Ethical dilemma: Whose life is more valuable? - Rebecca L. Walker

Перекладач: Yuliia Pushmina Утверджено: Dariia Berestiuk

Smallpox is one of the deadliest diseases in history,

Віспа є однією з найсмертоносніших хвороб в історії,

but fortunately, it’s been eradicated for over 40 years.

але, на щастя, її викоренили понад 40 років тому.

However, samples of the virus that causes smallpox still exist,

Проте зразки вірусу, що спричиняє віспу, досі існують,

leading to concern that rogue actors might try to weaponize it.

що викликає занепокоєння щодо уживання їх як біозброї злочинцями.

This is especially worrying

Це викликає занепокоєння

because older smallpox vaccines can have serious side effects,

оскільки старі вакцини проти віспи можуть мати серйозні побічні ефекти,

and modern antiviral drugs have never been tested against this disease.

а сучасні противірусні препарати ніколи не тестувалися проти цієї хвороби.

To protect against this potential threat,

Для захисту від цієї потенційної загрози

the US government is funding research to improve smallpox treatments

уряд США фінансує дослідження з метою покращення лікування віспи

and vaccines.

та вакцин.

And since it’s unethical to expose people to a highly lethal virus,

Оскільки етично недопустимо наражати людей на ризик від високо смертельного вірусу,

labs are using humanity's closest biological relatives as research subjects.

лабораторії використовують як об’єкти дослідження найближчих родичів людини.

But is it right to harm these animals to protect humanity from a potential threat?

Але чи правильно шкодити тваринам для захисту людства від потенційної загрози?

Or should our closest relatives also be protected against lethal experiments?

Чи не повинні наші найближчі родичі бути захищені від смертельних експериментів?

What would you do as a scientist faced with this very real scenario?

Що б зробили ви як вчений, стикаючись з цією цілком реальною ситуацією?

In many ways, this dilemma isn't new.

У багатьох відношеннях ця дилема не нова.

Animals have been used in research aimed at improving human welfare for centuries,

Тварин використовують у дослідженнях для покращення благополуччя людини століттями,

typically at the cost of their lives.

зазвичай ціною їхніх життів.

This practice reflects the widespread belief that human lives are more valuable

Ця практика відображає широко поширене переконання, що людські життя є ціннішими

than non-human lives.

за життя тварин.

People have different views about the ethics of animal testing

Люди мають різні погляди на етику випробувань на тваринах

and how it’s conducted.

та на те, як вони проводяться.

But whatever your opinion,

Але незалежно від вашої думки,

this scenario raises an important philosophical question:

ця ситуація підіймає важливе філософське запитання:

how do we determine the value of a life, whether human or non-human?

як ми визначаємо цінність життя, будь то людського чи нелюдського?

One tool philosophers have used to consider this question is moral status.

Філософи використовують моральний статус для розгляду цього питання.

Beings with moral status should have their needs and interests

Інтереси і потреби істот із моральним статусом мають бути враховані тими,

taken into consideration by those making decisions that impact them.

хто приймає рішення, які впливають на цих істот.

Traditionally, moral status has been seen as binary—

Традиційно моральний статус розглядали як бінарний —

either a being’s interests matter for their own sake, or they don’t.

або інтереси істот мають значення задля них самих, або ні.

And historically, many philosophers believed that humans had moral status

Історично багато філософів вважали, що люди мають моральний статус,

and other animals didn’t.

тоді як інші тварини — ні.

Some contemporary philosophers like Shelly Kagan

Деякі сучасні філософи, такі як Шеллі Каган,

have argued that moral status comes in degrees,

стверджують, що моральний статус існує у різних ступенях,

but even in this model, he argues that people have the most moral status.

але навіть у цій моделі він наполягає, що люди мають найвищий моральний статус.

However, determining what grants any degree of moral status can be difficult.

Проте вимірювання ступеня морального статусу може викликати складнощі.

Enlightenment philosopher Immanuel Kant thought humans have moral status

Філософ доби Просвітництва Іммануїл Кант вважав, що люди мають моральний статус

because of their rational nature and ability to will their actions.

завдяки своїй раціональній природі та здатності діяти за власною волею.

A binary conception of moral status then suggests that beings with these capacities

Бінарне уявлення про моральний статус, припускає, що істоти з такими здібностями

are “persons” bearing full moral status,

є “особами“, які мають повний моральний статус,

while all other creatures are “things” without moral status.

тоді як усі інші створіння є “речами” без морального статусу.

But thinkers like Christine Korsgaard have argued a Kantian view

Але мислителі, як Крістін Корсгаард, стверджують, що кантівський погляд

should include many non-human animals because of how they value their own good.

повинен включати багато тварин, через їх ставлення до власного блага.

Another line of argument, suggested by utilitarianism’s founding father

Інша лінія аргументації, запропонована засновником утилітаризму

Jeremy Bentham and elaborated by Peter Singer,

Джеремі Бентамом і розвинута Пітером Сінгером,

claims that a capacity for suffering

стверджує, що здатність до страждання

makes an entity worthy of moral consideration.

робить істоту гідною морального розгляду.

These inclusive ways of thinking about moral status dramatically widen the scope

Ці інклюзивні способи уявлення морального статусу значно розширюють межі

of our moral responsibility,

нашої моральної відповідальності,

in ways some people might find unnerving.

що може здаватися тривожним для деяких людей.

So where do our monkeys stand?

Тож яке місце займають мавпи?

Our closest genetic relatives have high social and intellectual capacities.

Наші генетично найближчі родичі мають високі соціальні та розумові здібності.

They live cooperatively in complex social groups

Вони живуть спільно у складних соціальних групах

and recognize members of their community as individuals.

і визнають членів своєї спільноти як окремих індивідів.

They support and learn from one another—

Вони підтримують і вчаться один у одного —

there’s even evidence they respond to inequality.

є навіть докази того, що вони реагують на несправедливість.

And of course, they’re capable of suffering.

І, звісно, вони здатні страждати.

Yet despite all this, it’s still generally common opinion

Попри все це, загальноприйнята думка все ще полягає в тому,

that a human’s life is more valuable than a monkey’s.

що людське життя цінніше за життя мавпи.

And that while killing one human to save five others is typically wrong,

Хоча вбивство однієї людини для порятунку п’яти інших зазвичай є неприйнятним,

killing one monkey to save five humans is regrettable,

вбивство однієї мавпи для порятунку п’яти людей викликає жаль,

but morally acceptable.

але вважається морально допустимим.

Even morally required.

Навіть потрібним, з моральної точки зору.

At some point, however, this calculation starts to feel unstable.

Однак у певний момент цей розрахунок починає здаватися неприйнятним.

Should we kill 100 monkeys to save five people?

Чи повинні ми вбити 100 мавп для порятунку п’ятьох людей?

How about 10,000?

А що на рахунок 10 000?

If moral status is binary and monkeys don't have it, then theoretically,

Якщо моральний статус бінарний, а мавпи його взагалі не мають, то теоретично,

any number of monkeys could be sacrificed to save just one person.

будь-якою кількістю мавп можна нехтувати задля порятунку лише однієї людини.

But if moral status comes in degrees and monkeys have any at all,

Але якщо моральний статус варіюється, і мавпи мають його хоча б в якійсь мірі,

then at some point the balance will tip.

то на певному етапі рівновага порушується.

The situation you're in complicates things even further.

Та ситуація, в якій ви знаходитеся, ускладнює речі ще більше.

Unlike the scenarios above,

На відміну від ситуацій вище,

there's no guarantee your work will ever save human lives.

немає гарантії, що ваша робота коли-небудь врятує людські життя.

This is true of any animal experiment—

Це справедливо для будь-якого експерименту на тваринах —

the process of scientific discovery only sometimes leads to improved medical care.

наукові дослідження лише іноді покращують медичну допомогу.

But in your case, it’s even trickier!

Але у вашому випадку це ще складніше!

While the government is worried smallpox might be weaponized,

Уряд стурбований, що віспу можуть застосовувати як біологічну зброю;

if they’re wrong the disease will remain eradicated,

якщо вони помиляються і хвороба залишиться викоріненою,

and your research won’t save anyone from smallpox.

то ваше дослідження не врятує нікого від віспи.

You could try to quantify this uncertainty to help make your decision.

Ви могли б кількісно оцінити цю неясність, щоб допомогти прийняти рішення.

But how do you determine what an acceptable amount of risk is?

Але як ви визначите, що є прийнятним рівнем ризику?

And what if there’s so much uncertainty that your calculations

А що, якщо неясність настільки велика, що ваші розрахунки

are essentially wild guesses?

фактично є непередбачуваними припущеннями?

These kinds of moral mathematics get complicated fast,

Такі моральні розрахунки швидко стають складними,

and some philosophers would argue they’re not even the best way

і деякі філософи вважають, що це не найкращий спосіб

to make moral decisions.

прийняття моральних рішень.

But whatever you decide, your choice should be well justified.

Але що б ви не вирішили, ваше рішення має бути добре обґрунтованим.