What's it like to be a robot? | Leila Takayama

Перекладач: Myroslava Krugliak Утверджено: Khrystyna Romashko

You only get one chance to make a first impression,

У вас є лише один шанс справити перше враження,

and that's true if you're a robot as well as if you're a person.

і роботів це стосується так само, як і людей.

The first time that I met one of these robots

Мій перший досвід зустрічі з одним із цих роботів

was at a place called Willow Garage in 2008.

відбувся в 2008-му, в компанії Willow Garage.

When I went to visit there, my host walked me into the building

Коли я туди завітала і зайшла разом з провідником в будівлю,

and we met this little guy.

ми зустріли це маленьке створіння.

He was rolling into the hallway,

Воно викотилось в коридор,

came up to me, sat there,

підкотилось до мене, стало,

stared blankly past me,

байдуже подивилось повз мене,

did nothing for a while,

потім певний час нічого не робило,

rapidly spun his head around 180 degrees

раптом розвернуло голову на 180 градусів,

and then ran away.

і зрештою пішло геть.

And that was not a great first impression.

Таке перше враження важко назвати чудовим.

The thing that I learned about robots that day

В той день я дізналась про роботів таку річ:

is that they kind of do their own thing,

вони, схоже, просто виконують свої завдання,

and they're not totally aware of us.

при цьому не усвідомлюючи нашої присутності.

And I think as we're experimenting with these possible robot futures,

І я вважаю, що у подальших експериментах із роботизацією

we actually end up learning a lot more about ourselves

ми зрештою дізнаємось значно більше про самих себе,

as opposed to just these machines.

ніж про ці машини.

And what I learned that day

В той день я усвідомила,

was that I had pretty high expectations for this little dude.

що мала дуже завищені очікування щодо цього маленького пристрою.

He was not only supposed to be able to navigate the physical world,

Я очікувала від нього здатності орієнтуватись не лише у фізичному,

but also be able to navigate my social world --

а й у соціальному світі –

he's in my space; it's a personal robot.

адже він потрапив у мій особистий простір.

wWhy didn't it understand me?

Чому робот мене не розумів?

My host explained to me,

Провідник мені пояснив:

"Well, the robot is trying to get from point A to point B,

"Ну, робот намагається дістатись з точки А в точку В,

and you were an obstacle in his way,

а ти – перешкода на його шляху,

so he had to replan his path,

тож йому треба переглянути свій маршрут,

figure out where to go,

і з'ясувати, як добратись

and then get there some other way,"

у потрібний пункт іншим шляхом".

which was actually not a very efficient thing to do.

Насправді, такий спосіб не дуже ефективний.

If that robot had figured out that I was a person, not a chair,

Якби робот міг з'ясувати, що я людина, а не стілець,

and that I was willing to get out of its way

і що я можу залюбки поступитись йому дорогою,

if it was trying to get somewhere,

побачивши, що він кудись прямує,

then it actually would have been more efficient

тоді він би міг значно ефективніше

at getting its job done

виконати своє завдання;

if it had bothered to notice that I was a human

тільки для цього йому слід було б встановити,

and that I have different affordances than things like chairs and walls do.

що я людина, і маю інші властивості, ніж стільці або стіни.

You know, we tend to think of these robots as being from outer space

Знаєте, ми думаємо про цих роботів, ніби вони з іншої планети,

and from the future and from science fiction,

з майбутнього, чи з наукової фантастики,

and while that could be true,

і хоч це має підстави,

I'd actually like to argue that robots are here today,

та я хочу підкреслити інше: роботи існують тут і тепер,

and they live and work amongst us right now.

вони живуть і працюють серед нас прямо зараз.

These are two robots that live in my home.

У моєму домі є два роботи.

They vacuum the floors and they cut the grass

Вони пилососять підлогу і стрижуть газон

every single day,

щодня, без вихідних.

which is more than I would do if I actually had time to do these tasks,

Це значно частіше, ніж робила б я, якби мала на це час,

and they probably do it better than I would, too.

і вони, схоже, роблять це краще, ніж робила б я.

This one actually takes care of my kitty.

Ось цей робот доглядає за моїм котиком.

Every single time he uses the box, it cleans it,

Він чистить лоток щоразу, як котик туди сходить,

which is not something I'm willing to do,

і мені не доводиться чистити лоток,

and it actually makes his life better as well as mine.

а це справді поліпшує життя як мені, так і коту.

And while we call these robot products --

І коли ми називаємо цю продукцію робототехніки –

it's a "robot vacuum cleaner, it's a robot lawnmower,

це "робот-пилосос", а це "робот-газонокосарка",

it's a robot littler box,"

а це "робот-лоток" –

I think there's actually a bunch of other robots hiding in plain sight

думаю, насправді, є ще чимало різних роботів, яких ми не помічаємо,

that have just become so darn useful

і які стали настільки корисними

and so darn mundane

і настільки звичними,

that we call them things like, "dishwasher," right?

що ми називаємо це, скажімо, "посудомийна машина", так?

They get new names.

Ми називаємо їх інакше,

They don't get called robot anymore

ми не називаємо їх роботами,

because they actually serve a purpose in our lives.

бо ці пристрої виконують для нас певні функції.

Similarly, a thermostat, right?

Наприклад, термостат, так?

I know my robotics friends out there

Моїх приятелів, знавців робототехніки,

are probably cringing at me calling this a robot,

могло б покоробити, що я називаю це роботом,

but it has a goal.

але термостат має функцію.

Its goal is to make my house 66 degrees Fahrenheit,

Він підтримує в моєму домі температуру 66 °F, і він здатен

and it senses the world.

сприймати дані середовища.

It knows it's a little bit cold,

Коли стає холодно, він це фіксує,

it makes a plan and then it acts on the physical world.

виробляє план і втілює його в навколишньому світі.

It's robotics.

Це теж робототехніка.

Even if it might not look like Rosie the Robot,

Хоча вона, можливо, не схожа на Розі-робота,

it's doing something that's really useful in my life

але вона робить для мене щось справді корисне,

so I don't have to take care

тож мені не доводиться

of turning the temperature up and down myself.

самій стежити за температурою.

And I think these systems live and work amongst us now,

І я вважаю, що ці системи сьогодні живуть і працюють серед нас,

and not only are these systems living amongst us

причому не лише вони живуть серед нас,

but you are probably a robot operator, too.

а, можливо, ви теж є оператором робота.

When you drive your car,

Коли ви водите машину,

it feels like you are operating machinery.

це схоже на керування механізмом.

You are also going from point A to point B,

При цьому ви також добираєтесь із пункту А в пункт Б.

but your car probably has power steering,

Та можливо, у вашому авто є підсилювач керма,

it probably has automatic braking systems,

автоматична система гальмування,

it might have an automatic transmission and maybe even adaptive cruise control.

автоматична передача, або навіть система регулювання швидкості.

And while it might not be a fully autonomous car,

І хоча таке авто не можна вважати цілком автономним,

it has bits of autonomy,

але там є автономні системи,

and they're so useful

які дуже корисні,

and they make us drive safer,

адже роблять поїздку безпечнішою,

and we just sort of feel like they're invisible-in-use, right?

і ми просто ними користуємось, не зауважуючи цього, так?

So when you're driving your car,

Тож, керуючи авто,

you should just feel like you're going from one place to another.

ви відчуваєте, ніби просто добираєтесь з одного пункту до іншого.

It doesn't feel like it's this big thing that you have to deal with and operate

Керувати авто, мати справу із усіма цими системами ми вважаємо

and use these controls

не дуже складною справою,

because we spent so long learning how to drive

бо ми впродовж тривалого часу вчились водити,

that they've become extensions of ourselves.

і тепер сприймаємо авто як продовження нашого тіла.

When you park that car in that tight little garage space,

Коли ви паркуєте авто в тісному просторі гаража,

you know where your corners are.

ви знаєте, де його кути.

And when you drive a rental car that maybe you haven't driven before,

А коли керуєте авто, взятим напрокат, яке ви раніше ніколи не водили,

it takes some time to get used to your new robot body.

вам потрібен час, щоб цей робот став продовженням вашого тіла.

And this is also true for people who operate other types of robots,

Це також слушно і для тих, хто використовує інші види роботів,

so I'd like to share with you a few stories about that.

і я хочу з вами поділитись кількома історіями про це.

Dealing with the problem of remote collaboration.

Вирішення проблеми дистанційної співпраці.

So, at Willow Garage I had a coworker named Dallas,

Отож, у Willow Garage в мене був колега,

and Dallas looked like this.

що звався Даллас, і виглядав так.

He worked from his home in Indiana in our company in California.

Він працював зі свого дому в Індіані на нашу компанію в Каліфорнії.

He was a voice in a box on the table in most of our meetings,

На більшості нарад він був присутній як голос із пристрою,

which was kind of OK except that, you know,

і все було гаразд, але лише доти,

if we had a really heated debate and we didn't like what he was saying,

доки не починалась запекла суперечка, і коли нам не подобались його ідеї,

we might just hang up on him.

ми могли його просто відключити.

(Laughter)

(Сміх)

Then we might have a meeting after that meeting

Тож ми могли проводити засідання за засіданням,

and actually make the decisions in the hallway afterwards

і насправді приймали рішення після них, в коридорі,

when he wasn't there anymore.

де його вже більше не було.

So that wasn't so great for him.

Це йому не дуже подобалось.

And as a robotics company at Willow,

Оскільки ми компанія робототехніки,

we had some extra robot body parts laying around,

у нас в приміщенні валялись різні запчастини до роботів.

so Dallas and his buddy Curt put together this thing,

Тож Даллас зі своїм приятелем зробив із них ось це,

which looks kind of like Skype on a stick on wheels,

що виглядало як Skype на паличці і колесах,

which seems like a techy, silly toy,

ця штука, що здається такою кумедною,

but really it's probably one of the most powerful tools

насправді, є одним із найпотужніших відомих мені винаходів,

that I've seen ever made for remote collaboration.

які були розроблені для дистанційної співпраці.

So now, if I didn't answer Dallas' email question,

Тож тепер, коли я не відповідаю на запитання у е-мейлі від Далласа,

he could literally roll into my office,

він може буквально вкотитись до мого кабінету,

block my doorway and ask me the question again --

зачинити двері, і знову задавати своє питання,

(Laughter)

(Сміх)

until I answered it.

доки не отримає відповідь.

And I'm not going to turn him off, right? That's kind of rude.

І я не буду його вимикати, так? Адже це було б грубо.

Not only was it good for these one-on-one communications,

Цей пристрій хороший не лише для спілкування тет-а-тет,

but also for just showing up at the company all-hands meeting.

але й для того, щоб показатись на загальних зборах компанії.

Getting your butt in that chair

Вмоститись на цьому стільці,

and showing people that you're present and committed to your project

демонструючи свою присутність та залученість до спільного проекту,

is a big deal

це важлива обставина,

and can help remote collaboration a ton.

що може значно посилити дистанційну співпрацю.

We saw this over the period of months and then years,

Ми в цьому переконались впродовж місяців і років,

not only at our company but at others, too.

і не лише ми, а й інші компанії.

The best thing that can happen with these systems

Найкраща сторона цих систем – що вони дозволяють

is that it starts to feel like you're just there.

почуватись так, ніби ви справді присутні.

It's just you, it's just your body,

Ось ви, люди бачать ваше тіло,

and so people actually start to give these things personal space.

і вони починають справді надавати цим речам персонального виміру.

So when you're having a stand-up meeting,

Коли ви стоїте, беручи участь в нараді,

people will stand around the space

люди стають навколо пристрою,

just as they would if you were there in person.

як вони б стали навколо вас, якби ви прийшли.

That's great until there's breakdowns and it's not.

Це чудово, однак існують і певні недоліки.

People, when they first see these robots,

Коли люди вперше бачать цей пристрій,

are like, "Wow, where's the components? There must be a camera over there,"

запитують: "А з чого він складається? Мабуть, десь тут має бути камера", –

and they start poking your face.

і починають тицяти вам в обличчя.

"You're talking too softly, I'm going to turn up your volume,"

"Ви розмовляєте дуже тихо, я хочу збільшити гучність", –

which is like having a coworker walk up to you and say,

це так, ніби колега до вас підходить і каже:

"You're speaking too softly, I'm going to turn up your face."

"Ви розмовляєте дуже тихо, я хочу наблизити ваше обличчя".

That's awkward and not OK,

Це некоректно і образливо,

and so we end up having to build these new social norms

тож нам зрештою довелось розробити нові соціальні норми

around using these systems.

для користування цими системами.

Similarly, as you start feeling like it's your body,

Так само, якщо ви починаєте сприймати це як продовження свого тіла,

you start noticing things like, "Oh, my robot is kind of short."

ви починаєте думати щось типу: "Ой, мій робот має низький зріст".

Dallas would say things to me -- he was six-foot tall --

Даллас якось сказав – його зріст близько 6 футів –

and we would take him via robot to cocktail parties and things like that,

і за допомогою робота він міг брати участь у наших вечірках

as you do,

і подібних зустрічах,

and the robot was about five-foot-tall, which is close to my height.

а висота робота була близько 5 футів, майже як мій зріст.

And he would tell me,

І Даллас мені сказав:

"You know, people are not really looking at me.

"Знаєш, люди на мене майже не дивляться.

I feel like I'm just looking at this sea of shoulders,

Я почуваюсь так, ніби дивлюсь на це море плечей,

and it's just -- we need a taller robot."

а значить, потрібен вищий робот".

And I told him,

А я відповіла:

"Um, no.

"Е, ні.

You get to walk in my shoes for today.

Сьогодні ти зможеш побути в моїй шкурі.

You get to see what it's like to be on the shorter end of the spectrum."

Ти дізнаєшся, як почуваються ті, чий зріст нижчий за середній".

And he actually ended up building a lot of empathy for that experience,

І зрештою, він справді зміг глибоко відчути цей досвід,

which was kind of great.

це було дуже корисно.

So when he'd come visit in person,

Тож коли він з'явився особисто,

he no longer stood over me as he was talking to me,

то у розмові зі мною більше не стояв, дивлячись згори,

he would sit down and talk to me eye to eye,

а сів, щоб наші очі були на одному рівні,

which was kind of a beautiful thing.

і це було значно приємніше.

So we actually decided to look at this in the laboratory

Тож ми зрештою вирішили провести дослідження,

and see what others kinds of differences things like robot height would make.

щоб виявити, які ще відмінності може зумовлювати зріст роботів.

And so half of the people in our study used a shorter robot,

Половина учасників нашого дослідження мала справу з роботом,

half of the people in our study used a taller robot

що був нижчим на зріст, а інша половина – з вищим.

and we actually found that the exact same person

І зрештою ми виявили, що одна й та ж особа,

who has the exact same body and says the exact same things as someone,

яка має те ж саме тіло і каже однакові слова,

is more persuasive and perceived as being more credible

виглядає переконливіше і викликає більше довіри,

if they're in a taller robot form.

коли використовує вищого робота.

It makes no rational sense,

Раціональних підстав для цього немає,

but that's why we study psychology.

тут треба досліджувати психологію.

And really, you know, the way that Cliff Nass would put this

І, як би це прокоментував Кліффорд Насс, нам доводиться

is that we're having to deal with these new technologies

мати справу з усіма цими новими технологіями, незважаючи на те,

despite the fact that we have very old brains.

що наші мізки залишаються дуже архаїчними.

Human psychology is not changing at the same speed that tech is

Людська психологія розвивається значно повільніше, ніж техніка,

and so we're always playing catch-up,

тож ми завжди женемось навздогін,

trying to make sense of this world

намагаючись збагнути наш світ,

where these autonomous things are running around.

у якому нас оточують ці автономні пристрої.

Usually, things that talk are people, not machines, right?

Ми звикли, що розмовляють люди, а не машини, так?

And so we breathe a lot of meaning into things like just height of a machine,

Тож ми надаємо велике значення таким речам, як зріст робота,

not a person,

і ми приписуємо цей зріст

and attribute that to the person using the system.

тій людині, яка використовує робота.

You know, this, I think, is really important

Знаєте, я вважаю, що це справді важливо,

when you're thinking about robotics.

якщо йдеться про робототехніку.

It's not so much about reinventing humans,

Це стосується не так перевинайдення людства,

it's more about figuring out how we extend ourselves, right?

як осмислення того, яким чином ми подовжуємо себе в машинах.

And we end up using things in ways that are sort of surprising.

І зрештою ми використовуємо речі у досить незвичний спосіб.

So these guys can't play pool because the robots don't have arms,

Хлопці з екранів не можуть грати в більярд, бо в них немає рук,

but they can heckle the guys who are playing pool

але вони можуть підбадьорювати гравців,

and that can be an important thing for team bonding,

і таким чином робити значний внесок у згуртованість команди,

which is kind of neat.

а це чудово.

People who get really good at operating these systems

Ті, хто навчився майстерно керувати цими системами,

will even do things like make up new games,

можуть навіть винаходити нові ігри,

like robot soccer in the middle of the night,

такі як футбол з роботом посеред ночі,

pushing the trash cans around.

штовхаючи сміттєві баки.

But not everyone's good.

Але не все так добре.

A lot of people have trouble operating these systems.

У багатьох виникають складнощі при використанні роботів.

This is actually a guy who logged into the robot

Один хлопець скористався роботом,

and his eyeball was turned 90 degrees to the left.

чий фокус зору був зміщений на 90 градусів вліво.

He didn't know that,

Хлопець цього не знав,

so he ended up just bashing around the office,

тож він перевертав усе на своєму шляху,

running into people's desks, getting super embarrassed,

вкочувався в кабінети інших, почуваючись дуже збентежено

laughing about it -- his volume was way too high.

і зі смішком казав, що його робот зависокий.

And this guy here in the image is telling me,

Цей хлопець сказав мені:

"We need a robot mute button."

"У робота слід вмонтувати кнопку відключення".

And by that what he really meant was we don't want it to be so disruptive.

Він мав на увазі, що ми ж не хочемо, щоб робот був таким руйнівним.

So as a robotics company,

Тож, як компанія робототехніки,

we added some obstacle avoidance to the system.

ми вмонтували в робота засоби уникнення перешкод.

It got a little laser range finder that could see the obstacles,

Невеликий лазерний дальномір дозволяє виявляти перешкоди,

and if I as a robot operator try to say, run into a chair,

і коли я, керуючи роботом, намагаюсь, скажімо, врізатись у стілець,

it wouldn't let me, it would just plan a path around,

робот цього не зробить, він знайде обхідний шлях,

which seems like a good idea.

тож здавалось, що це хороша ідея.

People did hit fewer obstacles using that system, obviously,

Користуючись цими роботами, люди справді рідше врізались у щось,

but actually, for some of the people,

але декотрим користувачам потрібно було

it took them a lot longer to get through our obstacle course,

значно більше часу, щоб навчитись керувати новим роботом,

and we wanted to know why.

і ми хотіли дізнатись, чому так.

It turns out that there's this important human dimension --

І виявилось, що тут важливу роль відіграє важлива людська риса –

a personality dimension called locus of control,

риса особистості, відома як локус контролю.

and people who have a strong internal locus of control,

Люди з сильним інтернальним локусом контролю,

they need to be the masters of their own destiny --

тобто, ті, хто намагається бути творцем своєї долі,

really don't like giving up control to an autonomous system --

дуже не хотіли б віддавати контроль автономним пристроям.

so much so that they will fight the autonomy;

Такі люди протидіють автономії пристрою:

"If I want to hit that chair, I'm going to hit that chair."

"Якщо я хочу врізатись у стілець, то я зрештою це зроблю".

And so they would actually suffer from having that autonomous assistance,

Тож насправді, таким людям автономні пристрої створили б більше незручностей,

which is an important thing for us to know

і це дуже важливо усвідомлювати,

as we're building increasingly autonomous, say, cars, right?

конструюючи дедалі автономніші пристрої, наприклад, автівки, так?

How are different people going to grapple with that loss of control?

Як різні люди поставляться до втрати контролю?

It's going to be different depending on human dimensions.

Їхня реакція буде різною, залежно від типу особистості.

We can't treat humans as if we're just one monolithic thing.

Ми не можемо розглядати людей як скроєних на один фасон.

We vary by personality, by culture,

Серед нас існують психологічні, культурні відмінності,

we even vary by emotional state moment to moment,

навіть наш психологічний стан різний у різні моменти,

and being able to design these systems,

тож щоб успішно розробляти ці системи,

these human-robot interaction systems,

які передбачають взаємодію робота й людини,

we need to take into account the human dimensions,

нам слід взяти до уваги людські виміри,

not just the technological ones.

а не лише технологічні.

Along with a sense of control also comes a sense of responsibility.

Відчуття контролю йде поряд із відчуттям відповідальності.

And if you were a robot operator using one of these systems,

І якщо ви, як оператор робота, скористаєтесь такою системою,

this is what the interface would look like.

то її інтерфейс виглядатиме приблизно так.

It looks a little bit like a video game,

Це схоже на відеогру,

which can be good because that's very familiar to people,

тут є перевага, бо такий інтерфейс звичний для користувачів,

but it can also be bad

та це може бути недоліком,

because it makes people feel like it's a video game.

бо створює в людей враження, що це лише відеогра.

We had a bunch of kids over at Stanford play with the system

Ми запропонували групі дітей у Стенфорді покерувати роботом,

and drive the robot around our office in Menlo Park,

що міг рухатись по нашому офісі в Менло Парк.

and the kids started saying things like,

І діти почали казати щось типу:

"10 points if you hit that guy over there. 20 points for that one."

"10 очків, якщо вріжешся в цього хлопця, 20 очків – якщо в того".

And they would chase them down the hallway.

І діти почали ганятись за ними по коридору.

(Laughter)

(Сміх)

I told them, "Um, those are real people.

Я їм сказала: "Слухайте, це реальні люди.

They're actually going to bleed and feel pain if you hit them."

Якщо в них врізатись, їм болітиме, і від удару у них йтиме кров."

And they'd be like, "OK, got it."

Діти відповіли: "Добре, зрозуміло".

But five minutes later, they would be like,

Але через п'ять хвилин вони знов казали:

"20 points for that guy over there, he just looks like he needs to get hit."

"20 очків за того хлопця. Він ніби напрошується, щоб в нього врізались".

It's a little bit like "Ender's Game," right?

Це чимось нагадує "Гру Ендера", так?

There is a real world on that other side

За екраном знаходиться реальний світ,

and I think it's our responsibility as people designing these interfaces

і я вважаю, що як розробники, ми відповідальні за те,

to help people remember

щоб нагадувати людям,

that there's real consequences to their actions

що їхні дії мають реальні наслідки,

and to feel a sense of responsibility

і що не можна втрачати почуття відповідальності,

when they're operating these increasingly autonomous things.

користуючись цими речами, які стають все автономнішими.

These are kind of a great example

Цей випадок – чудовий приклад експерименту,

of experimenting with one possible robotic future,

який показує один з можливих варіантів майбутнього світу з роботами,

and I think it's pretty cool that we can extend ourselves

тож я вважаю, справді прекрасно, що ми можемо продовжити себе,

and learn about the ways that we extend ourselves

і дослідити шляхи того, як машини стають

into these machines

нашим продовженням,

while at the same time being able to express our humanity

і при цьому зберегти здатність виражати нашу людяність

and our personality.

і нашу особистість.

We also build empathy for others

Ми також розвиваємо емпатію,

in terms of being shorter, taller, faster, slower,

якщо хтось нижчий, вищий, повільніший, швидший,

and maybe even armless,

чи навіть безрукий,

which is kind of neat.

що теж по-своєму класно.

We also build empathy for the robots themselves.

Ми також розвиваємо емпатію до самих роботів.

This is one of my favorite robots.

Це один з моїх улюблених роботів,

It's called the Tweenbot.

його звуть Твінбот.

And this guy has a little flag that says,

У нього є маленький прапорець, з написом:

"I'm trying to get to this intersection in Manhattan,"

"Я намагаюсь добратись до цього перехрестя в Манхеттені"

and it's cute and rolls forward, that's it.

він милий, і котиться вперед, оце і все.

It doesn't know how to build a map, it doesn't know how to see the world,

Він не знає, як користуватись картами, він не бачить і не орієнтується,

it just asks for help.

він просто просить допомоги.

The nice thing about people

Це показує, до честі людей,

is that it can actually depend upon the kindness of strangers.

що робот може справді покластись на доброзичливість незнайомців.

It did make it across the park to the other side of Manhattan --

Він добрався через парк на протилежний бік Манхеттена –

which is pretty great --

і це справді чудово –

just because people would pick it up and point it in the right direction.

лише завдяки тому, що люди його спрямовували у правильному напрямку.

(Laughter)

(Сміх)

And that's great, right?

І це прекрасно, хіба ні?

We're trying to build this human-robot world

Ми намагаємося побудувати світ для людей і роботів,

in which we can coexist and collaborate with one another,

у якому ми зможемо співіснувати і співпрацювати з ними, і де нам

and we don't need to be fully autonomous and just do things on our own.

не буде потрібна цілковита самостійність, коли все доводиться робити самим.

We actually do things together.

Насправді, ми вже співпрацюємо.

And to make that happen,

І для успішної діяльності

we actually need help from people like the artists and the designers,

ми користуємось допомогою інших людей, скажімо, митців і дизайнерів,

the policy makers, the legal scholars,

політиків, дослідників права,

psychologists, sociologists, anthropologists --

психологів, соціологів, антропологів –

we need more perspectives in the room

нам потрібна ширша перспектива,

if we're going to do the thing that Stu Card says we should do,

якщо ми хочемо здійснити те, про що ми мріємо,

which is invent the future that we actually want to live in.

а саме, створити таке майбутнє, в якому б ми справді хотіли жити.

And I think we can continue to experiment

Я вважаю, що ми можемо продовжити експериментування

with these different robotic futures together,

з різними варіантами майбутньої роботизації,

and in doing so, we will end up learning a lot more about ourselves.

і роблячи це, ми, зрештою, чимало дізнаємось про самих себе.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)