Learn English with a Short Story: In a World of Our Own - British English Podcast

Hello and welcome to the English Like a Native Podcast.

Привіт і ласкаво просимо до подкасту English Like a Native.

I'm your very ordinary English girl, Anna, and I'm gonna be giving you some

Я твоя звичайна англійська дівчина, Анна, і я буду говорити тобі звичайнісінькою

very ordinary English, peppered with some interesting words and phrases.

англійською, приправленою цікавими словами та фразами.

Okay, so this is the kind of English that you'll hear spoken in the UK.

Гаразд, це та англійська, якою ви почуєте у Великобританії.

So forget the grammar rules, forget the textbooks.

Тому забудьте правила граматики, забудьте підручники.

Just listen and enjoy.

Просто слухайте та насолоджуйтесь.

Now, if you are watching this on YouTube, then read along with me and

Тепер, якщо ви дивитеся це на YouTube, читайте разом зі мною та

try to pay attention to the words and phrases that I've highlighted for you.

намагайтеся звернути увагу на слова та фрази, які я виділив для вас.

You can access the complete vocabulary list and transcript.

Ви можете отримати доступ до повного словникового списку та транскрипту.

I'll tell you more about that in the description.

Детальніше про це я розповім в описі.

So are you ready?

Отже, ви готові?

Let's get started.

Давайте розпочнемо.

I came in for a coffee.

Я зайшов випити кави.

If you are having a coffee, then you are not expected to be doing anything else.

Якщо ви п’єте каву, то від вас не очікується, що ви будете робити щось інше.

So I suppose what I really came in for was just that.

Тож я вважаю, що я справді прийшов саме за цим.

To be not doing anything.

Нічого не робити.

It was both a part of the daily grind as well as an escape from it.

Це було як частиною повсякденної роботи, так і втечею від неї.

I always came to the En Route cafe.

Завжди приходила в кафе En Route.

How ironic.

Як іронічно.

'En route' to where exactly?

«На шляху» куди саме?

Every day I saw the same sign over the cake counter there, "Serve

Кожного дня я бачив ту саму табличку над прилавком з тортами: «Подай

yourself - it's a piece of cake."

собі — це шматок торта».

I couldn't avoid looking at it, and I always felt disappointed

Я не міг не дивитися на це, і завжди відчував розчарування

that it was still there.

, що воно все ще там.

The first time I noticed the sign wasn't the first time I came in,

Перший раз, коли я помітив вивіску, це був не перший раз, коли я зайшов,

but ever since then, it's been right there in my eyeline like a sty.

але відтоді він стояв прямо під моїм оком, як хлів.

I was in the doldrums for sure.

Я точно був у депресії.

Catch 22.

Перешкода 22.

Exhausted by routine and therefore too tired to do anything but follow it.

Виснажений рутиною і тому надто втомлений, щоб робити щось, окрім як слідувати їй.

One of those people who are aware that there is a problem,

Один із тих людей, які усвідомлюють, що є проблема,

but never dare to change because it's better the devil you know.

але ніколи не наважуються змінитися, тому що це краще, чорт ти знаєш.

Perhaps that's why I always fixed my eyes on that stupid sign.

Мабуть, тому я завжди пильно дивився на ту дурну табличку.

Comforting familiarity.

Втішне знайомство.

Still, familiarity breeds contempt, they say.

Все-таки знайомство породжує презирство, кажуть вони.

There was a silver lining to this cloud, though.

Однак у цій хмарі була срібна підкладка.

The coffee.

Кава.

Especially the espressos, small, strong shots, large, mild

Особливо еспресо, маленькі, сильні шоти, великі, м’які

ones, you name it, they do it.

, що завгодно, вони справляються.

Expensive as they are, they're about the only thing that I'm

Незважаючи на те, що вони дорогі, це єдине, заради чого я

willing to walk for these days.

готовий піти в ці дні.

Chained to a desk normally.

Нормально прикутий до столу.

True enough, I bring my laptop with me, but I never take it out unless I

Щоправда, я беру з собою свій ноутбук, але ніколи не дістаю його, якщо не бачу

see someone else from the office here.

тут когось іншого з офісу.

The baristas were busy as ever.

Бариста були зайняті, як завжди.

Behind another sign, "Wake up and smell the coffee, then buy one."

За іншою табличкою «Прокинься і понюхай каву, потім купи».

At least the signs were handmade and not just lifted down from the piles

Принаймні, вивіски були зроблені вручну, а не просто підняті зі стосів

in those cavernous shops where you seem to feel so guilty about going in

у тих магазинах-кавернозах, де ти, здається, почуваєшся настільки винним, що заходиш туди,

that you have to buy approximately 15 unnecessary items to prove to yourself

що тобі доводиться купувати приблизно 15 непотрібних речей, щоб довести собі

that you really needed to be there.

, що тобі справді потрібно було там бути.

I found myself smiling at the idea of someone making

Я помітив, що посміхаюся, коли хтось робить

a sign reading, 'Sign here'.

табличку з написом «Підпишіть тут».

But I knew that it wasn't really funny.

Але я знав, що це не зовсім смішно.

At least I felt in a better mood, like that laughter therapy that I

Принаймні я почувався в кращому настрої, як у тій сміхотерапії, про яку я

heard about where people feel better by forcing themselves to laugh.

чув, коли люди почуваються краще, змушуючи себе сміятися.

Typical of me, that I could only muster a smile, no sound.

Типово для мене, що я міг лише посміхнутися, жодного звуку.

Easier said than done.

Легше сказати, ніж зробити.

It was time to get up and go, although that was something that I truly lacked.

Настав час вставати й йти, хоча цього мені справді бракувало.

Get up and go.

Вставай і йди.

"A penny for your thoughts."

«Пенні за твої думки».

Though seemingly distant, I became aware that these words were

Незважаючи на те, що вони здавалися далеко, я усвідомив, що ці слова

actually being addressed to me.

насправді були адресовані мені.

There was someone I didn't know from Adam sitting at my

Зараз за моїм столиком сидів хтось, кого я не знав від Адама, і

table now trying to engage me.

намагався зацікавити мене.

I wiggled my hand in his general direction and shook my head as if it weren't

Я поворухнув рукою в його загальному напрямку й похитав головою, наче вона не була

correctly positioned above my shoulders, and I needed to settle it into place and

правильно розташована над моїми плечима, і мені потрібно було влаштувати її на місце й

got out of there like a bat out of hell.

вибратися звідти, як кажан із пекла.

I always pay when I order, so to my relief I didn't have to interact

Я завжди плачу, коли замовляю, тож, на моє полегшення, мені не довелося

with anyone else before leaving.

ні з ким спілкуватися перед від’їздом.

Huh.

га

Out of the frying pan and into the fire, I realised as I was heading back to work...

Зі сковороди та у вогонь, я зрозумів, коли повертався до роботи...

work!

до роботи!

Christ on a bike, my laptop in the cafe, I would have to go back.

Христос на велосипеді, мій ноутбук у кафе, я мав би повернутися.

Why didn't Mr.

Чому містер Носі Паркер не

Nosy Parker tell me?

сказав мені?

Perhaps it was a trick to scare me away so he could steal it.

Можливо, це був трюк, щоб відлякати мене, щоб він міг його вкрасти.

It was the anger about the possibility of being fooled rather than any

Це був гнів через те, що мене можуть обдурити, а не будь-яке

concern about losing property that made me turn on my heel and come

занепокоєння щодо втрати майна, що змусило мене розвернутися на каблуках і вскочити

hurtling back in through the door.

назад у двері.

My attempted interlocutor was nowhere to be seen, but Lady Luck

Мого спробованого співрозмовника ніде не було, крім Пані Удачі

was smiling on me and the laptop was still there on the seat.

усміхався мені, а ноутбук усе ще лежав на сидінні.

At least the case was, I picked it up and felt the reassuring solidity within.

Принаймні футляр був таким, я підняв його й відчув заспокійливу міцність усередині.

Yes, lucky me!

Так, мені пощастило!

But there was a badge pinned through the zip pull "In a World of Our Own" it read.

Але на блискавці був пришпилений значок «У нашому власному світі».

I went up to the counter and asked if anyone had seen the person who

Я підійшов до стійки і запитав, чи хтось бачив людину, яка

had sat at my table and spoken to me.

сиділа за моїм столиком і розмовляла зі мною.

Turns out he spends his time interviewing people on their own and uploads

Виявляється, він витрачає свій час на опитування людей на самоті та завантажує

the videos online, didn't I know?

відео в Інтернет, хіба я не знав?

"He's often in here.

«Він часто буває тут.

Easy targets, people in their own worlds in public.

Легкі мішені, люди у своїх світах на публіці.

Never any problems.

Ніколи жодних проблем.

Leave him to it.

Залиште його.

Don't want any bad publicity."

Не хочу поганої реклами».

Was I going to be on his channel then?

Чи мав я тоді бути на його каналі?

How could he have filmed me?

Як він міг мене знімати?

I didn't see any camera or mobile, but maybe there were accomplices.

Ні камери, ні мобільного я не бачив, але, можливо, були спільники.

I felt as sick as a dog right then and there at the mere thought of it.

Від однієї думки про це мені стало погано, як собаці.

And yet, of course, just like with the cake sign at En Route, I wanted to look.

І все ж, звісно, ​​як і з вивіскою з тортом на En Route, я хотів подивитися.

The channel was blocked at work, but I took my laptop out of its

Канал був заблокований на роботі, але я вийняв свій ноутбук із

case and started to tether it to my mobile, except it wasn't my laptop.

футляра та почав прив’язувати його до мобільного, але це був не мій ноутбук.

He must have switched it in En Route.

Мабуть, він перемкнув його в En Route.

Time seemed to stand still as I opened it.

Здавалося, час зупинився, коли я її відкрив.

Power on straight away, connected, no password required.

Миттєво вмикаємо, підключаємо, пароль не потрібен.

I felt like a fish out of water as it opened to his channel, but

Коли він відкрив його канал, я почувався як риба на воді, але

there was no video of me though.

відео зі мною не було.

I looked through the playlists.

Я переглянув плейлисти.

The most recent uploads, nothing.

Останні завантаження, нічого.

I suppose that our encounter, if you could call it that, was not

Я вважаю, що наша зустріч, якщо можна так її назвати, була недостатньо

entertaining enough, even though I saw that the standard wasn't exactly high.

цікавою, хоча я бачив, що стандарт був не зовсім високий.

I watched the ordinary people assenting to the intrusion and began to feel

Я спостерігав, як звичайні люди погоджуються на вторгнення, і почав відчувати

pangs of jealousy then horror.

муки ревнощів, а потім жаху.

They were chatting along happily enough to a complete stranger, and

Вони досить весело спілкувалися з абсолютно незнайомою людиною, і

I had been so startled that I'd run away and almost lost my computer.

я був настільки наляканий, що втік і мало не втратив комп’ютер.

I thought about writing to Mr "In a World of Our Own" and asking him to come

Я подумав про те, щоб написати містеру «У нашому власному світі» і попросити його прийти

and interview me and saying that I was sorry that I had bolted, but I had just

та взяти у мене інтерв’ю та сказати, що мені шкода, що я втік, але я щойно

remembered an important appointment.

згадав про важливу зустріч.

Then we could do the interview, but surely I should ask him why he switched laptops.

Тоді ми могли б дати інтерв’ю, але, звичайно, я повинен запитати його, чому він змінив ноутбук.

I sent a message to his account immediately.

Я негайно надіслав повідомлення на його обліковий запис.

"You, you know who I am.

"Ти, ти знаєш, хто я.

En Route.

В дорозі.

Why have you taken my laptop?"

Чому ти забрав мій ноутбук?"

People say that everything happens for a reason.

У народі кажуть, що все трапляється з причини.

You have to just look for it.

Треба просто шукати.

At the end of the day, though, I can't accept this.

Зрештою, я не можу цього прийняти.

If things happen for a reason, then things would also have to not happen for a

Якщо щось трапляється з причини, то все також не повинно відбуватися з причини

reason and you could end up spending your whole life trying to explain that too.

, і ви можете витратити все життя, намагаючись пояснити це.

No, things happen because of everything, not just one reason.

Ні, все трапляється через усе, а не лише з однієї причини.

Everything that has happened up to that point.

Все, що відбулося до цього моменту.

Mr.

"In a World of Our Own" wasted no time in getting back to me.

Містер

«У нашому власному світі» не гаяв часу, щоб відповісти мені.

"That was fast", he wrote.

«Це було швидко», — написав він.

"I'm glad.

"Мені приємно.

Sorry about all this.

Вибачте за все це.

It's all a bit illegal, not to mention immoral.

Це все трохи незаконно, не кажучи вже про аморальність.

The thing is, I've seen you day after day in that coffee shop, and I'm sure

Справа в тому, що я бачив вас день за днем ​​у тій кав'ярні, і я впевнений, що

you didn't recognise me when I came up to you just now in a world of your own.

ви мене не впізнали коли я щойно підійшов до тебе у твоєму власному світі.

You are not alone, mate.

Ти не самотній, друже.

You've seen that from the videos on my channel.

Ти бачив це з відео на моєму каналі.

Fancy a chat?

Хочеш побалакати?

You'll get your laptop back.

Ти отримаєш свій ноутбук назад.

Promise."

Обіцяй».

What could I do?

Що я міг зробити?

What would you do?

Що б ти зробив?

He was right.

Він мав рацію.

I'd never noticed him before.

Я ніколи раніше його не помічав.

The baristas said that he was there all the time.

Бариста сказали, що він був там весь час.

So was I.

Я теж.

No connection.

Без зв’язку.

I closed the unfamiliar laptop and slid it back into the case.

Я закрив незнайомий ноутбук і посунув його назад у футляр.

I had to go back to the coffee shop.

Мені довелося повернутися до кав'ярні.

If we were going to meet, it would be there in person, not online, En Route.

Якби ми збиралися зустрітися, це було б там особисто, а не онлайн, у дорозі.

Now I was on my way, and this time I would be the interviewer.

Зараз я був у дорозі, і цього разу я буду інтерв’юером.

Nothing to lose now.

Зараз нічого втрачати.

It was like getting a free shot.

Це було як отримати безкоштовний постріл.

Well, that's the end of today's episode.

Ну ось і закінчився сьогоднішній випуск.

I hope you found it intriguing and full of interesting words and phrases.

Сподіваюся, ви знайшли його інтригуючим і сповненим цікавих слів і фраз.

Until next time, take very good care and goodbye.

До наступного разу будьте дуже обережні та до побачення.