The intangible effects of walls | Alexandra Auer

Transcriber: Joseph Geni Reviewer: Camille Martínez

Перекладач: Valeriia Makeionok Утверджено: Inna Fedorenko

Humankind loves to build walls.

Людство любить будувати стіни.

Have you ever noticed that?

Ви коли-небудь це помічали?

We build walls for everything:

Ми створюємо стіни для всього:

for shelter, for protection, for privacy.

для притулку, захисту та усамітнення.

Over the past 70 years,

За останні 70 років

the number of barriers between countries has doubled.

кількість бар'єрів між країнами удвічі збільшилась.

Наразі стін більше, ніж наприкінці Другої світової війни,

Right now, there are more walls than at the end of the Second World War,

more than during the Cold War.

більше, ніж в період Холодної війни.

Growing up in Germany,

Зростаючи в Німеччині, я вважала падіння Берлінської стіни

the fall of the Berlin Wall always felt to me

like the introduction of a new world, a world without barriers.

вступом у новий світ, у світ без перешкод.

But since the attacks of 9/11,

Але після терористичних атак 11 вересня

the construction has experienced an extreme rise.

темпи будування пришвидшились.

Since then, the amount has doubled,

З тих пір їх кількість збільшилась вдвоє —

with about 30 new structures that were planned or built.

були запроектовані або побудовані близько 30 нових типів.

Walls and fences are often built with the intention of security,

Стіни та огорожі часто будуються з метою захисту,

security from another group of people,

захисту від іншої групи людей,

від злочинів, від нелегальної торгівлі.

from crime, from illegal trades.

But walls and fences only provide us with a feeling of security,

Але стіни і огорожі дають тільки відчуття безпеки,

which is different from real security.

що, зазвичай, не є синонімом справжньої безпеки.

Even though they might make us feel safe,

Не дивлячись на відчуття безпеки, яке йде від них,

the structures themselves can't protect us.

самі будівлі не здатні нас захистити.

Instead, they do something else:

Замість цього вони роблять дещо інше —

they separate.

вони розділяють.

They create an us and a them.

Вони створюють "нас" та "їх".

They establish an enemy.

Вони визначають ворога.

Walls make us build a second wall in our head, a mental wall.

Стіни змушують нас будувати іншу стіну у нашій голові, психологічну стіну.

And those mental walls slowly make us lose sight

І ті психологічні стіни поступово змушують нас втрачати з поля зору

of all the things we have in common with the people on the other side.

все спільне з людьми по іншу сторону.

The other way around,

І навпаки,

mental walls can grow so strong that they encourage us to build,

психологічні стіни такі міцні, що змушують нас будувати

keep or strengthen physical walls.

та продовжувати зміцнювати фізичні стіни.

Physical and mental walls are closely interlinked,

Фізичні та психологічні стіни взаємопов'язані —

and one almost always comes with the other.

одна практично створюється разом з іншою.

It's a constant cycle:

Це замкнуте коло:

physical walls empower mental walls, and mental walls empower physical walls

фізичні стіни зміцнюють психологічні, і навпаки,

until at one point one part falls away,

доки в якийсь момент одна не впаде,

and the cycle is disrupted.

і цикл не розірветься.

When the Berlin Wall was being built,

Під час спорудження Берлінської стіни

it was hard to tell who the wall was facing,

було важко сказати, від кого ця стіна захищала,

because the people living around it identified as one.

тому що люди по обидва боки відчували себе одним народом.

There was no us and them.

Там не було "нас" та "їх".

There was no others.

Там не було "інших".

During the time of separation,

У період розділення

both sides developed differently and formed individual identities.

дві сторони розвивалися по-різному та виробили свої особливості.

All of a sudden, there was an us and a them.

Несподівано з'явилось "вони" і "ми".

A mental wall was built,

Почала будуватись психологічна стіна,

and when the Berlin Wall fell again in 1989,

і коли Берлінська стіна впала у 1989 р.,

this mental wall in the head of the people stayed.

то ця психологічна стіна залишилась в головах людей.

Східні німці повинні були наново освоюватися у своїй країні,

Eastern Germans had to be reintegrated into their own country,

and even though they didn't have to move places,

Хоча їм не потрібно було переїжджати,

many still today feel like they have never fully arrived.

однак багато відчули, що вони так повністю і не переїхали.

Кінцеві явища психологічної стіни можна виміряти.

Those remaining effects of the mental wall are also measurable.

A study from the Freie University of Berlin in 2005

У 2005-му дослідження Берлінського Вільного університету показало,

shows that even 15 years after the reunification,

що навіть через 15 років після возз'єднання

Germans still believed that cities on the other side of the former wall

німці все ще вірили, що міста по різні сторони від минулої стіни

are further away than they really are.

далі, ніж вони є насправді.

Цікава деталь, вони знайшли зв'язок між політичними поглядами

The interesting thing is that they found a link between political attitude

and estimation of the distance.

та оцінкою дистанції.

Чим більше учасник противився возз'єднанню,

The more a participant was against the German reunification,

the further away they estimated cities to be.

тим більш далекими здавались йому міста.

It's the mental wall which keeps cities on the other side far away,

Саме психологічна стіна віддаляє міста на іншій стороні,

and the higher and stronger this mental wall,

і чим вище та міцніше ця психологічна стіна,

the more difficult they seem to be reached.

тим складнішою видавалась дорога до тих міст.

I tried to repeat this study

Я намагалася повторити дослід

with a group of young Germans who grew up without the wall

з групою молодих німців, які виросли без стіни,

to see if these effects are still measurable nowadays.

щоб подивитися, наскільки ефекти відчутні сьогодні.

And the results show that this generation,

І результати показують, що це покоління,

my generation,

моє покоління,

is just kind of bad at geography in general --

просто не знає географії.

(Laughter)

(Сміх)

East and West.

Захід та Схід.

But in our defense, this could be seen as an improvement, right?

З іншого боку, на це можна поглянути, як на поліпшення, так?

We never experienced the actual wall.

Ми ніколи не зустрічали справжньої стіни.

This physical barrier was never able to make us build a mental wall

Ця фізична перешкода ніколи не могла надихнути нас на створення

in the first place.

психологічної стіни.

I would love to take this as a serious indication

Я була б рада повірити, що це безперечна ознака того,

that there could be a future without a mental wall dividing Germany,

що майбутнє без психологічної стіни, яка розділяє Німеччину, можливе,

but I think we have to face reality:

але ми повинні змиритися з реальністю:

this one wall could be disappearing,

нехай навіть ця стіна зникне,

but in the meanwhile, a billion others are constructed.

але тим часом зводяться мільярди нових стін.

One global trend we are currently experiencing

Один із сучасних глобальних трендів —

is the rise of gated communities.

створення житлових комплексів із охороною.

And in a way, gated communities can be seen the same exact way as countries,

І в якомусь сенсі їх можна вважати тими ж самими країнами,

just on the small scale --

просто в дуже маленькому масштабі.

neighborhoods surrounded by walls and fences

Це райони, оточені парканами

to protect citizens from other citizens --

для захисту громадян від своїх же співгромадян —

and the only difference is, it's by choice.

єдина різниця в тому,

що це відбувається добровільно.

But the physical and mental effects on the people living inside

Але фізичний та добровільний вплив на людей, які живуть усередині,

and the people kept outside

і людей, що залишаються зовні,

are the same,

є однаковим —

separating cities, neighborhoods

розділені міста, райони

and even playgrounds.

та навіть дитячі майданчики.

In the spring of last year, I worked on a design project in Brussels

Весною цього року я працювала над дизайнерським проектом в Брюселлі

at two elementary schools where this was the case.

у двох початкових школах.

Both the schools share an entrance and the schoolyard.

У цих школах один спільний вхід та подвір'я.

У цих школах викладають німецькою мовою.

Both schools teach in Dutch.

But one school is mainly visited by Belgian children,

Але до одної школи, в основному, ходять діти голландців,

and the other school, by immigrant children.

а в іншу діти іммігрантів.

The schools are separated by walls and fences,

Школи розділені стінами та огорожами,

leaving the children no point of interaction

не залишаючи дітям іншого шансу на спілкування,

other than this fence on the schoolyard that separates them.

крім як через огорожу на шкільному подвір'ї.

When I started to work there,

Коли я почала там працювати,

it made me sad to see children having to stand at a fence

мені було сумно дивитись на дітей, які стояли біля паркану,

to talk to their friend on the other side.

щоби поговорити з друзями на іншій стороні.

But what's even worse is that most of the children

Гірше того, більшість дітей

will never get the opportunity to even make a friend on the other side.

ніколи не потоваришують з дітьми на іншій стороні.

School should be the place where children, all children,

Школи мають бути тим місцем, де діти, усі діти,

come together and learn --

збираються разом та вчаться —

learn from the teacher, but more importantly,

вчаться від вчителів, але що більш важливо,

learn from each other.

вчаться один в одного.

And the more diversity, the more there is to learn.

І чим більше різноманітності, тим більше джерел знань.

In fact, school might be the only time in our lives

Насправді, школа, можливо, єдиний час у житті,

where establishing a contact despite social differences is even possible.

де встановлення контакту, незважаючи на різницю в статусах, взагалі можливе.

Separating children during this time of their development

Розділення дітей у цей період розвитку

will make integration extremely difficult,

зробить інтеграцію надзвичайно важкою,

якщо взагалі можливою.

if not impossible.

And yet, somehow,

Однак складається враження,

I seem to be the only one having a problem with this fence in Brussels.

що крім мене ніхто не бачить проблеми в цій огорожі в Брюсселі.

Більшість батьків, вчителів та дітей

Most of the parents, teachers and children

stopped seeing or at least questioning the structure.

перестали помічати або хоча б сумніватися в її доцільності.

It's just how it is.

Вона сприймається як належне.

Nobody has ever seen it differently.

Ніхто навіть не дивився на це по-іншому.

And people are in favor of it.

Люди навіть підтримували це.

I once asked a boy if he would like to play with the other side,

Якось я спитала хлопчика, чи хотів би він пограти з тією стороною,

and he said, "No."

він відповів: "Ні".

Then I asked if he would play with them if the fence wasn't there,

Тоді я спитала, чи грав би він, якщо б огорожі не було,

and he said, "Probably."

і він відповів: "Ймовірно".

But then he quickly added that the fence should stay,

Але потім швидко додав, що огорожа має залишитись,

because the other side is mean and they never give back his ball.

тому що інша сторона погана, бо ніколи не повертає йому м'яч.

It's funny, because I talked to children from both sides,

Це кумедно, бо коли я говорила з дітьми по іншу сторону

and everyone told me that the other side is mean

то й вони сказали мені, що інша сторона погана,

because they never give back the ball.

бо не повертає м'яч.

The children on both sides dislike each other,

Діти по обидва боки недолюблюють один одного,

and there are regularly arguments breaking out at this fence,

і по обидва боки паркану регулярно виникають суперечки.

which is also the main reason why people feel the need

Це виступає ще однією причиною, чому люди відчувають

for it to be there:

його необхідність:

it protects the children from each other,

це захищає дітей один від одного

or at least their toys,

або, як мінімум, іграшки,

and it prevents chaos.

тож він запобігає хаосу.

At some point, the children started to crawl beneath the fence

У якийсь момент діти почали проповзати під парканом,

to get their ball back,

щоби забрати свій м'яч,

and the reaction of the schools was to put these metal plates there.

і школи відреагували на це, встановивши там металеві заслінки.

Тепер вони перелазять через паркан.

Now they climb over.

I don't know what came first in Brussels:

Я не знаю, що з'явилося у Брюсселі першим:

a mental wall that grew too strong that it made them build a physical fence,

психологічна стіна, така міцна, що довелося будувати реальну,

or this fence that now emphasizes the social differences,

чи ця огорожа, яка зараз підкреслює соціальну нерівність

even on the schoolyard.

навіть на шкільних подвір'ях.

But what I did know when I started to work there

Але коли почала там працювати,

was that I wanted to change something about the situation.

я знала, що хотіла б щось змінити у цій ситуації.

I wanted to show both sides again how much they have in common.

Я хотіла нагадати двом сторонам, як багато спільного вони мають.

For children, this isn't very hard,

Для дітей це не так складно,

because even though one schoolyard speaks Dutch

тому навіть, коли одні говорять німецькою,

and the other schoolyard, a mix of French, Turkish and Arabic,

а інші сумішшю французької, турецької та арабської —

they all speak the universal language of play.

вони всі говорять на міжнародній мові гри,

And it turned out the desire to play

і виявляється, бажання грати

is a lot stronger than all the supposed differences between them.

набагато сильніше, ніж всі ймовірні відмінності між ними.

I installed different games at the fence,

Я влаштовувала різні ігри біля огорожі,

which turned it into an interface, a common ground,

які стали засобом комунікації, точками дотику

instead of a barrier.

замість бар'єру.

And all of a sudden, children were drawing together,

І раптово діти почали малювати разом,

exchanging pencils

обмінюватися олівцями

and talking on the phone.

та говорити по телефону.

Especially the phones were a great success,

Особливою популярністю користувалися телефони,

because they were so amazed

так як діти були здивовані,

by the fact that they can hear the other side through this device

що мали змогу почути іншу сторону через пристрій

that they couldn't stop speaking.

тому вони не переставали розмовляти.

In the case of an elementary school, parents play a very big role

У початковій школі батьки грають велику роль

in shaping the everyday life and the environment of their children.

у створенні повсякденного життя та середовища, що оточує їх дітей.

So I knew that if I wanted to make a difference,

Тож я знала, щоб змінити ситуацію,

I had to somehow show them, too, how much they have in common

мені потрібно показати, як багато спільного вони мають

with the other side.

з іншою стороною.

But for parents, this was a lot more difficult,

Але для батьків це було значно важчим,

because most of them speak different languages,

тому що більшість з них говорили на різних мовах,

work different jobs with different incomes,

працювали на різних роботах за різну зарплатню,

live in different social circles,

спілкувалися в різних колах,

believe in different religions,

сповідували різні релігії,

experience different cultures

росли в різних культурах

and share different values.

та мали різні цінності.

And then there was me, a student,

А тут прийшла я, студентка,

different in all of these aspects again.

яка теж багато в чому від них відрізнялася.

So how could I show them

Як мені було їм показати,

how much they have in common?

скільки спільного вони мали?

I chose not to convince them myself

Я вирішила не переконувати їх сама,

but by letting their own children do the talking.

а дати зробити це їх дітям.

I designed a picture exhibition on the schoolyard

Я організувала виставку фотографій на шкільному подвір'ї,

showing them their children playing together through the fence.

на яких їх діти грають через паркан.

At the end of this exhibition,

По завершенню виставки

I asked people to write down their thoughts, ideas and wishes

я попросила людей написати їх думки, ідеї та побажання

on these big wooden boxes,

на цих великих коробках,

and I labeled the boxes with, "What do you think?"

які я підписала: "Що ви думаєте?"

A lot of people wrote "Yes" on it.

Більшість написало на них "Так".

Yes, what?

Що "Так"?

I never mentioned my opinion or an action that should follow,

Я не висловлювала свою думку і не говорила, що слід зробити.

so which question were they answering with yes?

На яке питання вони відповіли згодою?

When I asked, they said yes, the fence should go.

Коли я запитала, вони сказали: "Так, огорожу треба прибрати.

Yes, we want to play with the other side.

Так, ми хочемо грати з іншою стороною."

The pictures implied enough to answer a question

Фотографії сказали достатньо, щоб відповісти на питання,

that was never proposed.

яке ніколи не було задане.

People were seeing the absurdity of the situation again

Люди знову бачили недоладність ситуації

and felt how unnecessary this fence is

і відчули, наскільки зайвою була огорожа,

without me forcing an opinion on them.

хоча я ніколи не нав'язувала їм своєї думки.

The exhibition showed the two sides their similarities for once.

Виставка нарешті показала обом сторонам, як багато у них було спільного.

That day, there was no us and them,

У той день зникли "ми" та "вони",

there was no others.

не стало "інших".

The mental wall started to crumble.

Психологічна стіна почала розвалюватися.

I chose the word "crumbling,"

Я обрала слово "розвалюватися",

because breaking a mental wall is a long journey,

тому що руйнування психологічної стіни це довгий шлях,

and breaking a mental wall can be a lot more difficult

і руйнування такої стіни може бути набагато складнішим,

than simply tearing down the physical one.

ніж звичайне знесення фізичної.

We have to challenge our opinion and beliefs

Нам потрібно кинути виклик своїм думкам та переконанням

and maybe even admit our own wrongs.

і, можливо, навіть визнати свої помилки.

So what happened in Brussels was a big step,

Те, що сталося у Брюсселі, було великим кроком,

a step that has been taking generations in Germany.

кроком, на який не могло зважитись не одне покоління.

There are many examples from all over the world

Існує багато прикладів з усього світу

telling the same story I experienced in Brussels and Germany,

тієї ж самої історії, свідком якої я стала в Брюсселі та Німеччині,

enough examples from which we could have learned.

достатньо прикладів, на яких можна чогось навчитися.

But still, we seek walls as solutions for problems that they cannot solve,

Та чомусь стіни лишаються єдиним рішенням

для проблем, від яких вони не здатні захистити,

because walls don't fight the root of our problem.

бо стіни не сягають до кореня проблеми.

If anything, they reduce the symptoms.

У найкращому випадку вони зменшують симптоми.

Тож коли ви наступного разу зберетеся будувати стіну

So the next time you are planning to build a wall

or you are planning to support someone who wants to build a wall,

або підтримувати того, хто хоче її побудувати,

I want you to remember the impact you are really having.

я хочу, щоби ви пам'ятали про наслідки цих дій.

Because, this simple structure will hardly create more security.

Тому що ця проста споруда навряд чи забезпечить безпеку.

Instead, it will affect the people living with it every day,

Але вона кожного дня впливатиме на людей, які живуть поруч,

people who, despite the geographic border,

людей, які незважаючи на географічні кордони,

often share a lot of culture and values.

часто поділяють спільні культуру та цінності.

Для них ви будуєте не одну стіну, а дві:

For them, you are not building one wall but two,

two walls which will take decades and generations to overcome again.

дві стіни, на подолання яких потрібно буде не одне десятиліття та не одне покоління.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)