеред усього цього,

Davidson got a new president,

Девідсон отримав нового президента,

and that president was single-minded about racism, too.

і той президент був також зациклений на расизмі.

And so, he created a task force

Тому він створив робочу групу,

to address the issues in Project '87.

щоб вирішити проблеми "Проєкту '87".

And several months after that,

Кілька місяців потому

we produced a 77-page report.

ми створили доповідь на 77 сторінок.

That report was the foundation for all the change that came after it.

Ця доповідь стала основою тих змін, які відбулися пізніше.

Now, I wasn't there to see that change,

Мені не судилося побачити тих змін,

because, actually, in 1985,

тому що, власне, у 1985 році

I graduated.

я закінчила коледж.

(Applause)

(Оплески)

You are looking at the three happiest people on the planet that day,

Ви бачите трьох найщасливіших людей на планеті в той день,

because I am leaving.

бо я покидаю коледж.

(Laughter)

(Сміх)

However, the change did happen,

Проте, зміни таки відбулися,

and today, there are 185 black students,

і сьогодні там 185 темношкірих студентів,

there are 16 black or multiracial professors,

16 темношкірих чи різнорасових професорів,

there are four black deans,

чотири темношкірих декани,

and there's an entire degree-granting Africana Studies Department.

а також ціла кафедра африканістики, на якій можна отримати науковий ступінь.

(Applause)

(Оплески)

Project '87 changed Davidson.

"Проєкт '87" змінив Девідсон.

But it also changed me, because what it taught me

А ще він змінив мене, бо я дізналася,

was there's a lot of power in single-mindedness.

що зацикленість має велику вагу.

Well, today, I'm an executive speechwriter

Що ж, сьогодні я - старший спічрайтер

for one of the biggest companies in the world.

однієї з найбільших компаній у світі.

It's a profession that is 92 percent white and predominantly male,

Це професія, в якій працюють 92% білошкірих, в основному чоловіки,

which makes me a little bit of a unicorn.

що робить мене представницею вимерлого виду.

But I'm a single-minded unicorn.

Але я зациклена представниця.

(Laughter)

(Сміх)

So the thing about speech writing is, it's very personal.

Якщо взяти спічрайтерство, то воно дуже особисте.

So I spend a lot of time in deep conversation

Тому я проводжу чимало часу, розмовляючи

with the CEO and senior executives,

з директорами організацій та вищим керівництвом.

and a lot of times those conversations turn to diversity and inclusion,

Часто ці розмови зачіпають різноманіття й інклюзію,

which, of course, I'm always happy to talk about.

про що я, звичайно ж, завжди рада поговорити.

But after quite a few of these conversations,

Але після кількох таких розмов

I've come to a conclusion:

я дійшла висновку:

I believe that business is in a position to do something

я переконана, що бізнес у стані зробити те,

that no other entity can do.

чого не може зробити жодна організація.

Business can dismantle racism.

Бізнес може викоренити расизм.

Now, colleges can't do it.

Коледжам це не під силу.

There aren't but 5,000 of them in the United States

Їх лише 5000 у Сполучених Штатах,

and only 20 million students enrolled.

і навчаються там тільки 20 мільйонів студентів.

Church can't do it, either --

Церква теж не може -

only 35 percent of us go on a regular basis,

лише 35% із нас ходять туди постійно,

and when we do,

а коли і йдемо,

eleven o'clock Sunday morning is "the most segregated hour" in America.

то 11 година недільного ранку стає "найсегрегаційнішою годиною" в Америці.

But business?

Але бізнес?

There are a 162 million people in the US workforce alone --

Тільки серед американських робочих ресурсів є 162 млн. людей

people of all races,

різних рас,

united in the spirit of wanting a paycheck and having to show up to get it.

об'єднаних бажанням отримати зарплату та необхідністю з'явитися, щоб отримати її.

(Laughter)

(Сміх)

Now, I'm aware that diversity is bigger than race,

Зараз я усвідомлюю, що різноманіття - це щось більше, ніж раса,

and racism is bigger than America.

а расизм - щось більше, ніж Америка.

But racial discrimination is the most prominent form,

Але расова дискримінація - найпомітніша форма,

and Lord knows America is the absolute best at it.

і Бог знає, що Америка тут лідирує.

So what if, though, what if

А, якби, дійсно, якби

we worked in diverse and inclusive environments

ми працювали у різноманітних й інклюзивних середовищах,

that we had something to do something with?

і мали б щось, що нас пов'язувало?

And since we spend one-third of our lives at work,

І оскільки ми проводимо одну третю свого життя на роботі,

what if we did that with people who didn't look like us?

що, якби ми налагодили контакт із людьми, які не схожі на нас?

I think the world would be a totally different place outside of work.

Думаю, світ поза роботою був би зовсім іншим.

That can happen if business gets single-minded about racism.

Таке може статися, якщо бізнес зациклиться на расизмі.

But the question is: How is that supposed to happen?

Але виникає запитання: як це має статися?

Well, I think there are three things that business can borrow from Project '87:

Що ж, думаю, існує три речі, які бізнес може запозичити з "Проєкту '87":

real problems,

реальні проблеми,

real numbers,

реальні цифри,

real consequences.

реальні наслідки.

Like it or not,

Подобається це вам чи ні,

diversity is not really a problem for business -- yet.

сьогодні різноманіття, насправді, не проблема бізнесу.

I mean, it's a nice thing to have, it's the right thing to do,

Дійсно, це те, що варто робити,

but for decades, we've been trying to make the case

але протягом десятиліть, ми намагалися показати,

that diversity fuels innovation and customer insight.

що різноманіття сприяє інноваціям і дозволяє вивчити клієнта.

I mean, at this point, it's kind of a no-brainer,

Я маю на увазі, на перший погляд, це елементарно,

a little bit like hearing a smoke alarm going off

ніби чуєш пожежну сигналізацію,

and standing with your hand on the hot door,

тримаючись рукою за гарячі двері,

waiting for some data to tell you that your house is on fire.

та все ж чекаєш даних, які підтвердять, що твій будинок у вогні.

Because the data is already there.

А дані перед тобою.

Ethnically diverse companies perform 33 percent better than the norm.

Етнічно різноманітні компанії справляються на 33% краще, ніж звичайні компанії.

Forbes's best workplaces for diversity enjoy 24 percent higher revenue growth.

Згідно Forbes, місця, де етнічне розмаїття багате, мають + 24% прибутку.

And yet, here we are in 2018,

Та все ж, ось ми у 2018,

and there are only three black CEOs in the Fortune 500.

а у Fortune 500 лише троє темношкірих керівників.

And if your name is Molly or Connor,

Та якщо ваше ім'я Моллі чи Коннор,

you've got a 14 percent better chance of getting a callback on your resume

то у вас на 14% більше шансів отримати відповідь на своє резюме,

than if your name is Shanice or DeShawn.

ніж якщо вас звати Шаніс чи Дішон.

And all of this, despite the fact that by 2045,

І все це, незважаючи на той факт, що до 2045 року

America is projected to be a minority-majority country.

Америка планує стати міноритарно-мажоритарною країною.

Here's the thing:

Ось у чому справа:

the business case for diversity, as it stands today,

таке економічне підгрунтя для різноманіття, яким воно є сьогодні,

doesn't really speak to any problem.

насправді не вирішує проблем.

And the only way business is going to get single-minded

Єдиний спосіб для бізнесу стати зацикленим

about racial diversity

на расовому різноманітті -

is if it has a problem that is urgent and relative to somebody

це виникнення термінової проблеми, яка стосуватиметься всіх,

other than people of color.

окрім кольорових людей.

I got one:

У мене є одна ідея:

How about employees and customers?

а як щодо роботодавців і покупців?

Because no matter what business you're in,

Тому що незалежно від того, який ваш бізнес,

you're going to need those, right?

вони вам потрібні, правда ж?

Well, let's talk about some real numbers.

Отож, давайте поговоримо про реальні цифри.

If you have employees and customers, wouldn't it make sense

Давайте візьмемо робітників та клієнтів. Хіба не важливо,

if they looked a little bit like the people that work for you?

щоб вони були хоч трохи схожі на людей, які працюють на вас?

So if that's the case, maybe your employee base should be 13 percent Black

Якщо це так, можливо, база ваших робітників повинна бути на 13% темношкірою

and 18 percent Hispanic,

і на 18% латиноамериканською,

because that's what the population looks like.

тому що саме так виглядає населення.

Maybe that's what your customer base looks like.

Можливо, так виглядає ваша база покупців.

But let's be clear:

Але скажімо прямо:

diversity and inclusion are not the same things.

різноманіття й інклюзія - не одне й те саме.

Diversity is a numbers game.

Різноманіття - гра з цифрами.

Inclusion is about impact.

В інклюзії важливий вплив.

Companies can mandate diversity,

Компанії диктують різноманіття,

but they have to cultivate inclusion.

але вони повинні культивувати інклюзію.

And if inclusion is what you're after,

І якщо інклюзія - це те, чого ви прагнете,

you've got to calculate some slightly different numbers.

ви повинні врахувати різні цифри.

How about 30 percent?

Як щодо 30%?

Because that's the point that research shows

Саме на цьому рівні, як показують дослідження,

at which the voices of minorities actually begin to be heard.

починають прислухатися до голосів меншості.

If you want a real problem,

Якщо вам потрібна реальна проблема,

you're going to need real numbers to fix it,

вам знадобляться реальні цифри,

and if you're not willing to set real numbers,

а якщо ви не готові до реальних цифр,

then maybe you're not real serious about diversity and inclusion.

тоді, можливо, ви й не надто прагнете різноманіття й інклюзії.

That brings me to my third point:

Це підводить мене до третього пункту:

real consequences.

реальні наслідки.

Think about this:

Подумайте про це:

when salespeople forget what they're doing and don't come up with their numbers,

коли торговці забувають, що вони роблять, і не забезпечують необхідних цифр,

what do we do?

що ми робимо?

We give them a little time, maybe we give them some training.

Ми дамо їм трохи часу, можливо, відправимо на тренінг,

But then if they don't hit those numbers eventually,

Але, тоді, коли вони не досягають тих цифр,

we fire them.

звільняємо їх.

However, when you start talking about diversity and inclusion,

Проте, коли ми починаємо говорити про різноманіття й інклюзію,

we use terms like "accountability."

то використовуємо поняття "відповідальність".

And maybe we scold, and maybe we hold back an incentive or two.

Ми бурчимо, утримуємо виплати або пільги.

But you know what the best incentive is?

А ви знаєте, який найкращий стимул?

A job.

Робота.

And you know what the best disincentive is?

А знаєте, який найкращий антистимул?

Losing it.

Її втрата.

So if companies really want accountability,

Тому, якщо компаніям справді потрібна відповідальність,

they should assume that that is a given.

вони повинні стати її гарантом.

Consequences are what happen when you don't do what you're accountable for.

Наслідки - це те, що стається, коли ви не робите те, за що відповідаєте.

Imagine this:

Уявіть таке:

imagine a place where people of all colors and all races

уявіть місце, в якому люди всіх кольорів і всіх рас

are on and climbing every rung of the corporate ladder;

можуть піднятися на будь-яку сходинку корпоративних сходів;

where those people feel safe -- indeed, expected --

де такі люди почуваються у безпеці там, де це очікується, -

to bring their unassimilated, authentic selves to work every day,

щодня приходять на роботу як неасимільовані, аутентичні особистості,

because the difference that they bring is both recognized and respected.

тому що відмінності, які вони привносять, визнаються і поважаються.

And imagine a place where the lessons we learn about diversity at work

Та уявіть собі місце, де знання, отримані завдяки різноманітності на роботі,

actually transform the things we do, think and say outside of work.

насправді змінюють те, що ми робимо, думаємо чи говоримо поза роботою.

That is what happens if we all work together

Саме це відбувається, якщо ми працюємо разом,

to fix what's broken.

виправляючи те, що зламано.

That is what happens if we stop praying for change to happen

Ось що станеться, якщо ми перестанемо тільки молитися про зміни,

and actually start moving our feet to making it.

а дійсно почнемо рухатися до їх здійснення.

That is the power of single-mindedness.

У цьому й полягає сила зацикленості.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)