Dear Fellow Refugees, Here’s How I Found Resilience | Chantale Zuzi Leader | TED

Перекладач: Kamila Davydova Утверджено: Dariia Berestiuk

It was my 13th birthday.

Це був мій 13-й день народження.

My mother made my favorite dish of rice and beans.

Моя мама приготувала мою улюблену страву з рису та квасолі.

In the afternoon,

У другій половині дня

some neighbors celebrated in front of our house,

деякі сусіди святкували перед нашим будинком,

dancing, laughing, eating.

вони танцювали, сміялись, їли.

With music, filling the air in our usually quiet small village

З музикою, що заповнювала повітря в нашому, зазвичай тихому, маленькому селі

in the Congo.

в Конго.

Several hours later,

Через кілька годин

the peaceful evening was torn apart.

мирний вечір був зруйнований.

Torn apart by gunfire.

Зруйнований стріляниною.

Terrified screams filled the air.

Повітря наповнилося наляканими криками.

My mother and father wanted us children to seek shelter from this danger.

Мати і батько хотіли, щоб ми, діти, шукали укриття від цієї небезпеки.

I remember my mother shouting to us all,

Я пам’ятаю, як мама кричала всім нам:

"Go to the tree, go to the tree," she said.

«Йдіть до дерева, йдіть до дерева», сказала вона.

There was no time to say goodbye.

Не було часу попрощатися.

Nine of us children ran to the forest

Нас девʼятеро дітей побігли до лісу

and huddled together through the night

і тулилися разом всю ніч під цим деревом.

under that tree.

It was our place of sanctuary,

Це був наш прихисток, наше місце безпеки.

our place of safety.

After hours of terror, the guns went quiet.

Після годин терору стрілянина затихла.

The Sun appeared in the morning.

Вранці з’явилось сонце, але не наші батьки.

But not our parents.

They still had not returned.

Вони досі не повернулися.

The long, stretching branches of our tree

Довгі, простягнуті гілки нашого дерева

could not protect us from our growing worry.

не могли захистити нас від наших зростаючих хвилювань.

As we returned to our village, our fear turned to despair.

Коли ми повернулися до нашого села, наш страх перетворився на відчай.

My mother and father had been killed,

Мої мати та батько були вбиті

along with dozens [of] innocent men,

як і десятки інших невинних чоловіків, жінок і дітей.

women and children.

The violence of that night ripped out our precious roots

Жорстокість тієї ночі

обірвало наше цінне коріння і розкинуло по світу.

and set as adrift into the world.

We were now orphans, outsiders, refugees

Тепер ми були вигнанцями, аутсайдерами, біженцями

without a place to call home,

без місця, яке б назвали домівкою,

without a place of safety.

без безпечного місця.

We were forced to leave our village and everything we knew.

Ми були змушені покинути наше село і все, що ми знали.

We traveled miles, crossed borders

Ми проїхали милі, перетнули кордони

and joined tens of thousands of other refugees

та приєдналися до десятків тисяч інших біженців

in the refugee settlement in Uganda.

у поселенні біженців в Уганді.

There, our family shared the many challenges

Там наша сім’я розділила багато труднощів,

faced by displaced people around the world.

з якими стикаються переселенці по всьому світу.

We learned to live in a constant state of struggle.

Ми навчилися жити в постійному стані боротьби.

We ate, kept clean, protected each other,

Ми їли, утримували чистоту, захищали один одного,

all to maintain some level of dignity and hope.

все для того, щоб зберегти певний рівень гідності та надії.

I tell my story not because it is unique.

Я розповідаю свою історію не тому, що вона унікальна.

Just the opposite.

Якраз навпаки.

I am one of many displaced people around the world.

Я одна з багатьох переселенців по всьому світу.

The number of forcibly displaced people has more than doubled since 2013.

Кількість примусово переселених осіб збільшилася більш ніж удвічі з 2013 року.

It has surpassed 108 million, and it’s continuing to rise.

Це число перевершило 108 мільйонів, і продовжує зростати.

Just over half of the displaced people are women and girls,

Більшість переселенців — жінки та дівчата,

and 43.3 million are children.

а 43,3 мільйона — діти.

There is such a fragile border between the basic comfort most of us enjoy

Існує тонка межа між основним комфортом, яким більшість насолоджується,

and the misery that is the daily existence for millions of refugees.

і бідністю, яка є щоденною реальністю для мільйонів біженців.

My experience has taught me anyone can become a refugee.

Мій досвід навчив мене, що кожен може стати біженцем.

To lose that place of safety they once had.

Втратити те місце безпеки, яке вони колись мали.

But my experience has also taught me something else.

Але мій досвід навчив мене ще дечого:

That it is possible to break through.

того, що можна пробитися.

Пробити ті бар’єри недовіри, дискримінації

To break through those barriers of distrust and discrimination

and uncertainty.

та невизначеності.

Знайти спільноту, дружбу

To find a place of community, friendship

and to even find hope.

і навіть віднайти надію.

Those changes can happen in small and large ways

Ці зміни можуть відбуватися як у малих, так і в великих масштабах,

та способами, які іноді важко уявити.

and in ways that are sometimes difficult to imagine.

Let me explain.

Дозвольте пояснити.

When I was born,

Коли я народилася,

my maternal grandmother wanted my mother to kill me.

бабуся по материнській лінії хотіла, щоб мама мене вбила.

Why?

Чому?

Because she and many others held the common belief

Тому що вона та багато інших вірили,

that my albinism was a curse.

що мій альбінізм — це прокляття.

My mother refused, believing I was not a curse

Моя мати відмовилася, вважаючи це не прокляттям,

but a gift from God.

а даром від Бога.

So you see, my mother had saved my life twice.

Отже, моя мама двічі врятувала моє життя.

Once when I was born.

Коли я народилася.

And on the last day I saw her alive.

І в останній день, як я бачила її живою.

People can change.

Люди здатні змінюватися.

When I was 12,

Коли мені було 12 років,

there was a girl in school who always avoided me

в школі була дівчинка, яка завжди уникала мене,

until one day,

поки одного дня

the teacher assigned her to be a partner on a school project.

вчитель не призначив її моїм партнером у шкільному проєкті.

The girl asked me,

Дівчина запитала мене:

"If you touch me,

«Якщо ти доторкнешся до мене,

will my children also look like you?"

чи мої діти будуть схожі на тебе?»

I explained to her, I'm not a curse.

Я пояснила їй, що я не прокляття.

I'm not contagious.

Я не заразна.

This is just how I was born.

Просто я такою народилася.

That exchange allowed us to break through

Це дозволило нам прорватися

and spike both a deeper understanding

і покращити як глибше порозуміння, так і добру дружбу.

and a good friendship.

Breaking through the barriers of fear and ignorance

Подолання бар’єрів страху та невігластва

are critical to building bridges of understanding

є вирішальними для побудови мостів розуміння

between the refugee population and the community they join.

між населенням біженців та громадою, до якої вони приєднуються.

Just as I learned as a young girl,

Так само, як я усвідомила, будучи молодою дівчиною

this type of change requires the openness to share one's story

цей тип змін вимагає відкритості, щоб ділитися своєю історією,

and a willingness to grow.

та готовності рости.

Years later,

Через роки мій альбінізм спрацював на мою користь.

my albinism worked in my favor.

The United Nations High Commission for Refugees

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців

began to work on plans for my resettlement.

почала працювати над планами мого переселення.

Albinos were being prioritized

Альбіноси отримали пріоритет

because of the danger they face in their home countries.

через небезпеку, з якою вони стикаються у своїх рідних країнах.

Violence, discrimination, that some nations, including mine,

Насильство, дискримінація, від чого деякі нації, включаючи мою,

were unable to protect us from.

не могли захистити нас.

So in 2018,

Тож у 2018 році,

five years after I lost both my mother and my motherland,

через п’ять років після того, як я втратила і матір, і батьківщину,

I left Africa to come to the United States.

я залишила Африку, щоб приїхати до Сполучених Штатів.

My initial reaction when I arrived in Worcester, Massachusetts was,

Моя перша реакція, коли я приїхала до Вустера, штат Массачусетс, була:

"It's so cold here."

«Тут так холодно».

(Laughter)

(Сміх)

As I saw my foster family holding up signs

Відразу, як моя прийомна сім’я тримала таблички з написом

that said “Welcome to America, Chantale,”

«Ласкаво просимо в Америку, Шантейл»,

I felt that I had finally found a home.

я відчула, що нарешті знайшла свій дім.

The cold was just the beginning of [a] series of adjustments

Холод був лише початком ряду пристосувань

to a very unfamiliar place and an entirely different culture.

до дуже незнайомого місця та зовсім іншої культури.

Mastering English was a challenge,

Освоєння англійської мови було викликом,

but it was far surpassed by the great joy of being able to attend school again.

але його значно перевершила велика радість від того, що я знову змогла піти до школи

Well, I graduated high school in three years and ...

Отже, через три роки я закінчила школу і...

(Applause)

(Оплески)

And I'm now a junior at Wellesley College.

І зараз я студентка третього курсу коледжу Веллслі.

(Cheers and applause)

(Вигуки радості та оплески)

Majoring in political science.

Спеціалізація —політологія.

(Applause)

(Оплески)

After reflecting on my own journey and my own experiences,

Після роздумів про власний шлях та досвід,

I began to dream of creating similar learning [opportunities]

я почала мріяти про створення подібних можливостей для навчання

for young girls still living in the same refugee settlements

молодим дівчатам, які досі живуть у тих самих поселеннях біженців,

I lived in as a child.

де я жила у дитинстві.

That dream has taken shape

Ця мрія сформувалася

in the creation of “Refugee Can Be,”

у створенні «Refugee Can Be»,

a non-profit organization I founded

неприбуткової організації, яку я заснувала

with the help of dedicated partners and supporters.

за допомогою відданих партнерів та прихильників.

Our core mission is to be that tree,

Наша основна місія полягає в тому, щоб бути цим деревом,

that place of sanctuary,

місцем прихистку,

that place of safety,

місцем безпеки,

to provide a secondary education

щоб надати середню освіту,

along with livelihood and leadership training

разом з засобами до існування та розвитку лідерства

for the girls in the camp.

для дівчат у таборі.

To show them that they, too, can break through.

Щоб показати їм, що вони теж можуть досягти успіху.

I have learned that a refugee can be anything

Я дізналась, що біженка може стати будь-ким,

she dreams she can be.

ким вона мріє бути.

But she can't do it on her own.

Але вона не може зробити це самостійно.

The course of my life, once dictated by tragedy and loss

Хід мого життя, колись зумовлений трагедією та втратою,

is now in my power.

тепер в моїх руках.

(Applause)

(Оплески)

There are hundreds of people

Є сотні людей,

who reached out to help me, to teach me,

які звернулись мені допомогти, навчити,

to give me access to incredible opportunities.

дати доступ до неймовірних можливостей.

Now it is my turn to reach out, to use the platform I have

Тепер моя черга відгукнутись, використовуючи власну платформу,

to secure for other refugees the chance

щоб забезпечити іншим біженцям шанс

to realize their own power to break through.

усвідомити їх амбіції.

Beyond the essential roles that governments, NGOs,

Крім основних ролей, які уряди, незалежні організації та бізнеси

businesses can and must play to eliminate causes of displacement,

можуть і повинні виконувати для усунення причин переселення,

each of us are called to take action.

кожен з нас покликаний вжити заходів,

To help provide that place of safety,

допомогти знайти це місце безпеки,

by welcoming those who once lost everything,

запрошуючи тих, хто колись втратив все,

but have a world of creativity and talent

але має світ творчості та таланту,

to bring into the work of rebuilding their lives

який би допоміг відновити їхнє життя

and enhancing the communities we share with them.

та покращити спільноту, яку ми з ними розділяємо.

Meet each refugee with both curiosity and compassion,

Зустрічайте кожного біженця з цікавістю та співчуттям,

understanding their specific needs, learning their specific stories

розуміючи їхні особливі потреби, вивчаючи їхні унікальні історії

and calling them by name.

та називаючи їх по імені.

You are hearing one voice today.

Сьогодні ви почули один голос.

It is a voice of a refugee girl

Це голос дівчини-біженки,

who was rescued through the love and generosity of many.

врятованої любов’ю та щедрістю багатьох людей.

But I feel the voices of millions of refugees speaking through me,

Але я відчуваю голоси мільйонів біженців, розмовляючих через мене

тут, разом зі мною.

here, as I do.

The urgency of those voices

Терміновість тих голосів

calling on each one of us

закликають кожного з нас

to help refugees break through,

допомогти біженцям прорватися,

to find a place of sanctuary,

знайти прихисток,

find a place of safety.

знайти місце безпеки.

Find a way home.

Знайти дорогу додому.

Thank you.

Дякую.

(Cheers and applause)

(Вигуки радості і оплески)