What Americans agree on when it comes to health | Rebecca Onie

Перекладач: Svitlana Zapolskykh Утверджено: Khrystyna Romashko

Today, we are a country divided,

Сьогодні ми розрізнені,

or at least that's what we're told.

принаймні, нам так говорять.

We are torn apart by immigration, education, guns

Наша розрізненість спричинена імміграцією, освітою, озброєнням,

and health care.

охороною здоров’я.

Health care is ugly and it is loud,

Охорона здоров’я сварлива і криклива,

so loud that it threatens to drown out everything else.

така криклива, що може заглушити усе інше.

(Voice-over) Protesters: Health care is a human right! Fight, fight, fight!

(Голоси) Протестуючі: «Охорона здоров’я – це право людини! Боріться!

Protesters: Hey hey! Ho ho! Obamacare has got to go!

Егей! Обамівська охорона здоров’я – геть!»

Rebecca Onie: But what if underneath all the noise,

Ребека Оньє: А якщо причина цього галасу

we're not divided?

зовсім інша?

What if the things that we don't ask about

Якщо те, про що ми не питаємо,

are the things that we most agree upon?

це те, у чому ми одностайні?

It turns out that when we ask the right questions,

Коли ми ставимо правильні питання,

the answers are startling,

відповіді вражають,

because we agree, not on health care, but on something more important:

адже ми вирішуємо не питання охорони здоров’я, а щось важливіше:

we agree on health.

проблему нашого здоров’я.

For 20 years, I've been obsessed with one question:

Протягом двадцяти років мене турбувало питання:

What do we, what do all of us need in order to be healthy?

що нам усім потрібно, щоб бути здоровими?

As a college student in 1995,

Коли я навчалась у коледжі у 1995 році,

I spent months talking to physicians at a chaotic hospital in Boston,

я багато спілкувалася із лікарями з Бостону,

asking them, "What's the one thing your patients most need to be healthy?"

і попросила їх назвати річ, яка є найважливішою для здоров’я пацієнтів.

They shared the same story again and again,

Вони розповідали про одне і те ж саме.

one that I've heard hundreds of variations of since.

Я вже чула це сотні разів у різних варіантах:

They say, "Every day I see a patient with an asthma exacerbation,

«Коли до мене звертається пацієнт із загостренням астми,

and I prescribe a controller medication.

я призначаю медикаменти.

But I know she is living in a mold-infested apartment.

Хоча я знаю, що ця жінка живе у квартирі, зараженій пліснявою.

Or I see a kid with an ear infection, and I prescribe antibiotics,

Дитині з вушною інфекцією я призначаю антибіотики,

but I know there is no food at home.

хоча знаю, що вдома немає навіть їжі.

And I don't ask about those issues, because there's nothing I can do."

Але я не питаю про це, бо нічого не можу вдіяти».

Now, it seemed that it shouldn't be so complicated

Сьогодні, здавалося б, не важко

to design a doctor's visit around what people actually need to be healthy.

надати медичну консультацію стосовно того, що потрібно людям, щоб бути здоровими.

So I created Health Leads,

І я створила «Health Leads»,

an organization enabling thousands of physicians and other caregivers

організацію, що дає можливість тисячам лікарів і медичних працівників

to ask their patients,

запитати своїх пацієнтів:

"What do you need to be healthy?"

«Що вам потрібно, щоб бути здоровими?»

and then prescribe those things --

А потім «прописати» їм, наприклад,

fruits and vegetables, heat in the winter,

фрукти та овочі, тепло взимку,

electricity to refrigerate their medication --

електроенергію, щоб зберігати ці медикаменти в холодильнику.

and we then navigated patients to those resources

Ми показали своїм пацієнтам шлях до використання цих ресурсів

in their communities.

у їхніх спільнотах.

The model works.

Ця схема працює.

A Mass General Hospital study found that navigating patients to essential resources

Дослідження головної массачусетської лікарні показало, що результатом цього

is associated with improvements in blood pressure and cholesterol levels

стала нормалізація артеріального тиску та рівня холестерину,

similar to introducing a new drug,

що можна порівняти із застосуванням новітніх препаратів,

but without all the side effects.

але без побічних ефектів.

So two decades later, what's changed?

Що змінилося за два десятиріччя?

It's now widely recognized that just 20 percent of health outcomes

На сьогодні доведено, що здоров’я населення лише на 20 відсотків

are tied to medical care,

залежить від медичного обслуговування,

whereas up to 70 percent are tied to healthy behaviors

а 70 відсотків – залежить від здорового способу життя

and what's called the social determinants of health --

і того, що зветься «соціальними факторами здоров’я»,

basically, everything that happens to us for that vast majority of time

того, що відбувається з нами у той час,

when we're not in the doctor's office

коли ми не у кабінеті лікаря

or the hospital.

або у лікарні.

Health care executives now routinely remind us

Служба охорони здоров’я регулярно нагадує,

that our zip code matters more than our genetic code.

що наш поштовий індекс важливіший за наш генетичний код.

And one health care publication even recently had the audacity

Одне медичне видання навіть нещодавно наважилось

to describe the social determinants of health

заявити, що соціальні фактори здоров’я –

as "the feel-good buzzword of the year."

це «новомодне слово року».

Now, there's been some action, too.

А тепер про дії.

Over the past decade, six major health care providers and insurers

За останнє десятиріччя шість великих медичних та страхових компаній

have committed over 600 million dollars

зобов’язались виділити 600 мільйонів доларів

to affordable housing,

на будівництво доступного житла,

recognizing that it reduces infant mortality

визнаючи, що це зменшить смертність серед немовлят

and increases life expectancy.

і підвищить тривалість життя.

But let's be honest.

Але давайте будемо чесними.

Is our 3.5 trillion dollar health care system

Чи справді наша 3,5 трильйонодоларова система охорони здоров’я

fundamentally designed to create health?

спрямована на охорону здоров’я?

Absolutely not.

Зовсім ні.

Take access to healthy food.

Поговоримо про здорове харчування.

Not long ago, a teenage boy shows up at a hospital in Baltimore,

Нещодавно в лікарні Балтимора опинився підліток,

losing weight.

який втрачав вагу.

Just as his doctors are huddled up figuring out which metabolic panels

Поки його лікарі вирішували, які біохімічні аналізи

and blood tests to run,

та аналізи крові потрібно робити,

one of my colleagues asks out loud,

один із моїх колег голосно спитав:

"Do you think he might be hungry?"

«Можливо, він просто голодний?»

It turned out that this kid had been kicked out of his housing

Виявилося, що цю дитину вигнали з дому,

and literally hadn't had a meal in weeks.

і він, фактично, не їв кілька тижнів.

He said he was "... so relieved that somebody finally asked me."

Він сказав, що був радий, що хтось нарешті запитав про це.

Somehow, we've created a health care system

Так чи інакше, ми створили систему охорони здоров’я,

where asking a patient "Are you hungry?"

де питання до пацієнта «Чи ви голодний?»,

is so far outside the bounds of what counts as health care

за межами нашого розуміння медичного обслуговування.

that we mostly fail or forget to ask altogether;

У нашій системі ми забуваємо або не хочемо про таке питати.

where doctors lament a hospital's "no third sandwich policy,"

Лікарі нарікають на лікарняну політику «права двох сендвічів»,

meaning that if you're a hungry patient in the ER,

за якою голодний пацієнт у відділі невідкладної допомоги

you can have only two free sandwiches,

може отримати лише два безкоштовних сендвічі,

but as many MRIs as the doctor orders;

натомість може мати стільки МРТ, скільки призначить лікар.

where, in 2016 in the state of Texas,

При цьому у 2016 у штаті Техас

they spent 1.2 billion dollars on the medical costs of malnutrition

лікарні витратили 1,2 мільярди доларів на таке харчування,

instead of on access to healthy food;

замість того, щоб забезпечити доступ до здорової їжі;

where a Centers for Medicare and Medicaid Services program

центри охорони здоров’я та страхові програми

stratifies hungry patients,

розділяють голодних пацієнтів:

so that some get access to food and some get information about food,

одні отримують безкоштовну їжу, а інші – інформацію про їжу

with the justification that doing nothing for hungry patients

з обґрунтуванням, що відсутність дій стосовно голодних пацієнтів –

is standard and usual care in this country.

це стандартні і звичайні практики для нашої країни.

And that's just food.

І це лише їжа.

The same is true for housing, electricity ...

Те саме стосується житла, електроенергії...

The bottom line is, health care may be changing,

Суть у тому, що це можна змінити,

but not by enough and certainly not fast enough.

але цього не достатньо і це дуже повільний процес.

We ask the wrong questions of our doctors, of our patients,

Ми ставимо неправильні питання нашим лікарям, пацієнтам,

but also of our citizens.

нашим громадянам.

We ask about and argue about health care,

Ми запитуємо і розмірковуємо про охорону здоров'я,

but how do voters think about health?

але чи задумуємось про здоров’я?

No one could tell us the answer to that question,

Ніхто не може відповісти нам на це питання,

so we launched a new initiative

тому ми виступили з новою ініціативою –

and hired a polling firm to ask voters across the country:

найняли соціологічну фірму для опитування по всій країні:

What do you need to be healthy?

Що нам треба, щоб бути здоровими?

What was so striking about this was that no one has any clue

Найдивовижніше те, що ніхто і гадки не мав

what we are talking about in health care.

про що ми говоримо.

Voters do not think the social determinants of health

Опитані не задумувались, що соціальні фактори здоров’я –

is a feel-good phrase.

це коли ви почуваєтеся добре.

They actually hate it.

Їм неприємним був сам вираз.

"What uneducated person came up with that language?"

«Яка неосвічена людина вигадала такий зворот?» -

one of the voters said.

спитав один із опитуваних.

Or my favorite was the guy who said,

Мені сподобався вислів одного хлопця:

"You're killing me."

«Померти не встати!»

But when you strip away all the ridiculousness

Але, якщо прибрати всі ці насмішки

of our language in health care,

над мовою у нашій охороні здоров’я,

we know exactly what creates health.

стає зрозумілим, що саме формує здоров’я.

So take Charlotte, North Carolina.

У місті Шарлотт, штаті Північна Кароліна

We had two focus groups,

у нас було дві цільові групи:

one of African American Democratic women and one of white Republican women.

афроамериканки демократки і білі республіканки.

And we asked them, "If you had a hundred dollars,

Ми запитали їх, «Якщо б у вас було сто доларів,

how would you spend it to buy health in your community?

як би ви їх витратили, щоб «придбати здоров’я» для вашої спільноти?«

Turns out, they agree nearly to the last percentage point.

Виявляється, що їхні відповіді майже стовідсотково співпали.

First, they agree that health care only sort of impacts health.

По-перше, вони вважають, що охорона здоров'я лише трохи впливає на здоров’я.

So they choose to spend the majority of their dollars

Тому вони вирішили витратити більшу частину грошей

outside of hospitals and clinics.

за межами лікарень та клінік.

And second, they agree on what creates health,

По-друге, вони однаково визначають фактори, які формують здоров’я,

spending 19 percent on affordable housing

витрачаючи 19% на доступне житло

and about 25 percent on access to healthy food.

і близько 25 відсотків на здорову їжу.

So I am sure you are thinking, "This has got to be a fluke."

Ви, напевно, думаєте, що це випадковий збіг.

But it's not.

Але це не так.

White and Latino male swing voters in Seattle,

Білі і латиноамериканські чоловіки, опитувані у Сіетлі,

white and African American Democratic voters in Cleveland,

білі та афроамериканці демократи з Клівленду,

white male Republicans in Dallas,

білі чоловіки-республіканці з Далласу,

low-income white Democrats in Hendersonville, North Carolina:

малозабезпечені білі демократи з Хендерсвілю, у Північній Кароліні –

their answers are strikingly similar,

всі дали напрочуд схожі відповіді,

with all of them choosing to spend more money

майже всі вони обрали витрачати більше грошей

on healthy food and safe housing

на здорову їжу та безпечне житло,

than they would on hospitals and health centers.

ніж на лікарні та медичні центри.

When you ask the right questions,

Коли ви ставите правильні питання,

it becomes pretty clear:

все стає досить зрозумілим:

we may be fractured on health care in this country,

нас може розділяти система охорони здоров'я,

but we are unified on health.

але ми єдині, коли мова йде про здоров`я.

The thing that I've been struggling with is why.

Залишається з’ясувати чому.

Why do we agree on health?

Чому ми єдині у питаннях здоров’я ?

We agree on health because it is common sense.

Наші думки співпадають тому, що це – здоровий глузд.

We all know that the things we need to get healthy --

Ми всі знаємо, що все, що нам потрібно, щоб бути здоровими, –

medicine and medical care --

медицина та медичне обслуговування –

are not the things we need to be healthy,

це не ті речі, які справді нам потрібні

to not get sick in the first place.

у першу чергу, щоб не захворіти.

But we also agree because of common experience.

Але ми на це погоджуємось, бо маємо колективний досвід.

In a study of 5,000 patients,

Опитуваня 5000 пацієнтів показало, що

24 percent of the patients with commercial health insurance --

24 відсотки пацієнтів з комерційним медичним страхуванням,

meaning, they had a job --

тобто тих, які мають роботу,

still ran out of food or struggled to find housing or transportation

відчувають нестачу їжі або мають труднощі з помешканням, транспортом

or other essential resources.

або іншими необхідними ресурсами.

Twenty-four percent.

24 відсотки.

And we saw the same thing in our focus groups.

Ми помітили дещо спільне в усіх цільових групах.

Nearly every voter knew what it meant to struggle,

Майже усі респонденти стикалися з труднощами

either themselves or their families

самі або їхні родини,

or their neighbors.

або їхні сусіди.

One of those white Republican women in Charlotte was a waitress

Одна з тих жінок-республіканок з міста Шарлотт працювала офіціанткою,

struggling to stay awake with an enormous Big Gulp soda.

і намагаючись не заснути вживала багато содової «Big Gulp».

She just looked exhausted.

Вона виглядала просто виснаженою.

And she was.

Так і було.

She told us that she worked two jobs

Вона розказала, що працює на двох роботах,

but still could not afford a membership to the Y,

але не може дозволити собі абонемент до спортивного клубу.

but it was OK that she couldn't go to the gym, she said,

Але це нічого, що вона не могла відвідувати спортзал,

because she also could not afford gas

бо вона також не мала грошей на бензин

and walked 10 miles to and from work

і ходила пішки 16 кілометрів на роботу та назад

every single day.

кожного дня.

Listening to her, I felt this familiar panic rise in me,

Слухаючи її, я відчула, як мене охоплює знайома паніка,

the residue of my own childhood.

немов «осад» з мого власного дитинства.

When I was 10 years old,

Мені тоді було 10,

my father lay on the living room floor

мій батько лежав на підлозі у вітальні,

in the grips of one of his many depressions.

охоплений приступом депресії.

As I crouched next to him, he told me that he wanted to kill himself.

Коли я присіла поруч з ним, він сказав, що хотів вбити себе.

My father lived,

Мій батько не зробив цього,

but he struggled to work.

він намагався знайти роботу.

And my family survived,

Наша родина виживала,

but we teetered,

ми ледь трималися,

down one paycheck,

жили на єдиний дохід –

relying on my mom's schoolteacher salary.

вчительську зарплатню моєї мами.

Even as a little kid, I knew we lived in the shadow

Навіть маленькою дитиною я розуміла, що ми живемо під загрозою

of financial and emotional collapse.

фінансового та емоційного краху.

This is really hard to say,

Про це дійсно важко говорити,

because it's taken me 25 years to be honest with myself

мені знадобилося 25 років, щоб чесно зізнатися собі,

that this is why I do this work:

що саме тому я це роблю.

knowing that my father needed health care to recover,

Мій батько потребував медичного обслуговування,

but to be healthy, my family needed something else,

а моїй родині, щоб зберегти здоров’я, треба було дещо інше.

we needed a decent income;

Нам був потрібен гідний дохід;

and knowing, as so many do more than I,

і коли знаєш, як багато тих, хто робить більше, ніж я,

that panic when the basics threaten to slip away.

ця паніка поступово зникає.

To the voters in our focus groups, the solutions were straightforward.

Для нашої цільової групи рішення було однозначним.

As one of those white Republican women in Charlotte said,

Одна з таких білих республіканок з Шарлотт сказала:

"Instead of putting all this money into health care,

«Замість інвестування всіх цих грошей в охорону здоров’я,

put it into affordable housing.

інвестуйте їх у доступне житло.

You know, like, take it and distribute it differently."

Просто візьміть і розподіліть їх по-іншому».

It turns out that when you have the right language

Виявляється, коли ви правильно висловлюєтесь

and you ask the right questions,

і ставите правильні питання,

the answers become remarkably clear

відповіді стають на диво зрозумілими

and unanimous.

і одностайними.

What we know is that, despite all the noise,

Ми знаємо, що не дивлячись на весь шум навколо,

the plan for health care in this country

план охорони здоров'я у нашій країні

is that there is no plan.

полягає у відсутності плану.

But we have something more powerful than any politician's bill,

Але у нас є щось більш потужне, ніж будь-який політичний законопроект,

any candidate's platform,

платформа будь-якого кандидата

any think tank's policy statement.

або будь-яка політична заява.

We have our common sense and our common experience.

У нас є здоровий глузд і наш колективний досвід.

So I ask, if you are a health care executive:

Тож я запитую керівників медичних закладів:

Do you know how many of your patients run out of food

«Чи знаєте ви, скільки ваших пацієнтів недоїдають,

or struggle to pay the rent at the end of the month?

або не мають чим сплатити місячну оренду за житло?

Is that data on your scorecard,

Чи є ця інформація у ваших атестаційних картах,

shaping your business and your bonuses?

які формують ваш бізнес і бонуси?»

If you are a politician:

Якщо ви чиновник:

Will you continue to fight on the scorched earth of health care,

«Чи будете ви відстоювати охорону здоров’я,

or will you act on what your voters,

чи почнете співпрацювати зі своїми виборцями –

what Democratic and Republican voters alike,

демократами і республіканцями,

already know,

які усвідомлюють,

which is that good wages, healthy food and safe housing

що гідна зарплата, здорова їжа та безпечне житло –

are health?

це і є здоров’я?»

And for the rest of us, for the citizens of this country:

А для всіх нас, для громадян нашої країни:

Will we demand accountability to what we know to be true,

«Чи будемо ми вимагати того, що є правильним,

which is that our common sense,

того, у чому наш здоровий глузд

our common experience,

і колективний досвід

makes us the experts in what it takes to be healthy?

зробили нас експертами стосовно здоров’я?»

This moment, as it turns out,

На сьогодні, виявляється,

is not about changing minds.

мова йде не про зміну мислення.

It is about something more powerful.

Мова йде про щось більш потужне.

It is about changing the questions we ask

Йдеться про зміну питань, які ми ставимо,

and quieting the noise to hear each other's answers.

і зменшення шуму, щоб почути відповіді один одного.

It is about the radical possibility that we the patients,

Мова йде про принципову можливість, щодо якої ми – пацієнти,

we the physicians, we the caregivers,

лікарі, доглядальники,

we the health care executives

керівники медичних закладів,

and yes, even we the people,

і навіть ми – всі люди -

that we agree.

одностайні.

And it is now time --

І зараз настав час,

in fact, long overdue --

до речі, вже давно,

for us to marshal the courage

знайти силу і мужність

to hear those answers and to act upon them.

почути ці відповіді і діяти.

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)