How a handful of tech companies control billions of minds every day | Tristan Harris

Перекладач: Anastasia Krysa Утверджено: Khrystyna Romashko

I want you to imagine

Я хочу, щоб ви уявили,

як ви заходите до кімнати,

walking into a room,

a control room with a bunch of people,

до диспетчерської із купою людей,

a hundred people, hunched over a desk with little dials,

сотнями людей, що згорбились над столами із маленькими циферблатами,

and that that control room

і що ця диспетчерська

will shape the thoughts and feelings

може формувати думки та почуття

of a billion people.

мільярдів людей.

This might sound like science fiction,

Це може скидатися на наукову фантастику,

but this actually exists

але таке справді існує

right now, today.

проямо зараз, сьогодні.

Я це знаю, тому що і сам був у одній із цих диспетчерських.

I know because I used to be in one of those control rooms.

Я був спеціалістом із етики дизайну в Google,

I was a design ethicist at Google,

where I studied how do you ethically steer people's thoughts?

де я вивчав те, як етично можна управляти думками людей.

Because what we don't talk about is how the handful of people

Ми не говоримо про те, що група людей,

working at a handful of technology companies

яка працює у групі технологічних компаній,

на свій власний розсуд керуватиме тим, про що сьогодні думає мільярд людей.

through their choices will steer what a billion people are thinking today.

Because when you pull out your phone

Тому, коли ти виймаєш телефон,

а вони моделюють те, як це працює, або що у тебе в стрічці,

and they design how this works or what's on the feed,

it's scheduling little blocks of time in our minds.

це планує маленькі відрізки часу у наших думках.

If you see a notification, it schedules you to have thoughts

Якщо ти бачиш сповіщення, це спрямовує тебе на думки,

that maybe you didn't intend to have.

яких, можливо, ти не мав наміру мати.

If you swipe over that notification,

Якщо ви проведете пальцем по цьому сповіщенню,

це наміряє вас витратити трішки часу

it schedules you into spending a little bit of time

getting sucked into something

і затягнутись у щось,

that maybe you didn't intend to get sucked into.

у що, можливо, у вас не було наміру затягуватись.

Коли ми говоримо про технології,

When we talk about technology,

ми схильні розглядати їх, як безхмарні можливості.

we tend to talk about it as this blue sky opportunity.

It could go any direction.

Вони можуть піти в будь-якому напрямку.

And I want to get serious for a moment

І я хочу бути зараз серйозним,

and tell you why it's going in a very specific direction.

та пояснити, чому вони йдуть у дуже конкретному напрямку.

Because it's not evolving randomly.

Тому що вони не розвиваються навмання.

Існує прихована мета, що керує напрямком

There's a hidden goal driving the direction

усіх технологій, які ми створюємо,

of all of the technology we make,

and that goal is the race for our attention.

і цією метою є погоня за нашою увагою.

Because every news site,

Тому що кожен новий сайт

TED, elections, politicians,

(TED, вибори, політики,

games, even meditation apps

ігри, навіть додатки для медитації)

have to compete for one thing,

повинен змагатись за одну річ,

якою є наша увага,

which is our attention,

and there's only so much of it.

а її є обмежена кількість.

And the best way to get people's attention

А найкращий спосіб отримати увагу людей -

is to know how someone's mind works.

це знати, як працює чийсь розум.

And there's a whole bunch of persuasive techniques

Існує ціла низка технік переконання,

які я вивчав у коледжі в "Лабораторії технік переконання",

that I learned in college at a lab called the Persuasive Technology Lab

to get people's attention.

щоб привернути увагу людей.

A simple example is YouTube.

Простим прикладом є YouTube.

YouTube хоче максимізувати час, який ви проводите на сайті.

YouTube wants to maximize how much time you spend.

And so what do they do?

І що ж вони роблять?

They autoplay the next video.

Вони автоматично вмикають наступне відео.

And let's say that works really well.

І треба визнати, це працює справді добре.

They're getting a little bit more of people's time.

Вони отримують трішки більше уваги людей.

Якщо ж ви - Netflix, ви дивитесь і кажете:

Well, if you're Netflix, you look at that and say,

well, that's shrinking my market share,

це зменшує мою частку на ринку,

so I'm going to autoplay the next episode.

тож я буду автоматично вмикати наступну серію.

But then if you're Facebook,

Але якщо ви - Facebook,

you say, that's shrinking all of my market share,

ви скажете: це забирає всю мою частку на ринку,

тож тепер я мушу автоматично вмикати усі відео у стрічці,

so now I have to autoplay all the videos in the newsfeed

before waiting for you to click play.

не чекаючи, поки ви клікнете на "плей".

So the internet is not evolving at random.

Тож інтернет не розвивається навмання.

The reason it feels like it's sucking us in the way it is

Причиною того, що він нас так затягує,

is because of this race for attention.

є саме погоня за увагою.

Ми знаємо, до чого це все йде.

We know where this is going.

Technology is not neutral,

Технології не є нейтральними,

і це вже стає погонею аж до стовбура головного мозку,

and it becomes this race to the bottom of the brain stem

of who can go lower to get it.

і за тим, хто зможе пробратися глибше.

Let me give you an example of Snapchat.

Я наведу вам для прикладу Snapchat.

If you didn't know, Snapchat is the number one way

Якщо ви не знали, то Snapchat є найпопулярнішим засобом

комунікації серед підлітків у Сполучених Штатах.

that teenagers in the United States communicate.

So if you're like me, and you use text messages to communicate,

Якщо ви, як і я, користуєтесь текстовими повідомленнями, щоб спілкуватись,

Snapchat is that for teenagers,

то Snapchat є тим же для підлітків,

and there's, like, a hundred million of them that use it.

і його користувачів є приблизно 100 мільйонів.

Вони винайшли фішку під назвою Snapstreaks,

And they invented a feature called Snapstreaks,

which shows the number of days in a row

яка показує кількість днів підряд,

коли двоє людей спілкувались один з одним.

that two people have communicated with each other.

In other words, what they just did

Іншими словами, що вони зробили,

is they gave two people something they don't want to lose.

так це просто дали двом людям щось, що вони не хочуть втрачати.

Тому, якщо ви підліток, і у вас є діалог тривалістю 150 днів підряд,

Because if you're a teenager, and you have 150 days in a row,

you don't want that to go away.

ви не хочете, щоб це просто зникло.

And so think of the little blocks of time that that schedules in kids' minds.

Тож подумайте про маленькі відрізки часу, які виникають через це у думках дітей.

Це не просто теорія: коли дітлахи їдуть на канікули,

This isn't theoretical: when kids go on vacation,

it's been shown they give their passwords to up to five other friends

вони дають свої паролі п'ятьом іншим друзям,

to keep their Snapstreaks going,

щоб ті вели їхні Snapstreaks,

навіть коли вони самі цього не можуть зробити.

even when they can't do it.

І вони мають по 30 таких діалогів,

And they have, like, 30 of these things,

і тому вони мусять робити фотографії просто картинок чи стін

and so they have to get through taking photos of just pictures or walls

or ceilings just to get through their day.

чи стель, просто щоб їм зарахувався день.

So it's not even like they're having real conversations.

Тож, вони, по суті, навіть по-справжньому не розмовляють.

We have a temptation to think about this

Ми схильні думати про це на кшталт:

as, oh, they're just using Snapchat

вони просто використовують Snapchat,

the way we used to gossip on the telephone.

так само, як ми теревенили по телефону.

It's probably OK.

Це, напевно, нормально.

Well, what this misses is that in the 1970s,

Але прогалина в тому, що у 1970-их,

when you were just gossiping on the telephone,

коли ви просто теревенили по телефону,

there wasn't a hundred engineers on the other side of the screen

не було сотні інженерів по той бік екрану,

who knew exactly how your psychology worked

які б точно знали, як працює ваша психологія

and orchestrated you into a double bind with each other.

та створювали між вами "подвійне послання".

Now, if this is making you feel a little bit of outrage,

Якщо це змушує вас почуватись дещо ображеними,

notice that that thought just comes over you.

зауважте, що ця думка просто охоплює вас.

Outrage is a really good way also of getting your attention,

Образа - це справді хороший спосіб привернути вашу увагу,

because we don't choose outrage.

тому що ми не вибираємо образу.

It happens to us.

Це просто з нами стається.

And if you're the Facebook newsfeed,

Якщо ви гортаєте стрічку у Facebook,

whether you'd want to or not,

хочете ви того чи ні,

you actually benefit when there's outrage.

ви насправді виграєте від того, коли є образа.

Тому що образа не просто планує вашу реакцію

Because outrage doesn't just schedule a reaction

in emotional time, space, for you.

в емоційному часі та просторі.

We want to share that outrage with other people.

Ми хочемо поділитися цією образою з іншими людьми.

So we want to hit share and say,

Тож ми хочемо натиснути "Поділитися"

"Can you believe the thing that they said?"

та сказати: "Ви можете в це повірити?"

And so outrage works really well at getting attention,

Оскільки образа спрацьовує справді добре і привертає увагу.

such that if Facebook had a choice between showing you the outrage feed

Тому, якби у Facebook був вибір між тим, щоб показувати вам образливі новини

and a calm newsfeed,

чи нейтральні новини,

то вони б обрали показувати вам образливі новини,

they would want to show you the outrage feed,

not because someone consciously chose that,

і не тому, що хтось це свідомо вибрав,

but because that worked better at getting your attention.

а тому, що це краще працює на привернення вашої уваги.

І відділ контролю новин не відповідальний перед нами.

And the newsfeed control room is not accountable to us.

Він відповідальний за максимізацію уваги.

It's only accountable to maximizing attention.

It's also accountable,

Він також відповідальний,

because of the business model of advertising,

через бізнес-модель реклами,

перед будь-ким, хто заплатить більше, щоб власне зайти до відділу контролю

for anybody who can pay the most to actually walk into the control room

and say, "That group over there,

та сказати: "Агов, група отам,

I want to schedule these thoughts into their minds."

я хочу вселити людям у голову оці думки."

So you can target,

Тож, можна спрямовувати,

точно спрямовувати брехню

you can precisely target a lie

прямо до людей, які є найбільш вразливі.

directly to the people who are most susceptible.

І через те, що це є прибутковим, буде ставати лише гірше.

And because this is profitable, it's only going to get worse.

Тож сьогодні я тут,

So I'm here today

бо ціна цього є очевидною.

because the costs are so obvious.

I don't know a more urgent problem than this,

Я не знаю проблеми більш нагальної, ніж ця,

because this problem is underneath all other problems.

тому що ця проблема лежить в основі всіх інших проблем.

It's not just taking away our agency

Це лише забирає нашу владу

to spend our attention and live the lives that we want,

витрачати нашу увагу та жити так, як ми хочемо,

it's changing the way that we have our conversations,

це змінює спосіб нашого спілкування,

it's changing our democracy,

це змінює нашу демократію,

це змінює нашу здатність вести розмови

and it's changing our ability to have the conversations

and relationships we want with each other.

та підтримувати відносини так, як ми хочемо.

І це впливає на кожного,

And it affects everyone,

because a billion people have one of these in their pocket.

бо мільярд людей має оце у своїй кишені.

So how do we fix this?

Тож як ми це виправимо?

Нам потрібно впровадити три радикальні зміни

We need to make three radical changes

у технології та у наше суспільство.

to technology and to our society.

The first is we need to acknowledge that we are persuadable.

По-перше, нам потрібно визнати, що ми схильні до навіювання.

Once you start understanding

Коли ми почнемо розуміти,

that your mind can be scheduled into having little thoughts

що наш розум може бути спрямований на певні думки

або маленькі відрізки часу, які ми не планували,

or little blocks of time that you didn't choose,

wouldn't we want to use that understanding

чи не захочемо ми використати це розуміння

and protect against the way that that happens?

та захистити себе від цього?

I think we need to see ourselves fundamentally in a new way.

Я гадаю, нам потрібно подивитися на себе докорінно по-новому.

It's almost like a new period of human history,

Це майже новий період в історії людства,

як Просвітництво,

like the Enlightenment,

but almost a kind of self-aware Enlightenment,

але це певний вид Просвітництва самоусвідомлення

that we can be persuaded,

в тому, що ми схильні до навіювання,

and there might be something we want to protect.

і що може бути щось, що ми б хотіли захистити.

The second is we need new models and accountability systems

По-друге, нам потрібні нові моделі та системи відповідальності -

оскільки з часом світ стає кращим та все більш схильним до навіювання,

so that as the world gets better and more and more persuasive over time --

because it's only going to get more persuasive --

і буде ставати лише ще більш схильним, -

that the people in those control rooms

щоб люди у тих відділах контролю

are accountable and transparent to what we want.

були відповідальними та прозорими перед тим, чого ми хочемо.

The only form of ethical persuasion that exists

Єдина існуючи форма етичного переконання -

is when the goals of the persuader

це коли цілі того, хто переконує,

are aligned with the goals of the persuadee.

співпадають із цілями того, кого переконують.

And that involves questioning big things, like the business model of advertising.

І це поставить під сумнів солідні речі, такі як бізнес-модель реклами.

Lastly,

І останнє,

we need a design renaissance,

нам потрібне відродження дизайну,

бо коли у вас є таке бачення людської природи,

because once you have this view of human nature,

що ви можете керувати розкладом мільярда людей, -

that you can steer the timelines of a billion people --

лише уявіть, є люди, котрі мають певні бажання

just imagine, there's people who have some desire

about what they want to do and what they want to be thinking

щодо того, що вони хочуть робити та про що вони хочуть думати

and what they want to be feeling and how they want to be informed,

та що вони хочуть відчувати та як вони хочуть бути проінформовані,

and we're all just tugged into these other directions.

а нас всіх тягнуть в інші напрямки.

І є мільярд людей, яких просто тягнуть у ці всі різні напрямки.

And you have a billion people just tugged into all these different directions.

Уявіть відродження дизайну,

Well, imagine an entire design renaissance

ціллю якого було б створення таких розкладів, які б давали можливість

that tried to orchestrate the exact and most empowering

time-well-spent way for those timelines to happen.

проводити час у найбільш ефективний спосіб.

And that would involve two things:

Це включатиме дві речі:

one would be protecting against the timelines

по-перше, це буде захищати нас від розкладів,

that we don't want to be experiencing,

яких ми не хочемо дотримуватись,

the thoughts that we wouldn't want to be happening,

від думок, виникнення яких ми не хочемо,

so that when that ding happens, not having the ding that sends us away;

тож коли продзвенить цей дзвіночок, щоб він на нас не діяв;

а по-друге, це б давало нам право жити за тими розкладами, за якими ми хочемо.

and the second would be empowering us to live out the timeline that we want.

So let me give you a concrete example.

Давайте я наведу конкретний приклад.

Припустимо, що сьогодні друг відмінив із вами вечерю,

Today, let's say your friend cancels dinner on you,

and you are feeling a little bit lonely.

і ви почуваєтесь дещо самотнім.

And so what do you do in that moment?

І що ви робите в цей момент?

You open up Facebook.

Ви відкриваєте Facebook.

And in that moment,

І в цей момент

the designers in the control room want to schedule exactly one thing,

дизайнери у диспетчерській хочуть спланувати лише одну річ,

а саме, як максимізувати час, який ви витратили перед екраном.

which is to maximize how much time you spend on the screen.

Now, instead, imagine if those designers created a different timeline

А тепер натомість уявіть, що ті дизайнери створили інший розклад,

that was the easiest way, using all of their data,

використовуючи всі свої дані, який був би найлегшим способом,

який насправді допоміг би вам зустрітись із людьми, які вам дорогі?

to actually help you get out with the people that you care about?

Just think, alleviating all loneliness in society,

Лишень подумайте, наскільки б це пом'якшило всю самотність у суспільстві,

if that was the timeline that Facebook wanted to make possible for people.

якщо б це був той розклад, який Facebook хотів би зробити можливим для людей.

Or imagine a different conversation.

Або ж уявіть іншу ситуацію.

Let's say you wanted to post something supercontroversial on Facebook,

Скажімо, ви хочете запостити щось дуже суперечливе у Facebook,

which is a really important thing to be able to do,

можливість чого, до речі, є дуже важливою,

to talk about controversial topics.

говорити на суперечливі теми.

And right now, when there's that big comment box,

Зараз, коли з'являється велике віконце для коментаря,

it's almost asking you, what key do you want to type?

воно майже запитує вас, яким відтінком ви хочете друкувати.

Іншими словами, це планує маленькі відрізки часу на речі,

In other words, it's scheduling a little timeline of things

через які ви продовжите робити щось на екрані.

you're going to continue to do on the screen.

А уявіть, що натомість там була б інша кнопка, яка б запитувала,

And imagine instead that there was another button there saying,

що було б найкращим способом проведення часу для вас?

what would be most time well spent for you?

And you click "host a dinner."

І ви натискаєте "запросити на вечерю".

And right there underneath the item it said,

І прямо під цим написано:

"Who wants to RSVP for the dinner?"

"Хто хоче відповісти на запрошення на вечерю?"

And so you'd still have a conversation about something controversial,

Таким чином, ви б так само говорили про щось суперечливе,

but you'd be having it in the most empowering place on your timeline,

але ви б робили це у найбільш сприятливому для вас місці,

which would be at home that night with a bunch of a friends over

вдома ввечері із кількома друзями, що заскочили в гості,

to talk about it.

щоб про це поговорити.

Тож уявіть, що ми ніби натискаємо "знайти та замінити"

So imagine we're running, like, a find and replace

на всіх графіках, які на даний момент нас скеровують

on all of the timelines that are currently steering us

towards more and more screen time persuasively

проводити все більше і більше часу перед екраном,

та замінити всі ці графіки

and replacing all of those timelines

with what do we want in our lives.

тим, що ми справді хочемо у житті.

It doesn't have to be this way.

Так не повинно бути.

Instead of handicapping our attention,

Замість того, щоб переключати нашу увагу,

imagine if we used all of this data and all of this power

уявіть, якби ми використали всю цю інформацію та владу,

and this new view of human nature

і це нове бачення людської природи,

щоб отримати надприродну здібність фокусуватися

to give us a superhuman ability to focus

та надприродну здібність приділяти свою увагу речам, що нам небайдужі,

and a superhuman ability to put our attention to what we cared about

та надприродну здібність вести розмови,

and a superhuman ability to have the conversations

that we need to have for democracy.

які нам потрібно вести заради демократії.

The most complex challenges in the world

Найскладніші виклики у світі

require not just us to use our attention individually.

вимагають від нас не лише використання нашої уваги індивідуально.

Вони вимагають від нас використовувати нашу увагу та разом координувати її.

They require us to use our attention and coordinate it together.

Climate change is going to require that a lot of people

Зміна клімату вимагатиме, щоб багато людей

are being able to coordinate their attention

були здатні координувати їхню увагу

in the most empowering way together.

разом у найбільш ефективний спосіб.

And imagine creating a superhuman ability to do that.

І уявіть, що ми набудемо таку надприродну здібність.

Інколи найбільш нагальні та важливі проблеми у світі -

Sometimes the world's most pressing and important problems

це не якісь гіпотетичні речі, які ми можемо створити у майбутньому.

are not these hypothetical future things that we could create in the future.

Sometimes the most pressing problems

Іноді найбільш нагальні проблеми -

are the ones that are right underneath our noses,

це ті, котрі прямо у нас під носом,

the things that are already directing a billion people's thoughts.

це речі, котрі вже спрямовують думки мільярда людей.

And maybe instead of getting excited about the new augmented reality

І, мабуть, замість того, щоб захоплюватися новою доповненою реальністю

і віртуальною реальністю та можливими класними речами,

and virtual reality and these cool things that could happen,

which are going to be susceptible to the same race for attention,

які будуть предметом тієї ж погоні за увагою,

if we could fix the race for attention

нам треба зупинити погоню за увагою

on the thing that's already in a billion people's pockets.

через речі, які вже є у кишенях мільярдів людей.

Може, замість захоплення

Maybe instead of getting excited

about the most exciting new cool fancy education apps,

найцікавішими новими класними освітніми додатками

we could fix the way kids' minds are getting manipulated

нам варто змінити те, як думками дітей вміло маніпулюють

into sending empty messages back and forth.

та змушують їх слати пусті повідомлення туди-сюди.

(Оплески)

(Applause)

Можливо, замість того, щоб хвилюватись

Maybe instead of worrying

about hypothetical future runaway artificial intelligences

про гіпотетичні нестримні штучні інтелекти у майбутньому,

that are maximizing for one goal,

які максимізовані задля єдиної мети,

we could solve the runaway artificial intelligence

ми могли б розв'язати проблему нестримного штучного інтелекту,

that already exists right now,

який існує прямо зараз,

which are these newsfeeds maximizing for one thing.

і це є ті стрічки новин, що збільшуються для єдиної мети.

Це майже те саме, що замість летіти колонізувати нові планети,

It's almost like instead of running away to colonize new planets,

we could fix the one that we're already on.

ми б могли виправити ту, на якій ми вже є.

(Оплески)

(Applause)

Вирішення цієї проблеми

Solving this problem

is critical infrastructure for solving every other problem.

є важливою основою для вирішення інших проблем.

There's nothing in your life or in our collective problems

Немає нічого у нашому житті або у наших спільних проблемах такого,

that does not require our ability to put our attention where we care about.

де б не потрібна була здатність скерувати нашу увагу на те, що нам небайдуже.

At the end of our lives,

І вкінці нашого життя,

all we have is our attention and our time.

все, що у нас є, - це наша увага і наш час.

What will be time well spent for ours?

То що ж буде добре проведеним часом для нас?

Thank you.

Дякую.

(Applause)

(Оплески)

Chris Anderson: Tristan, thank you. Hey, stay up here a sec.

Кріс Андерсон: Трістане, дякую тобі. Залишся ще на секунду.

First of all, thank you.

Перш за все, дякую.

Я знаю, що ми попросили тебе підготувати цю промову за досить короткий час,

I know we asked you to do this talk on pretty short notice,

and you've had quite a stressful week

і у тебе був напружений тиждень,

поки ти готувався, тож дякую тобі.

getting this thing together, so thank you.

Some people listening might say, what you complain about is addiction,

Дехто із слухачів може сказати, що ти нарікаєш на залежність,

and all these people doing this stuff, for them it's actually interesting.

і для людей, які цим займаються, це справді цікаво.

Всі ці дизайнерські рішення

All these design decisions

have built user content that is fantastically interesting.

створили фантастично цікавий контент для користувача.

The world's more interesting than it ever has been.

Світ зараз набагато цікавіший, ніж він коли-небудь був.

Тож що ж поганого у цьому?

What's wrong with that?

Tristan Harris: I think it's really interesting.

Трістан Гарріс: Я думаю, це справді цікаво.

One way to see this is if you're just YouTube, for example,

Це можна побачити, якщо ви - YouTube, наприклад,

you want to always show the more interesting next video.

то ви завжди захочете показувати цікавіші наступні відео.

You want to get better and better at suggesting that next video,

Ви хочете ставати все кращими, пропонуючи наступне відео,

але навіть, якщо б ви могли запропонувати бездоганне наступне відео,

but even if you could propose the perfect next video

that everyone would want to watch,

яке б усі хотіли дивитись,

it would just be better and better at keeping you hooked on the screen.

то це було б краще лише для того, щоб тримати вас прикутим до екрану.

So what's missing in that equation

У цьому рівнянні не вистачає лиш одного -

is figuring out what our boundaries would be.

це вияснити, де ж буде наша межа.

You would want YouTube to know something about, say, falling asleep.

Ви б хотіли подивитись на YouTube щось про, скажімо, засинання.

The CEO of Netflix recently said,

Керівництво Netflix нещодавно сказало:

"our biggest competitors are Facebook, YouTube and sleep."

"Нашими головними конкурентами є Facebook, YouTube та сон."

And so what we need to recognize is that the human architecture is limited

Тож нам потрібно визнати, що будова людини є обмеженою

and that we have certain boundaries or dimensions of our lives

і що ми маємо певні межі та простори у нашому житті,

that we want to be honored and respected,

і ми хочемо, щоб їх поважали,

and technology could help do that.

а технології могли б допомогти у цьому.

(Applause)

(Оплески)

CA: I mean, could you make the case

КА: Чи міг би ти обґрунтувати,

що частиною проблеми тут є наша наївна модель людської природи?

that part of the problem here is that we've got a naïve model of human nature?

Багато можна виправдати через вибір людини,

So much of this is justified in terms of human preference,

where we've got these algorithms that do an amazing job

де у нас є алгоритми, які чудово працюють

of optimizing for human preference,

та оптимізують вибір людини,

but which preference?

але ж який вибір?

There's the preferences of things that we really care about

Є вибір щодо речей, які нам справді небайдужі,

коли ми про них думаємо,

when we think about them

versus the preferences of what we just instinctively click on.

на противагу вибору щодо того, на що ми просто інстинктивно натискаємо.

If we could implant that more nuanced view of human nature in every design,

Якби ми могли включити це більш детальне бачення людської природи у кожен дизайн,

would that be a step forward?

чи було б це кроком вперед?

TH: Absolutely. I mean, I think right now

ТГ: Безумовно. Я зараз думаю,

it's as if all of our technology is basically only asking our lizard brain

що це наче всі наші технології, по суті, лише запитують наші інстинкти,

у який спосіб найкраще змусити нас імпульсивно зробити

what's the best way to just impulsively get you to do

the next tiniest thing with your time,

наступну маленьку операцію із вашим часом,

instead of asking you in your life

замість того, щоб спитати вас у житті,

what we would be most time well spent for you?

що буде для вас найкращим проведенням часу?

What would be the perfect timeline that might include something later,

Що буде найкращим розкладом, який може включати щось пізніше,

чи буде для вас час добре проведеним тут на TED у останній день?

would be time well spent for you here at TED in your last day here?

КА: То, якби Facebook та Google та всі інші спершу нас питали:

CA: So if Facebook and Google and everyone said to us first up,

"Hey, would you like us to optimize for your reflective brain

"Ви хочете, щоб ми оптимізували сайти для вашого мислення

чи для ваших інстинктів? Вам обирати."

or your lizard brain? You choose."

TH: Right. That would be one way. Yes.

ТГ: Вірно. Це був би один із способів.Так.

CA: You said persuadability, that's an interesting word to me

КА: Ти сказав "переконування", для мене це цікаве слово,

because to me there's two different types of persuadability.

тому що для мене існує два різні види переконування.

Існує переконування, яке ми випробовуємо прямо зараз,

There's the persuadability that we're trying right now

of reason and thinking and making an argument,

що ґрунтується на підставах, міркуваннях та суперечці,

but I think you're almost talking about a different kind,

але я гадаю, ти говорив про інший вид,

a more visceral type of persuadability,

більш глибинний вид переконування,

of being persuaded without even knowing that you're thinking.

про те, як бути переконаним, навіть не знаючи, що ти думаєш.

ТГ: Саме так. Причиною, чому мені так небайдужа ця проблема,

TH: Exactly. The reason I care about this problem so much is

є те, що я вчився у "Лабораторії технік переконання" у Стенфорді,

I studied at a lab called the Persuasive Technology Lab at Stanford

that taught [students how to recognize] exactly these techniques.

що навчала [студентів як визначати] саме ці техніки.

Є конференції та семінари, що навчають людей всіх цих прихованих способів,

There's conferences and workshops that teach people all these covert ways

щоб отримати увагу людей чи керувати життями людей.

of getting people's attention and orchestrating people's lives.

І саме тому, що більшість людей не знає, що це існує,

And it's because most people don't know that that exists

that this conversation is so important.

тому ця розмова є такою важливою.

CA: Tristan, you and I, we both know so many people from all these companies.

КА: Трістане, ми з тобою обоє знаємо так багато людей із цих компаній.

There are actually many here in the room,

Власне, багато є тут у цій кімнаті,

and I don't know about you, but my experience of them

і я не знаю як щодо тебе, але мій досвід щодо них

показує, що у них немало добрих намірів.

is that there is no shortage of good intent.

Люди хочуть зробити світ кращим.

People want a better world.

They are actually -- they really want it.

Вони справді цього хочуть.

And I don't think anything you're saying is that these are evil people.

І я не думаю, що усе, що ти сказав, означає, що це погані люди.

It's a system where there's these unintended consequences

Це система, де ці непередбачувані наслідки

that have really got out of control --

вийшли із-під контролю ...

ТГ: Через цю погоню за увагою.

TH: Of this race for attention.

It's the classic race to the bottom when you have to get attention,

Це класична "гонка по нисхідній", коли ти мусиш привернути увагу,

and it's so tense.

і ця гонка є напруженою.

Єдиний спосіб здобути більше - це спускатися нижче по стовбуру мозку,

The only way to get more is to go lower on the brain stem,

to go lower into outrage, to go lower into emotion,

йти глибше в образу, йти глибше в емоції,

to go lower into the lizard brain.

йти глибше у інстинкти.

КА: Що ж, дуже дякую, що допоміг нам всім стати трішки мудрішими у цьому питанні.

CA: Well, thank you so much for helping us all get a little bit wiser about this.

Tristan Harris, thank you. TH: Thank you very much.

Трістан Гарріс, дякую. ТГ: Велике спасибі.

(Applause)

(Оплески)