How to Meet Your Child's Difficult Behavior with Compassion | Yvonne Newbold | TED

Перекладач: Таня Чех Утверджено: Olena Somak

Tell me,

Cкажіть,

have you ever seen somebody else's child

чи бачили ви коли-небудь як чиясь дитина

behave appallingly in a supermarket?

неприйнятно поводила себе у супермаркеті?

(Audience murmurs)

(Аудиторія перешіптується)

Did you secretly blame the mum for her lack of control?

Ви потайки звинувачували маму за її брак контролю?

Or did you even feel a little bit smug

Чи навіть відчували самовдоволенність,

because you knew that your child would never behave like that?

бо знали, що ваша дитина ніколи би не поводила себе так?

For 10 long years I was that mum you were staring at.

10 довгих років я була тією мамою, на яку ви витріщалися.

And those stares hurt.

Ці погляди ранять.

They made me feel I was failing as a parent.

Через них я відчувала себе невдалою матір’ю.

And it wasn't just other people who I didn't know in shops

І це були не тільки незнайомці з магазинів,

that would stare and that were judging me.

які витріщалися та засуджували мене.

That judgment came from friends and family,

Ці осудження були від друзів та родини,

from health care professionals,

від медичних працівників,

from school staff and from social workers.

від шкільного персоналу та соціальних працівників.

Being judged consistently for such a long period of time

Постійне відчуття осудження протягом такого тривалого часу

diminished my self-esteem and my self-confidence.

знизили мою самооцінку та мою впевненість.

It left me feeling crushed and broken.

В мене було відчуття зломленості та безпорадності.

It had a really overwhelming impact

Це мало надзвичайний вплив

on my ability to be able to do anything well,

на мою здатність робити будь-що якісно,

including my ability to be the best parent possible

включаючи мою здатність бути найкращою матір’ю

to my three children

для своїх трьох синів

at exactly the time they really needed me to be right at the top of my game.

саме в той час, коли їм це було потрібно найбільше.

Now, my middle child, Toby,

Зараз, моя середня дитина, Тобі

he's gorgeous.

він неймовірний.

He is funny, he's boisterous.

Він кумедний, він галасливий.

He loves people.

Він любить людей.

But he also has a profound intellectual disability.

Але крім цього в нього серйозна розумова відсталість.

He's autistic and he can't talk.

У нього аутизм і він не може розмовляти.

And that means that, sadly,

І, на жаль, це означало те, що

Toby's also had to get used to being judged and stared at as well.

Тобі також довелось звикати до осуджень та витріщання.

Just think what a scary place the world must be for Toby.

Просто подумайте, яким страшним є світ для Тобі.

And he can't even ask any questions

І він навіть не має змоги ставити питання,

to try and help him make sense of what's going on around him.

щоб спробувати пояснити собі, що відбувається навколо нього.

When somebody can't talk,

Коли хтось не може розмовляти,

often, the only effective way they have of communicating

єдиним ефективним способом комунікації стає поведінка.

is through their behavior.

І протягом усього дитинства Тобі, чим страшніше йому було,

And throughout Toby's childhood, the more frightened he became,

тим більш лякаючою ставала його поведінка.

the more frightening his behavior became as well.

For those ten years, our family lived with terrifying,

Усі ті 10 років, наша родина жила з моторошною,

violent and challenging behavior,

жорстокою та складною поведінкою,

with somebody getting hurt nearly every single day.

з тим, що комусь ставало боляче майже кожного дня.

Now Toby had a fantastic team of specialists around him,

Зараз у Тобі є чудова команда спеціалістів,

but nobody knew how to help.

але у той час ніхто не знав як допомогти.

Staff had not had any training in anxiety-led challenging behavior

Персонал не мав знань як справлятися зі складною поведінкою, викликаною тривогою

and there were so few, if any, services

і було дуже мало служб, якщо взагалі були,

that had been developed to support families like ours.

які могли підтримувати сім’ї як наша.

And here we are, nearly 20 years later

І ось майже 20 років потому

and nothing's changed.

нічого не змінилося.

Instead of getting the essential help

Замість отримання необхідної допомоги

and urgent support these families need,

і невідкладної підтримки, які потребують ці родини,

they are instead being repeatedly

їх постійно та несправедливо

and wrongfully blamed, shamed and judged

звинувачують, ганьблять та засуджують

for their children's anxiety-led behavior.

за складну поведінку їхніх дітей, викликаною тривогою.

And they're also being told that they're being too soft

І їм також кажуть, що вони занадто м’які

and that they're spoiling their child.

і що вони надмірно пестять своїх дітей.

Throughout all those times,

Увесь той час,

everyone was urging me to parent Toby harder and stricter and more firmly.

кожен наполягав на тому, щоб я виховувала Тобі більш жорстко та суворо.

I followed their advice to the letter,

Я чітко дотримувалася їхніх порад,

but Toby's behavior got worse, not better.

проте поведінка Тобі ставала дедалі гірше, не краще.

Of course it did.

Ну звичайно.

I can see that now.

Тепер я це бачу.

He was a frightened and distressed little boy.

Він був наляканим та засмученим хлопчиком.

He needed love and kindness.

Він потребував любові та доброти.

Being harsh and strict was never going to work.

Спроби бути грубою та жорстокою ніколи б не дали результату.

But I didn't know that then.

Але тоді я цього не знала.

So I really tried to follow all that advice.

Тому я з усіх сил намагалася слідувати тій пораді.

Everyone was singing from the same song sheet,

Всі повторювали одне і те саме,

and the message was loud and clear,

і цей посил був голосним і чітким,

that I was an incompetent parent who was failing my child

про те, що я була некомпетентною матір’ю, яка не справлялася зі своєю дитиною

and badly letting down his brother and sister.

та підставляла його брата та сестру.

Those years were incredibly tough

Ті роки були надзвичайно важкими

and all that judgment made it so much harder.

і всі ті засудження тільки погіршували ситуацію.

A little bit of kindness and an attempt at understanding

Трішки доброти та спроба розуміння

could have gone to so far.

теж могли зайти дуже далеко.

Over time, in the absence of any professional help,

З часом, за відсутності будь-якої професійної допомоги,

I eventually developed my own wild and wacky strategies

я зрештою розробила власні дикі та безглузді стратегії,

that sometimes worked.

які іноді спрацьовували.

However, people then were often as bewildered

Проте, люди потім були так само збентежені

by my own decidedly odd behavior as they were by Toby's,

моєю дивною поведінкою, як і поведінкою Тобі,

particularly at hospital appointments.

особливо під час прийому в лікарні.

Now, hospitals are very controlled

Зараз лікарні є надзвичайно контрольованим

and structured environments

та структурованим середовищем

staffed by highly trained professionals.

з висококваліфікованим персоналом.

That's absolutely everything that Toby is not.

Це повна протилежність Тобі.

Toby's noisy and he's playful and he's chaotic and he's disruptive.

Тобі галасливий та грайливий, хаотичний та руйнівний.

It was always going to be a disconnect.

Це завжди породжувало нерозуміння.

The other thing about Toby is he's incredibly hospital-savvy.

Ще одна особливість Тобі це те, що він дуже гарно розбирається в лікарнях.

He can spot a healthcare professional at 100 paces,

Він може виявити медпрацівника за 100 кроків,

and you're not always his favorite people.

і це не завжди його улюблені люди.

He also knows things about hospitals that you don't know.

Він також знає про лікарні те, що вам невідомо.

He knows that if he's halfway down a really long hospital corridor,

Він знає, якщо він знаходиться на півшляху довгого лікарняного коридору,

if he shouts at the top of his voice,

якщо він закричить на все горло,

it's going to create magnificent echoes

це створить чудове відлуння,

and people are going to react.

і люди відреагують.

Almost every time

Майже кожен раз

within seconds of arriving at a hospital,

через лічені секунди після прибуття у лікарню,

people were giving us a wide berth and they were already rolling their eyes.

люди трималися подалі від нас та закатували очі.

Now, keeping Toby safe and happy in a hospital isn't easy.

Тепер, підтримувати Тобі у безпеці та щасливим у лікарні нелегко.

But if I failed, people could get hurt and equipment broken.

Але якщо б мені не вдалося, люди та обладнання могли б постраждати.

So the stakes were high.

Тож ставки були великі.

I was constantly on hyper alert, ready to leap in,

Я постійно знаходилась у стані підвищеної готовності, завжди готова ринутись вперед,

to distract or divert

щоб відволікти чи перенаправити увагу,

if things looked a bit tricky.

якщо все ставало складно.

And it was essential that I was able to communicate with Toby

І для мене було необхідно мати змогу комунікувати з Тобі таким чином,

in ways that I knew he'd have the best chance of understanding.

щоб я була впевнена в тому, що в нього є шанс зрозуміти.

Unfortunately, there wasn't always time

На жаль, не завжди був час

to explain to people what I was doing and why.

для того, щоб пояснити людям що я робила і навіщо.

So if you wanted to take Toby's blood or to do his blood pressure,

Тому якщо хтось хотів взяти у Тобі аналіз крові або виміряти його артеріальний тиск,

I might thrust my arm out like this

я могла ось так висунути руку

and ask you to pretend to do it to me first.

і попросити зробити вигляд, що спочатку ви робите це мені.

Because that way,

Тому що таким чином,

Toby has a better chance of understanding what's going on,

Тобі має краще розуміння того, що відбувається,

so he's going to be more likely to cooperate.

і як результат є більше шансів на те, що він буде cпівпрацювати.

Toby also understands things much better

Тобі також набагато краще розуміє речі,

if they're sung to him.

якщо йому співають.

So if you need to listen to his chest

Тому якщо вам треба послухати його груди

and he needs to lift his T-shirt up to let you be able to do it,

і йому треба підняти футболку, щоб ви могли це зробити,

I might have to tell him like this:

я можу йому сказати щось на кшталт:

(Singing) Where is Toby's tummy?

(Наспівуючи) Де животик Тобі?

Where is Toby's tummy?

Де животик Тобі?

Where is Toby's tummy?

Де животик Тобі?

Show it to the doctor.

Покажи його лікарю.

(Applause)

(Оплески)

Thank you.

Дякую.

Toby isn't naturally compliant, but he loves playing games.

Тобі від природи не поступливий, але він любить грати в ігри.

So at the end of an appointment,

Тому в кінці прийому,

if Toby is far too happy sitting on your floor

якщо Тобі дуже задоволений сидить на вашій підлозі

and emptying all your cupboards to want to stand up and leave,

і спустошує всі ваші шафи, щоб потім піднятися і піти,

I might have to play "Where is Toby's face?"

я можу почати гру ” Де обличчя Тобі?”.

Now, I play this by cupping my hands like this in face shape

Я граю, склавши руки ось так у формі обличчя,

and putting it all over the room, saying things like,

і розмістивши це по всій кімнаті, говорячи щось типу

"Is that Toby's face?

“Це обличчя Тобі?

Where is Toby's face?

Де обличчя Тобі?

Has anybody seen Toby's face?

Чи хтось бачив обличчя Тобі?

Oh, could that be Toby's face?"

О, це може бути обличчя Тобі?"

Eventually he'll cotton on to what I'm doing,

Врешті-решт він зрозуміє, що я роблю,

he’ll burst out laughing,

він розсміється,

he'll stand up,

він підніметься,

he'll lean his hands into my face and great.

він обіпреться руками об моє обличчя.

Except that, if it's a really bad day,

Окрім того, якщо це особливо поганий день,

we may still have to perform the entire “hooray dance”

можливо, нам ще доведеться демонструвати весь «ураа танець»

before we can leave you in peace.

перш ніж ми зможемо спокійно піти.

Now, by now,

До цього моменту,

the look on the face of the average clinician

вираз обличчя у середньостатистичного спеціаліста

is one of sheer horror and fear.

сповнений справжнього жаху та страху.

(Laughter)

(Cміх)

And there's a clear assumption that I've lost the plot and gone bonkers.

І є чітке припущення, що я з’їхала з глузду.

The very worst thing that can happen next

Найгірше, що може трапитись далі -

is if that clinician decides to try to take over.

це якщо спеціаліст вирішить спробувати самостійно.

And ...

І...

Because they obviously can't believe I know what I'm doing.

Бо вони вочевидь не можуть повірите в те, що я знаю, що роблю.

That has meant that sometimes Toby's been physically manhandled

Це означало, що іноді Тобі насильно випроваджували

out of the room

з кімнати

while he and I are both being told off really loudly.

в той час як нас обох голосно сварили.

That's almost exactly what's guaranteed to frighten Toby

Це те, що майже завжди гарантовано лякало Тобі

into the worst type of behavior possible.

і призводило до його найгіршої поведінки.

Sometimes we had a fantastic experience.

Іноді в нас був неймовірний досвід.

We've met some great people who've been really happy

Ми зустрічали чудових людей, які із задоволенням приєднувалися

to join in and play along.

до нас і ми грали разом.

It's remarkable how well a game of hide and seek

Вражаюче, наскільки добре гра в хованки

can lend itself to assessments of cognition, communication skills,

може піддаватися оцінкам когнітивних функцій, коммунікативих навичок

mobility and even Toby's breathing.

рухливості та навіть дихання Тобі.

But whenever I've really felt judged in those situations,

Проте щоразу коли я дійсно відчувала засудження в тих ситуаціях,

all I've wanted to do is to run away as fast and as far as I can

все чого я хотіла це втекти з кабінету наскільки швидко,

out of your office.

наскільки це можливо.

Now, when I'm feeling like that,

Коли я себе так відчуваю,

it's almost impossible for me to open up

для мене майже неможливо відкритися

and share with you my real concerns about Toby's health,

і поділитися переживаннями та тривогами з приводу здоров’я Тобі,

which means that's going to make your job much harder

що означає, що тепер вам буде набагато складніше

in being able to assess him

оцінити його стан

and to come up with treatment options,

та скласти план лікування,

which of course is going to impact on Toby

що звичайно буде мати наслідки для Тобі,

and his long-term outcomes and well-being.

його довгострокові результати та загальний стан.

Being judgmental really can be the starting place of health inequalities.

Бути осудливим може стати початком нерівності у сфері здоров’я.

But being judgmental is so easy.

Але бути осудливим так легко.

When you judge people who already feel vulnerable,

Коли ви засуджуєте людей, які і без того почувають себе беззахисним,

you're only ever going to make us feel more ashamed, more rejected,

ви тільки змусите нас відчувати ще більш присоромленими, відстороненими,

and more unworthy.

та ганебними.

Kindness is so important.

Доброта - надзвичайно важлива.

It can make such a big difference. Kindness is powerful

Вона може все змінити. Доброта - могутня

and it really can bring out the best in all of us.

і може показати в нас найкраще.

But I've got another favorite word: curiosity.

Проте в мене є інше улюблене слово: допитливість.

When we stay curious,

Коли нам цікаво,

we keep asking those "why" questions,

ми постійно задаємо ті “чому” питання,

which helps us to build bridges towards better understanding.

які допомагають нам прокладати мости назустріч кращому розумінню.

When we stay curious,

Коли ми цікавимось,

it keeps our hearts and our minds open,

це тримає наші серця та мозок відкритими,

which helps to prevent us forming those judgments.

що допомагає нам уникнути формування хибних суджень.

If ever you see me with Toby and my behavior's looking a bit off,

Якщо коли-небудь ви побачите мене з Тобі і моя поведінка здасться дивною,

the very best question you can possibly ask me is

найкраще питання, яке ви можете мені задати це:

"Do you need any help?

“Чи потрібна вам допомога?

And if so, what can I do?"

і якщо так, то що я можу зробити для вас?”

Eventually, we were referred to a fantastic team

Зрештою, нас направили до фантастичної команди

who totally understood

яка цілком зрозуміла чому

why young people like Toby can develop these anxiety-led behaviors.

у молодих людей як Тобі може розвиватися ця поведінка, спричинена тривогою.

Dr. Helen Simmons and David Smith.

Доктор Хелен Сіммонс і Девід Сміт.

They were there for us, they listened,

Вони були поруч з нами, вони слухали,

they just understood.

вони зрозуміли.

They just got it.

Вони просто розуміли.

And never once did they make me feel ashamed, blamed or judged.

І жодного разу вони не викликали у мене почуття сорому, вини або засудження.

I was so excited that first day that David was due to come to our house

Я була така схвильована того першого дня, коли Девід мав прийти до нас додому

and I couldn't wait to ask him that all-important question,

і я не могла дочекатися, щоб задати йому те дуже важливе питання,

"So, David, how are we going to change Toby's behavior?"

“Отже, Девіде, як ми будемо змінювати поведінку Тобі?”

David put his cup of tea down.

Девід поставив свою чашку чаю.

He looked at me.

Він подивився на мене.

He took in a deep breath and then he dropped a bombshell.

Глибоко вдихнув, а потім скинув бомбу.

"No, Yvonne, I'm not here to change Toby's behavior.

«Ні, Івоно, я тут не для того, щоб змінити поведінку Тобі.

I'm here to change yours."

А для того, щоб змінити твою.”

"What?"

“Що?”

I was not happy, I was horrified.

Я не була щаслива, я була налякана.

It sounded like the same old, same old blame judgment all over again.

Це звучало як всі ті самі старі звинувачення знов.

But it wasn't.

Але це було не так.

What he was showing me is that I had to change first.

Він мені показував те, що я мала спочатку змінитися сама.

So ...

Тому...

I had to unlearn almost everything I thought I knew about parenting.

Довелося забути майже все, що думала я знаю про виховання.

What I learned was about anxiety

Я дізналася про тривогу

and exactly why Toby’s behavior became so difficult,

і те, що поведінка Тобі стала такою нестерпною

because anxiety made him so terrified.

через те, що тривожність так його налякала.

I learned that when he was lashing out,

Я дізналася, що коли він накидався,

what he was really trying to do was to scream out for help

те, що він насправді намагався зробити це докричатися про допомогу,

because he felt so frightened

тому що він був такий наляканий,

and the world was so confusing and he needed help.

а світ був таким заплутаним, і йому потрібна була допомога.

I learned that when he had hurt me, it wasn't because he hated me.

Я зрозуміла, що коли він робив мені болюче це не через те, що він ненавидів мене.

It was because he trusted me more than anybody else in the world

Це тому що він довіряв мені найбільше у світі,

to be able to offer him that help that he so badly needed.

бо я могла запропонувати йому цю допомогу, яка була йому так потрібна.

So up until then,

Тож до тих пір,

I had gone up and up and up

я ставала все більше і більше

in terms of being stricter and harsher and firmer

жорстокою і твердою

in the way I parented Toby,

у виховані Тобі,

just like everybody had told me to.

саме так, як мені казали робити інші.

I thought I'd tried everything.

Я думала, що спробувала все.

I didn't think there was anything left.

Я не думала, що залишилось хоча б щось.

Helen and David showed me

Хелен і Девід показали мені,

that there was an entirely different direction

що існував абсолютно інший напрям

and I could go down and down and down as well.

і що я могла бути іншою.

So my parenting became more loving, more understanding,

Таким чином моє виховання стало більш люб’ячим та розуміючим,

more collaborative and kinder.

більш дружнім і добрим.

It changed everything.

Це все змінило.

Toby responded brilliantly,

Реакція Тобі була неймовірною

and it was like watching magic happen.

і це було наче спостерігання за дивом.

Toby is now 28.

Зараз Тобі 28.

He's incredibly happy.

Він неймовірно щасливий.

He's doing so well and things are really good.

Він гарно справляється і все йде непогано.

I now know that it was never about Toby's behavior.

Тепер я знаю, що справа була не у поведінці Тобі.

It was always about trying to find ways

Це було про спроби знайти шляхи,

to help Toby feel safer and less frightened

щоб допомогти Тобі відчувати себе безпечніше та менш налякано

in a world that often seemed confusing to him.

у світі, який завжди здавався йому дивним.

I now run Newbold Hope.

Зараз я керую Newbold Hope.

It's a parent-led organization

Це організація під керівництвом батьків,

devoted to teaching parents and professionals

присвячена навчанню батьків і професіоналів

how to move children with anxiety-led behavior

допомоги дітям з поведінкою, спричиненою тривогою,

towards happier times.

у проживанні кращих часів.

So far through our work,

До цього моменту завдяки нашій роботі

we know of over 2,000 children who've successfully achieved this.

ми знаємо про понад 2000 дітей, які успішно досягли цього.

We know from research

Ми знаємо з досліджень,

that our prison population is significantly overrepresented

що наше тюремне населення в більшості представлене

by adults who have ADHD

дорослими, які страждають від СДУГ,

or who have a learning disability

або які мають проблеми з навчанням,

or who are autistic.

або є аутистами.

But it doesn't have to be like this.

Але так не повинно бути.

For decades, we've been giving parents the wrong advice,

Протягом десятиліть ми давали батькам неправильні поради,

and then we've been blaming them when it goes even more wrong.

а потім ми звинувачували їх, коли все ставало тільки гірше.

If instead we can step in early enough

Якщо натомість ми зможемо почати діяти на ранньому етапі

and provide parents with the strategies,

і надати батькам стратегії,

the support, the skills and the confidence they need,

підтримку, навички і впевненість, які їм потрібні,

they really can change the course of their child's life.

вони дійсно можуть змінити життя їхньої дитини.

But this is not a parental competence issue.

Але це не питання батьківської компетенції.

Far from it.

Далеко від цього.

This group of parents have taught me so much

Ця група батьків багато чому навчила мене

and shown me how much can be achieved

і показала мені, як багато можна досягти

with tenacity, true courage,

наполегливістю, справжньою мужністю,

hope and unconditional love.

надією та безумовною любов’ю.

These parents,

Ці батьки,

their parenting skills are already at ninja level

їхні батьківські навички вже на рівні ніндзя

and they've helped me to realize

і вони допомогли мені усвідомити,

that all that time long ago, so were mine.

що мої навички так само були на високому рівні багато років тому.

If you see something that doesn't quite make sense,

Якщо ви побачите щось, що здасться вам дивним,

there may still be a clear logic as to what they're doing

логіка щодо того, що вони роблять і чому вони це роблять

and why they're doing it.

може мати чітке пояснення.

Please don't judge.

Будь ласка, не судіть.

Please stay curious

Будь ласка, будьте зацікавленими,

and please keep asking those "why" questions.

і будь ласка, продовжуйте ставити питання “чому“.

Because that's how you can help somebody like me feel valued,

Тому що так можна допомогти таким людям як як відчути себе цінними,

understood and included.

почутими та залученими.

And let's be honest,

І будьмо чесними,

isn't that what the NHS is all about?

хіба це не про систему охорони здоров’я?

Thank you.

Дякую.

(Applause and cheers)

(Оплески та вигуки)