The Magic of a Creative Career | Michael Sheen | TED

Перекладач: Аделіна Хмельницька-Соловей Утверджено: Inna Fedorenko

I didn't want to miss this opportunity

Я не хочу пропустити можливість

to be able to tell you a couple of stories that I hope you might enjoy.

розказати декілька історій, які вам можуть сподобатись.

Перша історія — про місто, у якому я виріс.

The first one is about the town where I come from.

It's called Port Talbot in South Wales.

Це місто Порт-Толбот у Південному Уельсі.

Я думаю, воно відоме декількома речами.

It's sort of, I guess, famous for a couple of things.

It's got a steelworks.

Тут є металургійний завод.

It's a sort of mainly working-class town built up around the steelworks,

Це містечко переважно робітничого класу, побудоване навколо сталеварного заводу,

big council estate to house the workers there

великого муніципального маєтку для робітників,

that my grandparents grew up on

у якому виросли мої дідусь та бабуся,

and my parents grew up on as well.

а також мої батьки.

And it's also, I suppose, known for, weirdly, actors.

І також це місто відоме, як не дивно, акторами.

And I said that this story was going to be about the town.

Я сказав, що ця історія буде про це місто.

It's actually about a couple of people who come from the town.

Але вона насправді буде про декількох людей з цього міста.

Цю історію мені розповіли, так сказати, з перших вуст.

So this first story was told to me, it's from the horse's mouth.

Тож один з легендарних синів Порт-Тальбота —

So one of the legendary sons of Port Talbot

is of course, the great actor Richard Burton.

звичайно, актор Річард Бертон.

And the story goes that Richard Burton,

Історія починається з того, що Річард Бертон,

at the height of his fame,

на піку своєї кар’єри,

came back to Port Talbot

повернувся у Порт-Тальбот

and was staying at his elder sister's house, Cissy,

і жив у домі своєї старшої сестри, Сіссі,

who actually raised him in Port Talbot.

яка фактично його виростила у Порт-Тальботі.

And they were there, in Cissy's house in Port Talbot,

Тож, вони сиділи там, у домі Сіссі в Порт-Толботі,

and there was a knock on the door

і залунав дзвінок у двері

and Cissy went to open the door.

і Сіссі пішла відчиняти двері.

And it was a young, young lad.

І це був молодий хлопець.

And he said, this young lad said, "Is, is Richard Burton there?"

І він, цей молодик, сказав: “Тут живе Річард Бертон?”

І Сіссі сказала:

And Cissy was like,

"Richie, come, there's a lad here to see you."

“Річі, йди, тут один юнак хоче тебе побачити“.

So Richard Burton comes down

Річард Бертон спустився

and this young lad's standing there looking at him,

і молодик стояв, дивлячись на нього,

"It's the great Richard Burton."

“Це легендарний Річард Бертон“.

And Cissy says, "This young lad wants an autograph."

І Сіссі сказала: “Цей юнак хоче автограф“.

І Бертон сказав: “Ти розмовляєш валлійською?”

And Burton said, "Do you speak Welsh?"

Хлопчина такий: “Ні“.

The lad was like, "No."

"Well, not a proper Welshman then."

“Не зовсім, не як належний валлієць“.

And Cissy says,

І Сіссі сказала:

"This little lad is the son of the bakers round the corner,

“Цей молодик є сином пекаря за рогом,

down from where the Regent Cinema is."

як йти від кінотеатру “Ріджент”“.

And Burton said to this little lad,

І Бертон сказав цьому хлопцю:

"I used to work at the co-op just up the road from the cinema.

“Я раніше працював у кооперативі, що був неподалік кінотеатру.

Я був безнадійний“.

I was hopeless."

And this little lad couldn't believe that he got his autograph.

І цей хлопець не міг повірити, що отримав його автограф.

And this little lad grew up into a man who told me

І цей хлопчина виріс у чоловіка, який сказав мені,

that not only was this an extraordinary moment for him,

що це був не лише надзвичайний момент для нього,

because it was Richard Burton who was doing on the biggest stage

тому що це був Річард Бертон, який виступав на найбільшій сцені,

what he hoped that he would do when he grew up,

і він також сподівався працювати там, коли виросте,

but also because this little lad felt like --

але й тому, що цьому хлопцю завжди говорили,

he was always told he was a bit stupid,

що він був трохи дурним,

a bit “twp,” as we’d say in Wales.

трохи “топ”, як ми говоримо у Уельсі.

And Richard Burton, the great Richard Burton,

І Річард Бертон, великий Річард Бертон,

saying that he was always a bit hopeless as well,

сказав йому, що також був безнадійним,

gave him such hope.

і це надало йому надії.

Now, that little lad grew up to be Anthony Hopkins.

Тепер, цим молодиком був Ентоні Хопкінс.

And Anthony Hopkins told me that story

І Ентоні Хопкінс розповів мені цю історію.

and I, me, myself, growing up in Port Talbot,

І для мене самого, того, хто виріс в Порт-Толботі,

it was knowing out there had been Richard Burton

це було усвідомленням, що там був Річард Бертон,

and out there now was Anthony Hopkins,

а зараз там Ентоні Хопкінс,

two people who came from the same town as me,

двоє людей, які прийшли з того самого міста, що й я,

who sounded like me a bit,

які звучали трохи як я,

who looked a bit like me, but were out there.

які трохи схожі на мене, але вони були там.

If it was possible for them,

Якщо це було можливо для них,

then maybe it would be possible for me.

тоді можливо, могло б бути реальним для мене.

Now, that is an incredibly important thing.

Зараз, це неймовірно важлива річ.

Бачити своє минуле,

To see your background,

your experience, your history represented out there in the world,

свій досвід, свою історію зображену десь в цьому світі,

having a voice, speaking on a platform,

мати голос, говорити на платформі,

doing the things that perhaps you hope that you would be able to do.

робити речі, які ти сподіваєшся, ти вірогідно зможеш зробити.

If you can't see yourself out there

Якщо ви не можете побачити себе там

or anyone who looks like you or sounds like you,

або когось, хто схожий на вас чи звучить як ви,

it's very hard to imagine that you'll be able to do that as well.

дуже важко уявити, що ви також сможете це зробити.

And that’s one part of what was incredibly important,

І це одна частина того, що було неймовірно важливим.

I've realized over the years,

Я це усвідомив крізь роки,

of what was incredibly important about me being able

того, що було важливим для мене бути живим

to have the life and the opportunities

та мати життя й можливості,

and the career that I've had.

кар’єру, яку я маю.

Але це лише одна частина.

But it's only one part.

З плином років я дедалі більше розумів,

I've realized more and more as time has gone on

how much I owe

як багато я маю,

everything, all the opportunities I've had, to other people

все, можливості, які я мав, для інших

and the work of other people.

людей і роботи інших людей.

I come from an incredibly supportive family.

Я маю дуже неймовірну підримуючу сім’ю.

Вся моя сім‘я була пов’язана з виступами тим чи іншим чином,

All my family were into performing in some way,

amateur performing in some way,

аматорські перфоменси,

so I knew from a very early age that it was something that you could do

тому я знав з малечку, що це було те, що ти міг зробити

and that you got, sort of, brownie points for.

і за що отримував певні бали.

So that was important.

Тому це було важливо.

And as time went on,

Час йшов,

my family were always there to take me to school rehearsals in the evening,

мої батьки завжди мене водили на шкільні прослуховування щовечора,

youth theater, whatever it might be.

молодіжний театр, все, що завгодно.

They'd come and see me in any performance I was doing,

Вони приходили на всі вистави, у яких я брав участь,

and that meant a lot.

і це багато значило для мене.

It's meant a lot more to me as time has gone on,

І з часом це стало значити для мене більше,

тому що у той час я сприймав усе як належне,

because, of course, I took everything for granted,

didn't I, at the time.

чи не так.

But having that supportive family was incredibly important.

Але мати неймовірну сім’ю, яка тебе підтримує, це дуже важливо.

І походити з суспільства,

And coming from a community,

a working-class community, like Port Talbot, a steel town,

з суспільства робочого класу, таких як Порт-Тальбот, металургійне місто,

it's not somewhere that you would expect to be that supportive of people

Ви знаєте, це не те місце, де ви очікували б такої підтримки людей,

going into the poncy arts, you know.

які займаються цим мистецтвом.

But Richard Burton had done it, Anthony Hopkins had done it,

Але Річард Бертон зробив це, Ентоні Хопкінс зробив це.

and there was a kind of nobility to it.

і в цьому була якась шляхетність.

There was certainly a respectability to it and a respect for what they had done.

Безумовно, у цьому була респектабельність і повага до того, що вони зробили.

And so that made a big difference.

І це мало велике значення.

But in some ways, I think the most important part

Певним чином, я думаю, що найважливішою частиною

was that I was able to do performances in school, drama in school,

була можливість виступати в школі та шкільних драмах,

and then I auditioned for a youth theater, local youth theater.

а потім я прослуховувався для молодіжного театру, місцевого театру.

It was the county youth theater.

Це був молодіжний театр графства.

And again, at the time I took it all for granted.

І знову, я сприйняв це як належне.

But now I look back and I can see that there was an incredibly ...

Але зараз, заглядаючи в минуле, я розумію, що це була неймовірна

powerful youth arts infrastructure that had grown up in the area.

потужна молодіжна мистецька інфраструктура, що виросла в районі.

Not by chance.

Не випадково.

It hadn't happened randomly.

Це не сталося просто так.

It was because one man, man called Godfrey Evans,

Це тільки завдяки тому, що чоловік, на ймення Годфрі Еванс,

who was a teacher at the Comprehensive School

який був викладачем в загальноосвітній школі

on the Sandfields estate,

в Сан-Філдс,

that was the estate that housed the steelworkers families,

це була місцевість, де жили родини металургів,

he had created an incredibly kind of, progressive, liberal

він створив неймовірно прогресивну, ліберальну

theater program in that comprehensive school

театральну програму в цій школі,

and eventually that spread to the entire county.

яка розповсюдилась на ціле графство.

And he became the chief adviser of county ...

І він став головним радником графства ...

of drama and dance in the county

драми і танцю в цій місцевості,

and created the youth theater that I was a product of,

і створив молодіжний театр, який був моїм осередком,

that Russell T. Davies was a product of, many, many people.

також там брав участь і Рассел Т. Девіс, і багато хто.

The youth dance company that Catherine Zeta-Jones was a product of,

Молодіжна танцювальна студія, частиною якої була Кетрін Зета-Джонс,

the orchestra, the brass band.

оркестр, духовий оркестр.

It was an incredible diverse array of art,

Це було неймовірне різноманітне мистецтво,

яке фінансувалось через систему освіти.

all funded through the education system.

And I was absolutely a product of that.

Я абсолютно був результатом цього.

And I joined the youth theater.

І я приєнався до молодіжного театру.

And at a certain point,

І в певний момент,

усі в нашому театрі просто прослуховувалися в школи драми,

everyone in our youth theater just auditioned for drama schools,

got in, went off to drama schools in London,

вступали, йшли в театральні школи Лондона,

went into the profession.

поринули в професію.

I never questioned it.

Я ніколи не сумнівався.

I didn't think that was strange or odd in any way.

Я не вважав це дивним.

It was just like, that's what happened.

Так повинно було статися.

And so that's what I did.

Так і сталося.

And I got a grant to be able to go to RADA in London

Я отримав грант у КАДМ у Лондоні

and came to RADA and then left RADA,

приїхав туди і потім покинув,

went straight into the West End

і поїхав прямо у Вест Енд

doing a play with Vanessa Redgrave,

грати у виставі з Ванесою Редгрейв,

never looked back.

і ніколи не озирався.

As time has gone on,

Пройшов певний час

I've seen that pathway, let's call it, disappear.

і я побачив, що ця дорога, назвімо її так, зникає.

Тож я знаю, якби це було зараз,

So I know that if I was around now,

starting off, that pathway wouldn't be there.

я починав кар'єру, такого шляху б не було.

And I had tremendous advantages,

Але я мав величезні переваги.

I realize now,

Я розумію це зараз,

with family, community, all kinds of things.

з сім’єю, суспільством, і все в такому роді.

And it does make me worry that not only has my pathway disappeared,

Але це змушує мене хвилюватись, бо мій шлях зник,

my school stopped doing drama, school closed down eventually,

моя школа припинила займатися театром, школу закрили,

the youth theater lost its funding.

молодіжний театр втратив фінансування.

Grants weren't available anymore for people to go to drama school.

Гранти вже недоступні для людей, які йдуть у театральне.

So I've seen my footsteps kind of disappear.

Тому мої сліди в цьому шляху були стерті.

And if someone like myself, with all the advantages I had,

І якщо хтось, як я, з перевагами, які я мав,

wouldn't be able to do it,

не зможе цього зробити.

what about the kids who are out there who don’t have those advantages,

А що з тими дітьми, які не мають таких переваг,

who don't have maybe a family

у яких можливо немає сім’ї,

who can take them to youth theater rehearsals

яка зможе відвести їх на прослуховування

or you know, whatever it might be.

або все в такому дусі.

Don't have a school that pushed them,

Не мають школи, яка підштовхне їх,

don’t have that kind of infrastructure there

немає інфраструктури,

to create that pathway for them,

яка б допомогла створити цей шлях,

what happens to them?

що станеться з ними?

And then that leads to a bigger question, I suppose,

І потім все це йде до величезного питання,

of, if young people,

якщо молоді люди,

coming from certain kinds of working-class backgrounds,

які вийшли з робочого звичайного класу,

aren't able to come through into the arts,

не зможуть поринути в мистецтво,

I mean, I was an actor,

Я був актором,

but it could be anything within the arts or creative industries

але це може бути будь-якій в галузі мистецтва чи творчої галузі,

or journalism, writing.

або журналістики, письменництва.

The conversation that we have as a country,

Розмова, яку ми ведемо як країна,

як нація, як спільнота,

as a nation, as a community,

what is that conversation like if we're only hearing from the people

що це за розмова, якщо ми чуємо лише від людей,

who are able to afford to get through

які можуть дозволити собі дістатися

to the point where they get to speak, get to have a voice?

того моменту, коли вони зможуть говорити, мати голос?

Саме це робить розмову односторонньою.

It makes that conversation incredibly one-sided.

I mean, there are figures that I can quote you

Я маю на увазі, є цифри, що я можу процитувати,

that I'll just keep to a few.

але я скажу кілька.

But the Office of National Statistics reported a few years back

Офіс Національної Статистики опублікував декілька років тому,

that of all writers in Britain,

що зі всіх письменників Британії,

47 percent

47 відстотків,

came from the most privileged social starting points,

походять з вищого класу,

compared to 10 percent coming from working-class backgrounds.

у порівнянні з 10 відсотками, які походять з робочого класу.

The Sutton Trust report in 2019 said that of newspaper columnists --

У звіті Саттон Траст у 2019 році йдеться про оглядачів газети.

so these are people who've really got a big part to play

Ці люди відіграють велику роль

in setting what our national conversation is,

у встановленні нашої національної бесіди,

newspaper columnist across the political spectrum --

газетні оглядачі крізь увесь політичний спектр

44 percent of those newspaper columnists

44 відсотки цих оглядачів

come from independent schools,

вийшли з приватної школи,

whereas only seven percent of the population generally

але тільки 7 відсотків нашого населення

go to independent schools.

ходить до приватної школи.

So there’s a massive overrepresentation there.

Отже, там є надмірне представнитво.

And of those newspaper columnists,

І оці оглядачі,

33 percent, one in three, are part of that independent school,

33 відстоки, один з трьох, є частиною тих незалежних шкіл,

Oxbridge, pathway pipeline.

Оксбрідж, магістралі, трубопроводу.

І ці люди, ви розумієте,

And those are the people who are, you know,

have an enormous part to play in setting what our conversation is.

мають величезний внесок у побудові розмови.

You know, who gets to speak,

Розумієте, хто говорить,

who gets to tell their story

хто розповідає свою історію,

and how does it get told.

і як цю історію розкажуть.

And if that pathway is there

І якщо цей шлях існує

for people coming through independent schools and through Oxbridge,

для людей, які проходять через приватні школи та через Оксбридж,

and that's not just into acting or writing,

це стосується не тільки акторства або письменництва,

that's across the top jobs across our whole nation,

це через найкращі посади в усій нашій країні,

where are those other pathways

де ті інші шляхи

for people who are not coming from those sorts of backgrounds?

для людей, які не походять з такого класу?

Важливо, що ми почали зазделегідь створювати ці шляхи.

It's so important that we start early to create those pathways.

У деякому сенсі, я відчуваю, що це занадто пізно, коли тобі 18,19

In some ways, I feel like it's too late by the time you're 18, 19

out in the world.

у цьому світі.

How do you get people,

Як змусити людей,

young people, young kids,

молодих людей, дітей,

to feel like there's something out there for them,

відчути, що для них є щось,

that they see themselves represented and know that it's possible,

у чому вони можуть себе презентувати, і знати, що це можливо,

as Anthony Hopkins did with Richard Burton, as I did with them?

як це зробив Ентоні Хопкінс із Річардом Бертоном, як і я з ними?

And how do you then create the pathway from that moment?

І як потім створити шлях саме з цього моменту?

And let's say that that moment happens

І, скажімо, настає той самий момент,

where you see the possibility for you doing something.

коли ви бачите можливість щось зробити.

Where is that yellow brick road that goes from there

Де ця дорога з жовтої цегли, яка веде цей шлях,

all the way to actually getting into the industry that you want to be in?

щоб потрапити в галузь, у якій ви хочете бути?

If that pathway doesn't exist,

Якщо цього шляху не існує,

because it certainly exists for some people,

оскільки він, звичайно, існує для деяких,

but it doesn't exist for you

він не існує для вас

because of some accident of birth and geography,

просто по-випадковості чи через місце народження,

what happens then?

що далі?

There will always be individuals

Завжди знайдуться люди,

who are able to break through in some way

які зможуть якимось чином пробитися

or get support and become the exception to the rule.

або отримати підтримку і стати винятком із правил.

But how do we change structurally our system

Але як ми структурно змінимо нашу систему,

so that it's not just about individuals breaking through,

щоб вона не просто була проривом окремих людей,

that everyone gets the same opportunity?

а щоб кожен отримав однакову можливість?

So I found myself sitting at my kitchen table

Коли я сидів за моїм кухонним столом

during the first lockdown, talking to Professor Katy Shaw

під час першого локдауну, розмовляючи з професором Кеті Шоу

about a project that she had been involved with,

про проект, у який вона була залучена,

that I was incredibly inspired by, the Common People project.

який мене дуже надихав, проект про простих людей.

I suddenly had a grandiose vision

У мене раптом виникло грандіозне бачення

of supporting people coming from working-class backgrounds,

підтримки людей із робочого класу,

underrepresented backgrounds,

малопредставлених середовищ,

in storytelling.

у розповіді історій.

І ми почали розробляти ідею для проекту,

And we started to hammer out an idea for a project

that could go out into communities

який міг би прижитися у громадах

and towns and look for those people.

та містах і відшукати цих людей.

We started to think about a project

Ми почали обдумувати проект,

where people were given the opportunity,

де людям нададуть можливість,

asked to get involved

нададуть запрошення

and that were then supported through it

та повну підтримку через увесь проект

and would get mentors.

та отримають наставників.

So people who've already made a mark in the industry

Тому люди, які вже зробили внесок у своїй галузі,

and the areas that they wanted to,

де вони хотіли бути

helping them, supporting them,

з допомогою та підтримкою,

advising them, giving them a bit of confidence

надавати поради та підвищити їхню впевненість

and then to create a platform for what came out of it

а потім створити платформу для поширення

to be shared nationally

результатів на національному рівні

and to try and influence industry.

та спробувати вплинути на індустрію.

And, whether it's publishers or, you know,

І, будь то видавці чи, знаєте,

broadcasters or whoever it might be, to open their doors.

мовники чи хто б то не був, відкривають свої двері.

And first of all, to acknowledge the difficulties and the obstacles

І перш за все, визнати труднощі та перешкоди,

and then encourage people to come in.

а потім заохотити людей прийти.

To renew us,

Оновити наші думки,

to hear voices that we've not heard from historically.

почути голоси, яких ми не чули історично.

And to hear of those experiences and those stories

І слухати про цей досвід та ці історії,

told by themselves

розказані нами самими,

rather than having their story told at them or to them.

а не про те, щоб їхню історію розповідали їм.

That people are able to actually tell their own stories.

Ті люди насправді можуть розповідати власні історії.

And we believed that that would be an incredibly powerful thing,

І ми вірили, що це буде неймовірно потужна річ

not only for the individuals involved, but for all of us.

не лише для окремих людей, але й для нас всіх.

And so A Writing Chance was born through that conversation, really.

І тому “Письмовий шанс” народився під час нашої розмови.

We have 11 people eventually who got through to be our first cohort

У нас є 11 людей, які зрештою пройшли, щоб стати нашою першою когортою,

who would go through the program and get mentoring

які пройшли б програму, отримали наставництво,

and get the financial support and everything else.

фінансову підтримку та все інше.

And I remember reading Stephen Tuffin's piece

І я пам’ятаю, як читав твір Стівена Таффіна,

that he submitted,

який він надіслав,

which was about ...

який був

caring for his mother in her final days.

про піклування за матір'ю в її останній день.

And I remember thinking,

І я пам’ятаю, що думав,

not only is this one of the most moving things

що це не тільки одна з найбільш зворушливих речей.

I've read in these submissions,

які я читав у цих матеріалах,

this is one of the most moving things I've ever read.

це один з найзворушливіших творів, які я коли-небудь читав.

It was an extraordinary, searing, incredibly raw,

Це був надзвичайний пекучий, неймовірно щирий,

прекрасний твір.

beautiful piece of writing.

And in that moment,

І в той момент

I knew that this was going to exceed all expectations.

я знав, що це перевершить усі очікування.

І це справді сталося.

And it did.

The 11 writers that we finally worked with for the last year,

11 письменників, з якими ми нарешті працювали за останній рік,

reading what they've done has been absolutely revelatory.

прочитати те, що вони зробили, було абсолютним відкриттям.

Whether it's reading about the experience

Чи це читання про досвід

of marginalized bodies by Grace Quantock.

маргіналізованих тіл завдяки Грейс Куанток.

Lifting the veil on what it is like to live with a disability

Піднімаючи завісу над тим, як це жити з обмеженими можливостями

and how people relate to that.

та як люди ставляться до цього.

It's extraordinary.

Це надзвичайно.

Everything she's written has been extraordinary.

Все, що вона писала, було надзвичайним.

Твір Стівена про турботу за його матір’ю в її останні дні...

Stephen's piece, about caring for his mother in her final days ...

I will never forget that piece.

Я ніколи не забуду цей твір.

It will stay with me for the rest of my life.

Він залишиться зі мною на все життя.

There's David Clancy, hairdresser in Ulverston,

Є Девід Кленсі, перукар з Улверстона,

talking about how he turned having gibes thrown at him

який розповідає про те, як він був здивований, що з нього глузували за те,

for being gay when he was younger,

що він був геєм, коли був молодшим

being kicked out of his own house by his parents

як батьки виганяли його з дому

for being gay

за те, що був геєм,

and then having to move back into the house with his mum,

а потім йому довелося повернутися в будинок з мамою,

or choosing to move back into the house with his mother and father,

або вибрати повернутися в будинок з батьками,

as the pandemic struck, in order to look after them.

коли почалася пандемія, щоб доглядати за ними.

That experience.

Ось досвід.

Whether it's Maya Jordan,

Чи то Майя Джордан,

coming to write her novel about the goddess of the River Severn.

яка прийшла написати свій роман про богиню річки Северн.

Це неймовірні твори

These are incredible pieces of writing

from and with voices and experiences that I just never heard before.

з голосами та досвідом, яких я ніколи раніше не чув.

It's absolutely revelatory to me.

Це абсолютне відкриття для мене.

To see their writing in a magazine,

Побачити їхні твори в журналі,

on a national newspaper,

національній газеті,

being performed live on stage,

їхнє виконання на сцені,

being broadcast on BBC Sounds in a podcast.

транслювання на "Бі Бі Сі Саундс" у подкасті.

This is extraordinary stuff.

Це надзвичайна річ.

I remember Maya Jordan telling me

Пам’ятаю, як Мая Джордан мені сказала,

that -- the idea of being a writer on her estate,

що ідея бути письменником у своєму окрузі,

she said, "There were no writers on our estate.

вона сказала: “Тут немає письменників.

To say to someone that you wanted to be a writer

Сказати комусь, що ти хочеш стати письменником

was like saying you wanted to be an astronaut."

як сказати, що хочеш бути астронавтом“.

It was amazing to be able to go up to Maya

Це було дивовижно мати можливість підійти до Маї

after the live performance that we did in Cardiff.

після живого виступу в Кардіффі.

And to say to us all,

І сказати всім нам

"How does it feel to be an astronaut?"

“Як це бути астронавтом?”

(Music)

(Музика)